Рух ЧЕСНО знайшов монографію Медведчука: лідер ОПЗЖ розкритикував політику Кремля

Фото: Рух ЧЕСНО знайшов монографію Медведчука: лідер ОПЗЖ розкритикував політику Кремля

Рух ЧЕСНО знайшов та прочитав монографію, написану на основі докторської дисертації, одного з керівників ОПЗЖ, якого зараз підозрюють у держзраді і котрий до 7 вересня має перебувати під домашнім арештом

Ця дисертація начебто зникла, адже журналістам не вдалося її знайти ні у відкритому доступі в інтернеті, ні навіть у бібліотеці ім. Вернадського у 2013 році.

Руху ЧЕСНО вдалося знайти монографію, створену на основі цієї дисертації, на 25 річницю Дня Конституції України у домашній бібліотеці випускника Києво-Могилянської академії та одного з українських адвокатів. Монографія вийшла у світ відразу після захисту Медведчуком наукової роботи на звання доктора юридичних наук у 1997 році у видавництві "Україна" тиражем у 3 000 екземплярів.

Монографія дисертації на здобуття докторського ступеню називається "Сучасна українська національна ідея і питання державотворення". У ній автор з позиції українського державника-патріота обґрунтовує необхідність пошуку національної ідеї та її засади. 

"Коли читаєш монографію, то складається враження, що це праця ледь не українського патріота-державника, який оперує пафосними епітетами, порівнює теоретичні концепції і шукає найкращий варіант для національної ідеї України… Здається, що у видавництві випадково переплутали авторів або сам Медведчук не читав тексту своєї наукової роботи. Вона зовсім не відповідає політичній кар'єрі, вчинкам та позиції проросійського політика", - пише парламентський аналітик Руху ЧЕСНО Олександр Саліженко у огляді монографії, який підготував у співавторстві із журналістом ЧЕСНО Сергієм Огородником. 

Медведчук апелює до творів українських письменників Олеся Гончара, Івана Дзюби, Ліни Костенко "та інших відомих митців", пояснюючи, що духовне життя в Україні за змістом і суттю не вкладалося в шаблони "московських кремлівських стандартів". При цьому, згадуючи дисидента Івана Дзюбу, Медведчук скромно замовчує прізвище Василя Стуса, адвокатом якого був і проти волі підсудного визнав його провину

Медведчук зразка 1997 року обґрунтовує логічність занепаду СРСР, критикує економічну модель СРСР, мілітаризацію економіки і тішиться, що розпад СРСР для України відбувся у цілому мирно. 

Однією з причин економічної кризи в Україні Медведчук називає зовнішню -  "великодержавні амбіції російських правителів", тобто по суті - "руку Москви". 

Ось лише дві цитати з монографії, за які сам же адвокат Медведчук зразка 1980 року визнав би провину в антирадянській агітації "науковця" Медведчука зразка 1997 року. 

Про критику народовладдя в СРСР:

"За радянських часів, наприклад, багато було розмов про народовладдя, участь народу в управлінні справами держави та суспільства. Насправді ж усі ці гасла носили штучний характер і не знаходили свого втілення у суспільному житті" (с. 9).

Або про фальш партійної моралі: 

"Найбільш відомим для нас був "Моральний кодекс будівника комунізму", складений у "розвиненому соціалістичному суспільстві", який поряд з іншим встановлював і дійсно високі загальнолюдські моральні норми. На жаль, вони були лише пропагандистським гаслом, бо саме ті, хто цей кодекс проголошував, аж ніяк з його настановами та вимогами не рахувалися" (С. 39).

Утім, Медведчук і сам не дуже рахується з тезами своєї національної ідеї. Зокрема, що стосується української мови, то в монографії він стає на її захист. 

"У народі, передусім серед сільського населення, українська мова завжди була основною; по-друге, навіть за радянських часів найбільш рішучі представники української інтелігенції, у тому числі й відомі політичні діячі, постійно робили спроби розширити застосування української мови у суспільному житті. Одне слово, боротьба за мову йшла весь час, і це робить честь представникам української інтелігенції".

Сам же Медведчук послуговувався російською мовою, коли вів справу українських дисидентів, а також неодноразово виступав за гарантування статусу російській мові в Україні.

Окрім того, Медведчук, який запровадив темники для ЗМІ, у своїй монографії виступає за вільний обмін думками в суспільстві.

Буде дуже здивованою і українська письменниця Оксана Забужко, адже через працю Миколи Рябчука  "Від "Малоросії" до "Індоєвропи": українські автостереотипи", Медведчук послуговується терміном О.Забужко - феномен "національної непритомності". Але при цьому Медведчук полемізує з Рябчуком, який вважає, що український народ ще не пройшов шлях націєтворення і застряг десь у часах гетьманщини. 

Медведчук бере на себе роль адвоката українського народу й зауважує, що якби Рябчук мав рацію і народ не пройшов шлях націєтворення, то Україна б не здобула державної незалежності.

В авторів дослідження монографії Медведчука виникли сумніви щодо того, що він був автором усього тексту монографії, бо перші три глави мають вигляд скомпільованого тексту, а четвертий розділ написаний більш цілісно. Останній розділ більшою мірою стосується не національної ідеї, а принципів державотворення й розподілу гілок влади в тогочасній Україні.

Автор постійно апелює до класиків, але більшість таких посилань у монографії зроблені не на першоджерела, а на хрестоматії та статті в енциклопедії.

Детальніше про це можна прочитати в матеріалі Руху ЧЕСНО "Пристосуванець: Як Медведчук шукав національну ідею, але знайшов балалайку і газову трубу".


[[ action.title ]]

[[ action.description ]]

[[ action.button ]]