Чому медіа перешкоджають рівному доступу до політики? – підсумки публічної консультації

Хаос у регулюванні політичної реклами, джинса в ЗМІ, прогалини у законодавстві, редакційні політики та вплив медіавласності у виборчих процесах – експерти представили свої позиції на третій публічній консультації за напрямом “Рівний доступ до політики” в рамках повного циклу публічної політики.

Захід організували ГО “Центр UA” спільно з аналітичним центром “Колегіум Анни Ярославни” (КАЯ) 11 серпня в УКМЦ.

Консультацію відкрив Олег Рибачук, Голова ГО “Центр UA”, наголосивши на важливості проведення реформи через повний цикл публічної політики з адекватною адвокаційною підтримкою.

Інна Борзило, виконавча директорка ГО “Центр UA” окреслила питання дискусії:

1.Чому відсутні стандарти політичної реклами та якими вони мають бути?

**Оксана Романюк,** виконавча директорка Інституту масової інформації:

"Наші медіа не заробляють на рекламі, а існують за рахунок субсидій, вливань, тому не було сенсу вносити якісь стандарти в цей хаос на медіаринку. Забороняти політичну рекламу наразі не можна, оскільки це просто штовхне рекламу в тінь.

Для того, щоб вирішити питання доступу виборців до якісної інформації до політики, одного лише регулювання політичної реклами недостатньо. У нас немає культури інформування виборця про політику в міжвиборчий період, особливо в регіонах. Треба збільшувати прозорість власності медіаринку та займатися освітою журналістів".

**Павло Моісеєв,** директор з правових питань Інтерньюз-Україна:

"Питання політичної реклами зараз цілком врегульоване: це керований хаос, за яким країна розвивається 25 років. За такої ситуації виживають тільки найсильніші гравці.

Я – прихильник заборони політичної реклами, але це не означає, що суб’єкти позбавляються права агітувати. Тоді партії будуть будувати мережі, будуть присутніми у всіх населених пунктах, і тоді це буде нормальне політичне життя, а зараз у нас маркетингові технології, якими намагаються впливати на підсвідомість".

**Тетяна Лебедєва,** почесна Голова Незалежної асоціації телерадіомовників:

"Вони намагаються терміново, за 3 місяці, внести якісь зміни до законів. Навіть ті сили, які позиціонують себе як демократичні, притримуються демократичної риторики, насправді роблять навпаки, звужуючи доступ. Це загалом притаманно українській законодавчій традиції – забороняти, а не спонукати. І те ж саме стосується виборчого законодавства. Заборона політичної реклами унеможливлюватиме появу нових політичних лідерів і сил.

В Україні більше не політиків, а політтехнологів. І так вони і граються: хто з політтехнологів кого переграє. У відповідь на нові закони з’являються симулякри, які їх нівелюють".

**Тарас Шевченко,** співголова Ради Реанімаційного Пакету Реформ,
директор Центру демократії та верховенства права:

"Політична реклама – це можливість купити ефірний час чи рекламну площу. Це стосується не тільки рекламних роликів, а й інтерв’ю. Про обмеження є сенс говорити лише в контексті зменшення впливу грошей".

**Денис Ковриженко,** старший радник з юридичних питань IFES Ukraine:

"Великих проблем по суті дві: проблема великих витрат на розміщення реклами та виборчі кампанії загалом і проблема популізму. В Україні відсутній регулятор як такий.

Думаю, що платна реклама має бути заборонена. Те, що медіа не спроможні без політичної реклами бути дохідними – це свідчення їхньої неефективності як бізнесу".

**Галина Петренко,** редактор ГО “Детектор медіа”:

Ми думаємо, що забороняти політичну рекламу не треба, оскільки вона стимулюватиме джинсу і консервуватиме чинну політичну ситуацію. Політична реклама в ідеалі має перестати бути емоційною і почати доносити до виборців раціональні меседжі. Ми пропонували встановити її тривалість в розмірі двох хвилин та запровадити вимогу сюжетної єдності. Але потім нам дали зворотній зв’язок “з того боку барикад”, де показали на прикладі реклами Ейзенхауера від студії Діснея, як можна обійти цю норму.

2.Як збалансувати доступ до медіа для політичних партій та кандидатів?

Оксана Романюк: має бути посилення ролі регулятора та адміністративна відповідальність редакторів і журналістів за джинсу, тому що це більша проблема, ніж пряма політична реклама.

Не можна забороняти рекламу, оскільки наш медіаринок не можна порівнювати з європейським через відсутність там джинси. Спочатку потрібна прозорість медіаринку, і лише тоді можна піднімати питання про заборону.

Зараз місцеві медіа починають маркувати рекламу як політичну чи комерційну, переходять на “світлу сторону сили”. Їх стимулює бажання розвиватися, отримувати фінансування та підтримувати свою репутацію.

Тарас Шевченко: Регулювання, яке стосується появи кандидатів в ефірі, має бути максимально близьким до американської моделі: там правило про рівні можливості стосується не лише реклами, але і редакційних матеріалів. Тобто якщо телеканал покаже в будь-якій програмі кандидата поза рекламою чи дебатами, будь-який інший кандидат має право отримати аналогічну тривалість ефірного часу на цьому каналі.

3.Незаконна політична реклама. Хто і як має з нею боротися?

Денис Ковриженко: якщо регулятор закриває очі, а суди не працюють, то ми маємо відповідну ситуацію з джинсою. Цим питанням може займатися ще й НАЗК: це проплата, внесок, отже, підпадає під повноваження НАЗК. Не думаю, що Нацрада найближчим часом суттєво зміниться, тоді як НАЗК може внести сюди певний порядок.

Тарас Шевченко: з джинсою в газетах не треба боротися, її треба легалізувати. Законодавство стосовно газет треба взагалі пом’якшити. Телеканали, натомість, мають бути збалансованими і неупередженими. Наприклад, у Франції регулятор до секунди рахує, скільки вийшло новин про того чи іншого кандидата, і якої вони були тональності.

Оксана Романюк: я би не виключала пресу, оскільки за опитуваннями в Україні досі багато людей читають друковані видання. Крім того, росте довіра до місцевих ЗМІ.

Наш законопроект передбачає заборону зовнішньої реклами, чітке визначення періоду тиші, доступ до медіа за американською моделлю, запровадження адмінвідповідальності за розповсюдження прихованої реклами в ЗМІ, чітке визначення держорганів, які мають контролювати політичну рекламу, ліміти на телебаченні та радіо, розведення термінології агітації/реклами, питання дебатів тощо.

Нагадаємо, мета напрямку "Рівний доступ до політики" – забезпечити право громадян бути обраними на вільних і чесних виборах. На презентації порядку денного напрямку окреслені такі блоки проблем рівному доступу до політики в Україні:

Обмеження чинним законодавством права громадян бути обраними
Адміністративні перешкоди для участі у виборчому процесі
Непрозоре фінансування партій та передвиборчих кампаній
Залежність українських ЗМІ від політичних та бізнес-інтересів
Відставання України від загальносвітового тренду постійної участі людей у прийнятті рішень