— Не можу втриматися від жарту: це не все моя особиста заслуга, у мене лише дві доньки. Насправді, на жаль, виїжджають з усієї України, але є кілька регіонів, де велика народжуваність. Це Рівненська, Волинська та Закарпатська області. І ми тут лідируємо. Для того є об'єктивні й суб'єктивні причини. На мій погляд, найперша причина традиційна – великі сім'ї на Поліссі. По-друге, чимало віруючих-протестантів, які зазвичай мають багато дітей. Нещодавно ми прославилися на всю Україну: жінка з протестантської родини народила 19-ту дитину.

— Насправді з бурштином асоціюється не місто, а область. Може, те, що я зараз скажу, дещо цинічне, однак для міста це дає трохи позитиву, тому що за обсягами будівництва ми значно перевершуємо такі самі, як Рівне, за розміром міста. Я досліджень не робив, але найбільше грошей пов'язано з бурштином, майже все Полісся переїхало сюди. На жаль, тренд змінюється не в кращий бік. У будівництві протягом останнього року спостерігається спад. Ринок житла перенасичений. Проте дотепер і ресторани, і будівництво – це здебільшого бурштинові гроші. Але це дає й багато негативу, як-от підпали. Торік згоріло близько 40 автівок, палили і ресторани, і кафе – це все, безумовно, пов'язане між собою. Знаєте, мені здається, що навести лад насправді можна, але потрібно цього хотіти.

— Це обов'язок силових структур. Якби місто мало у своєму підпорядкуванні хоча б невеликий загін поліції... Ще нещодавно, коли призначали міського начальника поліції, то принаймні погоджували зі мною, а тепер усе напряму з міністерства. Місто не має на це жодного впливу.

— З будівництвом, непоганою інфраструктурою. Єдина нормальна дорога, яка існує в Україні, – М-06 проходить через Рівне. Також є залізничний вузол, що сполучає кілька напрямків, міжнародний аеропорт. У нас великі запаси якісної артезіанської води. Це має велике значення, повірте, бо до того, як я повернувся до Рівного, очолював управління водно-каналізаційного господарства в міністерстві, тож знаю, яка ситуація в Україні з питною водою. Також у нас немає проблем ані з газом, ані з електроенергією. З погляду інфраструктури, Рівне – гарне місто.

— Найперше хочу сказати, що в нас тренд, як і в усій Україні. Насправді ми зобов'язані забезпечувати дітей місцями в садочках лише протягом двох років перед школою, решта – за бажанням. Але якщо в містян є бажання, для того й міська влада, аби ці бажання задовольнити. Так, на 99% збудовано садочок "Вишенька", який я обіцяв відкрити. У бюджеті на 2019 рік має бути закладено 18 млн грн, щоб розрахуватися з підрядниками й можна було здати дитячий садок в експлуатацію. Це відбудеться в першому кварталі цього року. У першому півріччі буде відкрито перший великий приватний дитсадок "Бебіленд" у мікрорайоні "На Щасливому", який на моє прохання зробив забудовник. Такого в Рівному ще не було.

— Я не обіцяв добудувати його 2016 року. На жаль, ми втратили рік на проектні роботи. Проектна організація через свій низький рівень не змогла вчасно виконати проектну документацію й, відповідно, пройти експертизу. Ніхто не ставив мені завдання збудувати стадіон, це моє особисте бажання. Коли я став міським головою, сказав, що зроблю 4 речі. Насправді ж зробив значно більше, але ці 4 речі є для мене визначальними. Це будівництво школи №14, ремонт міського будинку культури, стадіон, а після нього – гімназія "Престиж". Що стосується стадіону, то його потрібно не просто відремонтувати, а розвалити старий і побудувати новий, який відповідатиме всім світовим стандартам.

— Згідно із законом "Про місцеве самоврядування", забезпечити дітей шкільною освітою повинна та територіальна громада, до якої вони належать.

Ми пропонуємо всім навколишнім селам об'єднатися та створити спільну ОТГ. Я рекомендую вам проїхатися навколо міста, і ви побачите, як територія без Генерального плану заліплюється хуторами, де немає ні каналізації, ні води, ні доріг, ні шкіл з дитсадками, геть нічого. Стривайте, а куди ви поведете дітей? Місто не зобов'язане забезпечувати цим усім мешканців навколишніх сіл. Хочете, щоб вам було добре? Приєднуйтеся, створимо об'єднану громаду – і все буде спільним.

Проте селищні голови та депутати навмисно відлякують людей, розповідаючи всілякі небилиці. От учора прийшла до мене делегація (не скажу, з якого села), люди хочуть об'єднання, а голова категорично проти. А час не терпить. 2020 рік уже незабаром. Наразі ми сформували агітаційну групу на чолі із секретарем міськради, їздимо селами, роз'яснюємо.

— Їм усю землю треба роздати. Земля ж дорога. Розумієте, чого я недоговорюю? Я не можу цього сказати, бо за руку не ловив, але насправді це основна причина. Єдина.

Якби мене запитали, як упроваджувати цю реформу, я б зробив, як у Польщі. Не добровільне об'єднання громад, а замовити професійній інституції (немає довіри до українських – замовте французькій чи польській), щоб вона дала фаховий висновок, як потрібно об'єднатися з користю для справи, ураховуючи логістику, історичні моменти тощо. Й об'єднайте розумно.

А зараз усі рішення в районах ухвалюють емоційно, без будь-яких розрахунків. Хтось має з кимось ближчі стосунки, десь друзі – це ж не завжди правильно. Вочевидь, робитимемо так, як у Тернополі чи Києві: не пустимо чужих дітей до наших дитсадків. Гадаю, після цього десь 200-300 місць звільниться.

Діятимемо за законом, за яким можна брати до садочка іногородню дитину, якщо є місце. У мене буде акт, що місць немає. Даруйте, мені потрібно рівненських дітей зараховувати, адже їхні батьки мене обирали. Ось ви обрали свого селищного голову? Ото йдіть і товчіть йому голову, бо саме він зобов'язаний вас усім забезпечити.

Ми ж знищуємо свою державу. Не в мені річ, я піду з часом на пенсію. А що робитимемо з державою? Ви погляньте, як планують будь-який мікрорайон у США, Чехії, Словаччині чи Угорщині. Там усе вирішують у комплексі. Якби сусідні громади об'єдналися з нами, я б замовив новий Генеральний план, де врахували б автобусні маршрути тощо.

— Безумовно, ми б не підвищили ціну, якби його не було. У бюджеті міста на капітальні видатки цьогоріч передбачено 160 млн грн. Тому можемо дотувати весь транспорт, зробити проїзд безкоштовним, для чого потрібно приблизно стільки ж коштів, і їздити розбитими дорогами, не мати дитячих садків тощо – будь ласка, вирішуйте. Це не мої гроші, це гроші рівнян, тож поміркуймо разом.

— Воно в нас є, тільки не весь транспорт комунальний. Ця ситуація однакова в усій державі. Насправді можна зробити й муніципальний транспорт. Але це дуже дорого.

Ми ніколи не матимемо такий комунальний транспорт, як у Європі, за вартості проїзду 10-20 євроцентів і наявності 60% пільговиків. Жодних бюджетів не вистачить, щоб це компенсувати.

— Плануємо. Не єдиний, а електронний квиток, спочатку в тролейбусах. Наразі ведемо перемовини. У нас уже є GPS-трекери в усіх тролейбусах та автобусах, а також розумні зупинки.

Цього року хочемо поставити окремі розумні електронні табло. У Європі такі висять, зараз помалу вже в Києві запроваджують такі зупинки, в інших містах. На такій зупинці можна зарядити мобільний телефон і викликати поліцію.

Крім того, у нас є сайт "Дозор Рівне", на якому видно всі рівненські маршрути. У режимі онлайн можна простежити рух тролейбусів чи маршруток, те, коли вони будуть на потрібній зупинці.

— Монетизацію пільг на перевезення можна зробити лише одразу в усій країні, а не тільки в самому Рівному.

Уявіть, роздамо ми картки рівненським пенсіонерам, і приїде пенсіонер з Луцька, а в Конституції сказано, що ми не маємо права в рівненський автобус не пустити луцького пенсіонера. Тому або всі монетизуємо пільги й даємо гроші пільговикам у всіх містах, або спочатку потрібно скоротити кількість пільговиків, тому що 60% їздять безкоштовно.

Проте будь-який політик розуміє, що, якщо хтось зараз скоротить кількість пільговиків, поставить на собі хрест.

— От саме цю пільгу я можу змінити, бо вона міська, а не передбачена Конституцією. Для іногородніх можемо її скасувати. Проїзд для дітей коштує півціни – 1,5 грн.

— Були деякі незгоди, але поки що возять безкоштовно або за півціни, хоча вони можуть відмовитися, тому що держава маршрутникам не компенсує перевезення пільговиків.

— По-різному було. Я не втручаюсь у вибір проектів "Громадського бюджету". На мій погляд, він не такий ефективний, як міг би бути. Деякі проекти наче задля сміху були. Приміром, "сонячні" дерева для заряджання смартфонів – ніби й сучасна річ, але якщо порахувати, скільки грошей на них витратили та скільки там зарядили смартфонів, то кожному можна було б по 10 смартфонів купити.

Проте сама ідея "Громадського бюджету" є правильною. Єдине, що як ото "палиця в руках дикуна завжди перетворюється на зброю", так само й тут.

У місті є коло напівактивних людей, які взяли це все на себе й колотяться в тому. На жаль, не можна сказати, що всі рівняни тим переймаються. Я навіть запропонував створити громадську організацію. Місто дає гроші – 10 млн грн, а вони хай реалізують. Виконано чимало проектів, деякі з них справді класні – наприклад, сцена для концертів на вул. Грушевського, 5.

— Це проблема не тільки нашого міста, а й країни. Я об'їздив близько 40 країн світу. Є країни, де вважають, що це нормально, і там ще більше реклами, ніж у нас. Це Гонконг, Індія, Пакистан, США. А є країни, які ставляться до цього дуже цнотливо, особливо в Європі, у Скандинавії. У кожного свій національний естетизм.

Так от, мені більше подобається скандинавський стиль. А є люди, котрим до вподоби все в золоті, "рюшечках" тощо. Ми ухвалили на виконкомі рішення, яке регулює розміщення реклами в місті, так на нас подали до суду підприємці. Частина рівнян нас підтримала, а дехто обурився. Невдовзі буде судове засідання, от і побачимо.

У Рівному приблизно 150 незаконних споруд. От якщо ви зараз купите собі кіоск і поставите його біля пам'ятника Шевченку в центрі міста, то я витрачу рік-півтора, аби ваш кіоск знести.

Наведу конкретний приклад. До мене тричі зверталося керівництво краєзнавчого музею, що підприємець на прізвище Булка поставив перед музеєм автобус і смажить там шашлики. Я прогнав його звідти. Частина містян сказала, що я добре вчинив, а деякі рівняни стали на його захист. Ба більше, коли почали у Facebook мені дорікати, навіщо я його прогнав, то жоден працівник музею не озвався на підтримку цього рішення.

Насправді це колосальна проблема в Україні, такого немає ніде у світі. Чому не ухвалити закон, що місто має право, як то кажуть, без "суду і слідства" знести незаконну споруду та виставити всі витрати винному? І штраф такий, щоб гикнулося. Є в тебе документи – працюй, немає документів – у чому проблема?

— У Рівному атовцям виділили близько 800 земельних ділянок, зараз у місті залишилося ще приблизно 400 ділянок, й оце все. Маємо ще одну ділянку на 3,5 га під багатоповерхівки. Більше землі місто не має. Щоб мене не звинувачували в тому, що я якусь землю "зажав", оголосили конкурс, найняли незалежну експертну фірму, яка відшукає всі вільні земельні ділянки, і їх я теж віддам атовцям. Залишу, може, десь 50 ділянок у резерві. До того ж щороку ми з власної ініціативи купуємо по дві квартири, і громадська організація учасників АТО вирішує, кому їх розподілити.

Проблеми є, адже до тих ділянок потрібно провести воду, каналізацію, інші комунікації. Зараз ми тільки закінчуємо проект, бо розташовані вони в полі за містом, а це величезні гроші. Як на мене, це нераціонально. У великих містах, на мій погляд, узагалі не повинно бути садибного будівництва. Слід було давати їм земельні ділянки за межами міста, а цю землю продати на аукціоні й за виручені кошти придбати атовцям житло.

— Погодьтеся, якщо місто не давало дозволів на цю торгівлю, то це питання до поліції, яка зобов'язана забезпечити дотримання закону в усіх сферах. Можна було б ці функції покласти на муніципальну поліцію. Але ж немає відповідного закону. Що нам – створити муніципальну поліцію, щоб оті хлопці ходили й махали паличками?

На жаль, мушу визнати, що часто під психологічним тиском ми ухвалюємо хибні рішення. От прийдуть громадяни, покричать під вікнами міськради – і ми ухвалюємо рішення. Є, приміром, гуртожиток на вулиці Небесної Сотні, що вже розвалюється. Я запропонував: давайте відселимо людей, зробимо там ремонт. Домовився з начальником будівельної компанії "Рівнеміськбуд", що вони дадуть 30 таких самих кімнат. Пропонував розумну річ, але на сесію жителі привели дітей, покричали, і депутати проголосували за надання мешканцям дозволу приватизувати ці кімнати, хоча до того будинок був "маневровим". Тепер ця будівля розпадається, ОСББ вони не створили, хоча й обіцяли на сесії, відремонтувати без відселення неможливо, бо все тріщить, і закінчиться тим, що просто завалить людей у цьому будинку. І таких рішень чимало не тільки в Рівному.

Знаєте, що таке охлократія? Це термін політичний, не образливий. Є демократія – влада народу. А є охлократія – влада натовпу. Те, що відбувається у нас, часто схоже на охлократію.

— Навіть не пріоритети. Є три об'єкти, які для мене важливі. Перше – стадіон, друге – дитячий садок "Вишенька", третє – утеплення шкіл.

Ми здійснюємо щоденний моніторинг споживання енергетичних ресурсів у всіх бюджетних будівлях. На опалення шкіл у середньому витрачаємо 10 млн грн на місяць. Тому почали масово їх утеплювати. Взяли пільговий кредит під 3% у гривнях. І тепер маємо хороші результати економії до 40%. До речі, за опалювальний сезон ми витрачаємо на опалення всіх своїх установ понад 85 млн грн. Погодьтесь, є за що поборотися.

Ще одна програма – це утеплення будинків. Вона вже почала діяти. Ті люди, що утеплились, платять за опалення втричі менше. Також продовжуємо програму ремонту житлового фонду, за якою 70% – з бюджету, 30% – людські кошти.

— Ми завершуємо реконструкцію двох вулиць, які раніше не ремонтували. Це вулиця Макарова з велодоріжками та вулиця Шухевича. Відновили понад 30 спортмайданчиків у різних районах міста, зробили оновлення міської лікарні, найбільшої спортивної школи міста й багато іншого. Придбано 15 тролейбусів, зокрема й з автономним ходом. У нас самодостатні всі комунальні підприємства.

— Я зразу не все й згадаю. Але, безумовно, це будівництво ЗОШ №14, реконструкція міського будинку культури, у якому, до речі, 1964 року мене приймали в піонери. Шахова школа та літня естрада, парки на Ювілейному та Північному. А ще багато іншого.

— Ні, не тому. Коли я став міським головою, це була руїна. До 2008 року в місті велось одразу чотири дороговартісні об'єкти. Але через брак коштів дуже повільно. Тому я сказав: робимо по черзі, але одразу. Були просто голі стіни. А зараз – можете подивитися.

Наразі завершуємо ремонт ще одного будинку культури. Також відремонтували спортшколу №4. А тепер стадіон і лише після того "Престиж".

— Моєму сайту вже чотири роки. А в народні депутати я не маю наміру йти з двох причин. По-перше, у мене немає стільки грошей. Я колись здуру вже робив спробу. По-друге, не маю бажання пов'язувати себе з жодною політичною силою.

В економічному сенсі я правий політик. Я за те, щоб нероби й нетями жили погано, а люди роботящі – добре. Формально нейтральний статус допомагає мені домовлятись у міській раді з більшістю політичних сил. Тому про свої симпатії промовчу.

— До виборів ще довго, і тому ця тема передчасна.

— Найперше, що хотів би зазначити, – обов'язково потрібно зберегти право імпічменту міського голови, але за однієї умови – якщо рада відправляє міського голову у відставку, то розпускається сама. Більше того, я додав би до цього ще й можливість імпічменту міської ради з боку міського голови, але також піти самому у відставку.

Наступне. На мій погляд, охорона правопорядку – це має бути прерогатива міської влади.

Й останнє, що найбільше руйнує місцеву владу, – це пропорційні списки на виборах до ради. Мені здається, що для такого міста, як Рівне, було б достатньо одного депутата на десять тисяч громадян, тобто в Рівному не 42, а 20 депутатів.

— Ні, не буду. Не хочу. Хай "Суспільне" приходить і записує прямий ефір. Тим паче мій звіт у відеоформаті є на моєму сайті, де він розміщений упродовж усього року. Я щороку звітую в присутності великої кількості людей, і мій виступ транслюють у прямому ефірі, він є в записі. Навіщо мені робити це в студії, якщо я збираю громадян і звітую перед ними? І "Суспільне" запрошую.