Тедеєв Ельбрус Сосланович

Народний депутат Верховної Ради 5-го, 6-го, 7-го скликань. 

У 2023 році Тедеєва помітили біля Києво-Печерської лаври під час переходу храму у керівництво Православної церкви України. Журналістам вдалось поставити йому декілька запитань, на питання про його думку стосовно виселення УПЦ МП він відповів словами президента-втікача Януковича, що начебто представники УПЦ МП "проливають кров" за Україну.

У 2020 році невдало балотувався до Харківської обласної ради 8-го скликання від партії "Опозиційна платформа – За життя", як безпартійний.

У 2015 році невдало балотувався до Київської міської ради від партії "Відродження", як безпартійний.

16 січня 2014 голосував за "диктаторські закони". Це низка законів, які суттєво обмежували права і свободи громадян, не піддавались обговоренню та аналізу, також передбачали розширення для покарання протестувальників, а громадянське суспільство визнавали "іноземними агентами".

У 2012 році став народним депутатом Верховної Ради 7-го скликання від "Партії регіонів", під № 20 у виборчому списку. Перший заступник голови комітету ВР з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму. 

У 2010 році в одному зі своїх інтервʼю зізнався, що колишній президент-втікач Віктор Янукович "його цар і Бог", а також що  "Янукович – єдина надія України, яка може вивести її з економічної катастрофи та політичного хаосу ". 

У 2010 році голосував за ратифікацію "Харківських угод", ця угода передбачала продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ в Криму після 2017 року на 25 років. Взамін Україна отримала знижку на закупівлю газу. 

У 2007 році на позачергових виборах обраний народним депутатом від "Партії регіонів", під № 132 у виборчому списку, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму.

Його помічником  у 2007–2012 роках був Андрій Єрмак, він працював на громадських засадах. 

У 2006 році обраний нардепом Верховної Ради 5-го скликання, від "Партії регіонів", під № 103 у виборчому списку.

 У 2006 році став засновником і керівником громадської організації "Київське земляцтво осетин ". 

У 2004 році став президентом Асоціації спортивної боротьби України, в тому ж році став Олімпійським чемпіон (Афіни, Греція). 

У 1995, 1999, 2002 роках ставав Чемпіоном Світу, а у 1994, 1999 роках Чемпіоном Європи з вільної боротьби.

У 1995 році очолював збірну команди України з вільної боротьби. 

У 2003 роках закінчив Національний університет фізичного виховання та спорту за спеціальністю “тренер-викладач”. У 2005 рік навчався у КНУКіМ за фахом юриста. 

Народився 5 грудня 1974 року у селі Ногір Північно-Осетинська АРСР.