Василь Гацько: "Якщо на окрузі будуть два активісти і грошовий мішок, то останній переможе"

Зменшення фактору грошей – саме в цьому полягає мета змін у політичній та виборчій системі. Основні статті видатків на виборах – це реклама в медіа та підкуп виборців.

Хто має доступ до олігархічних грошей, той має необмежений ресурс в медійці – це реклама, джинса, куплені ефіри. Рекламу треба скорочувати або повністю забороняти. Джинса – це тема для громадського контролю над стандартами журналістики. А щоб протистояти купленим ефірам, має розвиватися суспільний мовник з паралельним створенням нових форматів: дебатів чи інших заходів, які дозволять ознайомитися з програмами кандидатів.

Покарання за підкуп виборців – це питання належної реакції правоохоронних органів. Але для цього необхідне реальне перезавантаження правоохоронної системи.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Громадяни пострадянських республік не мають запиту на виборчі права та свободи і сповнені напівзневірою-напівнадією на "доброго батька". Як змінити ситуацію, розповідає Михайло Мінаков​

Я проти мажоритарної системи: вона далека від справжнього волевиявлення громадян в наших реаліях і спричиняє колосальні видатки. Якщо на окрузі будуть два активісти і грошовий мішок, то останній переможе, задавивши ресурсами. Або вкладаєш великі гроші, або програєш. Тому у перехідний період має діяти пропорційна система.

На місцевих виборах чим менший округ, тим більше шансу для рівного доступу до політики. У маленьких містах, там, де ми можемо піти й поговорити з людьми, наш результат на рівні 15%. Якщо такої можливості немає, то без медіаресурсів ти завжди будеш на маргінесі, тому що основним джерелом інформації залишається телебачення.

Всі політичні сили заохочують спостерігачів і членів ДВК чорним налом. Ці видатки могла би взяти на себе держава, щоб політичні партії не збирали колосального ресурсу для захисту результатів виборів. Крім того, необхідність величезної кількості спостерігачів і членів ДВК може зняти електронне голосування.

Демократичні партії – це питання політичної культури та  політичного запиту від громадян: якщо більшість громадян каже “ні” вождистським політичним проектам, то, відповідно, і не голосує за них. Це означає, що вони шукатимуть можливості створення належних списків. Зараз це просто продаж і домовленості.

Європейська політика в цілому прямує до зменшення виборчого бар’єру. Але він не має бути замалим, щоб не маргіналізувати і не розпорошити голоси виборців. Проте 2-3% виборців мають бути представлені як на місцевому, так і на національному рівні.

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Будь-які вибори в Україні – це “аукціон обіцянок”, які потім не можуть виконати. Про популізм і програми партій розповідає директорка Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна

Державне фінансування партій ніяк не впливає на проекти олігархів, але для молодих політичних сил воно може бути суттєвим. Партії мають фінансуватися платниками податків і через пожертви. Хоча зараз суспільство не здатне в повній мірі жертвувати на партії, зі зростанням політичної свідомості ми до цього прийдемо.

Нове виборче законодавство можуть прийняти лише за умови зовнішнього тиску. Для цього потрібна консолідована позиція громадянського суспільства.

Спецпроект з НВ "Доступ до політики" — рубрика, в якій зібрано уривки з глибинних експертних інтерв’ю, проведених громадськими організаціями "Центр UA" та "Колегіум Анни Ярославни" в рамках повного циклу публічної політики за напрямком "Рівний доступ до політики". 

Джерело: Новое время