Бюджети "привидів" чи фундамент відновлення: мільярдні фінансування для окупованих громад

Місцеві органи влади окупованих громад продовжують роботу на підконтрольній уряду України території. Громади існують як адміністративно-територіальні одиниці, формують власні бюджети та планують відновлення після деокупації. Існування бюджетів окупованих громад — це чіткий сигнал, що Україна не відмовляється від своїх територій. Це спосіб утримати правовий статус тимчасово окупованих територій (ТОТ) та підтримувати зв’язок із мешканцями громад, які вимушено покинули свої домівки.

Власний бюджет дозволяє військовим адміністраціям виконувати мінімальні управлінські функції та планувати відновлення громад після деокупації. Велике значення має підтримка внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та формування спільноти мешканців громади в різних містах. Значна частина видатків бюджетів спрямована на фінансування освіти, будівництва соціального житла, функціонування гуманітарних центрів, організації оздоровчих та розважальних заходів.

Водночас, незважаючи на стратегічно важливе значення існування бюджетів окупованих громад, виникає чимало проблем щодо прозорості та ефективності бюджетного процесу. Релоковані громади — фінансово залежні, понад 84% бюджетів становлять державні трансферти. Втрата майна, землі, комунальних підприємств робить бюджетний процес формальним. Проте до окупованих громад досі застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання доходів. А також передбачена додаткова дотація з державного бюджету на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування.

В окремих окупованих громадах бюджети суттєво зросли за останні роки. Наприклад, видатки Лисичанської громади за 2024–2025 роки зросли вдвічі — з 468 млн грн до 954 млн грн. Загалом за результатами виконання бюджетів за минулий рік, видатки найбільших окупованих міських громад становлять орієнтовно 1 млрд грн. Приміром, видатки Енергодарської громади — 1,07 млрд грн, Бахмутської — 775 млн грн, Мелітопольської — 903,3 млн грн. Для порівняння, бюджет Фастівської громади (Київська область) складає 932,8 млн грн, Бердичівської (Житомирська область) — 907 млн грн, Миргородської (Полтавська область) — 838,4 млн грн.

Бюджети окупованих громад мають різну структуру. Частина військових адміністрацій ухвалює рішення основною статтею видатків зробити міжбюджетні трансферти. Ця стаття передбачає виділення субвенцій з місцевого бюджету державному на підтримку Збройних сил України. Наприклад, у Світлодарській міській громаді міжбюджетні трансферти становлять майже 90% бюджету. Частина громад перераховує кошти обласному бюджету або іншим громадам. Наприклад, Скадовська громада передала кошти Бериславській громаді на реалізацію оборонних заходів. Виникає питання: наскільки механізм перерахування субвенції іншим бюджетам відповідає пріоритетності та швидкості потреб фронту?

Високими залишаються видатки на фінансування роботи органів місцевої влади та місцевого самоврядування. В окупованих міських громадах ця стаття видатків має практично такий же відсоток у структурі бюджету, як і в громадах, які не були окупованими. В Маріупольській громаді видатки на органи місцевої влади становлять 114 млн грн, в Енергодарській — 107 млн грн, у Рубіжанській — 59 млн грн, у Жмеринській (Вінницька область) — 116,8 млн грн, у Фастівській — 100 млн грн, у Хотинській (Чернівецька область) — 46 млн грн.

Вирішити проблему великих видатків на фінансування роботи місцевої влади могла б оптимізація військових адміністрацій. Застереження викликає те, що потенційно така економія бюджету може негативно вплинути на якість надання послуг ВПО. В окремих громадах значна частина бюджету витрачається на потреби переселенців. Зокрема в Маріупольській громаді в 2025 році понад чверть бюджету було спрямовано на соціальне забезпечення, що охоплює видатки на ремонт нових об'єктів соціального житла, закупівлю продуктових наборів для маріупольців і надання матеріальної допомоги. 37% бюджету було витрачено за статтею “Економічна діяльність”, зокрема на забезпечення функціонування 22 гуманітарних центрів “ЯМаріуполь”, 8 побутових сервісів надання послуг (перукар, прання, коворкинг, швачка, манікюр) та організацію сімейних відпочинків для маріупольців.

Проте далеко не кожна громада має таку структуру бюджету. Наприклад, Лозно-Олександрівська селищна громада (Луганська область) на фінансування місцевої влади витрачає 45% бюджету, на соціальне забезпечення — 2%, на освіту — 2,6%. Таким чином переселенці з різних громад мають неоднаковий доступ до соціальних послуг і матеріального забезпечення.

Ще однією проблемою бюджетів окупованих громад є відсутність прозорості та участі громадян у бюджетному процесі. Мешканці фактично виключені з ухвалення фінансових рішень, а відкриті консультації та громадські слухання не проводяться. Дані про доходи і видатки бюджетів часто неповні або взагалі не оприлюднюються, що унеможливлює громадський контроль і підзвітність.

Таким чином вирішення проблем формування та розподілу бюджетів тимчасово окупованих громад потребує комплексного підходу та залучення стейкхолдерів. Важливо забезпечити рівний доступ ВПО з різних громад до базових послуг. Видатки на утримання місцевої влади мають бути співмірними обсягу повноважень і відповідальності. Вагомим елементом також залишається забезпечення прозорості бюджетного процесу та розробка дієвих інструментів залучення громадян. Об’єднання адміністративних функцій громад може мати позитивний фінансовий ефект за умов, якщо буде дотриманий належний рівень соціального забезпечення ВПО.