ТЕРОБОРОНА КИЄВА:
ким командуватиме Кличко
в разі запровадження воєнного стану?
Ким командуватиме мер Віталій Кличко під час оборони Києва? Хто й на яких рубежах захищатиме столицю в разі запровадження воєнного стану, мобілізації або повномасштабної війни? Що таке служба в резерві й навіщо сформовано бригаду територіальної оборони Києва? У чому вправлялася бригада під час тижневих навчань, як тривали збори резервістів і як оцінила українців іноземна делегація? Про це читайте в репортажі журналіста Руху ЧЕСНО, який сам брав участь у навчаннях як резервіст-контрактник і бачив усі події зсередини.
Про навчання 112-ї окремої бригади територіальної оборони (далі – 112 ОБрТрО) було відомо за півроку. Ще в грудні для організаційного ядра офіцерів командування провело короткі збори, на яких офіцери за картою планували оборону столиці. Тому в травні, за тиждень до навчань, дзвінок з районного військкомату не став несподіванкою.

Моя мотивація дуже проста. У підрозділі, де військовослужбовці знають одне одного й уже можуть працювати злагоджено, шанси на виживання вищі, а служба приємніша. Для цього ідеально підходить служба в резерві територіальної оборони.
Військово-лікарська комісія
При кожному військкоматі є офіцер, який відповідає за територіальну оборону. Перед зборами він уважно вивчає мотивацію резервіста, збирає довідки, перевіряє стан здоров'я та видає повістку. Випадкових людей не беруть – на час зборів резервіст є повноправним військовослужбовцем, тож і медкомісію доведеться обов'язково пройти.

Така ситуація повністю відрізняється від тієї, що була навесні 2014 року. Якщо тоді медкомісія була радше умовністю, то тепер кожен лікар пильно оглядає призовника, випитує скарги та шукає вади й недуги. Флюорографія, кардіограма, аналіз крові є обов'язковими – без них і не потикайся.
Новенький однострій:
кому поталанило з "Таланами"
112 ОБрТрО – це управління бригади й 6 окремих стрілецьких батальйонів з деякими іншими спеціалізованими підрозділами. Кожен батальйон має власний річний план навчань. Щонайменше раз на місяць резервісти можуть зібратися в тирі однієї з військових частин у Києві та постріляти з автоматів і пістолетів по мішенях, освіжити тактичну медицину, поводження зі зброєю, тактику й інші важливі для захисту країни знання. Такі заняття відбуваються у вихідні на добровільних засадах. Завдяки високій умотивованості резервістів на заняттях завжди аншлаги.
Заняття резервістів на вихідних
На тижневі навчання призвали не всіх, а лише управління бригади та управління батальйонів зі стрілецькою ротою одного з батальйонів – загалом 250 резервістів.

У понеділок рано-вранці прибуваємо на збірний пункт. Настрій незвичний, є очікування чогось цікавого. І цікаве починається… з перевдягання. У польових наметах облаштований пункт видачі одягу. Заходиш до намету в цивільному одязі, отримуєш на руки ордер, а вже за ним у живій черзі – все: від шкарпеток і трусів до однострою, футболки й кашкета.
Берці українського виробництва видали теж нові. Тимчасова "зрада" полягала лише в тому, аби дібрати свій розмір.
На диво автору берці прийшлися до ноги, хоча номінально були на розмір меншими. Не пощастило із замалими футболкою й кашкетом, але кашкета вдалося одразу обміняти на більшого розміру, а футболку… натягнув якось "в обліпочку".
Селфі на шикуванні
До речі, футболка дуже приємна на дотик – 95% бавовни та 5% еластану. І чомусь називається… фуфайкою.

На виході з намету обмундировані резервісти впізнають одне одного й усміхаються. Не звикли бачити в однаковому однострої всіх одразу. Шикуються, роблять селфі.

Деякі резервісти перевдягнулися ще у вихідні, тож за дві години всі у формі. Окрім велетнів, які потребують більших розмірів і чекають, коли їм підвезуть форму.
У Києві відбуваються навчання щодо оборони міста
Під час шикування виявляється, що не всі резервісти складали присягу на вірність українському народові, дехто не служив у війську з часів УРСР.

Командир бригади підполковник Микола Білосвіт приводить до присяги перед строєм цих резервістів.
Лекція від офіцера бригади та Оперативного командування "Північ"
Після обіду – півдня теоретичних лекцій від офіцерів бригади та Оперативного командування "Північ".

Офіцери розповідають корисні й важливі речі, але інформації так багато, що вона не вкладається в голові й почуваєшся студентом на нескінченній лекції.

Серйозність навчань підтверджує й велика кількість кураторів на чолі із заступником командувача військ ОК "Північ" з тероборони полковником Олександром Нестеренком.
День другий: тир і полігон
Ранок другого дня почався для кожного резервіста з тиру.

8 набоїв для автомата та 5 набоїв для пістолета – це небагато, але дає змогу відчути впевненість у користуванні зброєю.
Підготовка до стрільби
Автомати пристріляні чудово: результати в більшості резервістів дуже добрі.

Бонус – вправа на стріляння з пістолета "по-ковбойськи": від пуза на швидкість на відстань 2-2,5 метри.

Як показала практика, якщо правильно стояти, схибити неможливо.

Але важливо також правильно повернути пістолет у кобуру.
Інструктор
"Якщо вихоплювати пістолет треба швидко, то класти його назад до кобури потрібно якомога обережніше, бо, якщо спусковий гачок зачепиться за елемент кобури чи одягу, можете в кращому разі прострелити собі ногу".
На полігоні, де на базі дитячого табору облаштувалася стрілецька рота Солом'янського батальйону тероборони, на резервістів чекали обкатування БТР-80 і низка навчальних місць: інженерні загородження, мінна безпека, військова топографія й орієнтування на місцевості, основи військового зв'язку та радіообміну.

Обов'язковим було заняття з тактичної медицини від медінструкторки Ольги Омельчук, яка розробила власну методику надання допомоги "КОЛЕСО" – алгоритм огляду пораненого.

Насправді кожне заняття можна було проводити по півдня – настільки цікаво на полігоні.
Але на резервістів управління бригади вже чекає ситний обід. Знову ніякої зради – у раціоні є навіть порізані банани.
Навчання триває далі у вигляді роздільного штабного тренування (РШТ). Це така форма занять, коли всі об'єднуються в групи за спеціальностями та зі своїми старшими офіцерами й кураторами усвідомлюють власну роль і місце в бригаді під час бою.

Офіцери управління облаштувалися в заглибленому командному пункті (ЗКП) бригади. Це мозок бригади та центр управління й координації. У сучасному бою без надійного управління шансів на перемогу мало. Пункт обладнаний усім необхідним, жоден мобільник у бункері не ловить – там працює спеціальний захищений зв'язок.

У декого починається інтернет-ломка, народ жартує:"Як це не перевірити Facebook хоча б раз на годину?"

"В ідеалі у вас узагалі телефони мали забрати на час навчань. Тож не бідкайтеся", – відповідає один з офіцерів-кураторів.
Полковник Нестеренко стежить, щоб усі етапи навчань відбувалися вчасно, і зауважує, що стрільби й полігон тривали довше, ніж заплановано.
Олександр Нестеренко
заступник командувача ОК "Північ" з тероборони
"Це добре, що ви постріляли, але ви повинні розуміти, що для управління бригади тримати автомат у руках – це крайній захід. Управління – це мізки бригади, і мізки – ваша основна зброя. Звісно, бувають випадки, коли проривається ворог, і тоді й офіцерам управління доводиться поповнювати собою бойові розрахунки".
Хоча всі документи та карти навчальні, полковник Нестеренко нагадує, що їх не можна фотографувати. Також не можна виносити папери з грифом "для службового користування". За цим пильно стежать спеціально навчені люди – офіцери-"секретники", котрі перевіряють кожне зроблене фото.

Спершу в мені здіймається хвиля обурення проти такої цензури: як це – не фотографувати?! Але здоровий глузд підказує, що цей кремезний чолов'яга (назвемо його Дмитром) з надмірно допитливим поглядом має рацію: усе, що може зашкодити нашій обороноздатності, – злочин. Тому жодних фотографій карт і людей, які не хотіли потрапити на фото, ви не побачите. Їх просто немає – "секретник" Дмитро їх стер. Також не буде світлин, за якими можна хоч приблизно визначити місцевість: а раптом колись ці пункти знову використають уже не в навчальних умовах...
Гендерних обмежень фактично немає – жінки служать нарівні з чоловіками
Знайомимось у своєму відділенні. Командир – бувалий офіцер-афганець із бойовим досвідом. Старший офіцер – приємний, інтелігентний виховник із Пласту. Один з колег – веселий хлопець, бухгалтер за цивільною спеціальністю, інший – працівник телебачення, дуже ініціативний і педантичний. Ще один колега, з чудовим почуттям гумору та бойовим досвідом, просить його не фотографувати, щоб сім'я не дізналася й не хвилювалася.

Колектив доволі цікавий. Усі на контракті в резерві. Порозуміння з усіма з півпогляду. У кімнаті поміж телефонних дзвінків, команд та інших незвичних речей витає дух братерства.

Забігаючи наперед, скажу, що за весь час зборів жодного разу не чув десятиповерхових армійських матюків. Іноді, може, у когось і прохоплювалося міцне слівце в напружених ситуаціях, але без спрямованої на колег агресії.

Це й не дивно, адже резерв зібрав мотивованих дорослих добровольців.
Начальник штабу не повинен виходити з командного пункту!
"Коли ми були під вогнем противника, ці офіцери сиділи в бункері й носа не висовували! Що вони знають про "Гради", боягузи?!" – такі фрази під час АТО не раз чули журналісти від військових.

Для більшості резервістів під час навчань стало відкриттям те, що, наприклад, начальник штабу підрозділу насправді просто не має права залишати своє робоче місце – пункт управління. Він надто багато знає, і через нього проходить забагато інформації. Для того, аби бути обізнаним із ситуацією, начштабу має заступника, котрий може вільно пересуватися всюди й виконувати його завдання.
Микола Білосвіт
командир бригади
"Це психологічно складно й морально нелегко, але начштабу не повинен виходити з командного пункту, мусить тримати все в голові та за все відповідає. Це людина, яка дає дозвіл на відкриття вогню й несе повну відповідальність за це. Навіть за статутом начальник штабу має право давати розпорядження від імені командира, а згодом повідомити його, що таке розпорядження було".
ст. 68 Статуту внутрішньої служби ЗСУ
На ЗКП холодно, як у льосі, хоча нагорі, надворі, травнева спека. Щоранку під час шикування черговий доповідає про бойові дії на фронті. Коли звучить інформація про втрати, особовий склад підводиться та вшановує пам'ять загиблих хвилиною мовчання. Цієї миті розумієш усю серйозність навчань.

Одержую від командира наказ супроводжувати полковника Нестеренка під час перевірки командно-спостережних пунктів (КСП) окремих батальйонів.

Це добра новина, оскільки є можливість подивитися наживо, як працюють КСП батальйонів бригади, як вони облаштовані й замасковані.
У полковника є секретна карта з адресами КСП, які розкидані на всій території Києва й розміщені в найнесподіваніших місцях.

Не одразу вдається знайти деякі пункти, навіть попри те, що при кожному з них є військовий автомобіль зв'язку, антени, вартові. Усе це замасковано від допитливих поглядів киян.

Робота кипить біля карт і телефонів. Отриману інформацію про обстановку та бойові розпорядження наносить на карту відповідальний за це офіцер.
Дорогою між КСП полковник Нестеренко в телефонному режимі контролює перебіг навчань.

На кожному пункті він перевіряє, як офіцери розуміють поставлені перед ними завдання, і пояснює, на що потрібно звертати увагу, посилаючись на власний бойовий досвід.

Нестеренко командував 30-ю окремою механізованою бригадою, тож йому є про що розповісти.
Олександр Нестеренко
заступник командувача ОК "Північ" з тероборони
"Оцінка обстановки полягає в оцінюванні не лише сил противника, власних, сил своїх сусідів, а й погодних умов, які можуть вплинути на виконання завдання. Колись у нас була історія. Було потрібно здійснити марш на БМП до місця призначення. Офіцер, який планував маршрут, урахував усе, крім того, що буде дощ, і замість низин на маршруті утворяться озерця. Завдяки досвідченому механіку-водієві, який показав іншим приклад, як долати такі перешкоди, ми виконали завдання і вчасно дісталися місця, але все могло бути й інакше. Тому завжди враховуйте всі фактори".
Солдатський обід
Відчувається, що на кожному КСП він ділиться досвідом по-своєму, додаючи якихось подробиць, закликає виконувати завдання творчо, виходячи з реальних умов і ризиків.

Війна війною, а обід за розкладом. У батальйонах годують не гірше, ніж у бригаді. Ячна каша, смачна котлетка, чверть свіжого огірка, хліб і компот.

Після перевірки пунктів доповідаю командиру, і він відпускає на ночівлю додому.
Узагалі, особливістю цих зборів було те, що частина особового складу бригади постійно перебувала в місці навчань, на казарменому становищі, а частину відпускали додому переночувати.

"Цей спосіб дає змогу оперативніше виконувати завдання в різних районах міста, не витрачаючи часу на передислокацію резервістів", – кажуть старші офіцери.
Зустріч резервістів у метро
Уранці в громадському транспорті дорогою до місця збору розумієш, наскільки нас, резервістів, багато. Люди в однакових одностроях упізнають нашивки бригади, вітаються, усміхаються й далі їдуть уже разом, обмінюючись враженнями від навчань.

У кожному вагоні метро можна зустріти групку резервістів, які прямують на навчання.

Кияни зацікавлено дивляться на шеврон бригади з гербом Києва й гаслом "Захистимо свій дім – захистимо Україну".
Іноземні гості:
український досвід
"Війна рано чи пізно закінчиться, утримувати велику армію для бюджету витратно, а система територіальної оборони дає змогу в короткі строки мобілізувати значну кількість захисників. За територіальною обороною – майбутнє", – зазначає резервістам полковник Нестеренко.

На навчання бригади приїхали поглянути й військовослужбовці країн НАТО, де також є система територіальної оборони.
Військовослужбовці країн НАТО
Гості цікавляться регулярністю навчань. Спершу їхні обличчя виражають скепсис: мовляв, чого ви хочете навчити людей, провівши тижневі навчання раз на рік?

Але коли вони дізнаються, що насправді резервісти щомісяця добровільно в суботу відвідують заняття побатальйонно, їхній скепсис поступається місцем здивуванню.

Іноземній делегації показують усе – від роботи на командному пункті до відпрацювання стрілецькою ротою роботи на блокпості.
Тішить те, що при цьому немає ніякої показухи – резервісти просто відпрацьовують поставлені перед ними завдання. Хтось охороняє, хтось нападає. Який буде результат – наперед не відомо.

Оскільки одним із завдань тероборони є забезпечення роботи органів влади та місцевого самоврядування, навчальне місце обладнане як охоронювана райдержадміністрація Києва.

До неї підходять імпровізовані тітушки з дуже реалістичними гаслами, які викликають дежавю з 2014 року.
Поки тітушки відвертають увагу охорони, з іншого боку на РДА нападає ДРГ противника, але її атаку успішно відбивають охоронці, забираючи умовно пораненого супротивника.

Холостих набоїв на виконання вправ не пошкодували: усе поле бою затягує густим димом, тож розгледіти, що відбувається в приміщенні на третій локації, де триває зачистка будинку, просто неможливо.

Найкраще розповісти про все може учасник тих навчань – резервіст Солом'янського окремого батальйону тероборони Ярослав Мудрик.
Полковник Литовської Республіки Пасвєнскас
"У вас висока мотивація", – зауважує представник Литовської Республіки полковник Пасвєнскас.

Із колегою погоджується полковник Кайтселіту, сил територіальної оборони Естонії, Віктор Калніцкі.

Коли іноземна делегація вирушає на обід, резервісти беруться далі відпрацьовувати різні сценарії. Знову крики, стрілянина, перебіжки, вибухи – і ліс затягує димом. У цьому також разючий контраст із довоєнними роками: раніше бійців змусили б заощаджувати набої, бо показуха вже скінчилася й не варто заважати обідати високим гостям вибухами та автоматними чергами.

Зауважу, що до завдань територіальної оборони входить оборона Києва, але це не означає, що місто потрібно обкопати глибоким ровом, сісти за ним і тримати на мушці противника.
Олександр Нестеренко
заступник командувача ОК "Північ" з тероборони
"Ви будете виконувати завдання з оборони Києва в оперативній зоні ОК "Північ", а це Житомирська, Чернігівська, Сумська, Полтавська, Черкаська й, звісно, Київська області".
Тож гасло всіх бригад тероборони "Захистимо свій дім – захистимо Україну!" слід читати й навпаки.
Контракт резервіста – це не боляче
Резервісти, які хочуть залишитись у бригаді на своїх посадах за спеціальностями, підписують відповідний контракт на службу в резерві. Плюс цього контракту в тому, що укласти його можна на строк від 6 місяців до 3 років. Він передбачає, що ви зобов'язуєтесь раз на рік бути на зборах та у вихідні за бажанням відвідуватимете планові заняття свого підрозділу.
Контракт резервіста
Також за проходження зборів резервісти-контрактники отримують більше грошей, ніж призвані резервісти. Але різниця в сумах незначна. Це ще раз доводить, що люди приходять у бригаду не задля якихось заохочень чи пільг, а саме для захисту України.

За результатами зборів контракти уклали приблизно 80 резервістів. Частина резервістів бажає перевестись у бригаду з рот охорони військкоматів.

Ті, хто вже підписав контракт, забирають свій однострій додому на зберігання й під час наступних зборів і занять не марнуватимуть часу й нервів на обмундирування.
А ті, хто цього разу не уклав контракту, здають форму на зберігання на склад.
Здача форми на зберігання на склад
Під час урочистого шикування резервістам вручили грамоти та відзнаки. На подію завітали двоє депутатів Київради – Юрій Зубко та Вадим Васильчук.

Комбриг Микола Білосвіт нагадує, що бригада вже уклала угоду з ТСОУ щодо спільної навчальної бази, а також додає, що для ефективного розвитку бригади необхідно створити власний тренувальний центр тероборони столиці у вигляді комунального підприємства. Командир бригади очікує розуміння від депутатського корпусу міськради.
Підсумовуючи особисті враження, скажу коротко: протягом цього тижня навчань дізнався на практиці про управління військом більше, ніж за два роки теорії на військовій кафедрі. При цьому між собою перезнайомилося чимало порядних і патріотично налаштованих людей, умотивованих захищати рідну землю від агресора. Ми пройшли елементарне злагодження під час навчань, розуміємо свої посадові обов'язки й місце в строю та в бригаді. На ключових посадах у бригаді перебувають офіцери й сержанти з бойовим досвідом, а психологічний стан особового складу високий. У такий підрозділ хочеться повернутись і для навчань, і для служби в бойових умовах.
Матеріал підготував:
Сергій Огородник
журналіст Руху ЧЕСНО
Made on
Tilda