Згаяні можливості: чому процес деколонізації не завершився 2024-го

27 липня 2023 року набув чинності закон про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімії. Він давав пів року місцевим радам для перейменування топонімів у громадах. 

Далі на три місяці гру вступали голови цих громад, які могли видавати розпорядження про перейменування. А з 27 квітня по 27 липня 2024-го ці повноваження переходили до очільників ОВА. Відповідно до закону, голова облдержадміністрації зобов’язаний прийняти таке розпорядження у тримісячний строк. 

Частина ОВА проігнорувала вимоги закону і розпорядження про перейменування не видавала. Наприклад, Рівненська пояснювала тим, що “потреби не було”. Запорізька збирається завершити процес після деокупації області. 

Голова організації “Україна. Деколонізація” Вадим Поздняков у коментарі ЧЕСНО пояснює: “Рівненська — просто не видала розпорядження про перейменування, Тернопільська — не видала. Практично у більшості областей усе не повносили. Простіше сказати, хто впорався”. 

У військових адміністраціях від відповідальності відхрещуються, бо перейменування вулиць — повноваження місцевих рад. Попри те, що розпорядження ОВА мали стати останнім цвяхом у домовину колоніального минулого, насправді ж перейменування в межах зазначеного закону тривають досі.