— Воєнний стан потрібно було запровадити ще 2014 року в усій Україні. Країна, яка перебуває у стані війни, не може жити мирним життям. На Кримському півострові системно нагромаджують російські війська, додатково туди направили літаки. За 100 кілометрів від кордону стоять танки. Не можна стільки років жити у стресі й боятися, що на територію Херсонщини зайдуть іноземні війська. Це стосується насамперед Нової Каховки, де припинили водо- та електропостачання Криму.

— Практично першого ж дня ми створили раду оборони області та раду оборони міста. Це посилення охорони стратегічних об'єктів, водо-, теплопостачання, транспортне сполучення. Провели збори загонів тероборони, що налічують близько 2 тисяч осіб. Нам не довелося докладати зусиль, аби їх зібрати, бо люди розуміли серйозність ситуації.

Також відбулися військові навчання, якими керував Секретар РНБО Олександр Турчинов. Зрозуміло, що збільшилася кількість присутніх (військовиків – прим. ЧЕСНО) на Херсонщині. Військові отримали нове обладнання та зброю, що теж важливо. Це моя особиста думка, адже раніше Херсонщина була за залишковим принципом, а всю новітню зброю відсилали на Схід України. Зараз же ми відчули підвищену увагу до нашої області, зокрема й у військовому плані.

— Гадаю, усе ж із суходолу. Навіщо їм захоплювати Одесу? Росіянам цікавіше піти на Херсонщину, де є, наприклад, Нова Каховка, яка постачала електроенергію та воду до Криму. Утім, це також може бути системно й комплексно з різних боків – з моря й суходолу. Однак ми сподіваємося, що масштабного військового вторгнення не трапиться. Мешканці Херсонщини вже протягом чотирьох років живуть у цьому стресі, що дуже виснажливо.

— Доволі спокійно. Люди нічого особливого не відчули. На вулицях міста було посилено безпеку. Через те, що активніше працювали і військові, і правоохоронці, кількість правопорушень зменшилась – десь на чверть точно. Жодного заходу, як-от концерт або виставка, не скасовували.

— Російські гроші заходили під час попередніх виборів. І саме про це криком кричала Катерина Гандзюк (вічна їй пам'ять), що не треба гармат, а потрібно просто купити певні політичні сили, завести своїх депутатів у місцеві ради, зокрема на Херсонщині, щоб вони в потрібний час здійняли той клятий російський триколор. Вона мені завжди нагадувала: згадай, хто підіймав ці триколори в Донецьку та Луганську. Депутати й міські голови. Саме вони зустрічали (окупантів – прим. ЧЕСНО) з короваями, а не пересічне населення. Можливо, були там і якісь звичайні люди, які теж їх зустрічали. Але найпершими – саме представники органів місцевої влади, адміністрація.

— Ну як можна компенсувати? От і Садовий, рекламуючи про 100 тис. для атовців, забуває сказати, що землі в місті вони не дають.

Є вимога законодавства, яка передбачає для учасників бойових дій першочергове право на отримання земельної ділянки (першочергове, а не обов'язкове!). Ми того року надали близько 150 земельних ділянок. Чотири роки поспіль усю вільну землю, яку мали на балансі, виділяли тільки атовцям. А ще ми нарешті згадали, що в нас є й інші учасники бойових дій. І коли почали давати землю афганцям, у них були величезні очі. Вони казали: а ми вважали, що ви теж брешете, бо нас протягом 25 років лише обіцянками годували.

— Ні. За чотири роки, що надаємо їм землю, ще ніхто не отримав дозволу на будівництво й не почав будуватися. У нас на останній сесії була ініціатива щодо згаданих вище виплат. Але ми чітко розуміємо, що сьогодні вони отримають гроші, а завтра прийдуть і скажуть: дайте ще й земельну ділянку (адже право не реалізоване). А якщо змушувати їх відмовлятися від свого права на землю (як дехто пропонував, аби вони писали заяви), то вони підуть до суду й скажуть, що не писали чи написали з примусу.

— Ми зверталися до обласної держадміністрації, бо є в нас величезний шматок землі, який межує з містом. Він розташований між селищем, що входить до території Херсона, та самим містом. Кілька років просили ОДА: віддайте цю землю нам, а ми роздамо атовцям, переселенцям, усім, хто цього потребує, – хай будуються. Проте адміністрація вирішила інакше й віддала її якомусь приватнику під сонячні батареї.

— Знаєте, ми навіть надали фінансову підтримку деяким громадським організаціям ветеранів АТО. Але я хотів би від них розуміння того, що вони мають робити. Не може бути такого, що от ми створили організацію й дайте нам 50 чи 100 тис. на нашу статутну діяльність. Тому я хотів би, щоб у нас не було спекуляцій на цій темі. І головне, аби ми не втратили поваги до цих людей, до хлопців, які захищають країну. Бо іноді через кількох негідників можна подумати: та які ж вони герої? Вони просто якісь хапуги. Я не хотів би, щоб суспільство змінило ставлення до цих хлопців.

— У Херсоні ухвалою суду заблоковано рішення виконкому щодо підвищення тарифів на проїзд. Я, звісно, не можу коментувати судове рішення, але мені здається, що йти на поводу в одного з депутатів, зробивши тим самим заручниками все місто спільно з перевізниками, – абсолютно неприпустимо.

Переконаний, що це був певний політичний піар, який призвів до конфліктів. Комунальне транспортне підприємство було змушене повернутися до роботи за попереднім тарифом. Відтак з'явилися групи перевізників, які почали погрожувати, що різатимуть гуму цих автобусів, битимуть скло й самих водіїв, аби не виходили на маршрути та не працювали за колишнім тарифом. Спочатку на маршрутах курсували два чи три десятки автобусів, які возили пасажирів за 4 грн, а потім їх залишилося 6 або 7. Бо решта водіїв реально перелякалися, побачивши, що від правоохоронців на ці погрози немає жодної реакції.

— Є 42 тролейбуси за потреби щонайменше 70. Ми вже ухвалили рішення, що додатково придбаємо 50. Робимо це для того, аби відійти від приватних перевізників. Саме підписали з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) договір щодо отримання кредиту для закупівлі 50 тролейбусів.

Коли постала криза й наші перевізники зчинили заколот, ми не змогли нічого їм протиставити, крім цих чотирьох десятків тролейбусів. Тому, аби не давати змоги спекулювати на цій темі, було ухвалене рішення про оновлення тролейбусного парку. Також у бюджеті передбачено 30% передоплати за 40 нових автобусів. Я думаю, що це вплине на можливість диктувати умови. Звісно, до кожної хати, школи чи лікарні тролейбус не підвезе, але пройтися, прогулятися квартал, гадаю, здатен кожен.

— Ми дотуємо наше комунальне підприємство "Херсонелектротранс" десь на 54 млн грн (на соцзахист загалом 87 млн). Наше місто має певну специфіку, оскільки дачні ділянки містян розташовані на островах, куди можна дістатися лише на катері. Тому ми дотуємо ще й катери – приблизно на 4 млн.

До того ж ми компенсуємо безкоштовне перевезення наших ветеранів, пенсіонерів до дачних ділянок за межами міста, хоча це мав би робити не міськвиконком, а обласна адміністрація.

— Я не підтримую цю ідею. Монетизація передбачає, що гроші повинен отримати кожен, хто має пільги. Але ж не всі пільговики користуються громадським транспортом. Якщо ми, приміром, монетизуємо перевезення тролейбусами, то замість 50 млн нам доведеться знайти 80 млн. Я вважаю рішення щодо монетизації пільг популістським. Ми надали можливість безкоштовно їздити в усьому громадському транспорті всім нашим пільговикам – будь ласка, користуйтеся. Так само й на катерах, а також автобусами до дач за межами міста.

— У тролейбусах обліку пасажиропотоку справді немає. А на катерах є, адже кожен пасажир отримує пільговий квиток за посвідченням пенсіонера або пільговика. Тому там у нас система більш-менш упорядкована.

— Передбачаємо, що преференції матимуть ті, хто використовуватиме електронні способи оплати, як-от проїзні квитки чи абонементи. Якщо ж береш у кондуктора квиток за готівку, то буде максимальна ціна.

— Хотів би, аби це було зроблено водночас із придбанням нового транспорту – тролейбусів та автобусів. Ми плануємо почати їх одержувати вже 2019 року. Якщо йдеться про автобуси, то приблизно в червні. Що ж до тролейбусів, то тендер на їхню закупівлю проводить ЄБРР, і кого вони визначать переможцем – не відомо. Скільки чекати на постачання цих тролейбусів – теж.

— У нас постійно тривали розмови про Генплан, а коли доходило до конкретних справ, щось гальмувало. Цього разу тендер оголосили заздалегідь, уже передбачили кошти. Я сподіваюся, що в лютому чи на початку березня буде здійснено обліт території, після чого відбудеться громадське обговорення для визначення того, куди ж нам рухатися.

— Звісно. Хай там як, але це практично єдиний суднобудівний завод, який будує судна на території України. Вони чи то 2004-го, чи то 2005 року придбали це підприємство, зберегли робочі місця, профіль виробництва, а для Херсона зберегли статус міста суднобудівників. Вони є власниками цього заводу. І їм для своєї господарської діяльності потрібно мати ці 90 га у власності. Як мене поінформували, орієнтовна вартість цієї землі – півмільярда гривень. Та за таку суму ми закриємо не лише транспортні проблеми, а й питання, пов'язані з ремонтом магістральних транспортних мереж.

— Це завод не Фірташа, а Єремеєва, який загинув. Це підприємство справді вже п'ять років поспіль розповідає нам, що перебуває у стані реконструкції, і вимагає пільгу на оплату за землю. Депутати якось дали їм пільгу на один рік, а вони вирішили, що можна користуватися нею постійно. На сьогодні нарахували боргів на 26 млн грн. Я не знаю, як вони їх нам віддаватимуть. У них є певні соціальні об'єкти. Можливо, будинок культури передадуть місту в комунальну власність.

— Ми надіслали їм кілька листів з вимогою сплатити борги. Вони зреагували: прийшли до мене, підморгували й казали, що власники приїдуть поспілкуватися. Навіщо приїжджати? Хай люди займаються своїми справами. Заплатіть 26 млн, і немає жодної потреби спілкуватися далі з цього питання. Після загибелі пана Єремеєва, як мені здається, ситуація погіршилася. На мою думку, тут людям слід просто відмовитися від частини території на користь міста або вирішити, чи має це підприємство перспективи, і розрахуватись із боргами.

— Причина одна. Усі інвестори хочуть отримати "зелений тариф". Проте на сьогодні в Україні за переробку сміття "зеленого тарифу" немає. У нас є полігон. Він має паспорт. Він має ліміти. Нам його вистачить ще на два-три, щонайбільше п'ять років – і подальшої перспективи в нас немає.

Тому були різні плани: і на цьому місці збудувати завод, і на ділянці через Дніпро, і на кордоні Херсонської та Миколаївської областей побудувати спільний завод. Але ми ж розуміємо, що це величезні кошти, яких місто не має. А інвестори виявляють зацікавленість насамперед через "зелений тариф", адже в Європі він є найпривабливішим саме в Україні. Тож, коли іноземці дізнаються про відсутність такої можливості, розвертаються та йдуть геть.

Екологія – питання №1. Бо, коли зараз розповідають, що Херсон – екологічне місто, а Херсонщина – екологічна область, завжди наводжу приклад Херсонського морського порту, який наразі системно і свідомо знищує Міністерство інфраструктури.

— Попереду ще два роки. А попередньо – я вважаю, що маю вдосталь сил, енергії та досвіду, аби працювати мером далі. Є команда, яка хоче реалізувати все заплановане.

— Моє найбільше розчарування – це мостоперехід. Тільки 2018 року ми виділили на його будівництво 50 млн грн під обіцянку запустити першу чергу до кінця року, але виникла якась жахлива ситуація. Свого часу, у 2012-2013 роках, депутатів нахилили через коліно, переконавши їх, що не треба, аби держава фінансувала цей проект, а місто має реалізувати його власним коштом. Змусили взяти кредит у банку. Ці гроші, 55 млн передоплати, на початку січня 2014 року (десь 10 чи 14 січня, приблизно тоді, коли відбувалися події на Грушевського) загнали транзитом на рахунок облавтодору, котрий уклав договір з приватною структурою, на яку показали пальцем, і вони виконали роботи на 20 млн, а 35 млн просто вкрали.

Я порушував це питання вже навіть на рівні Президента. Так не буває, що, поцупивши в магазині буханець хліба, потрапляєш до CІЗО й одержуєш строк ув'язнення, а коли вкрали 30-40 млн, то не можуть знайти… Згодом мені прокуратура відписала, що ці негідники начебто перебувають десь на території Луганської чи Донецької області й вони не можуть їх дістати.

— Ми виділили фінансовий ресурс: спершу – 15 млн, потім – 12 млн, зараз – 50 млн. Замовником цих робіт є Управління капітального будівництва обласної держадміністрації. Вони визначали переможця тендера, а ми лише фінансуємо. Єдиною умовою нашого фінансування в розмірі 50 млн було те, щоб до кінця 2018 року, у листопаді-грудні, запустили першу чергу. Я переконав депутатів, що буде перша черга. Але "маємо те, що маємо".

— Нам не вдалося реалізувати програму "Безпечне місто". Але тут, певно, моя провина. Коли побили Сергія Нікітенка та вбили Катю, ми стикнулися з тим, що бігали приватними магазинами, кав'ярнями та збирали відеозаписи, щоб отримати бодай якусь інформацію. Ми виділили гроші (на систему відеоспостереження – прим. ЧЕСНО), але придбані нами камери можуть запобігати хіба що проявам хуліганства чи заворушенням. Вони недостатньої якості, щоб можна було визначити обличчя людини або номерні знаки на автомобілях. Транспортне питання знов-таки не розв'язане.

— Ми завжди ставили за пріоритет освітлення вулиць, бо вважаємо, що це певна безпека. Також пріоритети на цей рік – транспорт і магістральна дорога.

— Транспорт: закупівля тролейбусів та автобусів, ремонт магістральних мереж (на це маємо тільки 60 млн, тому не можу сказати напевно, коли це буде).