Клік до прозорості: рейтинг парламентських сайтів і що за цим стоїть

Найпопулярніші парламенти

У відповідь на запит ЧЕСНО та Дослідницької служби Верховної Ради, парламенти загалом 21 країни надали дані про відвідуваність своїх сайтів і активність користувачів. Серед тих, хто поділився інформацією, лідерами за кількістю переглядів стали парламент Німеччини з понад 80,5 мільйона переглядів за 2024 рік (це як усе населення Німеччини), а також шведський Риксдаг з більш ніж 3 мільйонами переглядів лише за січень 2025-го.  

Для порівняння: сайт Верховної Ради за 2024 рік мав 138 мільйонів переглядів. Сайт ВР зберігає лідерські позиції за кількістю переглядів серед інших сайтів парламентів світу ще з 2016 року — відколи ЧЕСНО проводить цей моніторинг. І надані парламентами власні дані лише підтверджують це.

З отриманих даних також видно, що основний трафік на сайти парламентів надходить з їхньої ж країни — насамперед туди заходять їхні власні громадяни. Так само понад 94% аудиторії сайту Верховної Ради — це користувачі з України. Серед інших джерел трафіку часто фігурують також країни-сусідки (наприклад, Франція — Німеччина, Фінляндія — Швеція, Норвегія — Данія). Крім того, у більшості сайтів частина трафіку надходить зі Сполучених Штатів і Великої Британії.

Більшість парламентів отримують насамперед органічний пошуковий трафік (через пошукові запити користувачів), на другому місці — прямий (користувач заходить на сайт через написання адреси в браузері), на третьому — реферальний (користувачі переходять зі сторонніх сайтів), а тоді соцмережі та інші джерела. Як показує аналіз ЧЕСНО, для сайту ВРУ характерна така ж тенденція — пошуковий трафік там становить 67% від усього трафіку. 

Країни також поділилися, як саме вони збирають аналітику про відвідуваність сайтів своїх парламентів. Так, 13 країн використовують Google Analytics (Албанія, Боснія і Герцеговина, Велика Британія, Вірменія, Греція, Естонія, Іспанія, Канада, Литва, Португалія, Румунія, Туреччина, Угорщина). Цей же інструмент використовує й Управління комп'ютеризованих систем Апарату ВР, що опікується сайтом Верховної Ради України. 

Водночас парламенти Австрії, Швеції, Норвегії та німецький Бундесрат та Бундестаг користуються інструментом Matomo. Норвегія та Велика Британія використовують паралельно також Hotjar. Утім, британський парламент у відповіді на запит не надав дані про перегляди, оскільки вони не підлягають розголошенню. Натомість на сайті парламенту Іспанії дані про відвідуваність навіть публікують у відкритий доступ. 

Парламенти Данії та Фінляндії для аналізу трафіку використовують данський інструмент Siteimprove, який, зокрема, проводить моніторинг безпекових загроз. На сайті Європарламенту використовують аналітику від Piano. А Нідерланди для аналізу відвідуваності сайту парламенту послуговуються Google Search Console і Piwik. В Угорщині наразі вивчають можливість застосування інструменту Liferay.

Поки що взагалі не збирають дані про відвідуваність своїх сайтів парламенти Бельгії, Болгарії та Молдови. А Сейм Польщі вимкнув збір даних про трафік кілька років тому через занепокоєння щодо обробки конфіденційних даних. 

Рейтинг прогульників, вакансії та безбарʼєрність

26 парламентів, які надали відповідь на запит, розповіли, як побудовані їхні сайти і що там можуть знайти громадяни. Звісно, ключові розділи в них досить подібні: про роботу парламенту та засідання, перелік депутатів і їхні біографії, база всіх законів і законопроєктів, а також останні новини. Та, наприклад, сайти парламентів Бельгії, Норвегії та Португалії мають розділи, присвячені історії та культурі, а на сайті Палати депутатів Румунії є окремий розділ з економічною інформацією.

Чимало парламентів використовують розгалужену структуру сайтів, підв’язаних до основного порталу. Так, наприклад, Європарламент має приблизно 140 різних пов’язаних між собою вебсайтів. А Канада та Британія мають окремі сайти для парламентських бібліотек.

На сайті Народних зборів Болгарії можна знайти окремий розділ про невиправдану відсутність депутатів. А на сайті данського парламенту публікують узагальнену інформацію про поточні зарплати та пенсії членів парламенту. 

Окремі парламенти навіть публікують вакансії на своїх сайтах. Так роблять, зокрема, в Бельгії, Молдові, Канаді та Великій Британії. До речі, розділ із конкурсами на заміщення вакантних посад держслужбовців в Апараті Верховної Ради є і на сайті Верховної Ради (наразі він тимчасово не працює, адже на період дії воєнного стану конкурси не проводяться). 

У всіх державах сайти парламентів мають англомовну версію, однак дехто публікує менше інформації не оригінальною мовою (наприклад, Бундестаг та парламенти Швеції й Угорщини). Окремі парламенти також розробили версії сайтів для безбар’єрного доступу, як-от Бельгія. На головній сторінці сайту українського парламенту такої версії наразі немає, але налаштування доступності є в електронному кабінеті громадянина. 

Раніше ЧЕСНО розповідав, що на сайті Верховної Ради торік провели масштабне оновлення. Там запровадили цілу низку нових онлайн-інструментів, зокрема таймлайн пленарних засідань, що дозволяє відстежувати перебіг засідань, виступи та статистику голосувань з кожного питання. 

Також з’явилася візуалізація проходження законопроєктів, де можна побачити, на якому етапі перебуває той чи інший законопроєкт. Подібний інструмент під назвою “Legislative Train” працює на сайті Європарламенту. 

Крім того, вперше за багато років на сайті Верховної Ради оновили дизайн карток нардепів, сторінок комітетів і фракцій. 

До слова, в грудні 2024 року нову версію сайту запустив і парламент Молдови. Також над оновленням свого парламентського сайту нині працює Фінляндія. 

Скарбниця законів

Найвідвідуванішими сторінками на сайтах більшості парламентів є біографії депутатів, список законопроєктів та онлайн-трансляції. На сайті Верховної Ради України серед найбільш популярних так само можна знайти сторінку з відеозаписами засідань — хоча через воєнний стан, на жаль, їх не можна переглядати онлайн. 

Популярність також мають сторінки, що містять законодавчу базу країни. Як раніше зазначав ЧЕСНО, однією з причин високої відвідуваності сайту Верховної Ради якраз таки є те, що там зосереджений увесь масив українського законодавства. І громадяни, зокрема представники низки професій, регулярно заходять на сайт Ради саме в пошуках тих чи інших кодексів, законів чи інших нормативно-правових актів.

Щонайменше половина парламентів, що відповіли на запит, також вивантажують усю законодавчу базу на свої сайти. Йдеться про справді значні обсяги: так, на сайті парламенту Румунії законодавча інформація займає майже два терабайти, у Польщі — 600 ГБ, у Бельгії — сотні гігабайт, у Боснії і Герцеговини — 108 ГБ. На сайті парламенту Швеції оприлюднено орієнтовно 600 тисяч документів, а литовська “База правових актів” (TAIS) містить понад 1,5 мільйона документів. 

Водночас не в усіх країнах парламентський сайт функціонує як правова база для пошуку законів і нормативних документів. Наприклад, не вдасться знайти ці документи на сайтах парламентів Бельгії, Норвегії чи Фінляндії. В останній публікацією законодавства займається міністерство юстиції. 

Цікаво також, як різняться періоди, з яких доступна законодавча інформація онлайн. Так, на сайті Верховної Ради можна знайти усе українське законодавство з часу відновлення незалежності України в 1991 році й навіть раніше (до речі, фахівці вже схвально сприйняли “дерадянізацію” бази даних законодавства на сайті). 

Усі важливі державні документи від початку XX століття і часів УНР також оцифровані на сайті ВР. Для порівняння, інформаційна система польського Сейму містить всю інформацію, пов’язану із законодавчим процесом з 1989 року. 

На сайті данського парламенту можна знайти всі законодавчі документи, починаючи з 1986 року. А от німецька база даних містить усі офіційні документи Бундесрату лише з 2003 року. На канадському законодавчому порталі LegisInfo доступні всі законопроєкти, починаючи з 37-го скликання парламенту — тобто 2001 року, хоча на порталі бібліотеки канадського парламенту ParlInfo можна знайти інформацію ще з 1867 року. 

Майже всі країни застосовують HTML-формат для перегляду законів онлайн і PDF — для документів. Додатково часто також публікують документи у форматах DOC(X), TXT, RTF або ODT для редагування чи завантаження. На сайті Верховної Ради України можна знайти (і завантажити) текст закону, а також усі його попередні версії в HTML, PDF або ж DOC.

А от у деяких країнах доступні ще й структуровані набори даних у форматах JSON, XML чи CSV. Більшість парламентів намагаються зберігати такі історичні документи про свою роботу, як стенограми, дані голосувань і списки депутатів, а також публікувати ці дані для всіх зацікавлених користувачів. 

Так портали відкритих даних мають парламенти 20 з 25 країн, що відповіли на спільний запит Апарату ВР та Руху ЧЕСНО, а також Європарламент. У Молдові дані доступні публічно, але не у форматі машинозчитуваних наборів, а в Албанії вони публікуються на загальнонаціональному порталі відкритих даних. Поки що не мають повноцінної системи відкритих даних або ж не надали про неї інформації парламенти Румунії, Греції, а також Боснії і Герцеговини. 

Оновлюють цю інформацію переважно на щоденній основі. Фінський парламент, приміром, з 2015 року зберігає навіть дані про відсутність членів парламенту на засіданнях комітетів, хоч різні комітети надають ці дані нерівномірно. 

Український парламент, до слова, розробив інструмент, який допомагає фіксувати присутність нардепів на засіданнях комітетів, у 2016-му. Утім, він досі не використовується активно та як загальна практика, адже рішення про те, чи оприлюднювати ці дані, лишається за самими комітетами. 

Більшість країн розміщують усі дані у вільному доступі, що не потребує реєстрації. Але, наприклад, у випадку Угорщини, щоб отримати доступ до баз даних, потрібно пройти авторизацію. 

На сайті ВРУ теж є портал відкритих даних. Там можна знайти загалом 632 набори даних, зокрема стенограми усіх пленарних засідань за всі скликання, інформацію про всіх–всіх народних депутатів чи дані про кошти для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера депутатам як щомісячно, так і за попередні роки. Цікаво, що далеко не у всіх країнах оцифровані настільки давні дані. Наприклад, на сайті угорського парламенту доступні стенограми лише з 2006 року, а на сайті німецького — з 2000-го. 

Читайте також: У Верховній Раді створили МФО “Відкритий парламент України”

Депутатська підписка

Деякі парламенти мають внутрішню версію сайту (так званий Інтранет), якою послуговуються лише члени парламенту, а також держслужбовці, які мають доступ. Наприклад, обмежену внутрішню мережу має сайт Палати громад Великої Британії, данського Фолькетинґу, Національної асамблеї Угорщини (через внутрішню систему ParLex угорські депутати можуть подавати законопроєкти й поправки), Верховної Ради Молдови та Великих національних зборів Туреччини (доступ до турецької внутрішньої мережі можливий лише з приміщення парламенту). 

Сайт Верховної Ради також має Інтранет та розділи для внутрішнього користування. Так торік, коли на сайті ВР тільки запускали оновлення, то його спочатку відкрили нардепам і працівникам Апарату для внутрішнього ознайомлення і тестування. 

Зв’язок з народом

Більшість країн вибудовують досить відкриту взаємодію з громадськістю, застосовуючи все більше цифрових інструментів. Більшість сайтів, звісно, мають форми для зворотного звʼязку і контактні дані для звернень, а також сторінки в соціальних мережах. У парламенті Бельгії зазначають, що все більше людей ставлять запитання чи надсилають коментарі саме через соцмережі.

Деякі парламенти пропонують підписку на newsletter з важливими новинами й анонсами (Франція, Греція, Бельгія, Канада, Естонія). Кнопка підписки на таку розсилку існувала і на сайті Верховної Ради, але сервіс підписки закрили на період дії воєнного стану, щоб запобігти зовнішнім атакам. 

Доступ до основної інформації на парламентських сайтах усіх країн вільний, безплатний й не потребує реєстрації. Водночас, щоб скористатися певними сервісами, потрібно пройти реєстрацію чи створити особистий кабінет.

Насамперед ідеться про е-петиції. Подавати петиції можна на сайтах парламентів щонайменше 12 країн, що відповіли на запит (Бельгія, Болгарія, Вірменія, Іспанія, Канада, Литва, Молдова, Польща, Португалія, Румунія, Фінляндія, Велика Британія). У Фінляндії, приміром, щоб подати законопроєкт, необхідно щонайменше 50 тисяч підписів. На сайті Верховної Ради також є сервіс “Електронні петиції". Законопроєкт мають виставити на голосування протягом 10 днів, якщо він назбирає 25 тисяч підписів у встановлений термін. 

Загалом на офіційному сайті Ради функціонує так званий електронний кабінет громадянина, через який громадяни можуть подавати свої звернення, петиції, запити на публічну інформацію. Для використання електронного кабінету потрібно авторизуватися за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП). На сьогодні цей ресурс має щонайменше 1 мільйон користувачів. 

Читайте також: Чому петиції в Києві не працюють?

Раніше ЧЕСНО також розповідав, що на сайті Ради нещодавно запустили громадське обговорення законопроєктів, де всі охочі можуть поставити оцінку та прокоментувати тексти майбутніх законів. Подібні платформи для громадських консультацій є на сайтах парламентів Португалії, Естонії, Австрії, а з кінця 2023 року — і Польщі. 

Громадяни Канади та Фінляндії також можуть потрапити на зустріч зі своїми депутатами й відвідати засідання парламенту. Так само реєстрація на відкриті засідання є на сайтах парламентів Румунії та Німеччини. Більшість європейських парламентів також пропонують екскурсійні тури до парламентів (Австрія, Бельгія, Болгарія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Литва, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Швеція, Канада, Велика Британія). На сайті британського парламенту сторінка “Big Ben tours” навіть входить до пʼятірки найпопулярніших. До повномасштабного вторгнення потрапити на відкрите пленарне засідання або на екскурсію можна було і до Верховної Ради, утім, з очевидних причин, зараз такої опції немає. 

Сайти Боснії і Герцеговини, Франції, а також Іспанії пропонують ще й віртуальні тури своїми парламентами. 

На сайті українського парламенту з 2017 року також є 3D-тур Верховною Радою, який реалізовано у форматі 360° у Google-мапах. Користувач має унікальну можливість обдивитися не лише кулуари парламенту та побувати на балконі, а й пройтися рядами депутатських місць у сесійній залі.

Деякі парламенти мають освітні програми для громадськості. Наприклад, у Сенаті Канади діє програма залучення молоді SENgage. На сайтах парламентів Іспанії, Норвегії, Румунії та Великої Британії створено спеціальні освітні портали для громадян. На сайті Верховної Ради також є посилання на парламентський Освітній центр, який залучає школярів і студентів зі всієї України до парламентської просвіти за допомогою онлайн-заходів, проводить онлайн-уроки та імітаційні ігри за участю народних депутатів України, організовує інші онлайн-заходи, конкурси, тематичні зустрічі, приурочені до свят та інтелектуальні ігри-вікторини.

Впровадження штучного інтелекту

У більшості країн штучний інтелект (ШІ) на сайтах парламентів або ще не використовується, або перебуває на етапі тестування чи пілотних проєктів. Так деякі парламенти вже активно застосовують ШІ для розпізнавання мовлення й транскрибування стенограм (Естонія, Данія, Фінляндія, Угорщина, Норвегія). При цьому норвезький парламент публікує контент, створений за допомогою ШІ, лише після ручної (людської) перевірки. 

Естонія також використовує пошуковий помічник на основі штучного інтелекту, а Литва застосовує програму для перекладу TILDĖ з плагіном ШІ. Польща натомість почала впровадження штучного інтелекту, щоб виявляти мову ворожнечі на консультаційних платформах та щоб підтримувати аналітику для експертів.

Пілотні проєкти з впровадження ШІ розпочали також парламенти Бельгії, Болгарії та Великої Британії. Грецький парламент тестує використання штучного інтелекту для категоризації правових документів. 

Держслужбовці різних парламентів на індивідуальному рівні також використовують ChatGPT, Claude AI та Microsoft Copilot. Водночас Норвегія не дозволяє створювати облікові записи у ChatGPT з парламентської електронної пошти. Крім того, працівникам норвезького парламенту заборонено використання китайського ШІ DeepSeek. 

Український парламент не відстає від трендів і також активно планує впровадження технологій штучного інтелекту. 

Як писав ЧЕСНО, у ВР розробили проєкт Дорожньої карти впровадження технологій ШІ, а також керівні настанови для народних депутатів і працівників Апарату з питань використання ШІ. А на початку цього року в Управлінні комп’ютеризованих систем ВР створили новий відділ з питань координації цифрових інновацій і політики штучного інтелекту. 

Штучний інтелект планують впроваджувати для розпізнавання злитого мовлення і перетворення його на текст (автоматичне створення стенограми засідання), а також для створення інструментів машинного перекладу з метою прискореної адаптації українського законодавства до законодавства ЄС. Ще один напрямок застосування ШІ — для залучення громадськості та роботи з виборцями, наприклад, через чат-боти.