Чотири роки у тіні: як Верховна Рада повертається до відкритості, а що досі приховує

Проте з часом стало очевидно: безпекова ситуація покращилася, а робота парламенту за зачиненими дверима робить контроль за діяльністю народних депутатів фактично неможливим. 

Найбільш наочно це продемонстрував скандал довкола голосування в липні за законопроєкт № 12414. Документ потрапив до порядку денного раптово — Комітет з правоохоронної діяльності того ж ранку, у день голосування, рекомендував його до розгляду в другому читанні, доповнивши “свіжими” правками, яких раніше не бачили ані парламент, ані громадськість. 

Саме ця ситуація яскраво підсвітила те, до чого призводить ухвалення важливих рішень за зачиненими дверима. Реакція суспільства, заяви зі сторони громадського сектору та медіа змусили парламент повернутися до базових стандартів прозорості. Уже 4 вересня, після майже чотирьох років затишшя, Рада відновила прямі трансляції засідань.

Таким чином парламент повертає відкритість. Поступово і не завжди охоче, але достатньо помітно, щоб оцінити: процес відновлення прозорості триває. 

Що вдалося відновити

Профілі нардепів 

22 серпня 2023 року на сайті Верховної Ради відновили персональні сторінки народних депутатів із деталями про їхню роботу, які залишалися закритими від початку повномасштабного вторгнення РФ. Окрім профілів чинних депутатів ІХ скликання, парламент повернув публічний доступ і до інформації про нардепів попередніх скликань. На головному сайті Ради знову з’явився розділ “Склад і структура”, де в підрозділі “Народні депутати України” можна переглянути дані за відповідними категоріями — від персональних сторінок до чисельного складу фракцій і груп.

Крім того, на сайті парламенту відновили публікацію даних про роботу нардепів: результати голосувань, інформацію про виступи та депутатські запити, картки законопроєктів, поправки тощо. 

Відновлення е-декларування

Система електронного декларування — ключовий антикорупційний запобіжник. Її зупинка в 2022 році була однією з найбільших втрат для прозорості влади. У 2023 році е-декларування повноцінно відновлено, а декларації знову стали публічними.

Це дає змогу громадськості та журналістам аналізувати статки посадовців, виявляти незаконні зміни в майнових деклараціях, порівнювати доходи та витрати держслужбовців. Відновлення цієї системи було також умовою просування євроінтеграційних процесів.

Фінансова звітність політичних партій

Пандемія, а згодом воєнний стан зупинили обов'язок політичних партій звітувати про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру.

Та вже в 2023 році партії повернулися до подання регулярних фінансових звітів. Це означає, що знову стало можливим відслідковувати, хто фінансує політичні сили, які витрати вони здійснюють та чи використовуються бюджетні кошти відповідально. Прозорість фінансування впливає на рівень політичної корупції та дозволяє громадському сектору контролювати, як партії працюють із державним фінансуванням.

Читайте також: “Це нормально. Почитайте класику книжки політтехнології”: як працюють партії, що приховують свої гроші?”

Трансляції комітетів

Комітети — центр реальної парламентської роботи, але саме вони були максимально закриті протягом перших років вторгнення. Лише вузьке коло безпосередніх учасників знали як опрацьовуються законопроєкти, хто та які рішення ухвалює за зачиненими дверима комітетських засідань.

Сьогодні трансляції комітетів відновилися лише частково, але навіть такий обсяг відкритості дозволяє стежити за ключовими дискусіями, бачити, які депутати активно працюють, а хто приходить “для галочки”. 

На початку 2025 року нардепи підтримали законопроєкт, яким запроваджуються онлайн-трансляції засідань комітетів, доступ журналістів і громадськості до засідань і завчасне інформування про порядок денний. Проте він все ще очікує на підпис президента.

Читайте також: “Комітет — не почесна дошка. Чому переформатування комітетів на часі”

Повернення парламентського календаря

Календарний формат — це не просто графік роботи парламенту. Це — інструмент передбачуваності для суспільства, журналістів і експертної спільноти. З 23 лютого 2022 року Рада працює в режимі одного пленарного засідання. Як наслідок — нерегулярний режим: рішення могли ухвалюватися позапланово, у стислі строки та без попередження.

З початку 2024 року Рада фактично повернула чіткий календар пленарних тижнів, комітетських засідань і роботи з виборцями. Це робить діяльність парламенту прогнозованою, а отже — доступнішою та відкритішою.

Читайте також: “Депутатський потенціал: наскільки ефективним є формат одного засідання ВРУ?”

Година запитань до уряду

Цей механізм парламентського контролю з початку повномасштабного вторгнення фактично не працював. Безпекові заходи не дозволяли проводити повноцінні “години запитань до уряду”. 

Проте з початку 2024 року в парламенті відновили “годину запитань до уряду”, а з 2025 року вона повернулась уже на регулярній основі.

Раніше Рух ЧЕСНО розповідав, як проходить “година запитань до уряду” та що чекає міністрів, які ігнорують виклики у Верховну Раду.

Є над чим працювати

Попри прогрес у відкритості, доступ до парламенту для медіа й досі залишається обмеженим. У 2024 році журналістам частково повернули можливість працювати в будівлі Верховної Ради, однак їхній доступ фактично зведено до пресцентру. Дорога до кулуарів і ложі преси досі закрита, а це саме ті місця, де журналісти традиційно отримували оперативну інформацію, ставили питання депутатам і могли спостерігати за “живою” політичною роботою.

Понад три місяці відкритих онлайн-трансляцій продемонстрували: жодних “катастрофічних наслідків”, якими лякали критики, так і не сталося. Навпаки — практика показала, що відкритість не є слабкою ланкою під час воєнного стану. Це одна з наших реальних переваг, яка не повинна стримувати чи обмежувати роботу парламенту. 

Прозорість робить інституції сильнішими й ефективнішими: коли суспільство бачить, що відбувається всередині процесів, це зменшує ризики корупції та зловживань і підвищує рівень довіри. Відкритість — це ресурс, який варто використовувати, а не боятися.

Безпекові ризики справді накладають певні обмеження. Але пошук балансу між безпекою та відкритістю — це не примха, а необхідність, якщо Україна прагне зберегти демократичні стандарти навіть у воєнний час.

Минулого року Рух ЧЕСНО, співпрацюючи з профільними громадськими організаціями та ЗМІ, розробив рекомендації для вдосконалення доступу журналістів до діяльності Верховної Ради України. 

Окрема проблема — закритість Погоджувальної ради. Саме там визначають порядок денний і пріоритетність законопроєктів. Навіть якщо зважати на безпекові фактори та специфіку воєнного часу, ігнорувати її відкритість неприйнятно. А надто коли є успішна практика відновлення прямих трансляцій засідань ВРУ. Суспільство не повинно дізнаватися про рішення Погоджувальної ради з телеграм-каналів окремих депутатів або з пізніх “зливів”.

Відкриті трансляції Погоджувальної ради або хоча б регулярна і своєчасна публікація порядку денного засідання Ради — це базовий стандарт парламентської прозорості, і його однозначно потрібно відновити.

Збереження відкритості — це безперервний процес. І те, як парламент працюватиме з цим у майбутньому, покаже, чи стане відновлення прозорості точкою неповернення до практик закритих дверей.