Кіссе Антон Іванович

Народний депутат Верховної Ради 4, 7, 8 та 9 скликань. Колишній депутат Одеської міської та обласної рад. Фігурант антикорупційних розслідувань.

У 2023 році перейшов до депутатської групи “Довіра” Верховній Раді, попередньо вийшовши з депутатської групи “За майбутнє”.

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Через спротив громадськості станом на початок 2024 року президент не підписав законопроєкт, а отже він лишається нечинним.

У 2019 році був обраний до Верховної Ради 9 скликання як безпартійний самовисуванець за 142 округом (Одеська область). Член депутатської групи "За майбутнє". Член Комітету з питань бюджету.

Того ж року витратив на виборчу кампанію 68 тис.грн - найменше коштів з-поміж переможців в області, однак, до незначного виборчого фонду можна додати 12,1 мільйона гривень державних субвенцій за 2018 рік, за рахунок яких він активно піарився.

У 2015 році балотувався до Одеської обласної та міської рад від партії “Наш Край” як перший кандидат. Став співголовою партії.

У 2013 році підписав звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом поляків.

У 2014 році обраний народним депутатом 8 скликання за округом №142 (Одеська область) як безпартійний самовисуванець. Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя. Член депутатської групи "Партія "Відродження".

16 січня 2014 року Кіссе голосував за "диктаторські закони", які обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство.

Того ж року вийшов з фракції Партії регіонів, став головою політичної партії "Наш край".

У 2012 році обраний народним депутатом 7 скликання за округом № 142 як безпартійний самовисуванець, член фракції Партії регіонів.

У 2010 році був обраний депутатом Одеської обласної ради від Партії регіонів за 27 мажоритарним округом (Болградський район). Був членом партії.

У 2007-2010 роках також був депутатом Одеської обласної ради.

З 2007 року був професором кафедри політичних наук Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського та доцентом кафедри теорії і історії держави та права Одеського національного морського університету.

У 2006 році балотувався до Верховної Ради та Одеської міської ради від партії “Відродження”.

У 2004 році на проміжних виборах був обраний народним депутатом 4 скликання як безпартійний самовисуванець за округом №136 (м.Одеса). У Верховній Раді був керівником фракції партії “Відродження”.

У 2003-2004 роках був заступником голови Одеської ОДА.

У 2002 році балотувався до Верховної Ради за округом № 141 як безпартійний самовисуванець. Того ж року був обраний депутатом Одеської міської ради, висунутий трудовим колективом.

У 1999 році став Президентом асоціації болгар України. Окрім цього очолював Асоціацію спортивної боротьби Одеської області та був заступником голови Ради національних товариств при Президентові України.

З 1998 до 2002 року - голова Іллічівської районної у місті Одесі адміністрації.

У 1998 році обраний депутатом Одеської міської ради як самовисуванець.

З 1994 до 1996 року заступник голови виконкому Іллічівського району міста Одеси.

У 1990-1998 роках двічі був депутатом Одеської обласної ради.

З 1986 до 1994 року був головою комітетів зі спорту і справ молоді Іллічівського району Одеси. До того працював педагогом-організатором ЖЕУ №74 Іллічівського району Одеси та трактористом у радгоспі.

Закінчив Південноукраїнський національний педагогічний університет ім.К.Д.Ушинського за спеціальністю "викладач фізичного виховання", ОНУ ім.І.І.Мечникова за фахом "правознавство" та Одеську державну юридичну академію (державне управління). Доктор політичних наук, кандидат педагогічних наук.

Народився 10 жовтня 1958 року у селі Євгенівка Тарутинського району Одеської області.