— Цього року я не сказав би, що він чимось відрізняється від попередніх. Верховна Рада затвердила бюджет держави, давши основу для того, аби Київ розробляв свій бюджет. На наш погляд, бюджет може бути ухвалений до розгляду – ми це зробили. А як далі справа піде – то нас дещо влаштовує, а дещо ні.

— Звісно. Я би не сказав, що це від того, що запрацювала промисловість – вона аж ніяк не запрацювала. Коли я дивлюся на колись існуючі й працюючі заводи, які сьогодні не працюють, у мене іноді волосся дибки стає або виникає питання: куди ми йдемо. Загалом по державі в мене враження, що ми займаємося логістикою вивезення звідси необробленого зерна, лісу й бурштину та розвитком деяких "солодких" галузей промисловості.

У Києві також нічого не відтворено, крім додаткових розважальних центрів, великої кількості житла, яке будується не для киян, які перебувають у черзі. Житло переважно зводиться для приїжджих. Київ непомірно механічно приростає з грубим порушенням Генерального плану. Наразі маємо понад 3000 порушень, що взагалі зруйнувало той Київ, який дехто ще пам'ятає. Що ми маємо на сьогодні? У техногенному плані це позначилося повенями на Хрещатику. Я, наприклад, не пам'ятаю, коли ще була повінь на Хрещатику.

— Нині абсолютно не продумана система опалення Києва. Зокрема, відстані від точок, які потрібно опалювати, до точок, які виробляють це тепло, дивують. Наприклад, 11,5 км від котельні на Коцюбинського до будинків Південної Борщагівки, що вона опалює. За 11,5 км прогнати теплоносій складно. Водночас на Борщагівці є завод "Комунмаш" із потужною котельнею, яка могла б подавати опалення, але завод не працює й котельня стоїть.

У Києва є багато проблем, зокрема транспортних. Такий вид транспорту, як трамвай, практично знищено. 5 депо, можна сказати, були знищені свого часу, як і лінії, що сполучали правий та лівий береги.

— Бюджет Києва, про який ми ведемо мову, зазвичай відображає потреби тих галузей, які є у столиці, зокрема й науки, освіти тощо. Я не хочу сказати, що комусь – більше, а комусь – менше, але те, що на житлово-комунальну сферу дають мало, надзвичайно мало, це наша комісія одразу зауважила. І ми неодноразово зазначали, що у сфері ЖКГ є зараз ті проблеми, яких раніше не було.

Ми вперше перебрали систему "Київенерго" під контроль громади. Такого раніше не було. Отримавши це величезне господарство, ми розраховували, що керівництво міста почне діяти. Реальне збільшення фінансування галузі викликане страшенною аварійністю опалювальних систем. Цю цифру наводив заступник Кличка Петро Пантелеєв – 80% мереж в аварійному стані.

Ми досі маємо дуже ненадійну систему ліфтового господарства. Величезна кількість ліфтів або на межі вичерпання своїх ресурсів, або вже їх вичерпала. Ми не маємо чіткої підготовки кадрів для міського господарства. Зокрема, ті профтехучилища, які раніше працювали, готують машиністок, секретарок для приймалень і все. Ну не зовсім так, але я так грубо кажу.

Далі – дахи: у переважній більшості будинків вони або протікають, або аварійні. Ми маємо ненадійну систему електрозабезпечення, тому що сьогодні 85% перебуває під контролем приватної структури, а решта 15%, що залишаються нам, поділені на кілька тисяч шматків. Уся ця система діяла б краще, якби була в одних руках. Тому нам пропонують: "Продайте нам ті 15%". Ми кажемо: "Давайте за тією ціною, що ви нам призначаєте, ми готові купити у вас 85%".

— Про те, що остаточно подано, я знаю тільки телефоном, бо в п'ятницю вийшов з лікарні. Я розмовляв з Тетяною Меліховою (секретар фракції – прим. ЧЕСНО), був з нею на консультаціях. Ми вимагаємо додати до фінансування 1 млрд грн для облаштування ІТП (індивідуальних теплових пунктів) у житлових будинках Києва. Ця система дасть змогу заощаджувати понад 40%.

— У всіх будинках. Ми їх усі вважаємо однаковими. ОСББ і ЖБК, на нашу думку, дискриміновані київською владою. Чому? Бо вони побудували все за свої гроші, утримують власним коштом. А до так званих державних будівель особлива увага. Але які вони державні? У них 90% квартир приватизовані. Люди розпоряджаються ними, як хочуть, вони не можуть надійти до фонду додаткового заселення.

Нам потрібні ІТП, а також необхідно зробити інвентаризацію прибудинкових територій. Досі люди цим не цікавились, а тепер, коли за утримання прибудинкової території сплачують громадяни, постає питання: у кого скільки відведено цієї території.Наша фракція далі опікуватиметься системою охорони здоров'я. Ми робимо це не перший рік, незалежно від виборів. Можу сказати, що ми завжди підтримували київську офтальмологію, пологові будинки, усі установи, які ведуть роботу з воїнами АТО.

— Депутат має змогу розпорядитися певною сумою з депутатського фонду. Я, наприклад, особисто опікувався проблемами госпіталю в Пущі-Водиці, пологового будинку на Борщагівці. На залучені мною з різних джерел кошти побудовано перший і єдиний хоспіс на Святошині. Гроші, зокрема, давала одна жінка – доктор Єлизавета Петрівна Глінка, яка загинула під час авіакатастрофи відомого рейсу до Сирії. Але її підтримка хоспісу була раніше, ще до війни. Вона була громадянкою США російського походження. Згодом, коли вона почала "підспівувати" Путіну, наші контакти припинилися, але хоспіс ми тоді побудували. Він і сьогодні працює.

— Не дай Боже. Я обирався до Верховної Ради 5 разів, і це вдавалося робити в інші способи, ніж роздавати "гречку". Я назву вам 32 дитячі, юнацькі й інші клуби, створені мною свого часу у Святошинському районі не за гроші міста, а іншими методами. Ви будете здивовані.

Ті кошти, які виділяють на депутатську діяльність, я використовую тільки для надання допомоги хворим: людям з онкологією, тим, хто потребує операції, тощо. Це абсолютна вимога. Наша приймальня детально вивчає ці речі.

Веду також деяку благодійну діяльність, але вона ніяк не пов'язана з цими грошима. От, наприклад, мені в лікарню передали списки, і я їх підписав: майже 800 учнів сільської школи в с. Бузова, поряд дитячий садок, а також військова частина в селі Миколаївка, де є діти військовослужбовців. Я міркував сьогодні, як привітати їх з Новим роком. Для них випікають пряники "Українське село", і всі вони отримають отакі маленькі подаруночки. Але це ніяк не пов'язане з міськими грошима – жодної копійки. Усе власним коштом.

Комплекс "Українське село", який я створив, веде свою діяльність. До нас, особливо у вихідні, приїжджає багато гостей. Вони ходять там до колиби, яка заробляє трохи грошей, що йдуть на ці потреби. Ці речі дехто використовує не зовсім прийнятно з погляду іміджу, але з точки зору закону вони є законними.

А за деякий час до мене приходять ці дідусі й кажуть, що треба щось зробити. Там, на пам'ятнику, написано: "Воїнам партизанського загону імені Івана Хитриченка…", а внизу – від кого й великими літерами: "ПАБАТ". Той підпис, слава Богу, внизу, то я порадив зробити горбочок під стелою, підсипати, аби тих літер не було видно.

— Ми свого часу більш-менш консолідовано ухвалили деякі рішення. Наприклад, ми принципово не підтримуємо забудови берегової лінії Дніпра в місті, а також у Кончі-Заспі, Пущі-Водиці, історико-охоронних зонах біля Лаври та Софії. Це для нас табу.

Ми не підтримуємо документів, що порушують принцип планування забудови міста. Адже насамперед має бути Генплан. А Генерального плану до 2025 року в нас досі немає. Існує Генплан до 2020 року, який потрібно доопрацювати. Є 3000 грубих порушень містобудівної ситуації в Києві. Ми не підтримуємо детальних планів територій (ДПТ). Їх у Києві мало би бути понад 200. І хтось задумав, що Генплан можна не затверджувати, а схвалити ДПТ, і потім фрагментарно їх скласти – це й буде Генплан.

Але Генплан починається не з малюнка, а з балансів: скільки повинно бути житла, промзон і робочих місць, шкіл, дитсадків, закладів культури тощо. А допустити те, щоб у Святошині була забезпеченість школами на 43%, могли тільки люди, які є ворогами Києва.

— Так, за окремими об'єктами. У нас був спірний об'єкт у Голосіївському районі. Один член нашої фракції спробував нас переконати, що треба його підтримати. Ми дуже детально вивчили ситуацію, послухали аргументи представників сусідньої дитячої установи, громадян, які мешкають поруч, і з перевагою в один голос не підтримали цей проект. І тепер не підтримаємо в жодному разі, тому що його весь час намагаються протягнути – то в комплекті з іншими будинками, то як окремий об'єкт. Трапляються й інші питання. У нас є двоє депутатів, які входять до складу екологічної комісії (Денис Москаль та Олена Антонова – прим. ред.). У них може бути своєрідний погляд на деякі моменти. Безумовно, міська рада "збагачена" (і ми не без цього) деякими київськими забудовниками. У нас немає такого, як Микитась, але є дрібніші, і вони іноді намагаються "просунути" свої проблеми. Останнім часом знаходимо спільну мову, але це нелегко далось і дається.

У деяких питаннях маємо розбіжності. Щодо того ж бюджету дехто з депутатів уважає, що слід погодитися на цей бюджет, підтримати його таким, яким він є, і відтак, можливо, отримати додаткове фінансування для своїх округів. Забудьте про свої округи. Хай хто з вас де не є, ми галузева комісія. А інтереси свого округу обстоюйте у своїй фракції. З "екологами" ми згодилися на деякі речі, але не скрізь. Ми підтримуємо доречні екологічні ініціативи, проте є проблема – ставлення до прибудинкових територій. Я розумію, що серед тих "екологів" є люди, які хочуть десь щось забудовувати.

— Цілком нормально ставимося. От сьогодні в нас на комісії буде одне питання. Гадаю, воно поставлене не зовсім правильно. Група громадян, які мешкають у новому будинку на Печерську, внесли громадську ініціативу про перенесення великого пункту "Районних теплових мереж" (РТМ). Їм на слух здається, що там шуми і щось гуде. Перепрошую, але їхній будинок з'явився там не за Генпланом, а цей пункт РТМ існує там 100 років. Щоб підвести туди комунікації, потрібні величезні кошти. А тепер хтось там вліпив будинок, і його мешканці хочуть перенести пункт РТМ.

То якщо вони так хочуть, можна перенести їхнім коштом. Бо, коли свого часу люди купили ці квартири, то повелися на дешевинку. Громадський бюджет не повинен на це витрачатися. Якби він був спрямований на розв'язання загальноміських проблем, таких як організація руху чи паркування в усьому місті, а не в конкретній точці, я би це підтримав.

Чому б громадськості не порушити питання про електронний квиток? Львів, Тернопіль й інші міста спокійно на це перейшли. Я кажу меру: "Віталію Володимировичу, дивіться, я тримав би в руках такий квиток, і він фіксував би, на чому я їду". Різні ціни могли би бути, а не просто вдвічі підвищити вартість проїзду. Час поїздки міг би бути різним, тоді можна було би стимулювати поїздки пенсіонерів не в години пік.

— Це не так, що "Батьківщина" проти продажу землі. Ринкові механізми повинні бути задіяні, коли в країні будуть створені належні умови. От якби був нормальний земельний банк, умови для створення фермерських господарств. Ми колись аналізували, що таке фермерство та що таке децентралізація.

На нашій території було 4 децентралізації. Одна з них була пов'язана з формуванням широкої мережі фермерських господарств. Її запровадив Петро Аркадійович Столипін. Ленін вимушено запровадив НЕП (нову економічну політику – прим. ред.). Олександр І був децентралізатором, він звільнив селян від кріпацтва. І був четвертий децентралізатор – Микита Сергійович Хрущов, який розбудував сільську поселенську мережу. Можу це науково довести.

А сьогодні відбувається не децентралізація, а, навпаки, централізація зі знищенням приблизно третини поселенської мережі в Україні.

Зараз не створено умов для розвитку фермерських господарств, і ми маємо на світовому тлі нікчемний вигляд. Уявіть наше нинішнє сільське господарство, яке орієнтоване на монокультури на кшталт ріпаку, кукурудзи, соняшнику, сої; його рентабельність – близько 8-9%, щонайбільше 10%. У сусідній Польщі, де значно гірші землі, рентабельність сільського господарства сягає 34%. У них немає земельних монополістів, а є нормальні аграрні господарства. І в нас могли би бути.

Можете казати, що це політичне питання, але Юлія Володимирівна Тимошенко спроектувала приблизно 31 молокозавод в Україні. До них додано зони молокозбиральних пунктів. Але ці пункти повинні мати, до кого звертатися, тобто має бути розвинене тваринництво. На це дають гроші. На той час німці для створення такої мережі готові були дати близько 3 млрд доларів. А розраховуватися з ними – тільки сухим молоком і маслом.

Вони так працюють приблизно до 10 років, люди мають роботу, отримують зарплату, інвестор повертає свої інвестиції сухим молоком і маслом, а потім вони від цього відходять, і все це стає власністю створених колективів. Уявляєте, якби це працювало в Україні?

А з китайцями в нас була співпраця за 7-ми областями, де є торф. Якщо вибирати торф і створити дві торфові електростанції, то ті чеки, де виробляється торф, перетворюються на чудові риборозплідні господарства. Китайці готові були фінансувати. Розрахунок з ними – рибою з цих господарств… Так само і сміттєпереробні заводи могли би фінансуватися…

— Знаєте, сміття – це суперресурс. У далекій молодості мені вдалося організувати нормальне сортування сміття. Це були два райони – Оболонський і тоді ще Ленінградський. Сміттєсортувальний пункт містився під Бородянкою. Ми, збираючи сміття, вибирали звідти 5 компонентів: папір, пластик, скло, метал та органіку. Усе це давало чималі прибутки. Уявляєте, нам платять 14,60 за куб. Нам платять! Ми повинні везти його за 60 км, у Дмитровичі, а ми не веземо. Ми все розбираємо й на місці здаємо, і за це отримуємо (кошти – прим. авт.), а туди веземо те, що залишилося.

— Сьогодні це конструктивна політична сила, яка бачить перспективу в тому, що вона бере на себе розвалене, практично знищене господарство України й готова вивести його на нормальний шлях розвитку. Можу підтвердити, що є напрацювання в будь-якій галузі.

— Ми по-різному виходили до бюджету. Колись ми сиділи з Тетяною Іванівною Меліховою вдвох у тій залі, від нас нічого не залежало, але ми критикували, виступали й домагалися деяких змін до бюджету. Сьогодні питання про бюджет ще не вирішене. Його фактично не подали нам у тому варіанті, де є наші правки. Чи враховано там чи ні отой мільярд, про який я казав… Якщо врахують (наші пропозиції – прим. авт.), ми, може, і підтримаємо бюджет, а якщо ні – не будемо. Ми тим паче вважаємо, що наша політична сила найближчим часом змінить свою позицію, вона стане правлячою, і тому ми внесемо зміни до бюджету на користь громадян і розв'язання тих проблем, які назріли, навіть якщо його затвердять без нас.