Верховна Рада IX скликання фактично втратила політичну суб’єктність та працює в режимі технічного додатку до Офісу президента. Про це заявив нардеп від "Голосу", перший заступник голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк в інтерв’ю в межах колаборації спецпроєктів "Республіка" Руху ЧЕСНО та "УкрДержДовгобуд" Центру спільних дій.
За словами Железняка, нинішнє скликання є "найгіршим по суб’єктності", а попередній парламент він оцінив би на 7 балів із 10, тоді як чинний — лише на 2. Він пояснює це не стільки регламентом, скільки ставленням самих депутатів до своєї ролі:
"Якби колеги змогли згадати про те, що вони народні депутати в парламентсько-президентській республіці, то чи то Андрій Єрмак і Володимир Зеленський, чи то Андрій Зеленський і Володимир Єрмак — неважливе було б ім’я посадовців, які сидять на Банковій. Парламент би їх “обнулив” через приблизно хвилин 10".
Політик скептично оцінює шанси на формування нової більшості та створення уряду національної єдності.
"Я не вірю в нову коаліцію. Якщо ця більшість доживе свого кінця, то це буде уряд меншості, відповідно щось схоже на кінець 2018–2019 років парламенту минулого скликання. Я абсолютно переконаний, що Володимир Зеленський не здатен ні з ким входити в ніякі партнерства. Заклики про коаліцію національної єдності — це гарна теорія, але мені здається, що це, на жаль, неможливо".
Железняк також описує де-факто існування "уряду меншості": за його підрахунками, за ключові законопроєкти стабільно дає голоси близько 181 депутат від "Слуги народу", а решту доводиться добирати за допомогою інших груп. При цьому всередині монобільшості, за його словами, немає повноцінних впливових внутрішніх груп, окрім умовної "групи Дніпра" та невеликої "групи лібералів".

Говорячи про інструменти парламентського контролю, нардеп визнає, що більшість таких механізмів працюють слабко або формально. "Годину запитань до уряду" він називає майже неефективною, а статус народного депутата — "девальвованим".
Железняк стверджує, що реальні результати дають насамперед тимчасові слідчі комісії, якщо за ними стоїть мотивована команда. Він наводить як приклад розслідування схем у гральному бізнесі, нелегальному зерні та Duty Free, а також історію з першим керівником Бюро економічної безпеки, який пішов у відставку після багатогодинного допиту на ТСК.
Водночас політик визнає, що навіть на гучні розслідування парламент і правоохоронні органи часто реагують запізно або вибірково. Він нагадує, що про бізнес-інтереси Дениса Міндіча та міністра енергетики Германа Галущенка депутати і антикорупційні органи інформували ще "до того, як це стало мейнстримом", але фактичні наслідки з’явилися лише після спецоперації НАБУ.
Оцінюючи потенційні зміни в парламенті, Железняк вважає, що жодні косметичні правки до регламенту чи формальних інструментів контролю не спрацюють без зміни якості самих депутатів. Він використовує метафору з "Деу Ланосом", на який можна начепити будь-які логотипи — але це не зробить його "Мерседесом" чи Ferrari:
"Парламент — це політичний орган, його неможливо зарегулювати. Якщо хочете, щоб він працював, — треба просто обирати кращих депутатів".
Водночас він визнає, що в нинішнього скликання є й беззаперечний плюс: парламент зібрався та працював у перші години повномасштабного вторгнення, оперативно ухвалюючи необхідні рішення. Однак загалом, за його словами, Рада-9 "дотягнула" лише ті реформи, що були стартували раніше, і майже не започаткувала власних системних змін.
Раніше Рух ЧЕСНО говорив із із народним депутатом п’яти скликань, одним із тих, хто погоджував остаточний текст Акта проголошення Незалежності України, колишнім міністром екології Іваном Зайцем про те, як у першому скликанні Верховної Ради міністри боялися нардепів і не ігнорували виклики на засідання. Про "буйних" депутатів та небайдужих людей. Про важливість формування влади національної єдності з урядом національного порятунку.
Поділитись