“Я фінансую партію”: 10 реальних історій

Фото: “Я фінансую партію”: 10 реальних історій

Віддавати гроші політикам готові далеко не всі українці. Минулого року, згідно з опитуваннями, лише 12% громадян підтвердили свою готовність долучатися до фінансування політичних партій в Україні. 

Втім, готовність далеко не завжди переходить у дію. Як раніше дослідив ЧЕСНО, у 2018–2019 роках партіям переказали кошти близько 20 тис. осіб, або 0,07% від загальної кількості виборців. Скільки серед них реальних донорів (не посередників), встановити неможливо. 

Аналіз показав, що середній внесок від одного донора становить понад 120 тис. гривень, або майже 5 тис. доларів США (за курсом на той період). Зважаючи на те, що це велика сума і що великі політичні партії переважно не проводять публічних кампаній зі збору пожертв, є сумніви щодо того, чи переказували ці люди власні кошти та чи знали взагалі, що когось фінансують.

Подібних випадків настільки багато, що виникає логічне питання — а чи є у звітності реальні донори та що їх спонукає давати партіям власні кошти?

Рух ЧЕСНО вирішив розшукати реальних донорів і знайшов десятьох людей, які в останні два роки віддавали свої кошти політичним партіям і можуть пояснити, для чого вони це робили.

Знайти жодного донора парламентських партій, крім “Голосу” та ЄС, не вдалося. З огляду на те, що опитування було онлайн, через електронну форму, ілюстрації можуть не збігатися з реальним виглядом людей.

Працює у сфері аналізу державної політики, надіслав партіям 300 гривень. Переказ був нескладний — на  офіційному сайті “Голосу” знайшов розділ “Підтримати”.

“Я хотів не тільки цим партіям переказати, а й іншим. Але якось у інших не знайшов або незручно було. Я би профінансував і “Слугу народу”, і так далі. Але треба, щоб були прості, помітні зручні форми”, — каже Ігор.

Давав гроші партіям, до яких не має жодного стосунку, просто шукав, кого можна фінансово підтримати.

“Я хочу, щоб прості люди утримували партії, а партії конкурували і працювали на простих людей. Глибоко переконаний: якщо 100 тис. людей буде по 100-500 гривень на місяць давати партіям, у нас принципово зміниться на краще країна. Почав із себе”.

Читайте також: Левел-ап “Голосу”: як партія розбудовується та готується до місцевих виборів

Олег віддав партіям 200 гривень. Жодних знайомих у партіях не було, просто подобалися лідер, команда і програма. Куди витратили його гроші, не знає, але підтримав би ці політсили повторно.

“Я би більш активно працював над залученням коштів — хай по одній гривні, але з максимальної кількості людей!” — каже Олег. 

Працює у видавничій сфері, загалом задонатив близько 2 тис. гривень. Переказує гроші онлайн, у партії не має друзів чи знайомих. Мотивацію має таку:

“Щоб підтримати нормальний політичний проєкт. Отримав моральну втіху. Не розчарований, але шкода, що не пройшли в органи влади”.

У Івана немає знайомих чи друзів у партії, яку він підтримав фінансово. Здійснює внески регулярно і вже віддав близько 1,5 тис. гривень. Переказувати кошти було просто, робив це онлайн. Дізнався про збір через публічні заклики партії. Після фінансування отримав відкритий звіт по донорах і сумах. Буде давати гроші ще.

“Комунікація чудова, донатити можна як на загальні потреби партії, так і за напрямками діяльності”, — каже Іван.

Читайте також: Локʼтар огар: огляд “Демократичної сокири”, партії Facebook-блогерів

Працює у масових комунікаціях. Гроші на рахунок партії переказав онлайн. Стимулом до фінансування був особистий дзвінок/повідомлення від партії з проханням підтримати. В УГП працюють його друзі та знайомі. Як використали його кошти, не знає, чи буде фінансувати партію знову — поки що не вирішив.

Працює у сфері реклами. Робив внески готівкою по 500 гривень кілька разів. Реквізити знаходив самостійно, у партії на той час працювали друзі та знайомі. Мотивує це тим, що подобалася команда партії і програма в цілому. У відповідь отримав від партії “дякую”. Чи буде давати гроші знову, ще не знає.

Працює у сфері управління проєктами та публічного врядування. Гроші на рахунок партії надіслала один раз, онлайн. У партії працювали знайомі, зробити переказ було дуже просто.

“Була би більш заохочена до підтримки партії детальною та регулярною звітністю у відкритому доступі партії. Також підтримала б окремі ініціативи (проєкти) партії, які передбачають досяжні зміни, які вважаю соціально значущими. Серед каналів такої комунікації надаю перевагу месенджерам, чат-ботам і статичній сторінці в неті”, — каже Тетяна.

Надіслала на заставу Дмитра Гнапа 500 гривень. Дізналася про збір із публічних закликів. 

“Тоді це був спосіб підтримати кандидата, який мав репутацію, якому довіряла професійна спільнота, який збирав кошти на кампанію. Тоді хотілося показати прецедент, що українці здатні самі зібрати внесок за участь обраного кандидата у виборах і що не обов’язково мають бути кошти олігархічного чи іншого великого бізнесу”, — згадує Ірина.

По 300 гривень вона надсилала партіям “Екологічна альтернатива”, “Народовладдя”, “Голос”, “Демсокира”, по 500 гривень — окремим кандидатам від “Голосу” та “Демсокири”. Переказувала гроші онлайн, у партіях працювали друзі.

“Народовладдя” надіслало мені лист із привітанням під Новий рік. З “Голосу” зателефонували (колл-центр) після виборів і подякували за підтримку”, — розповідає Олена.

Її мотивація підтримувати політиків — подобалася команда, програма, а також у політсилі працювали люди, яким вона довіряла.

Працює у сфері консалтингу неурядових громадських організацій. Переказувала кошти осередкам партії “Сила людей” у Маріуполі та Кривому Розі. Також фінансувала кампанії Костянтина Рєуцького і Євгенія Васильєва, які балотувалися як самовисуванці у мажоритарних округах в Луганській області. Надсилала кошти на особисті картки, помітивши публічні заклики. У партіях працювали її знайомі.

“Фінансувала для того, щоб змінити ситуацію і надати можливість людям, яким я довіряю, робити якісну роботу із представлення моїх інтересів та захисту моїх прав та свобод”, — каже Інна.

Нагадаємо, Громадський рух ЧЕСНО аналізував партійні сайти на предмет реквізитів та окремих розділів щодо фандрейзингу. Ми також розробили методологію оцінювання доступності та зручності партійних сайтів для потенційного донора.


[[ action.title ]]

[[ action.description ]]

[[ action.button ]]