"Слуги" і кнопкодавство: чи злякаються в Зе!команді сенсорної кнопки

Сенсорна кнопка, штраф, кримінал і навіть позбавлення депутатського мандата – такі покарання за кнопкодавство можуть бути для народних депутатів у Верховній Раді нового скликання. Про це заявляють у партії "Слуга народу". Начебто розв'язання саме цієї проблеми стане одним із перших завдань нового парламенту. 

Оскільки у "Слуги народу" є унікальна перевага – монопартійна більшість, у неї одразу буде достатня кількість голосів для ухвалення рішень. Якщо всі депутати від партії сумлінно ходитимуть на роботу та не "перефарбуються", політична сила зможе без проблем виконати обіцянку Президента й партії – запровадити сенсорну кнопку. Без кнопкодавства попередній коаліції було складно ухвалювати закони за відсутності достатньої кількості парламентарів у залі.

Наразі в голови президентської партії, її ідеолога та потенційного керівника фракції "Слуги народу" різні погляди на методи боротьби з цією проблемою. А серед заявлених способів її розв'язання переважають каральні, а не превентивні.

Громадський рух ЧЕСНО багато років поспіль моніторить роботу народних депутатів, зокрема фіксує факти кнопкодавства у ВРУ. Тому ми спробували розібратись, яким чином можуть намагатись уникнути сенсорної кнопки депутати парламенту 9-го скликання.

До законів через порушення Конституції 

Абсурдно, але факт: для того, щоб ухвалити певний закон, досить часто нардепи нехтують Конституцію – основний закон держави. Ця практика в українському парламенті не зникла, на жаль, навіть після Революції Гідності. У Верховній Раді VIII скликання тенденція до кнопкодавства з кожною сесією лише посилювалася.

Про кнопкодавство та прогульництво депутатів Ради неодноразово заявляв Президент України Володимир Зеленський під час своєї виборчої кампанії. Про цю проблему йшлося навіть окремим пунктом у його передвиборчій програмі. Зокрема, зазначалося, що це призведе до автоматичного позбавлення мандата: "Кнопкодавство", "депутатські прогули" – автоматична підстава до позбавлення депутатського мандату". 

Під час парламентської кампанії про цю проблему також неодноразово заявляло керівництво "Слуги народу". Однак у передвиборчій програмі партії чіткої обіцянки боротися з кнопкодавством немає, натомість є досить загальні пункти про скасування депутатської недоторканності та відкликання депутатів, які "втратили довіру виборців". Про що саме йдеться в абстрактному формулюванні "втратили довіру виборців" (як і хто це визначатиме?), не уточнено.

Сенсорна кнопка усуне проблему

Майбутній народний депутат Верховної Ради України від партії "Слуга народу" Давид Арахамія, який, за інформацією ЗМІ, може очолити фракцію "Слуги народу" в парламенті, нещодавно заявив

"Перше, що ми намагаємося зробити, – це так звану сенсорну кнопку, яку 8 років не можуть втілити. Ми будемо наполягати навіть (на притягненні, – прим. ЧЕСНО) до кримінальної відповідальності за кнопкодавство, щоб люди пішли за ґрати. Я просто не розумію, як це взагалі можна було робити. З податків вам іде зарплата, ви працюєте на державу, потім ви комусь там якось незаконно делегуєте право робити цю роботу, це знімається на камери, і нічого вам за це не стається. Це просто якийсь нонсенс".

Очевидно, мова йде про модернізацію системи голосування в парламенті, яку розпочали ще за спікерства Арсенія Яценюка 2008 року. Тоді в уже обладнану систему "Рада ІІІ" вмонтували сенсорну кнопку, на що витратили з бюджету 461 тис. грн, однак чомусь її так і не впровадили. Мета технології – зайняти обидві руки нардепа під час голосування, аби він не міг проголосувати за сусіда. Схожа система вже діє в Київраді, блокуючи кнопкодавство депутатів. 

За часів Володимира Рибака 2013 року цю систему голосування у ВРУ нібито вдалося "хакнути" телефоном, хоча її розробник назвав тоді тестування імітацією. Неофіційно депутати визнавали, що не зацікавлені у впровадженні цієї системи через відсутність парламентарів під час голосувань і наявність кнопкодавства як гарантії ухвалення потрібних їм законів.

На запит Руху ЧЕСНО Апарат Верховної Ради відповів, що жодних протоколів тестувань чи інших документів, де зафіксовано помилки сенсорної кнопки, не існує. Це свідчить про те, що, якщо помилки й були, то керівництво Верховної Ради ніколи по-справжньому не ставило за мету їх ліквідувати.

І навіть якщо сенсорну кнопку можна було "обдурити", вона в будь-якому разі ускладнила б голосування за сусіда. 

Застосування сенсорної кнопки наразі в підвішеному стані: існуючу систему голосування "Рада" повноцінно не запускають, а для обладнання іншої потрібно розробити нову проектно-кошторисну документацію та провести тендер.

Перший заступник голови регламентного комітету ВРУ 8-го скликання Павло Пинзеник у коментарі Руху ЧЕСНО зазначав: "Управління справами Верховної Ради займає позицію, що потрібно повністю переобладнати зал пленарних засідань і замовити нову систему голосування, відповідно, оголосити новий тендер і зробити нову проектно-кошторисну документацію".

У бюджеті Верховної Ради на 2016 рік уже було передбачено 7,2 млн грн для такого тендера, але його скасували до закінчення "за відсутністю потреби".

Втрата мандата через кнопкодавство

Ідеолог партії "Слуга народу", представник Президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук натомість заявив, що факт кнопкодавства стане однією з підстав для припинення народним депутатом своїх повноважень:

"Ми прискоримо максимально ідентифікацію депутатів й аналогічно ті рішення, про які ми говорили, – це відповідальність депутата за кнопкодавство, відповідальність депутата за прогули. Внесення змін до Конституції, що це буде безумовна підстава для припинення його депутатських повноважень".

Утім, у цьому випадку є істотна технічна деталь: хто і яким чином фіксуватиме порушення депутатами процедури особистого голосування в сесійній залі Верховної Ради, аби після виявлення таких фактів це стало підставою для втрати мандата? Служби в Апараті ВРУ, яка б це робила, немає, і її навряд створять. Таких повноважень не мають і журналісти чи громадські активісти, котрі працюють у парламенті. Покласти цю функцію на самих нардепів – теж малореалістичне рішення. Тому, яким чином це можливо реалізувати, наразі не відомо.

У коментарі Руху ЧЕСНО Руслан Стефанчук щодо цього зазначив, що зараз усі процедурні деталі та визначення оптимального методу боротьби з кнопкодавством обговорюються серед новообраних депутатів з різних політсил.

Верховна Рада попереднього скликання ухвалила в першому читанні законопроект №1895 (його ініціаторами стали Сергій Лещенко, Єгор Соболєв, Мустафа Найєм, Ігор Луценко, Анатолій Матвієнко, Світлана Заліщук), який, зокрема, передбачав санкції для нардепів за кнопкодавство, а саме позбавлення права:

- брати участь у 10 пленарних засіданнях Верховної Ради України;

- отримувати зарплату за цей період;

- обіймати керівні посади в парламентських комітетах;

- бути офіційним учасником парламентських делегацій.

Недоліком цього законопроекту, на погляд Руху ЧЕСНО, було те, що функцію фіксування порушення процедури голосування законопроект покладав на самих нардепів, а це навряд сприяло б конструктивній роботі парламентарів під час розгляду законопроектів та могло б стати причиною для додаткових політичних маніпуляцій і провокацій.

Регламентний комітет ВРУ рекомендував законопроект №1895 до другого читання, однак його так і не винесли на голосування в сесійній залі.

Коли справа стосується покарань депутатів – утрати недоторканності чи складання мандата, то такі питання зазвичай не отримують достатньої кількості голосів або ж їх розглядають роками. І якщо парламентарі проігнорують запровадження сенсорної кнопки, то й далі не голосуватимуть за покарання кнопкодавів, бо самі себе не захочуть карати.

Штрафи та кримінал

Очільник партії "Слуга народу" й потенційний кандидат на посаду спікера Верховної Ради Дмитро Разумков під час навчання майбутніх депутатів у Трускавці заявив журналістам: "За "кнопкодавство" нужно вводить высокие штрафы – от 50 до 80 тысяч гривен. Если будут такие, до кого не доходит с первого раза, – криминальная ответственность. Для тех, кто прогулял 30% своего рабочего времени, – досрочное прекращение полномочий народного депутата".

Проте раніше в інтерв'ю Разумков не зміг пообіцяти, що у "слуг народу" не буде "кнопкодавства": "Буде. Я ж вас поважаю, навіщо мені вам в обличчя брехати? Буде "кнопкодавство". Але щоб цього не було, ми хочемо ввести сенсорну кнопку, точніше, вона давним-давно є, просто захована за сімома печатками". 

Утім, Разумков теж не пояснює, яким чином і хто фіксуватиме факт порушення процедури голосування, перш ніж накласти на нардепа штраф або притягнути його до кримінальної відповідальності. 

Тим паче, якщо з нардепів знімуть недоторканність, то наївно сподіватися, що вони проголосують за кримінальну відповідальність чи позбавлення мандата за порушення Конституції. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Закон – усе, Конституція – ніщо: як нардепи кнопкодавлять закони

Раніше народні депутати вже неодноразово реєстрували законопроекти, які передбачали покарання у вигляді штрафів, позбавлення мандата й навіть притягнення до кримінальної відповідальності депутатів, котрі голосують чужими картками або передають колегам свої картки для голосування. 

Зокрема, таку ініціативу ще 2014 року зареєстрували депутати Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок і Віталій Кличко (законопроект №2012 "Про внесення змін до КК України та КПК України щодо встановлення кримінальної відповідальності за порушення порядку голосування на пленарних засіданнях Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад").

У 2014 році також було зареєстровано законопроект №1032 народного депутата Тараса Батенка (БПП), який передбачав відкликання депутатів Верховної Ради за кнопкодавство, систематичні пропуски засідань парламенту та невиконання передвиборчих обіцянок. Проте його відхилили та зняли з розгляду.

Депутати від ВО "Свобода" Юрій Левченко та Андрій Іллєнко теж зареєстрували законопроект №10394-2, що передбачав позбавлення волі за кнопкодавство на строк від 5 до 8 років.

Партія "УДАР", яка у ВРУ 7-го скликання перебувала в опозиції, підхоплює громадську ініціативу щодо боротьби з кнопкодавством, у сесійній залі розвішують банери "Ні кнопкодавам!", а депутати одягають футболки "Голосую особисто". Крім того, опозиція використовує факти неособистого голосування як підставу для блокування трибуни. На головного "диригента парламенту" Михайла Чечетова опозиціонери натягнули футболку "Голосуємо особисто!"

Ще один приклад – законопроект №1522 депутата від "Опозиційного блоку" Вадима Рабіновича, яким пропонувалось ув'язнення на строк від 5 до 7 років із позбавленням права обіймати деякі посади чи вести певну діяльність строком до 5 років за використання картки іншого народного депутата України, депутата місцевої ради (зокрема, і дубліката) під час реєстрації та голосування за допомогою електронної системи.

У свою чергу депутати Сергій Лабазюк і Володимир Литвин зареєстрували у 2015 році законопроект №1744, який передбачав позбавлення кнопкодавів права на участь у 10 парламентських пленарних засіданнях за рішенням більшості депутатів, а також ненарахування заробітної плати за цей період.

А законопроект №2064 нардепів Юрія Дерев'янка, Борислава Берези та Володимира Парасюка передбачав накладення штрафу в розмірі від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (приблизно від 17 до 51 тис. грн) та позбавлення права обіймати деякі посади або вести певну діяльність на строк від 2 до 5 років.

Чи є альтернатива сенсорній кнопці?

У Конституції України зафіксовано, що Верховна Рада ухвалює рішення більшістю конституційного складу. Щоб законопроект став законом, потрібно щонайменше 226 голосів нардепів. Однак, наприклад, у парламентах багатьох демократичних країн Європи (Литва, Латвія, Естонія) рішення ухвалюється простою більшістю голосів присутніх на засіданні депутатів. 

Віце-спікерка Верховної Ради 8-го скликання Оксана Сироїд у коментарі Руху ЧЕСНО казала: 

"Є диктатура більшості. У Конституції України зазначено, що всі рішення в парламенті ухвалюються більшістю від наявного конституційного складу. А чому в нас це закріплено? 1996 року, тоді, як у більшості демократичних країн Європи існувала норма про те, що рішення ухвалюється більшістю від кількості присутніх, в українській Конституції з'являється норма про більшість конституційного складу. Я запропонувала змінити цю норму, на що мені декілька депутатів прямим текстом сказали: "А гроші як заробляти?"

Із подібною заявою виступала й перша заступниця голови ВРУ 8-го скликання Ірина Геращенко: "Можливо, варто вийти на той європейський принцип – голосування від більшості присутніх. Тоді всі будуть ходити, як зайчики, якщо будуть усвідомлювати, що не 226, а більшість присутніх ухвалює те чи інше рішення, як у дуже багатьох парламентах світу. Мені здається, це посилило б тоді депутатську дисципліну".

Такий підхід має свої недоліки та ризики. Зміна принципу ухвалення рішень парламентом може стати вирішальним і в боротьбі з кнопкодавством, адже тоді зникне необхідність голосувати за відсутніх колег. Однак, зважаючи на досвід ВРУ попередніх скликань, є ризик, що депутати для наявності кворуму та відкриття засідання й надалі імітуватимуть присутність, коли хтось один "черговий по фракції" розставлятиме картки за відсутніх колег, хоча в сесійній залі будуть порожні місця. 

Перед позачерговими парламентськими виборами Рух ЧЕСНО звертався до народних депутатів ВРУ 8-го скликання із закликом запровадити сенсорну кнопку, щоб остаточно усунути одну з найбільших проблем Верховної Ради – кнопкодавство. Таке рішення могло б стати фінальним акордом нардепів, обраних після Революції Гідності. Однак вони, на жаль, цього не зробили. Тепер естафета викорінення цього ганебного явища зі стін українського парламенту перейшла до новообраної більшості "Слуги народу". У неї є всі умови для ухвалення не лише "косметичних рішень" і запровадження каральних санкції за порушення, а й для цілковитого викорінення проблеми шляхом упровадження сенсорної кнопки для голосування або ж внесення змін до Конституції та переходу до ухвалення рішень більшістю від присутніх.