24 нардепи від партії "Відродження" у Верховній Раді — усі чоловіки, "стара кров", мажоритарники й колишні члени "Партії регіонів". Вони майже не беруть участі в голосуваннях і часто не відвідують засідань, прикриваючись опозиційністю до чинної влади.

Соцопитування дають "Відродженню" менш ніж 1%, тобто партія має практично нульові шанси потрапити до парламенту на наступних виборах.

Натомість нардепи-мажоритарники з однойменної групи у ВР мають підтримку на своїх округах подекуди на рівні 60%. Це серйозна передумова для збереження депутатської групи в парламенті нового скликання за умови існування змішаної виборчої системи.

Зараз у партії готуються до з'їзду, який, найімовірніше, відбудеться в листопаді. На ньому або оголосять свого кандидата в президенти, або нададуть підтримку комусь іншому.

Після розколу "Партії регіонів" виникло кілька проектів: "Опозиційний блок", "Відродження" та "Воля народу".

Ще за часів Верховної Ради VII скликання (2012-2014 роки) утворилася депутатська група "Економічний розвиток", до якої ввійшли 42 нардепи, що залишили фракцію "Партії регіонів" під час Майдану.

Уже в новому скликанні в березні 2015 року групу "Економічний розвиток" було ліквідовано та створено натомість групу "Відродження".

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко зазначає, що виборці "Відродження" – колишні прихильники "Партії регіонів". Здебільшого це люди, які не підтримували Майдан та європейські цінності. Тому їм байдуже, чи є на партії тавро "регіоналів".

Водночас Фесенко твердить, що плюралізм на електоральному полі колишньої "Партії регіонів" – радше плюс, аніж мінус.

Як показують опитування Київського міжнародного інституту соціології, партія "Відродження" може розраховувати лише на 0,7% голосів виборців – переважно в центральних і східних регіонах, як це було й на виборах 2014 року.

Сама партія виникла у 2004 році — її заснував нині покійний міністр транспорту Георгій Кірпа. Свого часу його навіть називали можливим наступником Леоніда Кучми й асоціювали з президентською СДПУ(о). Саме за квотою цієї партії він став міністром.

Створення "Відродження" супроводжувалося скандалами. Кірпу звинувачували в тому, що до партії силоміць заганяють залізничників, на яких міністр мав значний вплив, бо тривалий час очолював "Укрзалізницю".

Після смерті Кірпи, який, за офіційною версією, покінчив життя самогубством наступного дня після повторного голосування другого туру президентських виборів 2004 року, партія протягом року залишалася без лідера.

У грудні 2005 року головою "Відродження" став тодішній генеральний директор "Укрзалізниці" Василь Гладких.

2011 року партію очолив Віктор Остапчук, а 5 червня 2015 року її головою обрали Віктора Бондаря.

Цитатою Кірпи починається і програма партії:

Вивчаючи програми нардепів-мажоритарників групи "Відродження", ми помітили, що їм притаманний спільний патерн: вони часто згадують про патріотизм, допомогу й покращення армії, мир, злагоду та збереження цілісності держави.

Принциповими для деяких представників групи залишаються ідеологічні питання, наприклад, щодо мови. У програмі одного з лідерів групи Віталія Хомутинніка сказано, що "мовна політика має відповідати суспільним запитам, забезпечувати вільне й повноцінне використання мов у регіонах компактного проживання їхніх носіїв у всіх сферах життя".

А от нардеп Антон Яценко у своїй програмі наголошував, що він за збереження статусу української мови як єдиної державної. Щоправда, це йому не завадило не голосувати за закон про мову.

Передвиборчу програму він завершив твердженням, що балотується як безпартійний, "оскільки не хоче вступати до жодної партії, тому що вважає: має бути безпосередній зв'язок між виборцями та народним депутатом, що дозволить уникнути політичних протистоянь". Утім, уже невдовзі він став членом партії "Відродження" й обійняв керівну посаду заступника голови партії.

З-поміж прикладів показово проукраїнської позиції можна назвати слоган програми Віктора Бондаря "Не поруч, а разом!". Навіть нардеп Антон Кіссе, який 2014 року критикував Майдан, у своїй передвиборчій програмі обіцяв сприяти реформуванню армії, мирно залагоджувати конфлікти й протестні ситуації за принципом "людське життя – багатство держави".

Дані Центральної виборчої комісії свідчать, що рівень підтримки виборцями "відродженців" на їхніх округах подекуди є доволі високим.

Так, 50%-й поріг підтримки 2014 року вдалося подолати лише 32 мажоритарникам зі 198, або 16%. З-поміж них були й 4 депутати "Відродження".

Цифри набувають нових значень, якщо перевести відсотки в кількість виборців. Загалом на 32 округах, де кандидати одержали понад 50% голосів, був 1 396 201 виборець, із них за "Відродження" проголосували 151 149 осіб, або 10%.

У десяти областях України за "відродженців" проголосували 595 867 виборців. Найбільшу підтримку надали Харківська область – 185 741 голос (7 нардепів) та Одеська область – 113 077 голосів (5 нардепів).

Найбільшу кількість голосів виборців на Харківщині здобув Володимир Мисик – 36 095 голосів, або 54,34%; на Одещині – Антон Кіссе – 33 459 голосів, або 52,96%.

Експерт Володимир Фесенко каже, що в партії "Відродження" є багато впливових політиків. Попри те, що для неї характерна відсутність єдиного лідера, залишаються групи впливу:

На виборчій мапі добре видно так звану "харківську групу" "відродженців", до якої входять семеро нардепів. Фесенко зауважує, що на парламентарів має вплив мер Харкова Геннадій Кернес:

Усі нардепи, крім Віктора Остапчука, який наразі є заступником голови "Відродження" й балотувався від партії, висувалися на виборах 2014 року як безпартійні.

На виборах до ВР 2012 року нардепи Віталій Хомутиннік і Євгеній Гєллєр ішли за списком "Партії регіонів". А 2014-го вони пройшли в мажоритарних округах "регіоналів"-попередників: Хомутинніку дістався округ №171 (Харківщина) від Ірини Горіної; Гєллєр обігнав на окрузі №50 (Донеччина) попередника Леоніда Байсарова на 4,6 тис. голосів.

23 із 24 нардепів з групи "Відродження" були депутатами Верховної Ради минулого скликання. Винятком став Василь Гуляєв, який потрапив до ВРУ від одеського округу №140, здобувши не дуже впевнену перемогу – 18 820 голосів (29,28%). Із цього округу він "викурив" Давида Жванію, який переміг там 2012 року теж з доволі низькою підтримкою.

Геть інша ситуація з результатами голосування за партію. Партія "Відродження" на парламентських виборах 2014 року в багатомандатних округах посіла аж 18-те місце, одержавши лише 31 201 голос виборців, або 0,19%. Більшість голосів дали Харківщина (7794) та Закарпаття (1797). Нічого дивного – прізвища списочників "Відродження" не дуже відомі громадськості.

Примітно, що співголова депутатської групи "Відродження" Віктор Бондар, який мав найнижчу підтримку (близько 19% виборців) серед "відродженців" на своєму мажоритарному окрузі на Хмельниччині, у коментарі Руху ЧЕСНО сказав, що підтримує виборчу реформу.

Утім, єдиним "відродженцем", який проголосував "за", був Валентин Ничипоренко. Проте в січні 2018 року він залишив фракцію.

Антон Яценко в коментарі Руху ЧЕСНО зазначив, що є прихильником мажоритарної системи, а також зауважив, що більш справедливою є система, де мажоритарники мають високу підтримку:

Нардеп Валерій Писаренко артикулює ідею відкритих списків, а також наголошує, як і Бондар, що "Відродження" була першою групою, яка зареєструвала проект Виборчого кодексу (№3112, проект не ухвалено). За Кодекс "відродженці" голосуватимуть, якщо врахують їхні напрацювання.

Проаналізувавши голосування нардепів VIII скликання, можна чітко побачити, що поведінка колишніх представників "Партії регіонів" – "Відродження", "Волі народу" й "Опоблоку" – подібна між собою. Так, рівень участі в голосуваннях цих трьох політичних угруповань сягає 20-22%, майже ідентичними також є показники неголосування та відсутності в сесійній залі.

У коментарі Громадському руху ЧЕСНО співголова групи "Відродження" Віктор Бондар сказав, що партія перебуває в опозиції до влади, але за корисні для держави законопроекти вони приходять голосувати:

Заступник голови партії "Відродження" Антон Яценко розповідає, що суворої партійної дисципліни в групі немає:

Про те, що "Відродження" інколи долучається до важливих голосувань, свідчить, наприклад, призначення нових членів Центральної виборчої комісії. Тоді "відродженці" віддали максимальний відсоток голосів за нових членів, за винятком Євгена Радченка, який пройшов за квотою "Самопомочі".

Експерт Володимир Фесенко зауважує, що деколи "Відродження" голосує в унісон з коаліцією – вони готові йти на компроміси з владою:

Попри те, що рівень голосувань нардепів з "Відродження" низький, представників цієї депутатської групи постійно ловлять на порушенні персонального голосування. Так, рекордсменом у цьому списку є Антон Яценко, якого застукали на кнопкодавстві 105 разів.

Громадський рух ЧЕСНО зауважує, що персональні голосування також пов'язані з відвідуваністю депутатів. Згаданий вище аналіз засвідчив, що показник відсутності в сесійній залі у "Відродження" доволі високий.

Через це виникає явище "чергування" депутатів у групах або фракціях, які вставляють картки в слоти для голосування за своїх колег. Приміром, з-поміж представників "Відродження" Рух ЧЕСНО ловив на цьому Артема Ільюка.

На запитання про розставляння карток нардепів Віктор Бондар пояснив, що цю практику застосовують усі фракції та групи:

Антон Яценко каже, що проблема кнопкодавства – у відсутності нардепів у залі, а без цього інколи не можуть ухвалити законопроекти:

Громадський рух ЧЕСНО зауважує, що звільнити нардепа за кнопкодавство не можна. Механізм відкликання застосовується лише до місцевих депутатів.

Спільний патерн з іншими опозиційними силами в парламенті простежується й під час аналізу законодавчої активності представників "Відродження". У середньому на одного нардепа групи припадає близько 50 законодавчих ініціатив.

Трохи відрізняються показники, якщо врахувати авторів цих законодавчих ініціатив: на одного нардепа з "Відродження" припадає авторство близько 8 законопроектів.

Дещо іншою є ситуація, коли йдеться про голосування за ініціативи "відродженців". Наприклад, жодна законодавча ініціатива Ігоря Шкірі не стала чинною. Та ж історія із законопроектами Євгена Гєллєра та Володимира Кацуби. З-поміж пропозицій Хомутинніка лише одна законодавча ініціатива – про бюджет – набрала чинності.

Нардепи від партії "Відродження" задекларували 113 підприємств, де вони є кінцевими бенефіціарами. Найбільше фірм у Віталія Хомутинніка (39) та Геннадія Бобова (17).

Окрім того, днями Хомутиннік, за версією журналу "Новое время", посів 16-те місце з-поміж найбагатших українців (його статки – 390 млн дол.). Ключовим активом нардепа є інвестиційний фонд "Каскад-Інвест". Серед його бізнес-інтересів, за даними декларації, – страхові компанії та сільське господарство.

Хомутинніка називають лідером так званої "харківської групи" – однієї з двох груп впливу всередині "Відродження". Друга група, за інформацією "Української правди", орієнтується на олігарха Ігоря Коломойського, і її координує Євгеній Гєллєр.

Генпрокуратура відкривала провадження щодо можливого ухилення Хомутинніком від сплати податків упродовж 1998-2016 років. Однак нардеп надав докази, що підтверджують відсутність у нього зобов'язань перед бюджетом.

Офшорні фірми є в трьох "відродженців". Зокрема, Хомутиннік має 12 таких компаній (5 – на Кіпрі, 4 – на Британських Віргінських Островах, 2 – на Великому Каймані, 1 – у Ліхтенштейні), Артем Ільюк – одну в Гонконгу, Володимир Зубик – одну на Кіпрі.

Валерій Писаренко у квітні й липні 2017 року повідомляв про набуття корпоративних прав ТОВ "Укрресурсхолдінг" (99%), трохи пізніше – 100% ТОВ "Черкасиагроленд", а в грудні він придбав майже 100% ТОВ "Черкасиагроленд Інвест". У методичці НАЗК зазначено, що купівля корпоративних прав під час перебування на державній посаді "може свідчити про наявність приватного інтересу у сфері" та призвести до потенційного конфлікту інтересів.

Писаренко 2017 року залучив на свій округ другу найбільшу субвенцію з-поміж нардепів – майже 87 млн грн. Левова частка цих коштів дісталася фірмам місцевого екс-"регіонала".

До речі, за період депутатства у ВРУ V-VIII скликань Писаренко побував як у "БЮТ", так і в "Партії регіонів".

Тривалий час він входив до так званої "групи Андрія Портнова". Разом з ним Писаренко переметнувся з табору Юлії Тимошенко до "Партії регіонів" після її програшу на президентських виборах 2010 року і призначення Портнова заступником голови Адміністрації президента Віктора Януковича.

Геннадій Бобов має стосунок до цукрової галузі в Україні. За каденцію у ВРУ VIII скликання він уже встиг стати фігурантом корупційного скандалу, пов'язаного з його фірмами. Генпрокуратура підозрювала його в несплаті податків. 26 травня 2017 року Бобов переказав до державної скарбниці близько 38 млн грн.

Бізнес-потужності Бобова розміщені в Черкаській області, де його й обрали народним депутатом. Зокрема, йдеться і про цукровий завод ТОВ «Панда» (Селищанський цукровий завод). Цікаво, що нардеп був ініціатором закону щодо скасування регулювання ціни на цукор. Але його законопроекти двічі завертали на рівні комітетів.

Невдовзі Бобов задекларував дивіденди на 8 млн грн, одержані від згаданого вище цукрового заводу. Зрештою, регулювання ціни на цукор усе ж скасували у вересні 2018 року, але це була ініціатива Кабміну.

Ім'я Євгенія Гєллєра, згідно з розслідуваннями "Схем", політична історія запам'ятала як касира "Партії регіонів". Окрім того, 2014 року Гєллєр не задекларував своїх підприємств.

ЗМІ також неодноразово писали про те, що фірми-прокладки, пов'язані з Антоном Яценком, заробляють як сайти-посередники під час здачі документів спеціалістами з оцінювання майна до Фонду держмайна.

Яценко є активним нардепом-мажоритарником. Він регулярно звітує про свою роботу на окрузі, але не цурається і "гречкосійства". На його сторінках у соцмережах можна частенько побачити звіти про подарунки виборцям.

В Умані він відкривав фонтан "Перлина кохання". Одним із кадрів світлового шоу був портрет нардепа кілька метрів заввишки. У коментарі Руху ЧЕСНО Яценко сказав, що не вбачає в цьому нічого поганого, адже видовище організували завдяки обладнанню його родини.

"Відродження" – партія досвідчених орговиків, які здебільшого пережили не одні парламентські вибори в різних політичних силах. Вони пристосовуються до потреб суспільства, співпрацюють з коаліцією в наріжних питаннях, і їм вдається уникати штампу маргінальної партії та групи.

У них сильні групи впливу й амбіційні члени, але це достоту не партія лідерського типу. Це радше феодальна партія або таке собі "акціонерне товариство": впізнаваність членів "Відродження" в регіонах, особливо на їхніх мажоритарних округах, напевно забезпечує їм місце в парламенті, хай навіть у складі групи.

Громадський рух ЧЕСНО наголошує, що мажоритарна система стимулює прямий і непрямий підкуп виборців, у результаті якого до влади в Україні приходять політики, що мають свої бізнес-інтереси й не готові працювати на користь громадян.