Трендсетери неможливого

ЧЕСНО постав у 2011 році, коли президентом був Віктор Янукович, коли активістів переслідували, люди виходили на масові протести, а в парламенті системно  голосували картками відсутніх депутатів. Ми починали з вимог оприлюднення ще паперових декларацій нардепів, публікації виборчих програм та фото кандидатів на виборах, відкритості Верховної Ради та персонального голосування. Багатьом тоді це здавалося наївним і неможливим. Першою нашою кампанією стала “Фільтруй раду”: ми перевірили 450 нардепів і 2 500 кандидатів.

Під час Революції гідності представники ЧЕСНО були активним ядром протестувальників на Майдані, вулицях Грушевського та Банковій у найзапекліші дні. Ми фіксували порушення голосувань у парламенті за “диктаторські закони 16 січня”, пояснювали суспільству ризики та вимагали їхнього скасування.

Після революції ми стежили за роботою парламенту й добивалися звітності партій, декларування депутатів, відкритих виборчих списків і багатьох інших змін. З кнопкодавством боролися майже 10 років. Лише за три скликання ми зафіксували 2 153 таких випадки й спіймали на неособистому голосуванні 318 депутатів.

Зараз інші виклики — і вони не легші. Під час великої війни й воєнного стану з'являється спокуса централізації влади, бо так ніби ефективніше. Ми хочемо виправити цей сколіоз політичної системи, адже нам важливо, щоб працювали механізми стримування і противаги, щоб парламент й інші інституції залишалися незалежними і щоб ніхто не зловживав владою та впливом. Демократію треба захищати вже зараз, інакше після війни захищати буде нічого.

Багато наших ініціатив спочатку вважали нереальними — проте кнопкодавство вдалося побороти, Україна отримала новий Виборчий кодекс, а партії після трьох років мовчання знову звітують. Торік Рада повернулася в прямий ефір, а цього року набув чинності закон про відкритість комітетів, який ми адвокатували навіть під час великої війни. 

Те, що 15 років тому здавалося певною утопією, тепер стало звичною практикою для політичної системи. Напевно, так і буває з трендсетерами: спершу їх не сприймають усерйоз, а потім без їхніх ідей уже важко уявити норму.

Навіть після перемоги та справедливого миру проблем не стане менше. Доведеться відновлювати роботу інституцій, проводити чесні повоєнні вибори, повертати довіру людей до держави та її інституцій. Але я переконаний, що українське громадянське суспільство з усім цим впорається, якщо буде обʼєднане.

Французький філософ Рене Декарт колись казав: “Мислю, отже, існую”. Якби цей вислів довелося переписати для ЧЕСНО, вийшло б щось на кшталт “Долаю виклики, отже, існую”. Громадська організація, яка просто існує, мало кому потрібна. Сенс з'являється тоді, коли є що змінювати і коли зміни даються важко. І ми в ЧЕСНО переконані, що змінити можна дуже багато, якщо діяти разом і не відступати. Тому й далі братимемося за те, що сьогодні здається неможливим.

Дякуємо всім, хто був поруч усі ці 15 років!