— Найболючіша проблема, яка є у всіх міст — це ЖКГ. На це є низка об'єктивних причин, зокрема пов'язаних із недоотриманням різниці в тарифах. Ця проблема наростає.

Виходить так, що ми не можемо суттєво інвестувати в ЖКГ — тепломережі, водоканал і старі будинки. Це і утеплення фасадів, заміна вікон, ремонт покрівлі, ремонт підвальних приміщень та внутрішніх комунікацій. Це вимагає значних коштів, і один бюджет Харкова (15,6 млрд гривень на 2021 рік — прим. ред.) при всьому бажанні покрити такі витрати не може, тим більше за короткий період часу.

Ми дивилися, щоб у бюджеті кошти були розподілені рівномірно не лише на ЖКГ, але й на прибудинкові території, адже їх теж треба приводити до ладу.

Друга проблема — це транспортні розв'язки, транспортна інфраструктура, пов'язана з парковками, з величезним трафіком у місті. Кількість автомобілів щороку збільшується, і потрібно зовсім по-іншому організовувати рух, транспортні магістралі, парковки, яким свого часу не приділялося належної уваги, через що у нас центр міста з офісними та торговельними приміщеннями буквально забитий автівками.

— Авжеж.

— У Києві, коли мером був Олександр Омельченко, не було приділено уваги розвитку транспортної інфраструктури… У нас більш продумана стратегія і є багато чого, що потрібно втілити для організації руху. Тим більше що Харків розташований так, що центр треба сполучити з Салтівкою, наприклад, а це район — 300 тисяч населення, мабуть, найбільший район в Україні, коротшим шляхом, щоби зменшити трафік.

Тут проблема, бо генплан Харкова розроблений із часів СРСР. Додалася хаотична забудова на ринку Барабашова… імені Авека. Маємо зробити так, щоб там пройшла дорога, яка поєднає центральну частину міста зі спальними районами.

Третя проблема стосується не лише Харкова, а й усього світу — це медичне обслуговування, що стосується локдауну.

— Абсолютно всіх! Усе, що ми обіцяли, що ми говорили, при формуванні бюджету було повністю враховано. Передусім питання ЖКГ, розвиток прибудинкових територій, добудова зоопарку.

Більше того, сьогодні формується обласний бюджет, ми теж наполягаємо на тих пріоритетах, які ми бачимо.

— На жаль, практично всі народні депутати, які пройшли від Харкова, це "слуги народу". Не знаю, буде це простіше чи складніше для Харкова… У мене є конект із деякими народними депутатами, з деякими — немає. Хотілося би мати вагомішу підтримку й лобіювання інтересів Харкова в парламенті.

— Я не буду зараз називати суми заборгованості. Харків має один із найстійкіших кредитних рейтингів з-поміж міст України. Зайвим доказом цьому є те, що ми маємо величезний портфель кредитів від різних банків, починаючи від Світового банку, ЄБРР, ЄІБ… Ніхто б нам не дав 320 мільйонів євро на побудову й оновлення рухомого складу метро й добудову депо, якби був хоч на йоту сумнів, що ми не зможемо погасити ці кредити. Будь-який економічно сильний і потужний мегаполіс у світі завжди працює з кредитами.

— А це не негатив! Місто — це живий організм. Припустимо, ви керуєте фірмою, то ви ж дивитеся платіжний баланс? Передусім має бути економіка. І ви бачите, що сьогодні можете взяти кредит і випустити облігації муніципальної позики, а завтра не можете, бо піде перевищення й дисбаланс, і не зможете платити. Тут так само...

Ми маємо погоджувати кожну позику із Мінфіном. А там повністю перевіряють баланс платежів. Тому можна говорити по-різному, але моя думка така, що ми зобов'язані використовувати кредити під інфраструктурні проєкти.

Це дає мультиплікативний ефект, бо інфраструктурні проєкти дають додану вартість — будівництво, створення нових систем. Ми підвищуємо капіталізацію Харкова.

— Безумовно. 10 лютого ввечері якраз була партійна конференція. У нас найбільша фракція у міськраді й облраді. Я збираю всіх, бо хочу обговорити саме стратегічні пункти, що їх ми повинні виконати цього року. Насправді у нас дуже легка стратегія.

Ми не претендуємо бути парламентською партією, бо нам це нецікаво. Партія задумувалася такою, яка об'єднає, по-перше, регіональні еліти, і буде робити те, що потрібно для Харкова й регіону. Бо на сьогодні не можна розділяти Харків як центр і область: є транспортна інфраструктура, у місто приїздять люди, які навчаються, працюють, залишаються жити, купують житло тощо. Тут відбувається розвиток бізнесу, а звідси все потім розтікається по області. Тому ми маємо відповідати за місто і регіон в комплексі, якщо хочемо, щоб Харків був успішним.

— Узагалі не рахував, скільки коштував мандат для депутата, і не хочу в це вникати, бо ми йшли на ці вибори, розуміючи, що за нами — більшість. Ми ж ішли на вибори не просто так, чотири роки нічого не робивши, а на п'ятий рік прокинулися й пішли на вибори. Ми десять років тут пахали із Геннадієм Адольфовичем, причому пахали з ранку до ночі. На жаль, його не стало, я продовжую пахати. Люди все бачать і розуміють, хто працює, а хто тільки теревенить.

Тому в нас такі результати. Ні в кого немає таких проспектів, як у Харкові, парку Горького, як у Харкові, саду Шевченка, зоопарку, як у Харкові. І ще багато — не буду всі секрети розкривати.

На сьогодні жодне місто не спромоглося мати повноцінний сміттєпереробний комбінат. Це ж не просто лінія сортування, це повністю замкнутий цикл аж до видобутку електроенергії, яку продаємо в енергоринок. Крім того, ми покращуємо екологію, рекультивуємо полігон. І в цей інфраструктурний проєкт ми залучили кредитні кошти Світового банку.

— А чому? (Дивується.) Я вам хочу сказати так. Я зацікавлений, щоб вибори пройшли якомога раніше. Це моя особиста позиція. Я хочу, щоб довкола цього питання не було ніяких інсинуацій, і хочу, щоб усе було зроблено чітко і правильно. Тому, на мою думку, що раніше будуть вибори, то краще.

— Ні! Ніколи! Це маячня! Депутати — це ж люди, які мають громадське навантаження. Якщо ти соціально відповідальна людина, якщо ти хочеш щось зробити не лише для себе, але і для людей та почуваєш за собою силу, відповідальність, стрижень, розуміння того, що це твоє, то ти йдеш у депутати. Робота депутатом — це покликання, а за покликання не платять!

— Ну немає такого, якщо чесно. Що значить "прогульники"? Ви знаєте, коли ми проводимо комісії, коли проводимо сесії міськради, засідання фракції, то прогульників немає. Хтось може з якоїсь поважної причини бути або ні, але навіть якщо людина не прийшла на постійну комісію, це не означає, що вона не в темі матеріалу. Я впевнений, що всі люди, які були обрані депутатами міськради, реально хочуть працювати.

— А треба? А для чого? (Сміється.)

— Що стосується внесків, то є певні внески на партію, але вони не глобальні абсолютно й витрачаються переважно на утримання невеликого партійного офісу та зарплати людей, які там працюють. Що стосується наочної агітації та іншого, то це ми окремо збираємося, приймаємо рішення, що випускаємо, коли випускаємо, в який час. І після цього розуміємо наш ресурс, який маємо. І це не неабиякі великі суми, бо ми працюємо без афіш.

— Якщо розрив усього 100 голосів, то, може, й потрібно. Загалом, якщо розрив 1–3%, то, може, й потрібен людям другий тур. А якщо розрив 10–15%, то про який другий тур може йти мова, адже це теж витрати. Гадаю, має бути градація.

— Мера взагалі не має бути в політиці. Випадків, про які ви говорите, було дуже мало. У великих містах я такого не пригадую. Людина, яку обрали мером, має бути об'єднавчою силою, має розуміти, як побудувати конфігурацію з усіма політичними силами в міськраді. Якщо він розумна людина, яка здатна домовлятися заради міста, то в такого мера все виходить. Ніхто не каже, що це легко. А якщо людина прийшла на посаду мера і не розуміє, куди вона прийшла, або хоче в місто привнести політику, то таке буде постійно. Такий мер буде належати до однієї з політичних сил, яка буде у конфронтації з іншою політичною силою. Виникне конфлікт, із якого нічого доброго не вийде, а насамкінець постраждають люди — жителі міста.

Ніколи в житті розумний мер не буде політиком, мер — це господарник.

— Січневий був не такий страшний, як попередній.

Цей локдаун був менш жорсткий. А попередній завдав колосальних збитків, з яких деякі підприємства досі намагаються вибратися. Але скажу про місто. І тоді, й сьогодні я говорив, що не можна було закривати метрополітен. Я аналізував ситуацію. У будь-якому мегаполісі метрополітен закривається в останню чергу.

А у нас Кабмін на той момент прийняв рішення про закриття метрополітену. Ми негативно до цього поставилися, стукали в усі двері, але нас не почули, і метрополітен закрили. А утримувати його ж потрібно! А це величезні витрати, з яких ми досі намагаємося вибратися з великими труднощами.

Це далося взнаки усім підприємствам, неможливість доїхати, закриття підприємств тощо. Тому ця ситуація реально була непродумана. Під час підготовки другого локдауну це проаналізували і врахували. Січневий локдаун позначився на бізнесі, ми посильно намагалися допомогти бізнесу, але не все у нашій змозі. На мою думку, Кабмін мав передбачити компенсаторні механізми для бізнесу, щоб не постраждали люди, але, на жаль, у нас не так.

— Та ви що? Оце прямо всі харків'яни таке запитали? (Сміється.)

— О господи! Ви не з тими харків'янами їхали! Дивіться, що я вам хочу сказати (сумно зітхає) стосовно аудиту. Відповідно до закону аудит КП буде проходити кожне КП. Сьогодні я призначив нового керівника харківських тепломереж. Свідомо призначив його в розпал опалювального сезону, взяв на себе таку відповідальність. Звісно, можна було дотягнути до закінчення опалювального сезону, але я не став цього робити. Хто би що не говорив, а я і з Геннадієм Адольфовичем обговорював це питання, що ми запустимо тепло і треба замінювати (керівника — прим. ред.). Сьогодні ми змінюємо філософію цього підприємства. Усе, що на підприємстві робилося, підлягає аудиту й відповідним висновкам. Але аудит — не панацея.

Це резонансне підприємство з великими боргами, з непокритою різницею в тарифах, яку ніколи не покриють, із заборгованістю й реструктуризацією НАК "Нафтогаз України" тощо.

— Можна прийняти рішення суду, поставити проїзд чотири гривні і закрити метрополітен. За кожним рішенням є відповідальність, за кожним висловлюванням є відповідальність. І є вперті економічні факти. Ми сьогодні дотуємо з міського бюджету метрополітен і будемо це робити, щоб не піднімати вартість проїзду. Ми також дотуємо міськелектротранспорт, ми зберегли пільги на проїзд усім категоріям. Це не кожне місто зробило, а ми пільги зберегли.

— Ви просто натрапили на жінку, чия зарплата напряму залежить від перевезень. Є інша сторона медалі. Що ми сьогодні робимо? Ми оновлюємо рухомий склад міськелектротранспорту. Метрополітен — це зовсім окрема транспортна артерія, яка на сьогодні забезпечує найбільшу питому вагу перевезень у місті. Пасажиропотік знизився катастрофічно. Причини зрозумілі: локдаун, студенти тощо. Якщо раніше в хороші часи у нас метрополітен перевозив по мільйону на день, то він упав до 200 тисяч, а тепер піднявся до 350–400 тисяч пасажироперевезень на добу. Ви розумієте, які кошти ми сьогодні втрачаємо?

А метрополітен працює за розкладом, незалежно від того, чи є пасажири. Навіть коли локдаун і пасажирів немає, відкачувати воду потрібно ж, електроенергію треба витрачати, раз на годину має контактний рельс забезпечувати проїзд вагонів. Зарплати платити треба, кондиціонери мають працювати. А хто буде платити?

— Я розмовляв із Віталієм Володимировичем (Кличком — прим. ред.) про це. Хочу вам сказати, що я не буду піднімати цін ні на метрополітен, ні на проїзд у транспорті. Це моя позиція. У разі потреби будемо дотувати з міського бюджету.

Що стосується оновлення рухомого складу, то в першу чергу ми оновимо тролейбусний парк. Друге — це трамвай. Серйозний вид транспорту, який ніколи не оновлювався, причому не лише у Харкові, а й у багатьох інших містах, бо це дуже дороге задоволення.

Сьогодні разом із Олександром Ярославським ми працюємо над цією проблемою. Невдовзі Харків побачить дослідний зразок нового трамваю, який збирається у Харкові ж на потужностях "Екополіса ХТЗ". Надалі ми оновимо весь трамвайний парк за кілька років харківським трамваєм. Це супертрамвай, який буде коштувати набагато дешевше за імпортний. Наступного року плануємо почати. Підкреслюю, що не дамо ніякому іншому місту їх купувати, доки не оновимо все у себе.

— Бліц? (Сміється.)

— Стільки, скільки вважає за потрібне міський голова.

— Стільки, скільки є на сьогодні. (11 — прим. ред.)

— Я розумію, що питання непросте, що багато землі там роздавалося, є багато різних інсинуацій. Сьогодні ми дуже обережно ставимося до земельних питань, треба розбиратися стосовно кожної ділянки окремо. Наступне питання.

— Хороший бліц! — не витримує директор департаменту у справах інформації Юрій Сідоренко, який був присутній при розмові.

(Ігор Терехов сміється.) Що для мене означають… На мене впливають тільки… жителі міста Харкова. Інші люди не можуть абсолютно, не намагаються і ніколи не намагалися на мене впливати.

— Господи… Як пишуть, обтікаємо? Ну так хай обтікають або назвуть конкретні імена. Я розумію, що це виборча технологія, і хтось уже починає щось говорити, тому не вірте нікому. Для мене пріоритет — це харків'яни. Усе, крапка.