Монобільшість “Слуги народу” стала причиною рекордної втрати суб’єктності Верховної Ради й фактично “помножила парламент на нуль”. Про це заявив колишній народний депутат п’яти скликань Тарас Стецьків в інтерв’ю в колаборації спецпроєктів “Республіка” Руху ЧЕСНО та “УкрДержДовгобуд” Центру спільних дій.
За словами Стецьківа, нинішня монобільшість “інтелектуально найслабша” за всі дев’ять скликань, а її ключова відмінність від історичної “групи 239” у парламенті 1990 року — відсутність внутрішньої політичної селекції та спроможності діяти самостійно.
“Теперішня монобільшість — це, вибачте, за невеликим винятком, люди, набрані випадково. Є депутати, які себе проявили законотворчою діяльністю і рівнем дискусії, а все решта — це тяжкий випадок. Тому ця монобільшість за означенням не могла бути суб'єктною. Ця монобільшість з першого дня перебування в парламенті зрозуміла, кому вона зобов'язана своїм мандатом, і віддала повноваження Зеленському, бо всі пройшли під його брендом. І цей злий жарт привів до того, що за всі дев'ять скликань ця монобільшість, напевно, інтелектуально найслабша”, — зазначив Стецьків.

Окремо Стецьків розкритикував модель формування парламентських комітетів у 2019 році, коли в кожному комітеті більшість голосів отримали представники владної фракції. На його думку, це створило “залізобетонну стіну” для опозиції та знівелювало механізми парламентського контролю. Крім того, на його думку, парламентська опозиція в таких умовах стала безпорадною:
“Суттю діяльності фракції “Європейська Солідарність” і “Батьківщина” є образа і реванш. Бо вони програли в 2019-му році, як вони вважали, вискочці й артисту. А коли тобою в політиці керує образа, то будь-що, що ти робиш, має “наліт” цього. І це в парламенті та за його межами викликає скепсис. Це ще й наклалося на війну, коли засідання парламенту були виключені з телевізора. Не було прямих трансляцій, і це створило ситуацію, коли опозиція опинилася просто безпорадною”.
Також він наголосив, що прямі трансляції із сесійної зали є важливою традицією українського парламентаризму ще з початку 1990-х, і їхня відсутність під час війни “вимкнула парламент” із суспільного процесу. Водночас повернення трансляцій, за його словами, одразу “повернуло політиків у кадр” і підсилило спокусу перетворювати засідання на шоу.
Наприкінці Стецьків висловив припущення, що досвід 2019 року може стати “щепленням” для виборців і зменшити шанси на повторення сценарію тотальної монобільшості в майбутньому.
Поділитись