НЕСкОРЕНІ
українці, які протистояли тоталітарній системі
“
...Задзвони мені брязкотом кайдан,
скрипом шибениць в понурі ранки,
принеси мені зойки катованих,
в льохах і тюрмах, і на засланні,
щоб віра моя була гранітом..."
скрипом шибениць в понурі ранки,
принеси мені зойки катованих,
в льохах і тюрмах, і на засланні,
щоб віра моя була гранітом..."
Досить часто ми чуємо, що незалежність далась українцям безкровно, задарма або ж навіть "упала з неба". Але історія останніх століть демонструє, що сотні і тисячі українців боролися проти поневолення, проти тоталітарної радянської системи. Українців, які не здавалися, не опускали рук навіть у найскладніші періоди свого життя в тюрмах і на засланні. Проти тоталітарного антилюдського режиму протестували представники різних верств, професій та статі – військові, поети, художники, артисти, науковці, правозахисники, інтелігенція, працівники і селяни. Вони мужньо проходили випробовування допитами і катуваннями, сиділи в камерах смертників, відбули десятиліття нелюдських умов у таборах, жертвували молодими роками життя і власним здоров'ям, але не свідчили проти друзів і свідомо йшли на боротьбу з несправедливістю.
Комусь, на жаль, не вдалось вийти живим із радянських тюрем. Хтось вийшов і продовжив боротьбу вже у вільній державі. А дехто дожив до незалежності України і побачив, як держава нагороджує їхніх колишніх суддів та прокурорів почесними званнями та нагородами.
Тут розповідаємо історії лише деяких із них – нескорених українців, знакових постатей, які надихали наш народ на боротьбу за свої права і продовжують робити це досі.
Рух ЧЕСНО до Дня пам'яті жертв політичних репресій підготував матеріали про Василя Стуса, В'ячеслава Чорновола, Левка Лук'яненка, Юрія Литвина та Юрія Шухевича.
Комусь, на жаль, не вдалось вийти живим із радянських тюрем. Хтось вийшов і продовжив боротьбу вже у вільній державі. А дехто дожив до незалежності України і побачив, як держава нагороджує їхніх колишніх суддів та прокурорів почесними званнями та нагородами.
Тут розповідаємо історії лише деяких із них – нескорених українців, знакових постатей, які надихали наш народ на боротьбу за свої права і продовжують робити це досі.
Рух ЧЕСНО до Дня пам'яті жертв політичних репресій підготував матеріали про Василя Стуса, В'ячеслава Чорновола, Левка Лук'яненка, Юрія Литвина та Юрія Шухевича.
ВАСИЛЬ СТУС
“
...Але жити — замало. Боротись — умій,
Щоб нащадок твій змалку бува не знімів.
Не знімів на уста і на вуха не зглух.
Хай помреш! Та за нами останеться рух!.."
Щоб нащадок твій змалку бува не знімів.
Не знімів на уста і на вуха не зглух.
Хай помреш! Та за нами останеться рух!.."
Василь Стус помер у тюремному карцері табору особливого режиму ВС-389/36 (Росія). Це сталося 4 вересня 1985 року. Віктор Володимирович Медведчук виступав захисником у процесі над поетом і дисидентом. До цього ще ніхто не оцінював його адвокатську роботу з професійної точки зору, зокрема у розрізі дотримання правил адвокатської етики.
Після смерті Стуса Віктора Медведчук очолив адміністрацію президента Леоніда Кучми, згодом він став кумом президента Російської Федерації Володимира Путіна, який хрестив його доньку Дарину, а потім представляв Україну в Мінському переговорному процесі.
Адвокати детально вивчили архіви справи №5 Слідчого відділу Комітету державної безпеки УРСР за обвинуваченням Стуса Василя Семеновича в скоєнні злочину, передбаченого ст. 62 ч. 2 КК УРСР та ст. 70 ч. 2 КК РРФСР («Антирадянська діяльність і пропаганда»), а також із законодавством, що регулювало адвокатську діяльність того часу та спеціальною й науковою літературою того часу.
Після смерті Стуса Віктора Медведчук очолив адміністрацію президента Леоніда Кучми, згодом він став кумом президента Російської Федерації Володимира Путіна, який хрестив його доньку Дарину, а потім представляв Україну в Мінському переговорному процесі.
Адвокати детально вивчили архіви справи №5 Слідчого відділу Комітету державної безпеки УРСР за обвинуваченням Стуса Василя Семеновича в скоєнні злочину, передбаченого ст. 62 ч. 2 КК УРСР та ст. 70 ч. 2 КК РРФСР («Антирадянська діяльність і пропаганда»), а також із законодавством, що регулювало адвокатську діяльність того часу та спеціальною й науковою літературою того часу.
В'ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ
“
Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору:
або єдність і перемога та шлях до світла,
або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі".
або єдність і перемога та шлях до світла,
або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі".
У радянських тюрмах та таборах Чорновіл провів близько 10 років. Засуджений 4 рази. В один із років витримав 83 допити і ніколи не свідчив супроти друзів. Його так боялася влада, що під Олімпіаду-1980 ініціювала кримінальну справу, звинувативши у замаху на зґвалтування.
Саме Чорновіл ініціював проголошення Декларації про державний суверенітет та Акт проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. Він отримав прізвисько в КДБ — «Неугомонный».
Чорновіл дожив до омріяної Незалежності, але не дожив до того часу, як Незалежна Україна вшанувала і нагородила його прокурора...
Саме Чорновіл ініціював проголошення Декларації про державний суверенітет та Акт проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. Він отримав прізвисько в КДБ — «Неугомонный».
Чорновіл дожив до омріяної Незалежності, але не дожив до того часу, як Незалежна Україна вшанувала і нагородила його прокурора...
ЛЕВКО ЛУК'ЯНЕНКО
“
Я став на прю з чудовиськом сторуким,
З мого чола стікав червоний піт
І хижіли від поту того круки,
І мерк в тривозі млосний світ".
З мого чола стікав червоний піт
І хижіли від поту того круки,
І мерк в тривозі млосний світ".
Автор Акту проголошення незалежності України не дожив до 27 річниці незалежності півтора місяці.
Він боровся за незалежність, і за це його засудили до розстрілу. 72 дні провів в очікуванні страти. 25 років у таборах. У вільній Україні, за яку боровся Лук'яненко, він став політиком і навіть балотувався в президенти.
А суддя, який засудив дисидента, отримав від президента Януковича звання "заслуженого юриста України".
Він боровся за незалежність, і за це його засудили до розстрілу. 72 дні провів в очікуванні страти. 25 років у таборах. У вільній Україні, за яку боровся Лук'яненко, він став політиком і навіть балотувався в президенти.
А суддя, який засудив дисидента, отримав від президента Януковича звання "заслуженого юриста України".
ЮРІЙ ЛИТВИН
“
...Народе мій, коли тобі проститься крик передсмертний і тяжка сльоза розстріляних, замучених, забитих по соловках, сибірах, магаданах".
Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року.
Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше.
Відомий дисидент і поет Юрій Литвин за свої неповні 50 років отримав п'ять вироків і був засуджений загалом на 41 рік. Відсидів 22 роки й помер.
Литвина переслідували за літературні твори, сповнені проповідування ненасильства та гуманізму, за правозахисну діяльність, за критичний спосіб мислення. Найвідомішу книгу його віршів "Трагическая галерея" присвячено долі його покоління, жертвам терору. Він навіть зумів прорватися до посольства Канади, щоб розповісти вільному світу про переслідування політв'язнів у СРСР.
Востаннє, 1982 року, його судили за участь в Українській Гельсінській групі. Після аналізу всіх справ Литвина згадується знана фраза Сталіна: "Була б людина, а стаття знайдеться". Свого адвоката Віктора Медведчука, який нині є народним депутатом України від ОПЗЖ, дисидент звинуватив у пасивному захисті та виконанні замовлення КДБ.
Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше.
Відомий дисидент і поет Юрій Литвин за свої неповні 50 років отримав п'ять вироків і був засуджений загалом на 41 рік. Відсидів 22 роки й помер.
Литвина переслідували за літературні твори, сповнені проповідування ненасильства та гуманізму, за правозахисну діяльність, за критичний спосіб мислення. Найвідомішу книгу його віршів "Трагическая галерея" присвячено долі його покоління, жертвам терору. Він навіть зумів прорватися до посольства Канади, щоб розповісти вільному світу про переслідування політв'язнів у СРСР.
Востаннє, 1982 року, його судили за участь в Українській Гельсінській групі. Після аналізу всіх справ Литвина згадується знана фраза Сталіна: "Була б людина, а стаття знайдеться". Свого адвоката Віктора Медведчука, який нині є народним депутатом України від ОПЗЖ, дисидент звинуватив у пасивному захисті та виконанні замовлення КДБ.
ЮРІЙ ШУХЕВИЧ
“
...Тобі не буде опочину.
Об обрій погляд свій оббий —
і видивиш свою країну
в тяжкій короні багряній".
Об обрій погляд свій оббий —
і видивиш свою країну
в тяжкій короні багряній".
Юрія Шухевича вперше затримали у віці 14 років. Він утік із сиротинця до батька. За це та спробу приєднатися до ОУН він отримав перші 10 років ув'язнення. Його допитували 14 разів, били, не давали спати кілька днів поспіль. Другий строк він одержав одразу, щойно вийшов із в'язниці. Загалом просидів 31 рік, але батька не зрікся та обіцяв помститися радянській системі й за інших політв'язнів. Про це свідчать матеріали кримінальних справ КДБ.
Юрія Шухевича засуджували чотири рази. В українських архівах збереглися тільки дві справи – 1948-го та 1958 років. Перші дві судимості він дістав в УРСР, а після другого ув'язнення через заборону мешкати в Україні Шухевич у серпні 1968 року оселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АРСР, де працював електромонтером. У березні 1972-го, коли посилився авторитарний режим в СРСР, у результаті доносу його арештували втретє та засудили до 9 років ув'язнення і 5 років заслання.
Уже перебуваючи в мордовському концтаборі, Шухевич пише листа до ООН, у якому розповідає про порушення прав людини в СРСР. За це 1973 року до його строку додають ще один рік.
У серпні 2006 року Президент України Віктор Ющенко надав Юрію Шухевичу звання Героя України.
Юрія Шухевича засуджували чотири рази. В українських архівах збереглися тільки дві справи – 1948-го та 1958 років. Перші дві судимості він дістав в УРСР, а після другого ув'язнення через заборону мешкати в Україні Шухевич у серпні 1968 року оселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АРСР, де працював електромонтером. У березні 1972-го, коли посилився авторитарний режим в СРСР, у результаті доносу його арештували втретє та засудили до 9 років ув'язнення і 5 років заслання.
Уже перебуваючи в мордовському концтаборі, Шухевич пише листа до ООН, у якому розповідає про порушення прав людини в СРСР. За це 1973 року до його строку додають ще один рік.
У серпні 2006 року Президент України Віктор Ющенко надав Юрію Шухевичу звання Героя України.
Щороку Рух ЧЕСНО публікує матеріали про українських десидентів, політв'язнів та репресованих.
Ви можете допомогти і підтримати проект, перерахувавши кошти ↓
Ви можете допомогти і підтримати проект, перерахувавши кошти ↓