ЧЕСНО переміг у справі Портнова: Верховний Суд закрив провадження

Що передувало рішенню

У лютому 2024 року Андрій Портнов подав позов до Печерського районного суду міста Києва проти НАЗК (ймовірно НАЗК долучили до справи, щоб подати позов саме до Печерського суду, який був в орбіті впливу Портнова, — прим. ред.) та Руху ЧЕСНО. Він вимагав визнати недостовірною інформацію у своєму профілі в Реєстрі зрадників на сайті chesno.org — зокрема формулювання “Zрадник країни”, “Посібник російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів”, а згодом і згадку про кримінальне провадження за статтею 111 ККУ (державна зрада). Портнов наполягав, що це фактичні твердження, а не оціночні судження, вимагав видалення профілю з сайту та стягнення на свою користь 245 757,02 грн витрат на правничу допомогу.

31 серпня 2024 року Печерський суд частково задовольнив позов — визнав спірні формулювання недостовірними, зобов'язав ЧЕСНО опублікувати спростування та видалити профіль Андрія Портнова, стягнув 232 065,84 грн відшкодування судових витрат. 

Рух ЧЕСНО оскаржив рішення, наголошуючи на спробі тиску на громадські організації через суди та маючи намір відстоювати свободу слова. Київський апеляційний суд 18 березня 2025 року залишив попереднє рішення по суті без змін, але зменшив суму компенсації до 83 757,02 грн (плюс 15 000 грн витрат за апеляційну інстанцію).

Читайте також: ЧЕСНО не видалятиме інформацію про Портнова — виконавча служба закрила провадження

Що вирішив Верховний Суд

Розглядаючи касаційну скаргу ЧЕСНО, Верховний Суд визнав слушними доводи організації про порушення норм процесуального права: справу, що мала значний суспільний резонанс і стосувалася публічної особи, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін — попри клопотання й заперечення проти цього як з боку ЧЕСНО, так і з боку НАЗК. Це, за висновком Верховного Суду, позбавило учасників справи можливості “бути почутими” і є самостійною підставою для скасування ухвалених рішень.

Водночас суд відхилив аргумент ЧЕСНО щодо порушення правил територіальної підсудності, визнавши звернення до Печерського суду за місцезнаходженням НАЗК правомірним.

“У лютому 2024 року Андрій Портнов подав позов до Руху ЧЕСНО та НАЗК про захист честі й гідності. Суть спору полягала в нібито поширенні відповідачами інформації, у якій його називали зрадником та фігурантом кримінального провадження за державну зраду. Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили цей позов.

Нещодавно оприлюдненою постановою від 19 серпня 2026 року Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ЧЕСНО — скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрив провадження у справі. Причиною скасування стало те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про перехід до загального позовного провадження, хоча був зобов’язаний це зробити. Внаслідок цього справу, всупереч вимогам закону, розглянули у спрощеному порядку без виклику сторін. Це позбавило учасників можливості бути повноцінно почутими судом, хоча справа мала значний суспільний резонанс, а позивач був публічною особою.

Провадження у справі закрили через те, що право на захист честі й гідності є особистим немайновим правом і не успадковується. Тому справу не передали на новий розгляд до суду першої інстанції, а рішення, ухвалені за життя позивача з порушенням процесуальних норм, скасували”, — пояснює адвокат Руху ЧЕСНО Олексій Бойко. 

Вирішальною обставиною стала смерть Портнова: як встановив Верховний Суд, посилаючись на офіційну інформацію МЗС України, 21 травня 2025 року Андрій Портнов був убитий у Мадриді. Оскільки право на честь, гідність і ділову репутацію є особистим немайновим правом і згідно зі статтею 1219 Цивільного кодексу України не входить до складу спадщини, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. З огляду на це Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання адвоката, який діяв в інтересах Світлани Портнової, про залучення її до участі у справі, скасував рішення обох судових інстанцій і закрив провадження у справі повністю.

“Тема колаборантів і держзрадників гостро постане на повоєнних виборах. Люди, які підтримували агресію проти України, намагатимуться знову балотуватися, і без судових вироків перешкодити цьому буде складно. Парламент досі не напрацював ані запобіжників для участі таких осіб у виборах, ані механізмів політичної люстрації.

Позови Портнова показали, як судові механізми можуть використовувати для тиску на громадський сектор і медіа та спроб видалити суспільно важливу інформацію. Якщо ми не створимо дієвих запобіжників, ризикуємо програти цю боротьбу не в судах, а вже на виборчих дільницях”, — каже лідерка Руху ЧЕСНО Віта Думанська.

Читайте також: Гідра Портнова: чому куля не змінить систему

Постанова набрала законної сили з моменту ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Юридичний результат для ЧЕСНО — скасування рішень попередніх інстанцій, якими організацію зобов’язали опублікувати спростування, видалити профіль Андрія Портнова з Реєстру зрадників та компенсувати судові витрати й витрати на правничу допомогу. Водночас присуджені судами кошти ЧЕСНО сплатив ще до рішення Верховного Суду, і їх повернення постанова не передбачає.

Слід наголосити, що Верховний Суд не розглядав справу по суті й не встановлював, чи є інформація в Реєстрі зрадників оціночними судженнями або фактичними твердженнями та де проходить межа допустимої критики публічної особи в умовах війни. Провадження закрили через смерть позивача, оскільки право на захист честі, гідності та ділової репутації не допускає правонаступництва. Тож відповіді на головне питання, через яке Портнов судився з ЧЕСНО, Верховний Суд не дав.