Який зв’язок між COVID та прозорістю фінансування місцевих виборів?

Боротьба з COVID-19 приносить і державі, і приватному сектору лише збитки та незручності. Держава повинна покривати непередбачувані видатки й недоотримує податки. Частина бізнесу взагалі припинила існування. Разом з тим спроби законодавців пом’якшити ефект карантину чи не найбільше допомогли політичним партіям. У рік місцевих виборів парламент дозволив партіям не звітувати аж до закінчення карантину.

Навесні, коли ми ще тільки намагалися збагнути майбутній ефект пандемії, парламент спробував допомогти бізнесу низкою змін до законодавства. Разом з іншими пропозиціями депутати підтримали і зміни до закону “Про політичні партії в Україні”. Такі зміни дозволили партіям не подавати квартальної фінансової звітності аж до закінчення карантину (+40 днів). Очевидно, партії сповна скористалися можливістю і фактично перестали звітувати, тож ми ще тривалий час не знатимемо, хто фінансував місцеві вибори в Україні.

За вісім місяців різних форм карантину громадяни звикли до постійного використання засобів захисту, бізнес поступово пристосувався до різноманітних обмежень і продовжує працювати. Навіть держава навчилася надавати різноманітні послуги в умовах коронавірусних обмежень. Пристосувалися і партії. В умовах карантину вони провели масштабні агітаційні кампанії тривалістю 4–16 тижнів, здобули місця у радах, посади міських голів, а отже, і контроль за місцевими ресурсами.

Однак хто фінансував місцеві вибори? Навіть після оголошення результатів виборів нам це не відомо. З одного боку, партії та кандидати подали свої виборчі звіти, і вся інформація про надходження і витрати на кампанію має бути саме в них. Та не все так просто. Одним із джерел, з яких наповнюються виборчі фонди, є “власні кошти партії”. Це означає, що кошти на виборчі фонди можна заводити зі звичайних поточних рахунків, якими партії послуговуються у міжвиборчий період. Саме так зробили партії та кандидати у міські голови в Києві. 89,5% всіх коштів (288 млн гривень) у їхні виборчі фонди надійшло саме з поточних партійних рахунків. За звичайних обставин це означало б, що нам потрібно дочекатися найсвіжіших квартальних звітів, з яких і дізнаємося, звідки партія взяла кошти. Але партії фактично використали карантин для того, щоб припинити звітувати. Якщо за перший квартал прозвітувало 243 партії, за другий квартал — 187, то у третьому кварталі звіти подали всього 82 партії. Для порівняння, 144 партії висували своїх кандидатів у депутати на цьогорічних місцевих виборах, а загалом в Україні зареєстровано близько 380 партій. Із захистом від вірусу ця ситуація не має нічого спільного, адже звіти можна відправляти поштою.

При цьому є кореляція: чим активніша партія, тим менша ймовірність того, що вона подає звітність. Найповнішими мають бути звіти саме за третій квартал, адже впродовж нього партії вели свої дочасні кампанії, а також генерували кошти на виборчі застави та наповнення виборчих фондів. У звичайний період звіти за третій квартал мали бути подані та оприлюднені ще в першій половині листопада. Станом на 4 грудня на сайті НАЗК відсутні звіти всіх парламентських партій та майже всіх партій, які вели загальнонаціональні кампанії. Єдиним винятком є звіт “Перемоги Пальчевського”, з якого ми дізналися, що кампанію партії на сотні тисяч гривень фінансували безробітні.

Саме квартальна звітність дозволить оцінити масштаби дочасних кампаній, з’ясувати походження коштів на дочасну та офіційну кампанії тощо. Більше того, лише маючи “на руках” офіційну звітність, контролюючі органи та журналісти зможуть оцінити достовірність звітів та поінформувати суспільство про те, за чий рахунок велася місцева кампанія і чиї інтереси потенційно відстоюватиме та чи інша партія в місцевій раді. Для того, щоб зробити усвідомлений та поінформований вибір, громадянин повинен мати цю інформацію напередодні виборів, натомість ми маємо справу з тим, що така інформація недоступна навіть після оголошення результатів.

Виходить, що для виборів і масштабних кампаній карантин не перешкода, а от для звітування — ще й яка! Чим довше триватиме така ситуація, тим значнішими будуть наслідки. Це ставить під загрозу не лише прозорість, а й контроль за звітністю та притягнення до відповідальності за порушення.

Наприклад, НАЗК згідно із законом має два місяці з моменту подачі звіту для того, щоб перевірити його та затвердити висновки. Вже зараз зрозуміло, що, коли закінчиться карантин, партії подаватимуть по два-чотири звіти за раз, а то й більше. Строк перевірки залишатиметься тим же, кількість працівників та ж, а навантаження — в рази більше. Кожен наступний квартал, коли партії “притримуватимуть” звіти, збільшуватиме як загальний термін перебування в тіні, так і обсяги роботи для контролюючого органу. Навряд чи можна в такій ситуації говорити про контроль належної якості.

Є лише один варіант вирішення цієї проблеми — виключити із закону норму, що дозволяє партіям залишатися в тіні.

Одразу дев’ять українських та міжнародних організацій закликають Верховну Раду прийняти це рішення у якомога стисліші кроки. В іншому випадку реформа політичного фінансування ризикує стати черговою антикорупційною реформою, в якій відбувається відкат на роки назад. Вже зараз з точки зору прозорості місцеві вибори перебувають на тому ж рівні, що й у 2015 році, тобто ще до запуску реформи. Щоб зупинити цей відкат, потрібна лише політична воля українського парламенту.

Рух ЧЕСНО спеціально для УП