— Сформулюйте три найгостріші проблеми громади.

— Медицина, дороги і надходження в бюджет. Ми постійно моніторимо, періодично замовляємо зрізи. По опитуванням так само: на першому місці дороги, медицина, робочі місця.

— Які є проблеми з медициною?

— Перше — умови. Друге — послуги. У нас тут залишився лише хірург і інфекціоніст, терапевт та невропатолог — це "вторинка". Вузьких спеціалістів немає. Стоматологію ми взяли на себе, але, наприклад, гінекологів взагалі немає.

— Як триває робота з підготовки проєкту бюджету на наступний рік?

— Це дуже актуальне зараз питання. Ми пишемо і міністрам, і всім, щоб вони не надумали затверджувати той бюджет. Те, що вони прийняли в першому читанні — вони повністю "обрубують" громади. Таке собі зазіхання на припинення децентралізації взагалі. Тому що акциз вони забирають (1,5 млн з бюджету наступного року — прим. ЧЕСНО), хочуть змінити формулу нарахування ПДФО. Зменшують освітню субвенцію — це зарплата вчителів. Кажуть, що якийсь там розрахунок буде дорожнього фонду, але все це йде до зменшення місцевих бюджетів.

Ми ледве-ледве виходимо "в нуль". На наступний рік плануємо покрити всі захищені статті, зробити якісь поточні ремонти. І все. А там, можливо, якесь перевиконання буде.

Взагалі щодо бюджету я дивлюся песимістично на наступний рік.

Принаймні судячи з першого читання Державного бюджету. Якщо туди нічого не внесуть, то 2021 рік буде найважчим за останні п'ять років децентралізації.

— Якщо коротко, то про розвиток не йдеться — аби вижити та підтримати життя громади, і на те може не вистачити.

— Так і є. Наприклад, минулого року на медицину додавали 3,5 млн гривень — частково закривали зарплату лікарів. Тому що в таких невеличких районних центрах, як у нас, грошей від НСЗУ не вистачає. Реформа медицини, в принципі, правильна: гроші ходять за пацієнтом. Хірург, наприклад, зробив якусь послугу, вправив ногу, йому там заплатили. Але які послуги робить наш хірург і які послуги робить, скажімо, хірург у Києві? Наш хірург робить менше, звичайно, операцій, якщо він взагалі робить, і грошей не вистачає. І щоб не закривалася лікарня, нам доводиться дотувати з місцевого бюджету ці кошти. І це дуже серйозне навантаження.

— Проєкт бюджету на наступний рік вже є чи ще в розробці?

— Є. Але все залежить від того, який приймуть державний бюджет. Виходить патова ситуація. Ми повинні за місяць опублікувати проєкт бюджету, виставити його на обговорення. З урахуванням тих податків, які зараз ідуть. Але якщо, наприклад, акциз нам відмінять, то нам прийдеться вносити корективи і десь обрізати 1,5 млн гривень знову.

— А чи залучаєте ви громаду до обговорення проєкту бюджету?

— Ми виставили на сайті проєкт бюджету. Чекаємо пропозиції. В нас працює бюджет участі. Більше громада, скажімо так, впливає через проєкти, які вони пишуть, подають.

Перший раз ми вибрали чотири переможці по 50 тис. гривень кожний: дитячий майданчик, міні-сцена та інші. Наступного року збільшиться сума, виділена на бюджет участі.

— Який розмір бюджету громади на 2021 рік?

— На 2021-й десь трохи більше 80 млн гривень. У нас був 65 млн гривень, але це разом із освітньою субвенцією.

— Чи заплановані дотації з обласного бюджету?

— Ми постійно пишемо, щоб нас включали. Нам, до речі, дотацій з області взагалі ніяких не іде. Окрім того, що ми беремо участь у якихось розвиткових проєктах, виграємо. Чи якісь екологічні проєкти подаємо. Ми реверсна громада. В нас реверс наступного року буде 4,9 млн грн. У нас іде вилучення з бюджету. А є громади, які дотаційні.

— Так а щось ви плануєте отримати в наступному році з обласного бюджету?

— Ми виграли цього року розвитковий проєкт на заміну даху в дитячому садочку. По співфінансуванню вони нам повинні виділити 750 тис. гривень — і ми свої додамо 1,3 млн гривень і замінимо в садочку дах.

— Скільки відсотків бюджету наступного року піде у вас на освіту і медицину?

— На освіту з бюджету близько 40%. З приводу медицини мені важко сказати, тому що ми тільки створили свій центр первинної медико-санітарної допомоги. Думаю, до 10%.

— Які три обіцянки з програми ви готові почати втілювати?

— Ми, в принципі, і не зупинялися втілювати. В нас півтора роки тому були перші вибори, то ми виконали все, що обіцяли. Навіть перевиконали.

У цю кампанію ми не давали глобальних обіцянок. Казали, якщо хочете, щоб продовжували так, як ми зараз працюємо, то так і буде. Тому що за рік і вісім місяців ми зробили більше, ніж за останні 20 років. Все тому, що минулого року навіть була інфраструктурна субвенція. Нас так не навантажували, як зараз.

Серед іншого обіцяли і плануємо капітально відремонтувати дорогу, реконструювати центральний парк і побудувати туристичний об'єкт "Сторожова вежа".

— Що у вашому розумінні означає спроможна громада?

— Це та громада, яка повністю взяла на себе всі функції колишнього району і здатна утримувати всі соціальні об'єкти, які знаходяться на її території. І створювати ті об'єкти, яких немає. Громада, в якої немає центру надання адмінпослуг (ЦНАП), в якої немає первинної медицини, в якої немає станції поліції, в якої немає нормальної школи — вона не спроможна.

У нас свій фінансовий відділ, своя служба захисту дітей. Коли в нас є вся інфраструктура, яка раніше була в районах, — це спроможна.

— Як плануєте підвищити спроможність громади?

— Все впирається у гроші. Якщо сьогодні ми, скажемо так, сидимо на "газовій голці", то ми думаємо над тим, щоб урізноманітнити статті доходів. Ми зараз агітуємо підприємства і підприємців реєструватися в Опішні, щоб ПДФО надходив нам. І в цьому є вже зрушення. Так само, Опішня — столиця українського гончарства, "б'єм" на гончарство.

Якщо раніше туристичний збір у нас був нуль, то зараз якісь невеликі надходження пішли.

Зараз переглядаємо ставки орендної плати. Нам землі за межами населених пунктів передали. Будемо переглядати умови і вести перемовини з орендарями — тими, кому роздав геокадастр землі на 50 років. Якось приводити у відповідність договори, і щоб усі сплачували за оренду землі згідно з чинним законодавством.

— Чи готова була громада до другої хвилі коронавірусу?

— Ми, якщо чесно, не готові були ні до першої хвилі, ні до другої. Перший удар громади взяли на себе. Як би там не розповідали по телевізору про ці фонди. Ні копійки з цих фондів ні до нашої лікарні, ні до наших лікарів не дійшло.

Перше, що ми зробили — навесні виділили мільйон гривень на лікарню. У нас було перевиконання бюджету у березні на мільйон гривень.

Потім ми зрозуміли, що через посередника — районну раду — дуже важко допомагати лікарні. Звернулися до районної ради з проханням передачі нам приміщення лікарні на баланс. Ця процедура затягнулася майже на все літо. Ми забрали собі на баланс приміщення і відразу почали його приводити в порядок.

Ще весною ми відремонтували все кисневе обладнання.

На початку грудня ми завершили ремонт терапевтичного відділення. Там були просто розбомблені палати, але там було кисневе обладнання, підведені трубки. Ми їх відновили і зробили косметичний ремонт. Це дало можливість збільшити кількість ліжок і збільшити кількість палат із киснем. Тому що на всю величезну лікарню була тільки одна палата з киснем. А в тих, де було розведено, були просто покинуті. Тому ми там, де кисень, відремонтували: сантехніку замінили, десь душ зробили, десь лінолеум застелили. І запустили велике відділення з киснем. Зараз людей туди перевели.

Про те, що маски і антисептики лікарям забезпечували, думаю, це скрізь так. Підприємці допомагали, і ми давали. По школам складніше. Коли на 1 вересня потрібно було забезпечувати і школи, то вже важко було на бюджет всі ті норми виконувати.

А потім ще й скинули, щоб вибори ми всім забезпечили: всім термометри, щитки та інше.

— Ви взяли на баланс районну лікарню в Опішні?

— У нас в Опішні колись була повноцінна здоровенна лікарня, але потім її закрили і зробили відділенням.

— Тобто частина приміщення покинута, а в іншій частині відділення. І ви взяли всю будівлю на баланс?

— Так. Всю будівлю взяли на баланс громади, це дало нам можливість напряму здійснювати там ремонт і відновлювати її.

— Яка лікарня у вас визначена для коронавірусних хворих?

— У нас інфекційне відділення. Спочатку його не включали в цю хвилю, тепер включили. Інфекційне відділення заповнене. Там кількість ліжок більше 20. Потім включили вже терапевтичне відділення — класти хворих на коронавірус. Воно теж наповнилося.

Вийшло так, що забиті всі відділення. Ми прийняли рішення зробити ще одне на другому поверсі. Перевели туди терапевтичне відділення. Там більше палат, у тому числі з киснем.

Якщо ще збільшиться кількість хворих, то приміщення, де раніше розташовувалося терапевтичне відділення, туди також можна буде людей класти. Якщо було 40–50 ліжок, то може бути й 100. Аби персонал був.

— Яка зараз ситуація з хворими на коронавірус? Ліжок вистачає?

— Зараз можливість розширювати ліжка є, місця є і кисень є. Єдина проблема — медперсонал. Це вторинна медицина. Я піднімав питання на нараді з головою облдержадміністрації. Вони ж звітують, що ковідних коштів вистачає. Я їх просив, щоб вони за рахунок цих коштів додали ще один медичний пункт (група медиків, які допоможуть обслуговувати більшу кількість хворих). Там на певну кількість хворих має бути певна кількість медиків. Наші медики завантажені. Якщо вони дадуть ще декілька ставок на те, щоб за іншими хворим наглядати, можемо і інших утримувати і лікувати. Зараз ведемо перемовини стосовно цього.

— Чи заплановано в бюджеті соціальну допомогу хворим на коронавірус?

— На коронавірус ми поки що не даємо соціальну допомогу. Ми даємо допомогу онкохворим. У нас є програма "Турбота". Є певна градація допомоги на різні хвороби. Коронавірусних хворих настільки багато, що ми тоді розоримося взагалі. В кого вже дуже погана ситуація, то ми зрозуміло що допомагаємо.

— У вас же менше 10 тис. виборців, і кандидатами в депутати могли бути самовисуванці.

— Так, але також дурдом. Партії "залазять" у громаду, як і скрізь. Це по перше. По-друге, якщо раніше у нас були одномандатні виборчі округи — один округ і один депутат, то зараз у нас є округ, де чотири депутати, які найбільше набрали голосів. Народ це настільки заплутало — караул.

— Як вважаєте, якою повинна бути виборча система? З маленькими мажоритарними округами, як раніше?

— Так. У нас 22 депутати — 22 округи. І обов'язково без партій. Партії в таких маленьких громадах, як наша, це зло.

— А у вас була команда кандидатів у депутати, яких ви підтримували?

— З 18 кандидатів, яких вів, провів у свою команду 17 депутатів. Я не заперечував, коли з моєї команди люди хотіли йти від партії. Але в основному самовисуванці.

— За яким принципом у вашій області відбувався поділ на райони?

— За територіальним принципом. Найбільші міста зробили районними центрами. Полтавська область також вже давно була "пілотною" в цьому напрямку. Ми вже давно знали, що в нас буде чотири райони. Це класно, це правильно.

Я сподіваюся, що через п'ять років районних рад взагалі не буде як виборчого органу. І це нормально.

— У кожній області є "групи впливу" — з одного боку. А з іншого — методологія розподілу районів. На вашу думку, чи брали "групи впливу" участь у розподілі районів?

— Правильне запитання. Звичайно, були. Але більше брали участь у розподілі об'єднаних територіальних громад (ОТГ). Це була найбільша боротьба. Причому настільки відкрита… Спочатку була прихованою, народні депутати впливали. Але потім вже відкрито. І ця боротьба доходила до прем'єр-міністра. Ми доходили до Верховної Ради.

Ну, наприклад, у нас відрізали два села. До Опішні їм 15 км, до Зінькова — 35 км. Швидка їздить з Опішні туди, пожежна з Опішні, але їх беруть і відрізають до іншої громади. Причому проводимо громадські слухання, люди голосують за приєднання до Опішні, депутати голосують за приєднання до Опішні, а ті рішення облдержадміністрація не бачить. Нам потім розповідали, що "забігав" народний депутат в Мінрегіон, домовлявся. А ми мітингуємо під облдержадміністрацією (ОДА). Голова ОДА каже, що якщо люди хочуть, то давайте до Опішні. Потім включається народний депутат, і села знов перемальовують до Зінькова. Така історія чотири рази продовжувалася, нас дурили. Ми зрозуміли, що люди не впливають на цей процес.

Це по всій Україні так. Я ж слідкую. По всій країні надзвичайно великі перекоси, через що потім будуть непоправні наслідки. Я недарма згадав про пожежних. Вже в тому селі Ставкове, яке в нас забрали, сталася пожежа, але пожежні поїхали наші. На паливо даємо ми, допомагає наша громада, але тушим те село, яке податки сплачує до іншої громади.

— Який функціонал, на вашу думку, має бути покладений на райради? Які повноваження вони повинні мати?

— Головним стопором децентралізації були районні ради. Дуже неправильно було спочатку дати функції формування громад районним радам і районним держадміністраціям. Хто буде пиляти гілку, на якій він сидить?

Зараз райради, на мою думку, взагалі не потрібні. Те, що їх на перехідний період залишили, — це тому, що, я так розумію, не можуть внести зміни в Конституцію, немає більшості.

От посада префекта — актуально і правильно. Це така лінія держави. А райрада — це "клуб по інтєрєсам". Я прогнозую, якщо вони за найближчі п'ять років не саморозпустяться, вони нас будуть сприймати як дійних корів і шантажувати через вторинну медицину. "Вторинка" на них, а грошей в них немає. Може бути так: "Не дасте грошей — ми зачинимо вашу лікарню".

Я сподіваюся, що перехідний період пройде, райради ліквідують.

— У Києві точиться дискусія щодо процедури усунення голови громади. Мінрегіон вважає, якщо голову усунули двома третинами депутатів, потрібно відправляти на перевибори також і раду. У парламенті пропонують усувати голову лише через референдум, але такого інструменту громадам не дали. Що ви думаєте з цього приводу?

— Те, що двома третинами депутатів можна зняти голову — це правильно. Але всі мають іти на перевибори.

— У Верховній Раді розглядають можливість компенсації депутатам місцевих рад за їхню роботу, яка зараз здійснюється на громадських засадах. Що ви думаєте з цього приводу? Скільки часу витрачали на депутатську діяльність, коли були депутатом з 2015 року?

— Я дуже багато часу витрачав на депутатську діяльність. Чому, мабуть, і став головою: як не одне, так друге. В мене так склалося, що дуже було багато депутатської роботи. Я і свої кошти вкладав, і щебінь купляв. В тиждень дня два в мене точно йшло на депутатську роботу. Різні запити, різні збори.

Що стосується компенсації, це класна ідея, але я до неї ставлюся скептично. Яка це буде компенсація? Скоріш за все, це буде компенсація якісь 6 тис. гривень на місяць, які взагалі ролі не зіграють великому землевласнику. Це буде просто для якоїсь невеличкої частинки, що взагалі не вплине на прийняття рішень.

Я так розумію, це компенсація, щоб люди незалежно приймали рішення. Але нормальну суму не дасть держава все одно. Або це покладуть на місцеві бюджети. А от ця, скоріш за все, невеличка сума також не повпливає. Я ж бачу ці посадові оклади, які держава малює голові — 9,5 тис. гривень, коли підписуєш документи на мільйони гривень. Це дуже великі ризики.

— Як ви взагалі дивитеся на наступний рік? Оптимістично, песимістично?

— Що стосується бюджету — песимістично. Але по нашій громаді я налаштований оптимістично. Ніхто не закривав нам двері брати кошти від секторальної підтримки ЄС, від ДФРР, від різних фондів. У нас є інвестиційний відділ, який тільки займається залученням коштів. Кожна погана ситуація сприяє тому, щоб ми не сиділи на місці і починали ворушитися, і думали над тим, як збільшити надходження.