Тігіпко Сергій Леонідович

Власник фінансово-промислової групи “ТАС”, котра входить до числа найбільших груп України. Сфера інтересів: фінансовий сектор (банківський та страховий сегменти), вагонобудування, ливарне виробництво, нерухомість, аграрний сектор. Одним з банків, що входить до групи є “Універсал Банк”, котрий надає ліцензію для “Monobank”.

Станом на 2019 рік Тігіпко входив у топ-15 найбільш багатих українців за рейтингом видання Фокус.

Восени 2018 року група "ТАС" придбала ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському".

У 2019 році Антимонопольний комітет України дозволив Тігіпку придбати понад 50% у статутних капіталах компаній "Арена-Сіті" і "КАН”. Серед останніх придбань бізнесмена вагонобудівний завод у Полтаві за 36 млн гривень.

У січні 2019 року НБУ прийняв рішення  про накладання штрафу на АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК". Підставою стало виявлення факту виведення банком готівки у сумі близько 2,9 мільярдів гривень. У грудні 2019 року Окружний адмінсуд Києва скасував рішення НБУ, регулятор має намір оскаржити це рішення.

У 2018 році АТ "Таскомбанк" завершив злиття з "дочкою" Сбербанку.

Тігіпко - основний власник “ТАСкомбанку”. Впродовж 2017 року екс-депутат придбав 100% акцій компанії-забудовника "Білдінг Інвест Груп" та неплатоспроможний банк “Новий”.

У квітні 2014 року Тігіпко відвідував захоплену проросійськими силами будівлю обласного управління СБУ в Луганську, де проводив переговори. Згодом політик стверджував, що там немає ні заручників, ні росіян.

У квітні 2014-го Тігіпко заявив про відродження партії “Сильна Україна”. Він очолив виборчий список цієї політсили на позачергових парламентських виборах у жовтні того ж року. За підсумками голосування “Сильна Україна” отримала близько 500 тисяч голосів (3,1%) та не пройшла до Верховної Ради.

У березні 2014-го Тігіпко став кандидатом-самовисуванцем на позачергових виборах президента України. Тоді ж він виявив бажання очолити Партію регіонів та висловив сподівання, що ПР підтримає його на президентських виборах. Але партія надала перевагу Михайлу Добкіну, а Тігіпка виключила зі своїх лав. 8 квітня 2014 року Тігіпко вийшов з фракції Партії регіонів у Верховній Раді. На виборах президента 25 травня 2014-го він посів п'яте місце з більш ніж 940 тисячами голосів (5,2%).

У квітні 2012-го Тігіпко став заступником керівника центрального виборчого штабу Партії регіонів Андрія Клюєва. На парламентських виборах того року балотувався до Верховної Ради за списком ПР (під номером 3). 3 грудня 2012 року Янукович звільнив Тігіпка з посади віце-прем'єра - міністра соцполітики. У Верховній Раді Тігіпко увійшов до складу фракції Партії регіонів, був обраний членом Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій. 16 січня 2014 року Тігіпко голосував за так звані “диктаторські закони”.

9 грудня 2010-го Янукович, який внаслідок повернення до Конституції України в редакції 1996 року отримав одноосібне право формувати Кабмін, призначив Тігіпка віце-прем'єром - міністром соціальної політики в оновленому уряді Азарова. Тігіпко був автором пенсійної реформи 2011 року, внаслідок якої, зокрема, пенсійний вік для жінок підвищили до 60 років.

11 березня 2010 року, після обрання президентом Януковича, переформатування коаліції у Верховній Раді на користь Партії регіонів та відставки уряду Тимошенко, ВРУ затвердила склад нового Кабміну, який очолив Микола Азаров. У цьому уряді Тігіпко отримав посаду віце-прем'єр-міністра з економічних питань.

У листопаді 2009-го Трудова партія України обрала Тігіпка своїм головою та змінила назву на “Сильну Україну”. У березні 2012 року “Сильна Україна” саморозпустилася й об'єдналася з Партією регіонів, а Тігіпко став заступником голови ПР.

У квітні 2009 року Тігіпко заявив про намір балотуватися в президенти України, а восени зареєстрував свою кандидатуру. У першому турі виборів 17 січня 2010-го посів третє місце з 3,2 млн голосів (13,1%).

У березні 2008 року прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко призначила Тігіпка своїм радником на громадських засадах. Обидва стали співголовами Ради інвесторів при Кабінеті міністрів. У березні 2009-го Тігіпко заявив про готовність увійти до складу уряду Тимошенко. Проте в липні того ж року він пішов з посади радника прем'єрки.

У 2005-2007 роках Тігіпко очолював правління фінансово-промислової групи ТАС. 2007-го він продав свої банки “ТАС-Інвестбанк” і “ТАС-Комерцбанк” шведському Swedbank та став головою правління його української “доньки” - ВАТ “Сведбанк” (перебував на цій посаді до червня 2009 року).

Тігіпко мав намір балотуватись у президенти в 2003 році, однак згодом підтримав Віктора Януковича та очолив його виборчий штаб. 

В грудні 2002 року був призначений Головою Національного банку України.Напередодні так званого третього туру президентських виборів Тігіпко подав у відставку з посади голови НБУ та був звільнений Верховною Радою 16 грудня 2004 року. Того ж місяця він залишив посаду керівника виборчого штабу Януковича.

На парламентських виборах 2002 року проходить до Верховної Ради 4 скликання від блоку “За Єдину Україну”.

У 2000 році політик став депутатом Верховної Ради 3 скликання, як самовисуванець мажоритарник. Відповідно припинив роботу в уряді. Як парламентський депутат був членом Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Того ж року стає головою партії “Трудова Україна”.

Наприкінці 1999 року Тігіпко став 10 міністром економіки в уряді Віктора Ющенка, однак пробув на цій посаді лише пів року до липня 2000-го.

Впродовж 1997-1999 років був віце прем’єр міністром з питань економіки, дану посаду займав в урядах Павла Лазаренка та Валерія Пустовойтенка.  

Під час першого терміну президентства Леоніда Кучми (1994-1999) був його радником з питань грошової політики. 

На 90-ті роки припав старт кар’єри Тігіпка-банкіра. З 1991 року політик був заступником голови правління банку “Дніпро”, а в 1992 році стає першим головою правління “Приватбанку”. 

У 80-х роках був членом КПРС та Секретарем Дніпропетровського обласного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді України (ЛКСМУ, або комсомол).

Тігіпко закінчив Дніпропетровський металургійний інститут у 1982 році за фахом “Інженер-металург”. Згодом перекваліфіковується на економіста та стає Доктором економічних наук.