Богословська Інна Германівна

У 2019 році балотувалась на посаду Президента України як безпартійна самовисуванка. За передвиборчу рекламу у Facebook Богословська пратила у рублях.

У березні 2015 року Богословську мали викликати на допит в рамках кримінального провадження про побиття харківського євромайданівця Василя Рябка.

У 2012-2014 рр. - народний депутат від Партії Регіонів у ВР України 7-го скликання, 60 номер у списку, була членом ПР. Перший заступник голови Комітету з питань культури і духовності.

30 листопада 2013 року вийшла з однойменної фракції на знак протесту проти побиття студентів на Євромайдані.

В червні 2013 року Богословська була однією із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події на Волині 1942-1944 років. Леонід Кравчук назвав це звернення "антигромадським, антинаціональним кроком, що може бути прирівняний до національної зради".

5 червня 2012 року з картки Інни Богословської було подано голос за проєкт Закону України "Про засади державної мовної політики", в якому посилюється статус російської мови, при цьому сама Богословська була того дня відсутня в сесійній залі.

27 квітня 2010 року голосувала за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ росії на території України до 2042 року.

У 2010 році балотувалась на посаду Президента України як безпартійна самовисуванка.

У вересні 2009 року на замовлення Богословської у Криму були розміщенні борди, які  містять гасло "Хватит делить Севастополь! Дадим городу статус украино-российской территории!". Як повідомлялося, СБУ офіційно попередила владу Севастополя та Сімферополя про неприпустимість розміщення плакатів з антидержавними закликами, адже вони суперечать Конституції України.

У 2008 році балотувалась до Київської міської ради 6 скликання за списком Партії Регіонів.

У 2007-2012 рр. - народний депутат України від Партії Регіонів, 4 номер у списку. Перший заступник голови Комітету з питань культури і духовності. У червні 2009 року вийшла з фракції ПР, у жовтні 2010 року повернулась туди.

Квітень 2007-листопад 2007 - заступник міністра юстиції.

У 2006 році балотувалась до ВР 5 скликання 1 номером у списку партії “Віче”, була головою партії з 2001 року (у 2005 році політична сила перейменована з Конституційно-Демократичної Партії на “Віче”).

У травні 2004 року увійшла до складу Громадсько-політичної консультативної ради при Голові Верховної Ради України.

У 1998-2002 рр. - народний депутат 3 скликання, безпартійна самовисуванка, виборчий округ №169 (Київський та частина Дзержинського району м.Харкова). Працювала у комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, із лютого 2000 року стала першим заступником голови бюджетного комітету.

Посідала керівні посади у численних професійних об’єднаннях. До політичної кар’єри працювала адвокатом, очолювала юридичну службу, консалтингові та аудиторські компанії. Закінчила НЮА ім. Ярослава Мудрого.

Прогульниця у 6 скликанні ВР як пленарних засідань, так і засідань комітету, віддавала свою картку для кнопкодавства. Серед інших порушень - приховані приймальні народного депутата. У 2012 році була визнана Рухом ЧЕСНО недоброчесною кандидаткою. Кнопкодавила у Верховній Раді 6 скликання, не надала декларацію про доходи за 2012 рік на запит Руху ЧЕСНО, ймовірно причетна до корупційних дій (сприяння незаконним спробам імпорту нових автомобілів без сплати податків під час перебування на посаді заступника міністра юстиції України).

Офіційна передвиборча програма кандидата.