Держзрада: хто наступні після Царьова і головне — коли їх посадять?

Фото: Держзрада: хто наступні після Царьова і головне — коли їх посадять?

Вже півтора місяця Рух ЧЕСНО шукає колаборантів та фіксує їхні злочини. Однак чим далі, тим більше нас починає хвилювати питання: що буде далі з цими перевертнями, і як скоро їх покарають? 

На жаль, попередній досвід щодо цього дуже невтішний, проте, можливо, війна все змінить. Поясню на останньому прикладі.

Учора Шевченківський районний суд Києва засудив до 12 років позбавлення волі колишнього нардепа Олега Царьова. Його визнали винним у публічних закликах до умисних дій для зміни території та державного кордону України, а також повалення конституційного ладу з використанням ЗМІ.

Безперечно, це заслужене покарання для очевидного сепаратиста, однак у цій справі є декілька нюансів, які у пересічного (та й не тільки) українця можуть викликати чимало запитань. 

Вирок Шевченківського райсуду стосується злочину колишнього посіпаки Януковича, вчиненому ще в 2014 році. Тоді, під час виборчої кампанії кандидат у президенти України (так, після Майдану Царьов був зареєстрованим кандидатом у президенти!) в ефірах "Громадського телебачення", "Росія 24" і російського "1 каналу" закликав українців до роз’єднання, посягав на територіальну цілісність України та висловлював відверто сепаратистські наміри.

Олег Царьов під час ефіру на “Громадському”, 2014 рік. Скріншот

Царьов критикував події Майдану і називав нову владу нелегітимною. Він наполягав, що російська мова має стати державною, пропагував ідею децентралізації влади аж до створення "Федеративної республіки Новоросія" (пам’ятаєте таку мертву ідею Суркова?), в яку, на його думку, мали б увійти Донецька, Луганська, Харківська, Херсонська, Одеська, Запорізька, Миколаївська і Дніпропетровська області — майже пів України. Все це — цілком публічно, значну кількість відповідних записів можна переглянути і досі.

У квітні 2014 року прокуратура Києва зареєструвала кримінальне провадження за фактом висловлювань Царьова, вже в липні того ж року екснардепа оголосили у розшук, а з 2016 року розглядати справу почав Шевченківський райсуд. Так, саме з 2016 року. І лише навесні 2022-го був винесений вирок.

Понад місяць тому сепаратисту оголосили ще одну підозру — Царьов прибув у Київську область разом із російською армією, а також закликав Юрія та Олександра Вілкулів здати Кривий Ріг російським окупантам. Тож тепер йому взагалі загрожує довічне. Але коли така загроза стане реальністю — зараз складно навіть уявити.

Загалом розгляд у суді справи щодо державної зради протягом шести років можна пояснити, тим паче якщо підсудний весь цей час переховувався від правосуддя у ворожій державі. Але це могло б здаватися нормальним у мирний час, коли на території твоєї країни не ведуться бойові дії і щодня не гинуть десятки і сотні українців. З висоти сьогоднішнього дня такі строки просто жахають. І поки тенденції невтішні.

Поясню на цифрах.

На сьогодні у Реєстрі зрадників від Руху ЧЕСНО уже зібрано інформацію про майже 200 осіб, які заплямували себе державною зрадою чи співпрацею з ворогом. Деяким із цього списку підозри вже оголошені, дехто, як ті ж Янукович та Царьов, уже отримали вироки заочно. Ще чимало “чекають” на розслідування правоохоронних органів, але їх уже перевірили наші експерти, які укладають Реєстр. Тут варто згадати, що в нашому списку зібрані дані про осіб, інформацію про зраду яких можна перевірити у відкритих джерелах. Чимало імен нам досі невідомо, та й наповнення такого глибокого Реєстру вимагає чимало часу. 

Якщо ж опиратися на дані від Офісу генерального прокурора, то з січня 2013 по березень 2022 року із майже півтори тисячі проваджень, відкритих ОГП, у середньому лише 18% справ були передані до суду. 

При цьому, за останньою інформацією Генпрокурорки Ірини Венедіктової, зараз її відомство розслідує 738 справ щодо державної зради. Іще 780 справ розглядаються за статтею 111-1 та 111-2 Кримінального кодексу України — колабораційна діяльність і пособництво державі-агресору. І, очевидно, що ці цифри збільшуються щодня.

Імовірно, значна кількість з цих справ не дійде до суду. Можливо, навіть ті самі середні 18%, як то було до березня цього року, хоча в останні роки кількість справ, направлених до суду, у порівнянні з відкритими провадженнями зменшилася в рази, і надалі ця тенденція може посилюватися.

І навіть щодо рішень по цих провадженнях є чимало запитань. Чи стануть українські суди швидше розглядати всі ці справи? Як скоро всі винні у співпраці з окупантами будуть покарані? Навіть заочно, бо багато колаборантів уже втекли на росію як до, так і після 24 лютого. І чи готові українці чекати щодо кожного з таких зрадників по ті ж шість років, які ми чекали вироку суду щодо Царьова?

Державна зрада та колабораціонізм — це, безперечно, надсерйозні злочини, які, на рівні із військовими злочинами та диверсіями, сьогодні стали “головними” для нашої країни. Тож і запит від суспільства на швидкі розслідування та не менш швидкий і якісний розгляд таких справ у судах сьогодні дуже високий. 

Очевидно, що така робота — це додаткове навантаження на правоохоронні органи та відверто недосконалу судову систему України. Але сьогодні ми просто не маємо іншого вибору. Як військові віддають усі сили на фронті для боротьби з ворогом, так і інституції в тилу мають зробити все для швидкої й ефективної боротьби зі зрадниками та колаборантами. Адже вороги всередині часто бувають значно небезпечнішими, ніж  вороги зовнішні. І їхнє невідворотнє покарання — це превенція для потенційних держзрадників.

Рух ЧЕСНО зі свого боку зробить усе можливе, щоб правоохоронна і судова системи не забували про долю цих ворогів держави. А поки відсутні вироки судів, ми нагадуватимемо виборцям про те, що такі політики не можуть мати підтримки українського народу й бути обраними. Власне, на це і спрямований наш Реєстр зрадників.

Ми віримо, що через шість років Україна-переможниця стрімко розвиватиметься на шляху до повної інтеграції з Європою. І дуже не хотілося б, щоб лише тоді ті, хто в найболючіший для нашої країни час роз’їдав її зсередини, отримали своє заслужене покарання. Сподіваємося, це не лише наше бажання.

Віта Думанська для "Української правди"


[[ action.title ]]

[[ action.description ]]

[[ action.button ]]