Шлях до відкритості: що Верховній Раді вдалося зробити за 10 років

Рада онлайн

Чи не головним успіхом за ці роки для підвищення відкритості стало оновлення сайту Верховної Ради. Воно забезпечило виконання одразу кількох пунктів Плану дій. Хоч він і передбачав вдосконалення онлайн-інструментів протягом 2016–2017 років, фактично зміни впроваджувались увесь цей час.

Так за ІХ скликання Ради було оновлено вигляд карток законопроєктів, де наразі міститься повна інформація, зокрема перелік ініціаторів, а також усі повʼязані документи, як-от висновки комітетів і порівняльні таблиці. Такою була одна з вимог Плану. 

А в 2024 році на сайті Верховної Ради вперше за багато років провели масштабне оновлення, додавши цілу низку нових онлайн-інструментів. Зокрема в оновленій версії зʼявилися таймлайни пленарних засідань, що дозволяє громадянам детально відстежувати усе, що відбувалось у стінах парламенту. А також додалася візуалізація проходження законопроєктів. 

У Плані дій йшлося про те, щоб запровадити онлайн-механізм, який би дозволив громадянам ознайомитися з процедурами прийняття рішень парламентом. І цей пункт наразі виконаний, адже на оновленому сайті зʼявилась дуже детальна схема, який шлях має пройти законопроєкт, щоб стати законом. 

Крім того, щоб підвищити рівень обізнаності громадян щодо роботи парламенту, в 2019 році було відкрито Освітній центр ВРУ. Він пропонує уроки щодо діяльності Ради та з основ парламентаризму. З початком карантину через ковід центр працює в онлайн-форматі. 

Також ВРУ врешті вдалося виконати зобовʼязання з плану про створення зручної сторінки на сайті з переліком посилань на інші інформаційні платформи. Так наразі в одному місці зібраний список всіх офіційних сторінок комітетів Ради у соцмережах, а також є сторінка з переліком посилань на інформаційні ресурси ВР та інші органи влади. 

Можна сказати, що на відмінно виконаний і четвертий розділ Плану, що передбачав впровадження технологій та інновацій для забезпечення відкритості. Ця частина плану містила чотири зобовʼязання. Вони стосувались публікації наборів відкритих даних на сайті парламенту, а також поліпшення двостороннього звʼязку з громадянами. 

Нагадаємо, що в 2015 році запрацювала бета-версія Порталу відкритих даних Верховної Ради. Нині портал містить понад 600 наборів даних про пленарні засідання, законопроєкти, нардепів та фінанси за всі скликання парламенту. Дані регулярно оновлюються і доступні в машиночитних форматах, зокрема JSON, XML та CSV. До того ж у 2019 році в Раді скасували письмову реєстрацію депутатів на засіданнях, залишивши лише електронну, що робить ці дані повнішими й точнішими. 

Прозоро про гроші 

З-поміж інших важливим напрямом Плану дій є забезпечення прозорості щодо використання бюджетних коштів Верховною Радою. Однією з рекомендацій було зробити максимально доступною для людей інформацію про кошторис парламенту та звіти про його виконання. Цей пункт наразі можна вважати виконаним.

Крім того, на сайті парламенту можна знайти широкий спектр фінансової інформації, зокрема бюджетні запити, плани господарсько-фінансової діяльності, звіти про використання коштів, а також звіти про виконання паспортів бюджетних програм. У вільному доступі також є інформація про компенсації за оренду житла народним депутатам, результати внутрішнього аудиту та отриману міжнародну технічну допомогу. 

Такий рівень відкритості дає змогу громадськості контролювати використання бюджетних ресурсів і підвищує підзвітність парламенту як головного розпорядника державних коштів.

Ще одним завданням Плану дій було забезпечити прозорість у витраті бюджетних коштів, які спрямовуються на діяльність Верховної Ради. Зокрема, йшлося про відкритий доступ до транзакцій, договорів і звітів установ, що використовують кошти Державного бюджету. Цей пункт реалізовано частково.

З 2016 року Рада публікує на сайті фінансову інформацію про державний бюджет, включно з прозорими даними по публічних закупівлях. Проте частина інформації не вивантажується автоматично та не оприлюднюється у форматах, що не дозволяють зручну аналітику (наприклад, скановані PDF-файли).

На звʼязку з громадянами

Здобуто суттєві досягнення й у виконанні пункту щодо зміцнення двостороннього зв'язку з громадянами через інтерактивні технології. На офіційному сайті Ради створили так званий електронний кабінет громадянина, через який громадяни можуть подавати звернення, електронні петиції, запити на публічну інформацію тощо. Щоб користуватися електронним кабінетом, потрібно авторизуватися за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП). На сьогодні цей ресурс має щонайменше 1 мільйон користувачів. 

За даними Управління ВР з питань звернень, за 2024 рік Верховна Рада отримала майже 70% усіх звернень саме в електронному вигляді, зокрема через так звану систему електронного Документообігу (СЕДО). 

Водночас досі недостатнім лишається інформування громадян про такі можливості. У профілях депутатів для звернень громадян вказана електронна пошта, але немає жодних посилань на СЕДО. Та й, як показує аналіз ЧЕСНО, депутати не надто активно реагують на звернення, надіслані електронною поштою — відповідає на листи лише приблизно третина всіх обранців. Крім того, щоб відправити таке електронне звернення, потрібно тричі перейти за посиланням з написами “звернення”, що ускладнює процедуру для користувача.

Нещодавно Рада виконала ще одну ціль з Плану — так у 2025-му на сайті українського парламенту запрацювало громадське обговорення законопроєктів. Там можна поставити оцінку майбутньому закону від 1 до 5, залишити коментарі під законопроєктом зі своїми зауваженнями чи пропозиціями і запропонувати, що ще обговорити. Ба більше, можна навіть коментувати окремі рядки чи абзаци проєкту закону. Втім, інструмент поки не використовується повноцінно, а за весь час на обговорення потрапив лише один законопроєкт.

Щодо інших цілей плану із залучення громадян до парламентських процесів, то більшість так і залишаються реалізованими лише частково, а подекуди відбувся регрес через російське повномасштабне вторгнення та запровадження воєнного стану. 

З 2016 року значно покращилися можливості участі громадськості у засіданнях комітетів Ради. На сайтах частини комітетів зʼявилась електронна форма, щоб зареєструватися для участі (це теж одне із зобовʼязань Плану). Втім, після того, як через пандемію коронавірусу комітети перейшли до роботи в онлайн-форматі, громадянам навіть немає потреби приходити на засідання фізично і можна підключитися до зустрічі з будь-якого куточка країни. Водночас форми реєстрації не є однаковими в усіх комітетів, а в разі відмови громадяни можуть не отримати пояснень. Крім того, з початком воєнного стану засідання не анонсуються наперед з безпекових міркувань. 

Щодо можливості відвідувати парламент, то тут так само значний вплив мала війна. До повномасштабного вторгнення можна було зареєструватися на екскурсію в Раду, а також отримати разову перепустку на засідання. Водночас так і не розробили повноцінний механізм доступу громадян до парламентських засідань. Наразі ж через воєнний стан усі візити в Раду обмежені. З позитивного: будівля парламенту за ці роки стала більш інклюзивною, що також означає виконання пункту Плану про універсальний дизайн. 

У Плані також йшлося про виділення спеціального місця у Верховній Раді для роботи запитувачів з документами. Згідно з проміжним звітом за 2016 рік, за дорученням тодішнього голови ВР Володимира Гройсмана Апарат Ради виділив такі місця і створив їх перелік, але ця інформація на той момент не була оприлюднена на сайті. 

Популярна Рада 

Передбачалася також розробка та втілення медіастратегії парламенту з метою покращити інформування громадян про його роботу. Цей пункт Плану можна вважати виконаним, хоч і з певними зауваженнями. 

У 2017 році було затверджено Комунікаційну Стратегію Верховної Ради України на пʼять років і багато що з неї було виконано. Наприклад, у Раді запрацював пресцентр, де депутати виступають з брифінгами та спілкуються з журналістами.

Також були реформовані друковані видання Ради. Газету “Голос України”, якій вдалося вийти з-під роздержавлення в 2015 році, врешті передали в управління Апарату Ради. Саме видання з 2024 року перестало існувати як медіа і було переоформлене як офіційне друковане видання відповідно до нового закону “Про медіа”. Окрім друкованої газети, на сайті “Голосу України” видають і pdf-версію. Також там публікують і вісник “Відомості Верховної Ради України”. 

У 2016 році Рада офіційно вийшла із засновників парламентського журналу “Віче”, а його фінансування з бюджету припинили. Наразі компанія перебуває в стані припинення у зв'язку з банкрутством. Водночас сайт журналу все ще оновлюється і публікує актуальні новини про роботу парламенту. 

На сьогодні Верховна Рада активно інформує про свою діяльність у всіх основних соцмережах (Facebook, Instagram, X, Telegram та YouTube), а також через сайт. Сайт ВРУ стабільно входить до трійки світових лідерів за кількістю переглядів (зі 138 мільйонами переглядів за 2024 рік). До повномасштабної війни також існували розсилки з інформаційними дайджестами, але цей сервіс довелось закрити на період дії воєнного стану, щоб запобігти зовнішнім атакам. 

Читайте також: Клік до прозорості: рейтинг парламентських сайтів і що за цим стоїть

Утім, після запровадження воєнного стану проблеми з відкритістю актуалізувались, зокрема для ЗМІ. Журналісти наразі мають лише частковий доступ у приміщення Ради і не можуть працювати в кулуарах чи ложі преси. 

Крім того, через воєнний стан не проводяться прямі трансляції засідань парламенту. А парламентський телеканал “РАДА”, як виявилось, не має техніки, щоб самостійно створювати контент, тож замовляє послуги в інших підрядників. Зокрема, згідно з аудитом Рахункової палати, за 2020–2023 роки телеканал сплатив 276 мільйонів гривень за виготовлення контенту компанії “Кінокіт” з орбіти колишнього заступника голови ОП Кирила Тимошенка. При цьому частину підрядів “Кінокіт” міг отримати без конкуренції. 

Читайте також: “Куди “ТікТоку” можна – журналістам зась”: чому ЗМІ досі не пускають у Раду.

Напіввідкриті комітети

Однією з ключових цілей Плану дій було також підвищити відкритість парламентських комітетів. Передбачалося, що комітети регулярно публікуватимуть повний спектр інформації про свою діяльність: від інформації про склад і розклад засідань до стенограм, протоколів, відеозаписів засідань і проєктів рішень.

На практиці цей напрям виконано частково. У питанні відкритості з 2016 року багато чого змінилось, хоча й ми маємо досі проблеми, зокрема про які ЧЕСНО писав під час останнього моніторингу відкритості комітетів.

Справді, на сайтах комітетів доступна базова інформація про їхній склад, законопроєкти в роботі, а також висновки й рішення. Було запроваджено відеотрансляції засідань, а для громадян встановлено порядок доступу до відкритих засідань. Крім того, в останні роки було проведено редизайн сайтів всіх 23 комітетів. Тепер вони мають однаковий і зручний для користувачів інтерфейс. 

Але разом із тим залишається головна проблема — висвітлення роботи комітетів усе ще занадто хаотичне та не уніфіковане. Системного підходу до публікації повного пакета матеріалів (зокрема стенограм і аудіозаписів у визначені строки) дотримуються не всі комітети. Відеозаписи засідань, якщо і публікуються, то не завжди містять чітку навігацію або архівування. 

Як показав останній моніторинг ЧЕСНО, дев’ять комітетів (39% від загальної кількості) взагалі не публікують відео. Серед них — бюджетний. ЧЕСНО поспілкувався з народними депутатами цього комітету і, за їхніми словами, самі ж члени комітету через низку причин не хочуть, щоб відео засідань публікували. Однак зауважимо, коли мова заходить про інформування щодо роботи комітету, зокрема й у форматі публікації відео, йдеться не про бажання окремих осіб, а про обов'язок парламентарів.

Ще дев’ять комітетів висвітлюють свої засідання лише частково. У більшості не опубліковані від одного до чотирьох відео, але, приміром, Комітет з питань фінансів не має записів 75% своїх засідань.

Досі на підпис президента очікує законопроєкт, який зобов’яже всі комітети впродовж 24 годин публікувати записи засідань. До цього обов’язковою для комітетів була лише публікація аудіо. 

Інформація щодо реєстрації представників громадянського суспільства на відкриті засідання комітетів теж представлена фрагментарно або взагалі відсутня на частині сайтів. 

До того ж, закон не містить вичерпного переліку конкретних підстав для того, щоб проводити закриті засідання комітетів. Він лише констатує саму можливість їх проведення за рішенням комітету. Частково це питання підвішене, бо після пандемії і під час війни відвідування комітетів стало складнішим, зараз засідання відбуваються переважно онлайн. 

Таким чином, хоча певний прогрес у відкритості комітетів наявний, реалізація зобов’язань лишається неповною. Вона потребує посилення контролю та уніфікації стандартів публічності в межах парламенту.

Читайте також: “Караван лає, ТСК йде”. Навіщо нардепи створюють слідчі комісії та що з ними не так

План дій передбачав також забезпечення прозорості діяльності тимчасових слідчих та спеціальних комісій (ТСК і ТСКС) через публікацію відповідної інформації на офіційних ресурсах Верховної Ради. Йшлося про те, щоб громадяни могли стежити за роботою цих комісій так само, як і за постійними комітетами.

Утім, і цей пункт виконано лише частково. Хоча окремі ТСК мають власні розділи на сайті парламенту, наповнення є нерегулярним і часто обмежується загальною інформацією про склад та мандат комісії. А документи щодо поточної роботи комісії, її засідань, рішень чи звітів публікуються вибірково, а в окремих випадках — взагалі відсутні. Так само бракує відеоматеріалів або протоколів засідань, що обмежує можливості громадського моніторингу.

Тож хоча формально доступ до інформації про діяльність ТСК забезпечено, на практиці він залишається фрагментарним і не відповідає задекларованим цілям. 

Зразкові депутати

У Плані дій була вимога про повне відображення відомостей про народних депутатів України та їхніх помічників-консультантів. Утім, вона також виконана лише частково.

У 2024 вперше за багато років на сайті ВРУ зробили редизайн карток депутатів. Водночас картки народних обранців досі містять не всю інформацію, а саме: відсутні повні біографічні довідки, передвиборчі програми з ЦВК, а також інформація про роботи в окрузі і в комітетах, зокрема про прогули засідань. 

До того ж, через воєнний стан була прихована інформація про приймальні народних депутатів.

Також План дій передбачав, що Верховна Рада має публікувати інформацію про результати будь-яких розслідувань, пов’язаних із неетичною поведінкою народних депутатів, конфліктами інтересів або корупційними правопорушеннями. Цей напрям реалізовано лише частково. Та попри пропозиції, на сторінки депутатів так і не було додано інформацію про випадки порушення ними правил етики чи кримінальні підозри. 

З позитивних змін — Верховна Рада затвердила антикорупційну програму, погоджену з НАЗК, а також форму заяви про наявність конфлікту інтересів. Це створює формальну базу для етичного контролю та підзвітності. Проте відповідно до норм чинного законодавства, впродовж 30 днів після обрання на посаду нардепи зобов’язані передати фірми, де вони є кінцевими бенефіціарами. Як показував аналіз ЧЕСНО щодо нардепів ІХ скликання — з цим впоралися не всі. 

Щодо публічності депутатських запитів, то цей пункт Плану повністю виконаний. На сторінці кожного нардепа публікуються повні депутатські запити та повні відповіді на них. 

Водночас ще одним елементом відкритості, закладеним у План дій, було зобов’язання оприлюднювати на офіційних сторінках народних депутатів повні тексти їхніх звернень, а також відповіді на них у форматі, придатному для пошуку та аналізу.

Цей пункт залишається невиконаним. На сьогодні на сторінках нардепів відсутні тексти звернень і відповіді на них, попри те, що саме депутатські звернення є важливим інструментом парламентського контролю і джерелом публічної інформації про взаємодію депутата з органами влади. 

Раніше ЧЕСНО розповідав про те, до кого і про що звертаються самі нардепи і як окремі нардепи користуються зверненнями у власних інтересах.

До того ж, наповнення депутатських профілів на сайті парламенту загалом потребує суттєвого вдосконалення. Варто було б додати туди інформацію про офіційні відрядження народних депутатів — із зазначенням дати, мети та результатів. Також доцільно розмістити пряме посилання на профіль депутата на сайті ЦВК, що дозволило б громадянам отримати повну картину біографії, майнового стану та попередніх виборчих обіцянок обранця. 

Для збереження політичної памʼяті важливо також не лише фіксувати інформацію про актуальних помічників нардепів, але й зберігати архівні дані про колишніх помічників, які були протягом скликання.