Абсурдно, але факт: для того, щоб ухвалити закон, досить часто депутати нехтують Конституцією – найвищим законом держави. Ця практика не зникла у парламенті навіть після Революції Гідності.

До кнопкодавства під час голосувань удаються майже кожного пленарного дня. Найбільший відсоток порушень процедури особистого голосування у представників коаліції – "БПП" та "Народного фронту", а також депутатів від партії "Відродження", яка начебто перебуває у "жорсткій опозиції до чинної влади".

Тенденція кнопкодавства у Верховній Раді VIII скликання з кожною сесією лише посилювалася. Якщо на початку каденції Рух ЧЕСНО фіксував поодинокі випадки порушень, а нардепи застосовували доволі оригінальні способи кнопкодавства, то минулого року найзухваліші з-поміж кнопкодавів натискали на кнопки цілими рядами.

Уже є два рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності "мовного" закону та закону про референдум. Тим часом депутати-кнопкодави торочать, що "змушені порушувати, бо, якщо вони не голосуватимуть за колег-прогульників, парламент не зможе працювати".

Рух ЧЕСНО вирішив підсумувати, скільки фактів кнопкодавства вдалося зафіксувати за період роботи Верховної Ради VIII скликання, та які закони було ухвалено з порушенням процедури голосування.

У Верховній Раді, окрім кнопкодавства, існує ще одне негативне явище, яке дає змогу одним депутатам імітувати свою присутність, а іншим – порушувати процедуру голосування. Це неособиста реєстрація, коли представники фракцій розкладають картки у слоти за своїх колег.

В апараті ВРУ кажуть, що, хоча депутати повинні завжди носити картки із собою, вони досить часто залишають їх у слотах, тому працівники апарату ВРУ збирають їх наприкінці пленарного дня та зберігають у себе. А наступного дня повертають власникові. Однак деяким нардепам віддають не лише їхні особисті картки, а й пачку фракційних карток, після чого депутат розставляє їх на місця.

Уже звичною є картина, коли система "Рада" показує на табло понад 300 зареєстрованих нардепів, а в сесійній залі фактично їх може бути вдвічі менше.

За деяких депутатів фальсифікують навіть письмову реєстрацію. Як, наприклад, нещодавні ситуації з дистанційним голосуванням нардепів від "Радикальної партії Олега Ляшка" та голосуванням Юлії Тимошенко. В обох випадках вони начебто були зареєстровані на засіданні й мали б перебувати у сесійній залі, але насправді "радикали" того дня були в Одеській області, а лідерку ВО "Батьківщина" під час голосування за перехід релігійних громад не бачили навіть однопартійці.

"Кардхолдери" є в кожній фракції. В "Опозиційному блоці" це, зокрема, нардепи Сергій Сажко, Олександр Долженков, Юрій Павленко та Михайло Папієв.

Голова підкомітету ВРУ з депутатської етики "опоблоківець" Михайло Папієв не вбачає в цьому жодного порушення:

Натомість юристи не погоджуються з таким трактуванням регламенту ВРУ, наголошуючи, що це грубе порушення закону, а мета реєстрації – засвідчити кількість депутатів, які фізично перебувають у сесійній залі.

У фракції "Батьківщина" роль "кардхолдерів" виконують, приміром, нардепи Вадим Івченко, Олена Кондратюк, Сергій Євтушок та Іван Крулько.

У фракції "Народний фронт" картки розставляють, зокрема, Андрій Река, Владислав Данілін і Федір Бендюженко.

У "Радикальній партії" цю роль виконують нардепи Віктор Вовк та Андрій Рибалко.

У "БПП" картки вранці розставляють депутати Сергій Мельник, Михайло Довбенко й Ірина Фріз (до призначення на посаду міністра у справах ветеранів).

Керівник секретаріату "БПП "Солідарність" Максим Саврасов каже, що однопартійців-прогульників, які фактично стимулюють таке явище, як кнопкодавство, вони ніяк не виховують, бо їхня партія є демократичною:

З-поміж представників "Самопомочі" за розставлянням карток у сесійній залі зафіксували Олександра Опанасенка.

ЧЕСНО звернувся за коментарем до Опанасенка щодо розкладання карток колег у слоти для реєстрації і голосування. Спершу нардеп відповів, що є роз'яснення регламентного комітету ВРУ, що це не є порушенням, пообіцяв знайти його і продемонструвати. Але через кілька днів написав, що "юристи шукають, це не надважливо. Залишу без коментарів".

У депутатській групі "Партія "Відродження" це зазвичай робить Артем Ільюк.

Співголова групи "Відродження" Віктор Бондар зазначає, що практику розкладання одним депутатом карток за інших нардепів застосовують усі фракції та групи, і якби керівництво парламенту хотіло розв'язати цю проблему, то давно б уже це зробило:

Практика неособистої реєстрації викривляє реальну картину присутності депутатів у сесійній залі та ставить під сумнів наявність кворуму, а потім дає нардепам змогу голосувати за відсутніх колег. Адже, якби не було картки, не було б реєстрації, а отже, не було б і кнопкодавства.

Кнопкодавство – це порушення Конституції України, регламенту Верховної Ради та Закону "Про статус народного депутата України".

За час роботи Верховної Ради VIII скликання Громадський рух ЧЕСНО зафіксував 1686 фактів порушення депутатами процедури особистого голосування. Найбільше таких порушень у представників коаліції – "БПП" (584) та "Народного фронту" (387). До трійки лідерів із кнопкодавства потрапила й партія "Відродження" – 353 випадки.

Максим Саврасов зізнається, що й сам неодноразово кнопкодавив, проте більшу відповідальність за це покладає на депутатів-прогульників:

Кнопкодавлять переважно провладні депутати. Наразі коаліціянтам – "Блоку Петра Порошенка" та "Народному фронту" – бракує голосів для ухвалення рішень у Верховній Раді, адже вони налічують лише 215 нардепів з необхідних 226.

І навіть за умови, якщо фракції "БПП" і "НФ" матимуть 100%-ву явку своїх представників, коаліція все одно потребуватиме додаткових голосів. Саме ця критична відсутність гарантованих голосів для ухвалення законів спонукає депутатів кнопкодавити, а також залучати ситуативних союзників з інших фракцій та депутатських груп у парламенті.

Однак, як стверджує Саврасов, кнопкодавство аж ніяк не допомагає формально зберігати коаліцію:

У ВРУ VIII скликання порушення процедури особистого голосування Рух ЧЕСНО не зафіксував лише у двох фракціях – "Самопоміч" та "Батьківщина". Однак під час голосування про перехід релігійних громад, яке відбулося першого пленарного тижня 2019 року, картка лідерки фракції "Батьківщина" Юлії Тимошенко голосувала "за", хоча її самої не було у сесійній залі. Найімовірніше, замість неї голосувала колега Олександра Кужель.

Так, зокрема, ювілейним, сотим, кнопкодавом ВРУ VIII скликання став лідер фракції "РПЛ" Олег Ляшко, неодноразово кнопкодавили представниця президента Ірина Луценко, заступник голови фракції "Народний фронт" Андрій Іванчук, співголови депутатської групи "Партія "Відродження" Віталій Хомутиннік і Віктор Бондар, а також їхній колега-мільйонер, президент футбольного клубу "Зоря" (м. Луганськ) Євгеній Гєллєр, нардепи-мільйонери брати Дубневичі та брати Добкіни й інші.

З-поміж депутатів-кнопкодавів до топ-5 порушників Конституції потрапили Антон Яценко з групи "Відродження", Андрій Шинькович та Олександр Бакуменко з "БПП", мажоритарник Андрій Іванчук з "Народного фронту".

На думку кнопкодава-рекордсмена Антона Яценка, проблема полягає у відсутності нардепів у залі, через що інколи ВРУ не може ухвалити законопроекти:

Заступник голови фракції "Народний фронт" Андрій Іванчук запевняє, що його однопартійці найбільш дисципліновані, проте іноді доводиться вдаватися до "таких неприємних речей":

Перший заступник голови регламентного комітету ВРУ Павло Пинзеник у коментарі Руху ЧЕСНО зазначає, що механізми для розв'язання цієї проблеми керівництво парламенту має:

Ще один член регламентного комітету, депутат від "Опозиційного блоку" Михайло Папієв запевняє, що за це скликання подавав голові ВРУ понад 50 звернень, надавав заяву про кнопкодавство разом з відео, де чітко зафіксовано неособисте голосування:

Однак випадки, коли спікер парламенту Андрій Парубій ставив законопроект на переголосування через кнопкодавство, таки були. Зокрема, коли затверджували постанову про програму дій уряду. Тоді причину переголосування голова ВРУ так пояснював:

2018 року саме кнопкодавство стало однією з підстав для визнання неконституційними закону про референдум та "мовного закону Ківалова-Колесніченка".

Колишній генпрокурор Віктор Шокін оскаржив усунення його з посади, посилаючись у своєму поданні на те, що парламент звільнив його з порушенням процедури (хоча й призначення Шокіна на посаду генпрокурора також було прокнопкодавлено).

Суддя Конституційного Суду України Ігор Сліденко в інтерв'ю наголошує, що наразі КСУ виявився не готовим визначити порушенням конституційної процедури ухвалення законопроекту на підставі виключно неособистого голосування.

Натомість заступниця спікера ВРУ Оксана Сироїд переконана, що подання до Конституційного Суду мають мало шансів, бо все залежить тільки від політичної волі:

Точної кількості законопроектів ВРУ VIII скликання, голосування за які відбулися з порушенням процедури, немає, але Рух ЧЕСНО зафіксував уже 161 такий законопроект. Наведемо лише найзнаковіші голосування:

У найбільшій фракції парламенту – БПП – кажуть, що кнопкодавство їм "честі не робить", однак зі своїми депутатами цю проблему вони не обговорюють:

Застосування сенсорної кнопки наразі у підвішеному стані – існуючу систему голосування "Рада" повноцінно не запускають, а для обладнання іншої потрібно розробити нову проектно-кошторисну документацію та провести тендер.

У бюджеті Верховної Ради на 2016 рік уже було передбачено 7,2 млн грн для такого тендера, але його скасували до завершення "за відсутністю потреби".

Кнопкодавство – ганебна практика в українському парламентаризмі, а також підстава для оскарження законів, ухвалених з порушенням процедури. Будь-який прогресивний, реформаторський закон можуть визнати неконституційним, якщо під час його ухвалення хтось із депутатів "рятував" своїх відсутніх колег і голосував їхніми картками. Таких голосувань у Верховній Раді VIII скликання Громадський рух ЧЕСНО зафіксував уже понад сотню.

Політичної волі для викорінення кнопкодавства з парламенту за роки незалежності України ані в його керівництва, ані у фракційних лідерів не було. Адже цей інструмент вони використовують для ухвалення необхідних рішень. Зараз цілком очевидно, що потрібно не боротися з цим явищем, а лише змінити правила гри, аби в парламентарів зникла необхідність голосувати за відсутніх колег.