ПОДЗВІН ПО ДРУГОМУ "ФРОНТУ":
як загнувся другий проект Яценюка
Партія "Народний фронт" на минулих парламентських виборах одержала 22,14% голосів — це був найкращий результат. Утім, до Верховної Ради пройшов лише 81 депутат, або 19% народних обранців. На мажоритарних округах партія здобула тільки 18 місць. Через слабкі позиції на округах нардепів-мажоритарників від "Нарфронту" наразі представники інших політсил намагаються переманити їхніх виборців. Так, Ігор Кононенко з БПП "засіває" округ Віктора Романюка, що на Київщині.

Попри низьку підтримку (близько 1%), "Народний фронт" з 2016 року отримав найбільшу суму державного фінансування – 296 млн грн. Експерти твердять, що основною причиною зниження рейтингу партії стало зростання тарифів за прем'єрства Арсенія Яценюка.

"Народний фронт" – це другий проект і "фронт" Яценюка, який зазнав поразки.

Для майже 24% виборців "Нарфронту" наріжним питанням було досягнення миру та зміцнення обороноздатності країни. На другому місці – розв'язання економічних проблем, що непокоїло 20% українців, які проголосували за партію. На третьому – подолання корупції та люстрація, що вважали пріоритетним близько 20% виборців. Схожі показники мав і "Блок Петра Порошенка".
З огляду на програму "Народного фронту", такі пріоритети не дивують. Так, за головну свою мету партія 2014 року поставила безпеку та розвиток країни. Ці теми були відображені й у меседжах передвиборчої кампанії.

Виборцями "Народного фронту" були переважно сільські жителі західних і центральних областей України. Саме в цих регіонах партія здобула найбільший відсоток голосів.

Фото зі сторінки у Facebook Євгена Будерацького
Передвиборчі ролики партії "Народний фронт"
Що стосується причин такого стрімкого злету відносно нової партії, то, як пише Центр Разумкова, експерти виокремлюють три основні моменти. По-перше, акцентування в передвиборчій кампанії на збереженні за лідером партії Арсенієм Яценюком посади прем'єра. Ідеться про те, що виборці ототожнювали голосування за партію з підтримкою Яценюка як очільника уряду. Щодо другого фактора, то мова йшла про сильну команду, члени якої мали здебільшого позитивний імідж в очах виборців.
Третій чинник – активна й інтенсивна інформаційна кампанія, особливо протягом останніх двох тижнів перед виборами.

Експерт Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента", зазначає, що історія злету "Народного фронту" – це показовий приклад ефективної короткої кампанії, і підтверджує, що постать Арсенія Яценюка відіграла досить вагому роль.

"Сильна команда для складних часів" – слоган "Народного фронту" на виборах 2014 року. Фото: glavred.info

Володимир Фесенко
голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"
"Фактично партію створили напередодні виборів і за два місяці провели виборчу кампанію. Перша й головна складова перемоги – дуже відомий, рейтинговий лідер Арсеній Яценюк. У нашій практиці це головний чинник успіху на виборах. Але… вже після виборів Президента частина виборців не хотіла, щоб була монополія на владу в Порошенка та його партії. І вони обрали Яценюка та його партію як противагу"
Екс-голова Адміністрації Президента України Петра Порошенка Борис Ложкін у своїй книзі "Четверта республіка" пише, що "Народний фронт", на його думку, переміг завдяки вдалому слогану кампанії команди Яценюка:"Президента вже обрали, тепер оберіть прем'єра".

Серед причин зниження рейтингу експерт Володимир Фесенко називає те, що лідер партії Арсеній Яценюк став жертвою збільшення комунальних тарифів.

Володимир Фесенко
голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"
"Головний чинник руйнування рейтингів "Народного фронту" й Арсенія Яценюка – тарифи. Він став жертвою зростання цін на газ і тарифів. Саме це майже вбило його особисті рейтинги. Це відбулося 2015-го – на початку 2016 року. Безумовно, сприяла і критика, але привід був пов'язаний якраз із тарифами та ціною на газ. У цьому сенсі Яценюк – жертва ціни на газ і тарифів. Проект "Стіна" та корупційні скандали, пов'язані з депутатами-"нарфронтівцями", були не такими важливими для виборців, це скоріше додаток"
Утім, Яценюк вирішив ризикнути і спробувати реанімувати свій проект.

Нині "Народний фронт", з огляду на появу політреклами, намагається повернутися на політичну арену.

Так, серед основних меседжів – акцентування на тому, що партії та, зокрема, Арсенію Яценюку вдалося зупинити дефолт у 2014 році.

Народний фронт. Київ. Листопад, 2018. Фото: Дмитро Єршов

Народний фронт. Житомир. Листопад, 2018. Фото: Світалана Пантюхіна
"Українська правда" писала, що "Народний фронт" тестував гасла на фокус-групах: мовляв, люди позитивно сприйняли повідомлення про розвиток української музики й кіно. Ще одна фіксована політична агітація стосується інтеграції України в Європейський Союз, а також, судячи з усього, наголошення на тому, що "Народний фронт" відіграв у цьому процесі не останню роль.
Як пояснює аналітик з партійних фінансів Ігор Фещенко, парадоксальним є те, що "Народний фронт", отримуючи найбільше коштів з Державного бюджету – 296 млн грн, найімовірніше, не потрапляє до Верховної Ради наступного скликання.

Ігор Фещенко
аналітик з партійних фінансів
"Протягом останніх трьох років "Народний фронт", принаймні офіційно, існує виключно завдяки держкоштам… При цьому десятки мільйонів держкоштів, витрачених на рекламу, згідно із соцопитуваннями, узагалі не позначилися на рівні підтримки партії. Судячи з рекламної кампанії, яка стартувала два тижні тому, 2018 року "Народний фронт" знову витратить значну частину держкоштів на рекламу. Імовірно, партію навіть спробують реанімувати, адже більшість політичних гравців та експертів уже списали партію Яценюка з рахунків і пророкують, що основні її представники мігрують до списків інших партій"
Тож, найпевніше, наміри "Народного фронту" марні, а витрачання грошей на рекламу – як мертвому кадило. Володимир Фесенко зазначає, що на представників фракції у ВРУ чекає різна доля: частина депутатів з групи Турчинова може підтримати на виборах чинного Президента, натомість позиція Арсена Авакова не відома, оскільки він критично ставиться до Порошенка:

Володимир Фесенко
голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

"
Щодо траєкторії Арсена Авакова, можливо, він створить окрему політичну силу, він може балотуватися як кандидат-мажоритарник, а може, до когось приєднається"
Сам Аваков в очах громадянського суспільства має не найкращу репутацію. Його син Олександр Аваков був підозрюваним у справі "рюкзаків Авакова". Активісти також звинувачують Арсена Авакова в нерозкритті вбивств і нападів на активістів та вимагають відставки міністра.
Злет першого "фронту" Яценюка та поглинання Юлією Тимошенко
Аби зрозуміти другий "фронт" Арсенія Яценюка, варто повернутися до його першого "фронту". Декілька років тому Яценюк мав іншу партію – "Фронт змін". Своє існування вона закінчила злиттям з "Батьківщиною" та самоліквідацією 2013 року. А починалося все з популярної нині серед партій тенденції — з громадської організації.

Громадську організацію "Фронт змін" зареєстрували 19 січня 2009 року.
Cеред засновників ГО були, зокрема, нинішній заступник голови Адміністрації Президента Ростислав Павленко, депутат Одеської міськради Костянтин Ржепішевський, Тетяна Сіліна, Арсеній Яценюк.

ГО вела доброчинну та правоохоронну діяльність, а також співпрацювала з просвітницькою програмою "Відкрий Україну" Благодійного фонду Арсенія Яценюка.

А політичну партію "Фронт змін" заснували 17 липня 2007 року.
2012 року Юлія Тимошенко офіційно поступилася Арсенію Яценюку першою позицією (фактично – другою, адже на той час Тимошенко перебувала у в'язниці) у списку партії "Батьківщина" на прийдешніх парламентських виборах. За партійними списками "Батьківщини" до ВРУ VII скликання потрапив 71 нардеп.
Як "Народний фронт" потрапив до ВРУ VIII скликання
Арсен Аваков, нинішній міністр внутрішніх справ України за квотою "Народного фронту", наприкінці серпня 2014 року повідомив про те, що в "Батьківщині" розкол і її залишають ключові політики. Однією з причин була відмова "Батьківщини" поставити у списку Яценюка під №1. У той час уже відбувалося активне оформлення нової політсили до виборів, адже партія "Народний фронт" дістала свою назву за два тижні до офіційного виходу Арсенія Яценюка з "Батьківщини" – 12 серпня 2014 року. До того моменту партія називалася "Народна дія" й мала "прописку" в Донецьку.

Основою партії стали тодішній прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, Олександр Турчинов, Андрій Парубій, Арсен Аваков, Сергій Пашинський та інші політики, які вийшли з ВО "Батьківщина".

До першої десятки в партійних виборчих списках потрапили як політичні динозаври на кшталт Арсенія Яценюка, так і новачки в політиці. Наприклад, друге місце у списку дісталося екс-журналістці Тетяні Чорновол.

З-поміж 81 народного депутата у фракції наразі 61 нардепи, які не були у Парламенті попереднього скликання.

Шестеро нардепів отримали міністерські портфелі.

За даними Громадського руху ЧЕСНО, дев'ятеро кандидатів від "Народного фронту" є фігурантами антикорупційних розслідувань, зокрема й такі відомі партійці, як Олександр Турчинов, Сергій Пашинський, Микола Мартиненко та Людмила Денісова.

Новачок Євген Дейдей прийшов до парламенту як сотник Майдану, куратор полку поліції «Київ» і фронтовик. Верховна Рада голосувала за позбавлення його депутатської недоторканності через підозру в незаконному збагаченні, але неуспішно. Як виявили журналісти "Слідство.Інфо", Євгена Дейдея притягали до кримінальної відповідальності.
2 лютого 2011 року близько 23-ї години Ляховольский О.Ю. і Дейдей Є.С. у стані алкогольного сп'яніння вступили у злочинну змову з метою заволодіння чужим майном. Дейдей узяв обріз мисливської рушниці, а Ляховольскому передав газошумовий пістолет марки "IWG, SUPER, P9"
Витяг із судового рішення з Єдиного державного реєстру
У залі суду чоловіки визнали свою провину. Відтак за розбій та незаконне поводження зі зброєю і Дейдея, і Ляховольського звільнили від покарання з випробним строком 3 роки. 27 червня 2014 року, за чотири місяці до парламентських виборів, Дейдей оскаржив рішення суду.

Микола Мартиненко, будучи нардепом ВРУ VIII скликання, склав депутатські повноваження, а Верховна Рада за це проголосувала. Причиною такого рішення став корупційний скандал навколо легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом. Ідеться про розтрату коштів ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та одержання хабарів під час закупівлі підприємством «Енергоатом» обладнання в чеського акціонерного товариства Škoda JS.

З Максима Полякова теж намагалися зняти недоторканність, але безуспішно. Так, за даними САП, Поляков вносив зміни в законопроекти за гроші.
Людмилу Денісову обрали Уповноваженою ВРУ з прав людини з порушенням персонального голосування. А Ірина Єфремова, призначена членом ЦВК з початку жовтня 2018 року, була однією з найактивніших порушниць персонального голосування.

Жодному мажоритарнику від "Народного фронту" не вдалося здобути на одномандатних округах більш ніж 50%. З-поміж 18 депутатів-мажоритарників від "Нарфронту" рекордсменом став Леонід Ємець, який у центрі Києва спромігся зібрати майже 38% голосів (33 669 виборців). Найгіршу підтримку мав Павло Дзюблик – на своєму окрузі на Житомирщині він отримав лише 19% голосів.
Відтак не дивно, що деякі списочники наразі намагаються присвоїти округи мажоритарників від "Народного фронту". Приміром, Ігор Кононенко з "БПП" активізувався на окрузі Віктора Романюка на Київщині.

Імовірно, що саме слабкі позиції "нарфронтівців" стали причиною того, що фракція ініціювала й підтримувала ухвалення Виборчого кодексу.
За партію "Народний фронт" проголосували близько 3,49 мільйона виборців. Найбільше голосів віддала Львівська область – приблизно 450 тисяч.
Від січня до вересня 2016 року "Народний фронт" оплатив щонайменше 646 публікацій партійних прес-релізів у ЗМІ на суму близько 1,3 млн грн. Хоча з 2016-го партія почала отримувати державне фінансування й могла заплатити за прес-релізи цими коштами, вона так не вчинила, а справжні джерела фінансування залишилися невідомими.
Робота в парламенті
Авторами Виборчого кодексу є виходець із "Народного фронту", голова ВРУ Андрій Парубій та "нарфронтівець" Леонід Ємець, а також Олександр Черненко з "БПП".

Під час голосування за Виборчий кодекс "Народний фронт" віддав 56 голосів з 81. Утрималася Олена Ледовських.

Максим Бурбак у коментарі журналістам зазначав, що, оскільки серед авторів Кодексу є й нардепи від "Народного фронту", фракція голосувала "за" в першому читанні:

Максим Бурбак
голова фракції "Народний фронт" у Верховній Раді
"Документ об'ємний, у ньому є достатньо суперечностей і білих плям. Треба доопрацювати уважно й ухвалити. Щоб потім перед кожними виборами не вносити правки"
У вересні Бурбак знову наголосив на необхідності ухвалення нового Виборчого кодексу.
Цікавим фактом є те, що у фракції "Народного фронту" роль головного кнопкодава виконує заступник голови фракції Андрій Іванчук. Рух ЧЕСНО зафіксував за ним щонайменше 50 порушень персонального голосування.
Цікаво, що нардеп від "Народного фронту" Леонід Ємець зареєстрував законопроект, який передбачає кримінальну відповідальність за кнопкодавство.

Щодо роботи в парламенті, то представники "Народного фронту" є одними з найпослідовніших, хто голосує "за".
Депутати від "Народного фронту" також стабільно голосують за важливі законопроекти, зокрема за бюджет. Під час цих голосувань вони дають більшу підтримку "за", ніж представники "Блоку Петра Порошенка".
Проте це їм не заважає ініціювати поправки до закону, які призвели до декларування громадських організацій.

На початку цього року двоє депутатів від "Народного фронту" Владислав Данілін та Олександр Кірш разом з Геннадієм Чекітою й Андрієм Шиньковичем із "БПП" внесли законопроект, у якому передбачено скасування кримінальної відповідальності чиновників за незаконне збагачення, хоча у програмі "Народного фронту" є пункт про електронне декларування.

Крім того, нардепи від "Нарфронту" були ініціаторами законопроекту, що дозволив би звільняти директора НАБУ без висновку незалежного аудитора. Вони також віддали за його ухвалення найбільшу кількість голосів.
Один нардеп із фракції "Народного фронту" ініціює в середньому близько 90 законодавчих ініціатив.
На одного члена фракції "Нарфронту" припадає 10 законодавчих ініціатив.
"Народний фронт" створили як спеціальний політичний проект до виборів. Швидка кампанія й агресивна реклама дали рекордні 22% підтримки. Стрімке зниження рейтингу сталося, зокрема, через те, що, на думку виборців, Арсеній Яценюк та його команда спричинили зростання тарифів на комунальні послуги. На рейтинг партії також уплинув високий рівень негативу щодо Яценюка як прем'єра. Цьому не завадили навіть його спроби задобрити суспільство бюджетними авіаперельотами та користуванням громадським транспортом.

Наразі нардепи та міністри за квотою "Народного фронту" на роздоріжжі. Цілком можливо, що частина з них перекочує до "БПП", а дехто взагалі залишить політику.
#Політхаб
Громадський рух ЧЕСНО публікує огляди політичних сил - шпаргалки виборцям з нагадуванням історії і сьогодення їхніх політичних фаворитів. Матеріал підготовлено для онлайн-платформи Polithub.org - онлайн-хабу для українських виборців з інформацією про партії та політиків, які хоч раз балотувались до Верховної та місцевих рад України.
Матеріал підготувала:
Оксана Ставнійчук
провідний парламентський аналітик ЧЕСНО
Made on
Tilda