Відповідь голови Комітету соцполітики та захисту прав ветеранів Галини Третьякової керівнику Апарату ВРУ Вячеславу Штучному

“Публічне спростування щодо недостовірної інформації пана Штучного про “ініціаторство” працевлаштування ветеранів в Апараті Верховної Ради України.

Я, Галина Миколаївна Третьякова, народний депутат України, фракція ПП “СЛУГА НАРОДУ”, Голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, змушена публічно відреагувати на інформацію, поширену 04 березня 2026 року у засобах масової інформації на підставі листа Керівника Апарату Верховної Ради України Вячеслава Штучного, у якому зазначається про нібито його ініціативу щодо працевлаштування учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни у секретаріаті Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів (далі - Комітет).

Поширені у публічному просторі відомості подаються таким чином, що створюють викривлене уявлення про обставини виникнення та реалізації зазначеної ініціативи, а також про її фактичних ініціаторів.

Насправді, оприлюднена інформація у листі Штучного є неповною, вибірково викладеною та такою, що не відображає реальної хронології подій, пов’язаних із формуванням та реалізацією політики працевлаштування ветеранів у межах діяльності Комітету.

Зазначена подача інформації фактично викривлює зміст і походження відповідної ініціативи, оскільки питання працевлаштування учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни є предметом системної політичної та організаційної діяльності Комітету і мене, як Голови Комітету, що здійснюється протягом тривалого часу у межах парламентської роботи, публічних виступів, комітетських слухань та законодавчих ініціатив.

У зв’язку з цим вважаю за необхідне надати публічне роз’яснення фактичних обставин, які передували виникненню ініціативи щодо працевлаштування ветеранів у секретаріаті Комітету, а також окреслити реальний зміст і хронологію відповідних рішень.

1. Публічна позиція щодо необхідності системної політики працевлаштування ветеранів

У публічних виступах, інтерв’ю, коментарях для засобів масової інформації, під час засідань Комітету, комітетських слухань і професійних дискусій народних депутатів України — членів Комітету, а також на нарадах під головуванням Прем’єр-міністерки України, Міністерки ветеранів України та інших членів Уряду, систематично порушуються питання формування комплексної державної політики працевлаштування учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни. 

З огляду на масштабні виклики, пов’язані з поверненням значної кількості військовослужбовців до цивільного життя, питання економічної інтеграції ветеранів розглядається депутатами нашого Комітету і мною як один із ключових елементів державної ветеранської політики та як важливий компонент післявоєнного відновлення України.

Надаю також презентацію за посиланням створену мною у 2022 році, з якої видно, що питання економічної незалежності розглядається в нашому Комітеті ще з тих років.

У публічних коментарях для медіа неодноразово наголошувалося:

• “Питання зайнятості ветеранів потребує системного законодавчого підходу”, що передбачає формування комплексної державної політики, яка має включати законодавчі, економічні та соціальні механізми підтримки зайнятості ветеранів (05 серпня 2025 року).

• “У Раді планують автоматично призначати на державні посади УБД”  (09 серпня 2025 року).

При цьому у публічних виступах підкреслювалося, що державна політика зайнятості ветеранів не може обмежуватися лише формальним квотуванням робочих місць.

Зокрема було зазначено:

“Ми говоримо не лише про квоти. Ми формуємо ширший підхід — це і система кваліфікацій, і розвиток ветеранського підприємництва, і пільгове кредитування через Український ветеранський фонд, і збереження робочих місць під час мобілізації, а також рівень заробітних плат на таких робочих місцях”. 

У цьому контексті підкреслювалося, що ефективна політика зайнятості ветеранів повинна включати комплекс взаємопов’язаних інструментів державної підтримки, зокрема:

• розвиток програм професійної перекваліфікації ветеранів;

• створення економічних стимулів для роботодавців щодо працевлаштування учасників бойових дій;

• підтримку ветеранського підприємництва;

• розвиток системи професійних кваліфікацій;

• створення фінансових інструментів підтримки бізнес-ініціатив ветеранів;

• забезпечення гарантій збереження робочих місць для мобілізованих працівників;

• субсидування робочих місць впродовж трьох років після звільнення з ЗСУ (законопроект №13180д).

Окремо у публічних коментарях наголошувалося, що повернення ветеранів до цивільного життя потребує не лише соціальної підтримки, але й передусім створення реальних можливостей для їх професійної реалізації.

Зокрема було підкреслено:

“Наші Захисники та Захисниці вже пройшли свою співбесіду на полі бою, захищаючи демократію і нашу державу”.

Ця позиція відображає принципове переконання, що ветерани війни є надзвичайно цінним кадровим потенціалом держави, а їхній досвід, дисципліна, лідерські якості та відповідальність повинні бути інтегровані у цивільну економіку, систему державного управління та підприємницьке середовище.

Позиція, висловлена під час засідань та слухань Комітету

Під час засідань Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів питання працевлаштування ветеранів неодноразово порушувалося у контексті формування системної державної політики зайнятості.

Зокрема під час засідання Комітету 7 серпня 2025 року було наголошено:

“Ми з вами знаємо абсолютно чітко і розуміємо, що ветеранів деякі підприємства працевлаштовують, а по деяких підприємствах, а також і в державному секторі і на державну службу їх не дуже люблять брати на високооплачувані посади. Якщо і беруть, то беруть на ті посади, які є вакантними і які є низькооплачуваними. 

Власне, навіть НАДС надав нам на цей законопроект на 14 сторінках великий опус щодо того, що ветерани начебто не можуть відповідати вимогам на державну службу. Тому ми для того, щоб держава і державна служба розуміла, що учасники бойових дій вже пройшли свої співбесіди, ми пропонуємо, і отримували у війську заробітну плату, яка у порівнянні з цивільним сектором відстає приблизно на 30-20 тисяч гривень на місяць. Ми пропонуємо таку компенсаторну штуку, щоб, з одного боку, учасники бойових дій могли отримати посаду в державній службі, з другого боку, навіть якщо воно починають на державній службі, щоб вони могли робити кар'єру навіть починаючи з низькооплачуваних посад, і потім по кар'єрних щаблях підніматися на високооплачувані посади. Таким чином, стаття 15 прим.2 вона впроваджує механізм стипендій для ветеранів впродовж перших двох років. Крім того, цим законом пропонується внести зміни до Закону "Про державну службу". Перше право, це встановлення пріоритетного права на зайняття посад у разі рівних результатів конкурсного відбору на державні посади, але конкурсний відбір виключно у вигляді тестування. Ми знаємо, що суб'єктивний фактор співбесіди, це теж ще один щабель, на якому відкидають учасників бойових дій від зайняття посад на державній службі. 

Таким чином, з одного боку, пріоритетне право у разі набрання однакової кількості балів по тестуванню. З другого боку, скасування вимоги до обов'язкової співбесіди як суб'єктивного фактору при оцінці професійної компетенції, це ще одні зміни до Закону "Про державну службу".

Також Законом "Про державну службу" ми пропонуємо змінити вимоги до надання підтверджуючих документів щодо знання української і іншої іноземної мови, яка є на території євроспільноти. Чому? Ви знаєте, що ці люди зараз не можуть піти складати іспити, отримувати ці сертифікати – вони воюють. І тому підтвердження знання української мови для таких людей ми пропонуємо не вимагати на стадії зайняття таких посад на державній службі, не вимагати від них підтвердження сертифікатами. Вважаємо, що співбесіда і знання підтвердження мов це те, що вони воювали. Це вже є такою річчю.

Крім того, з службою в армії таких осіб учасників бойових дій ми пропонуємо враховувати до стажу державної служби. Власне, Великою Палатою Верховного Суду визнано, що служба у збройних формуваннях – в силах оборони є публічною службою. І хоча у нас досі поняття публічної служби в законодавстві не закріплено, водночас зайняття посад на публічній службі, в тому числі у війську, ми прирівняли до стажу на державній службі – це теж є однією з підстав отримання посад на державній службі.

Крім того, цим законопроектом пропонується внести зміни до Закону "Про правовий режим воєнного стану". І на період війни, воєнного стану надати  право учасникам бойових дій займати посади на державній службі до відновлення конкурсного відбору на державну службу автоматично на підставі заяви учасника бойових дій у разі, якщо його освіта відповідає вимогам на такій посаді. Таке призначення ветеранів ми теж вважаємо, з одного боку, надасть поштовх Кабінету Міністрів поновити конкурс максимально швидко, з другого боку, це дасть можливість починати учасникам бойових дій службу на державній службі по тим посадам, які є вакантними. 

І теж бачимо по листах, по яких ми отримали від органів державної служби, що тут вони протестують проти цього. Я вважаю, що це неправильний протест. Тому що, якщо є вакантна посада і є учасник бойових дій, який має стаж на публічній посаді, який із зброєю в руках захищав нашу країну, то ми впродовж 5 років після воєнного стану і на час воєнного стану ми такі правила прийому на державну службу маємо створити”.

Під час засідання Комітету 31 жовтня 2025 року мною було зазначено:

“Ви знаєте, що наш комітет ініціював вже, мабуть що, декілька місяців тому, працевлаштування в наш комітет, секретаріат нашого комітету, учасників бойових дій. Ми просили, щоб нам надали хлопців чи дівчат з "нуля". У нас сьогодні є дві кандидатури, які пройшли всі етапи відбору, резюме ви теж отримали, і кандидати зараз знаходяться з нами, нам теж потрібно буде прийняти рішення про працевлаштування на наші вакантні посади в нашому комітеті. І я думаю, що ми можемо покласти початок працевлаштуванню ветеранів в Верховній Раді безпосередньо і показати приклад для центральних органів виконавчої влади”.

Позиція, висловлена під час Cлухань в Комітеті 24 серпня 2025 року на тему:

“Чи потрібний законодавчо встановлений норматив робочих місць для працевлаштування ветеранів війни на підприємствах, установах, організаціях (державний, приватний сектор) та який”. 

Питання зайнятості ветеранів також розглядалося під час комітетських слухань, присвячених питанням соціальної політики та адаптації демобілізованих військовослужбовців.

“Працевлаштування ветеранів повинно розглядатися не лише як соціальна гарантія, а як стратегічний напрям державної економічної політики”.

Також під час комітетських слухань зазначалося:

“Ми повинні створити такі умови, щоб кожен ветеран, який повертається з фронту, мав можливість реалізувати свій досвід і компетенції у цивільній економіці”.

Крім того було підкреслено:

“Ветерани — це люди з унікальним досвідом, лідерством, дисципліною та відповідальністю. Держава повинна зробити все, щоб ці якості стали рушійною силою розвитку української економіки”.

2. Законодавчі ініціативи у сфері працевлаштування ветеранів

У межах діяльності Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів під моїм головуванням та  народними депутатами України - членами Комітету (Третьякова Г. – фракція ПП "СЛУГА НАРОДУ", Цимбалюк М. - фракція ПП “Батьківщина”, Струневич В. - фракція ПП "СЛУГА НАРОДУ", Тарасенко Т. - фракція ПП "СЛУГА НАРОДУ", Бабенко М. - Депутатська група "Партія "За майбутнє", Гривко С. - фракція ПП "СЛУГА НАРОДУ", Никорак І. – фракція ПП "Європейська солідарність", Остапенко А. - фракція ПП "СЛУГА НАРОДУ", Тимошенко Ю. - фракція ПП «Батьківщина», Циба Т. – фракція ПП "СЛУГА НАРОДУ") системно здійснюється робота, спрямована на формування комплексної законодавчої політики у сфері зайнятості ветеранів війни, учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Питання економічної інтеграції ветеранів, забезпечення їх права на працю та створення ефективних механізмів працевлаштування є одним із ключових напрямів парламентської діяльності та діяльності очолюваного мною Комітету. У межах цієї роботи нашими народними депутатами України та мною системно ініціюється обговорення відповідних питань під час засідань Комітету, комітетських слухань, робочих нарад. Ми також публічно виступаємо та коментуємо для засобів масової інформації.

Зокрема, одним із важливих елементів формування правових механізмів забезпечення права ветеранів на працю стало прийняття Закону України №4219-IX від 15 січня 2025 року, який передбачає впровадження нормативів працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі осіб з інвалідністю внаслідок війни. Зазначений Закон створює правові механізми стимулювання роботодавців до працевлаштування осіб з інвалідністю та спрямований на розширення можливостей їх професійної реалізації на ринку праці.

Разом з тим, одним із ключових напрямів нашого Комітету і мене, як Голови Комітету, стало формування законодавчих механізмів забезпечення зайнятості безпосередньо для учасників бойових дій, які повертаються до цивільного життя після проходження військової служби.

У цьому контексті у Верховній Раді України було зареєстровано та розглянуто законопроєкти:

• №13180 (автор Кулініч О.І.)

• №13180-1 (автор Гетманцев Д.О.)

Після їх розгляду та обговорення у Комітеті було організовано додаткові консультації з представниками органів державної влади, експертного середовища, роботодавців та ветеранських організацій, за результатами яких підготовлено доопрацьований комітетський законопроєкт №13180-д, автором та ініціатором підготовки якого виступила я, як народний депутат України, що склала присягу нашому народу.

Законопроєкт №13180-д став результатом системної роботи народних депутатів – членів Комітету та узагальнення пропозицій, напрацьованих у межах парламентських обговорень і публічних консультацій.

Зазначений законопроєкт спрямований на формування комплексної державної політики зайнятості ветеранів та передбачає, зокрема:

• створення економічних стимулів для роботодавців щодо працевлаштування учасників бойових дій та ветеранів війни;

• запровадження механізмів сприяння професійній адаптації демобілізованих військовослужбовців на ринку праці;

• розвиток фінансових інструментів підтримки зайнятості ветеранів, у тому числі через програми державної підтримки та стимулювання роботодавців;

• формування умов для довгострокової економічної інтеграції ветеранів у цивільну економіку.

Таким чином, законодавча робота у сфері працевлаштування ветеранів є результатом послідовної парламентської діяльності спрямованої на створення системної державної політики зайнятості ветеранів та забезпечення їх повноцінної економічної інтеграції у суспільство.

3. Міжнародні та публічні заходи

Питання економічної інтеграції ветеранів, створення умов для їх професійної реалізації та формування ефективної державної політики зайнятості ветеранів системно порушується народними депутатами України -членами Комітету та мною, зокрема, під час міжнародних, парламентських та публічних заходів, присвячених ветеранській політиці.

Зокрема зазначені питання обговорювалися під час VIII Міжнародного ветеранського форуму “Україна. Ветерани. Безпека”, який відбувся 22 серпня 2025 року за участі представників органів державної влади, ветеранських організацій, міжнародних партнерів та експертного середовища.

Під час цього заходу у своїх виступах я наголосила на необхідності формування сучасної та комплексної державної ветеранської політики, спрямованої не лише на соціальний захист ветеранів, але передусім на створення умов для їх активної участі в економічному та суспільному житті держави.

Зокрема було зазначено:

“Наше завдання - формування сучасної ветеранської політики”. (22 серпня 2025 року). При цьому окремо наголошувалося, що одним із ключових напрямів такої політики має стати забезпечення економічної самостійності ветеранів та створення реальних можливостей для їх працевлаштування, професійного розвитку та підприємницької діяльності після повернення до цивільного життя.

У цьому контексті серед ключових пріоритетів діяльності Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів було визначено:

• розвиток ветеранського підприємництва як одного з важливих інструментів економічної інтеграції ветеранів;

• створення ефективних механізмів працевлаштування ветеранів, у тому числі шляхом удосконалення законодавства та впровадження стимулів для роботодавців;

• інтеграцію ветеранів у систему державної служби та цивільної економіки, що дозволяє використовувати їх професійний досвід, лідерські якості та управлінські навички у розвитку держави.

4. Про працевлаштування ветеранів у Комітеті та про мою позицію особисто

Питання забезпечення працевлаштування учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни є одним із ключових напрямів моєї парламентської, законодавчої та публічної діяльності протягом останніх років, як Голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

У межах цієї діяльності мною системно порушується питання створення реальних можливостей для працевлаштування ветеранів, у тому числі у системі державної служби та органах державної влади, що є важливим елементом їх економічної інтеграції після повернення з військової служби.

Саме з цієї позиції мною була ініційована ідея забезпечення працевлаштування учасників бойових дій у секретаріаті Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

У публічному інтерв’ю для аналітичного проєкту “Республіка” Руху ЧЕСНО я прямо зазначила:

“Я була ініціаторкою того, щоб у секретаріат нашого комітету були прийняті учасники бойових дій. Ми боремося з керівником Апарату за ці посади для учасників бойових дій”. (09 лютого 2026)

У цьому ж інтерв’ю мною було акцентовано увагу на одній із ключових проблем, з якою стикаються ветерани після повернення до цивільного життя — суттєвому падінні рівня доходу після демобілізації.

Зокрема було зазначено:

“Якщо людина повертається з армії, де отримувала 80–100 тисяч гривень, і їй пропонують 12 тисяч окладу, вона десять разів подумає, чи зможе при такому доході утримувати сім’ю”.

Саме ця проблема — різке зниження доходів після завершення військової служби - є однією з ключових причин, чому мною системно порушується питання створення нових можливостей працевлаштування ветеранів, у тому числі у сфері державної служби.

З огляду на це,  ініціатива щодо працевлаштування учасників бойових дій у секретаріаті Комітету була спрямована не лише на вирішення кадрових питань самого Комітету, але і на створення практичного прикладу інтеграції ветеранів у систему державного управління.

Такий підхід відповідає моїй послідовній позиції, згідно з якою держава повинна не лише декларувати підтримку ветеранів, але й створювати конкретні можливості для їх професійної реалізації та економічної самостійності після завершення військової служби.

Пошук конкретних учасників бойових дій, розгляд резюме, інтерв’ювання – проводила особисто. Безмежно вдячна міністерці ветеранів України, яка із своєю командою зробила ресурс “е-Ветеран”.

Нарешті переломним етапом стала робоча зустріч 12 вересня 2025 року з заступником Керівника Апарату Верховної Ради України Артемом Янчуком, під час якої після двох годинної бесіди про хронічні проблеми Апарату ВРУ, пан Артем вийшов та сказав Керівниці секретаріату Комітету Прянішніковій Катерині — “Запускаємо процес”.

Після цієї розмови було здійснено практичні організаційні кроки, зокрема, розміщено вакансії на сайті Комітету 16 вересня 2025 року та проведено відбір кандидатів серед учасників бойових дій.

Важливо також відмітити, що три останніх роки намагаюсь впливати на рівні заробітних плат в Апараті ВРУ, так як різниця в оплаті праці обслуговуючого персоналу та особисто Штучного В. — РАЗЮЧА біля 15 разів. 

Окремо можна було б описати мій особистий трек боротьби із Штучним В. щодо впровадження грейдів (думаю, що Перший заступник Голови ВРУ Корнієнко Олександр може розповісти про це детальніше) та боротьба з міфом, що ветеран – не може адаптуватись у Апараті ВРУ, бо:

• має недостатній досвід

• має недостатню кваліфікацію

• недостатньо навчені

• можуть бути нелояльними

• тощо. 

Яскравий прояв дискримінації є не тільки у службах Апарату ВРУ, що мають супроводжувати законодавчий процес (повний цикл публічної політики), але й на ВСІЙ Державній службі. І цю проблему не можна замовчувати. Бо заброньовані державні службовці на рівні підсвідомості, зокрема, створюють перепони до працевлаштування “новачків-ветеранів”.

Процес адаптації ветерана у цивільному колективі теж непростий, тому просила працевлаштувати обох наших кандидатів, а не одного, як домовлялась з Янчуком А. (вище). На мій погляд, коли вони разом тепер на державній службі – їм легше адаптуватись. Але це лише моє припущення і спостереження.

Яка тут роль Штучного? Оформити? Навіть оформлення на посаду спрощено, бо КОНКУРСИ наразі на державну службу НЕ ДІЮТЬ. 

5. Хронологія реальної ініціативи

Фактичні обставини виникнення ініціативи щодо працевлаштування учасників бойових дій у секретаріаті Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів мають чітку документально підтверджену хронологію.

Ця хронологія свідчить, що відповідна ініціатива була сформована саме у межах діяльності Комітету, після чого вже були реалізовані відповідні адміністративні процедури у межах Апарату Верховної Ради України.

Нижче лише докази, що ЗАФІКСОВАНІ у медіа, вони не містять весь обсяг проведених консультацій:

Весна 2025 року

У межах діяльності Комітету мною було ініційовано питання створення можливостей для працевлаштування демобілізованих Захисників і Захисниць України у секретаріаті Комітету.

З цією метою я доручила керівнику секретаріату Комітету розпочати організаційну та підготовчу роботу щодо опрацювання можливості відкриття відповідних посад та працевлаштування ветеранів у структурі секретаріату.

Це доручення стало першим практичним кроком реалізації ініціативи щодо інтеграції учасників бойових дій у систему державної служби на прикладі діяльності Комітету.

7 серпня 2025 року

Під час засідання Комітету було розглянуто питання, пов’язані з формуванням законодавчої політики працевлаштування ветеранів.

У стенограмі засідання зафіксовано обговорення підготовки доопрацьованого законопроєкту щодо працевлаштування учасників бойових дій та збереження рівня їх доходу після демобілізації.

8 серпня 2025 року

Було зареєстровано законопроєкт №13180-д, який став результатом парламентського обговорення та системної роботи Комітету у сфері працевлаштування ветеранів.

22 серпня 2025 року

Під час VIII Міжнародного ветеранського форуму «Україна. Ветерани. Безпека» серед ключових напрямів державної ветеранської політики було визначено створення умов для економічної незалежності ветеранів через їх працевлаштування та професійну адаптацію.

12 вересня 2025 року

У межах робочих контактів із Апаратом Верховної Ради України мною було окремо порушено питання створення можливостей для працевлаштування ветеранів у секретаріаті Комітету та необхідності забезпечення відповідних кадрових процедур.

16 вересня 2025 року

У стенограмі засідання Комітету від 31 жовтня 2025 року зафіксовано, що:

“16 вересня на сервісі “е-Ветеран” була опублікована об’ява щодо вакантних посад у Комітеті” від імені Комітету.

Після цього були розпочаті відповідні кадрові процедури, зокрема:

• розміщення інформації про вакансії;

• проведення співбесід та відбір кандидатів;

• підготовка рішень Комітету щодо подальших процедур працевлаштування.

31 жовтня 2025 року

На засіданні Комітету було ухвалено відповідне рішення та доручено голові Комітету звернутися до Керівника Апарату Верховної Ради України з поданням про призначення кандидата на посаду у секретаріаті Комітету.

Це рішення зафіксовано у протоколі засідання Комітету №225.

Під час цього засідання у стенограмі також прямо зазначено:

“…наш комітет ініціював працевлаштування учасників бойових дій…”.

Юридичний зміст зазначених процедур

Нормативні акти Верховної Ради України встановлюють чітке розмежування функцій між Комітетом та Апаратом Верховної Ради.

Зокрема:

• секретаріати комітетів є структурними підрозділами Апарату Верховної Ради України;

• призначення працівників секретаріатів здійснюється Керівником Апарату за поданням голови комітету та на підставі рішення комітету.

Таким чином, кадрові дії Апарату Верховної Ради України (оголошення вакансій, проведення добору кандидатів, оформлення призначень) є адміністративним забезпеченням реалізації рішень Комітету, а не джерелом політичної ініціативи.

Висновок

Отже, фактична хронологія подій підтверджує, що:

• ініціатива щодо працевлаштування ветеранів була сформована у межах діяльності Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів;

• відповідні питання системно порушувалися мною, як Головою Комітету;

• подальші кадрові дії Апарату Верховної Ради України були адміністративною реалізацією рішень Комітету, а не джерелом відповідної ініціативи.

6. Подяка за привернення уваги до теми

Окремо хочу подякувати заступнику Керівнику Апарату Верховної Ради України за привернення уваги до надзвичайно важливої проблеми — повернення ветеранів до цивільного життя та їх професійної реалізації, зокрема через працевлаштування у державних інституціях — в парламенті.

Водночас вважаю за необхідне підкреслити, що публічна комунікація щодо таких чутливих і суспільно значущих питань повинна ґрунтуватися на точному відображенні фактичних обставин та належному розмежуванні інституційних ролей.

Апарат Верховної Ради України, відповідно до законодавства, виконує важливу функцію організаційного, правового та кадрового забезпечення діяльності парламенту та його органів. Разом з тим формування політичних ініціатив, визначення пріоритетів парламентської діяльності та ухвалення відповідних рішень належить до компетенції комітетів Верховної Ради України та Верховної Ради України в цілому.

Саме тому адміністративне забезпечення кадрових процедур не може трактуватися як ініціювання відповідної політики або рішення Комітету.

Впевнена, що подальша взаємодія між Комітетом та Апаратом Верховної Ради України й надалі сприятиме створенню реальних можливостей для працевлаштування ветеранів не тільки у Комітеті, але і в інших структурних підрозділах Апарату, їх професійної реалізації та повноцінної інтеграції у цивільне життя після повернення з фронту. А до аналізу роботи ветеранів ми ще будемо повертатись, бо зроблені лише перші кроки.

Відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України “Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.” та статті 43 Закону України “Про медіа” також передбачає право вимагати спростування/відповіді і встановлює вимоги до способу поширення спростування в онлайн-медіа (максимально наближено до первинного поширення, з перехресними посиланнями тощо). 

Рух ЧЕСНО у своїй роботі дотримується журналістських стандартів, зокрема принципів точності, неупередженості та балансу думок. У разі критики чи згадування у публікаціях представників органів влади, політиків або інших сторін редакція завжди готова надати їм право на відповідь. Ми відкриті до публікації позицій і пояснень, щоб читачі могли ознайомитися з різними точками зору та сформувати власну оцінку подій.