Ларін Сергій Миколайович

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Через спротив громадськості станом на початок 2024 року президент не підписав законопроєкт, а отже він лишається нечинним.

Ларіна відносять до групи впливу Бойка-Льовочкіна всередині фракції "ОПЗЖ".

У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування.

Через рішення КСУ всі справи щодо недостовірного декларування мають бути закриті. 

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії “Опозиційна платформа - За життя” номером 8 у списку як член партії. Член однойменної фракції. Член Політичної Ради партії “Опозиційна платформа - За життя”. Секретар Комітету з питань цифрової трансформації.

У 2015 році балотувався до Кіровоградської обласної ради першим кандидатом від “Опозиційного блоку”.

Народний депутат 8 скликання. Обраний у 2014 році від партії “Опозиційний блок” (№6 у списку). Член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.

У квітні 2014 року Партія регіонів виключила його зі своїх лав, і Ларін очолив виборчий штаб кандидата в президенти Сергія Тігіпка. 

У 2013-2014 роках був заступником Сергія Льовочкіна - голови Адміністрації Президента.

У 2010-2013 роках був головою Кіровоградської ОДА.

У 2010 році обраний депутатом Кіровоградської обласної ради від Партії регіонів, був обраний за 43 округом (м.Кропивницький), також був обраний за списком партії. У тому ж році очолював Кіровоградський обласний виборчий штаб кандидата у президенти України Віктора Януковича.

З 2008 до 2014 року — голова Кіровоградської обласної організації Партії регіонів.

У 2006 та 2007 роках був обраний народним депутатом 5 та 6 скликань від Партії регіонів, обидва рази - №65 у списку.

У 2003 році став депутатом Верховної Ради 4 скликання від блоку “За єдину Україну!” 42 номером у списку, з 2005 року був уповноваженим представником фракції Партії регіонів “Регіони України”.

З 2002 до 2003 року очолював Донецьку обласну громадську організацію “Фонд підтримки правових реформ”.

У 2001 році став заступником голови Донецької обласного відділення Партії регіонів.

У 1998-2002 роках – народний депутат 3 скликання від “Народно-демократичної партії”, 23 номер у списку.

У 1997-1998 роках був заступником начальника Управління у справах сім’ї, молоді та туризму Донецької ОДА.

У 1997 році був консультантом Секретаріату Донецької обласної ради, пізніше у тому ж році - спеціалістом Донецького обласного центру соціальних служб для молоді.

З 1996 до 2001 року займав різні посади в Народно-демократичній партії.

З 1991 до 1996 року був головою комітету з молодіжної політики Харцизького міського виконавчого комітету, у ті ж роки був спочатку заступником голови, а потім головою Харцизької міської організації Партії демократичного відродження України.

У 1990-1992 роках - депутат Харцизької міської ради, був головою постійної комісії з питань молодіжної політики, народної освіти і культури. До того працював електромонтером на Харцизькому трубному заводі, обіймав керівні посади у комсомольській організації заводу.

Закінчив Українську інженерно-педагогічну академію (м.Харків) за спеціальністю “інженер-електромеханік” та Донецький політехнічний технікум за фахом “технік-електрик”.

Кнопкодав. Фігурант антикорупційних розслідувань щодо порушень порядку фінансування політичних партій.