Вибори наосліп: партії покажуть донорів уже після виборів

Уявіть ситуацію, коли під час купівлі якоїсь техніки продавець пропонує вам обрати товар за зовнішнім виглядом, а перелік характеристик, строк гарантії та інші деталі розкриє вам десь за місяць після придбання. Мабуть, ви б дуже здивувались і пішли до іншого магазину. А якщо й інші крамниці такі самі?

Напевно, довелося б заглиблюватись у законодавство, яке захищає права споживачів, та апелювати до нього, вимагаючи повної інформації про товар ще до його купівлі. Ідеально, щоб таку інформацію надавали за замовчуванням, а не на вимогу. Така аналогія є доволі влучною, якщо вести мову про вибори та політичні партії. Щоправда, до закону апелювати ми не можемо, бо саме закон дозволяє партіям відстрочити оприлюднення фінансових звітів аж до того часу, коли вже буде оголошено результати виборів. Товар продано – скарги не приймаються.

Проблема була б не такою значною, якби задля цілковитої відкритості перед виборцями політсили робили трішки більше, ніж того вимагає закон. Натомість вони користуються прогалинами в законодавстві, щоб якнайдовше не називати імен своїх донорів

У чому проблема та як так сталося?

Ще від 2016 року партії системно звітують про свої надходження та видатки. Не просто системно, а системніше, ніж у більшості країн світу – раз на квартал, 4 рази на рік. Це так звані поточні звіти. Додатково партії звітують під час виборів. Виборчі звіти подаються двічі за період кампанії: проміжний – до виборів (за 5 днів до дня голосування на місцевих виборах) та остаточний (не пізніше ніж за 10 днів після дня голосування). Усе здається досить суворим, зважаючи ще й на те, що неподання звіту матиме для партії прикрі наслідки: адмінпротокол, суд і штраф.

Головним джерелом інформації про походження коштів партії є саме її поточні звіти. По-перше, вони повинні містити дані про внески та витрати на рекламні кампанії до офіційної реєстрації кандидатів. Нагадаємо, що загальнонаціональні рекламні кампанії стартували ще в липні й тривають уже 2,5 місяця, тоді як офіційно зареєстровані кандидати агітуватимуть щонайдовше півтора місяця.

По-друге, абсолютна більшість коштів під час виборчої кампанії буде зібрана саме на поточні рахунки партій. Лише опісля ці ж гроші перекажуть на рахунки виборчих фондів. Підстав так стверджувати більш ніж достатньо. Під час парламентської кампанії 2019 року понад 95% усіх надходжень до виборчих фондів були саме “коштами партії”, тобто вони надійшли з її поточних рахунків.

Отже, партійні поточні рахунки під час виборів відіграють роль таких собі офшорних зон, які дають змогу відтермінувати оприлюднення конкретних імен донорів. У проміжних фінансових звітах про виборчу кампанію в розділі щодо внесків побачимо лише трансакції “власних коштів” партії з її поточного рахунку. Зрештою, як і в остаточних фінзвітах про кампанію.

Під час цьогорічних місцевих виборів партії мають додаткову мотивацію збирати внески саме на свої поточні рахунки. Такий мотиваційний чинник закладено у Виборчому кодексі України, і полягає він у тому, що:

на відміну від внесків на поточні рахунки партій, на виборчі рахунки кошти можна переказати, лише особисто відвідавши поштове чи банківське відділення, а внески онлайн не передбачено, тобто процедура здійснення внесків на рахунок виборчого фонду є значно складнішою, що спонукає партії збирати гроші на свої поточні рахунки;
обмеження на внески на рахунок виборчого фонду є значно жорсткішими, ніж обмеження під час переказу коштів на поточний рахунок. Юрособам переказувати гроші до виборчого фонду взагалі заборонено. Фізособи можуть це робити, але максимальна сума – 47 тисяч 200 гривень. Суворість таких норм компенсується простотою їх обминання: внески ж можна збирати на поточний рахунок, куди юридичні особи, зокрема й громадські організації, можуть перераховувати понад 3,3 мільйона гривень кожна, а ліміт на внесок від фізосіб сягає 1,6 мільйона гривень.

Проблема полягає саме в тому, що подання та оприлюднення поточних фінансових звітів відбуваються після завершення виборчого процесу. Відтак громадяни (як і контролювальні органи) не мають змоги одержати доступ до інформації щодо донорів та витрат партій на кампанію. Звіти про дві кампанії 2019 року показали, що вибори виграють завдяки коштам, заведеним переважно через підставних донорів, а політсили не несуть за це ані юридичної, ані електоральної відповідальності. Настання останньої можливе виключно в тому разі, якщо виборці вчасно отримують інформацію про партійних донорів. Під “вчасно” мається на увазі до дня голосування, а не після нього.

Однак на цьому проблеми не закінчуються. До традиційних проблем додалися ще й “коронавірусні”. У березні 2020 року Верховна Рада проголосувала за закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)”. Цим законом, зокрема, для партій відстрочили подання квартальних звітів. Ухвалені зміни узалежнили дедлайн подання звітів від дня закінчення карантину + 40 днів. Коли карантин припиниться, спрогнозувати складно. Як і складно пояснити, чому він не впливає на ведення партіями виборчих кампаній, але впливає на їхню спроможність подавати фінзвітність.

Політсили можуть подавати звіти й раніше, але на практиці уникають цього. Згідно з повідомленням НАЗК, лише 67% партій подали фінзвіти за І квартал 2020 року (у звичайні часи їх мали подати на початку травня). За І квартал звіт не подала, зокрема, “Слуга народу”. Звіти за ІІ квартал подали ще менше партій – 45% від зареєстрованих (у звичайний період повинні були подати в першій половині серпня). Станом на 24 вересня звіти жодної з парламентських партій за ІІ квартал не оприлюднено. Звіти за ІІІ квартал подадуть не раніше ніж у першій половині листопада, а в разі продовження карантину партії зможуть зволікати з їх поданням аж до наступного року. Просто тому, що можуть.

Вихід є?

Варіантів розв’язання цієї проблеми є кілька, але всі вони передбачають наявність “доброї волі” в самих партій.

Перший: не чекаючи на жодні зміни до законодавства, партії можуть подати до НАЗК та оприлюднити свої фінансові звіти за І та ІІ квартали цього року. Ідеальною є ситуація, якщо партії в першій половині жовтня подадуть звіти ще й за ІІІ квартал. Саме звіти за ІІІ квартал є ключовими для розуміння масштабів витрат і походження коштів на дочасні рекламні кампанії та на самі виборчі кампанії. Вочевидь, на таке можуть піти лічені партії, яким нема чого приховувати і які бажають бути щирими з виборцями. Це може бути складовою виборчої кампанії, оскільки частина виборців таку відкритість може оцінити власними голосами (а може, і гривнею).

Системне розв’язання проблеми все ж полягає у внесенні змін до законодавства, і воно, як і попередній варіант, передбачає наявність доброї волі політичних сил – конкретно парламентських політичних партій. Пропозиція полягає в тому, щоб партії системно звітували про свої надходження – не пізніше ніж за 10-15 днів від моменту одержання внеску.

Логістично цей процес занадто складним не буде, адже вже зараз у пробну експлуатацію введено електронний реєстр фінзвітності партій. Після повноцінного його запуску партії зможуть імпортувати дані про внески до системи буквально кількома кліками. Така періодичність звітування може не поширюватися на витрати, а тільки на внески. Немає внесків – не потрібно звітувати. Ба більше, звітувати можна не про кожен окремий внесок, а один раз на 10-15 днів про всі кошти, які надійшли на рахунки партії в цей період.

Проте останній варіант можливо запровадити лише після виборів, тоді як перший партії можуть реалізувати уже зараз. Але на довгу перспективу все ж варто розв’язувати проблему шляхом зміни законодавства. Тільки тоді матимемо шанс отримувати дані вчасно й за замовчуванням, а не після виборів, коли “товар” уже не підлягає поверненню.