Голоси-привиди чи банальні кнопкодави?

Численні заяви з проханням не зараховувати результати голосувань написали народні депутати восьмого скликання парламенту. Вони відкликали свої голоси, бо самі не були присутніми в момент голосування.

Такі заяви не викликали гострих дебатів у Верховній Раді, не було розслідувань подібних справ і правоохоронцями. Що відбувається? Збої електронної системи голосування в сесійній залі? Тоді цей факт має ставити під сумнів легітимність усіх ухвалених законів.

Відбувається пряме порушення Конституції (кнопкодавство)? Чи хтось підробляє картку? В будь-якому разі це мало б стати початком розслідування в парламенті із залученням правоохоронних органів.

Але нічого не розслідують.

Мені вдалося зустрітися і поспілкуватися із очільником управління комп'ютеризованих систем апарату Верховної Ради України Олексієм Сидоренком. Він підкреслив, що жодних технічних збоїв під час голосування народними депутатами бути не може: "Перед кожним днем голосування на кожному робочому місці народного депутата планово перевіряють технічний стан системи "Рада-3".

Він виключив будь-яку можливість збою системи голосування і запевнив, що "якщо картки у пульті для голосування немає, то голос з'явитися на таблі ніяк не може". "Більше того, у разі виникнення будь-яких сумнівів, депутати мають повне право зареєструвати проект постанови про порушення, який мав би бути розглянутий регламентним комітетом", – повідомив Сидоренко.

Водночас, у секретаріаті регламентного комітету та в Апараті Верховної Ради рекомендують народним депутатам скаржитися до лічильної комісії. Так, як це записано у законі "Про регламент": "до повноважень лічильної комісії входить...розгляд звернень депутатів, пов'язаних з порушенням порядку голосування чи іншими перешкодами в голосуванні".

"В Апараті відсутня інформація щодо здійснення лічильною комісією перевірок чи розслідувань вказаних вами депутатів стосовно зміни результатів їх голосування", – повідомив перший заступник керівника головного управління Апарату Верховної Ради А.Пивовар.

Я надіслав запит в Апарат Верховної Ради чи були проведені розлідування на підставі заяв депутатів, які були відсутні під час голосувань. А саме – Валерія Бабенко, Руслана Лук'янчука, Вадима Кривохатька, Віктора Остапчука, Вячеслава Богуслаєва, Олександра Дубініна, Юрія Савчука, Юрія Тимошенка та Вадима Денисенка.

Більшість опитаних мною депутатів, які писали такі заяви, взагалі не цікавляться їхньою подальшою долею, як і розслідуванням причин, чому їхній голос зарахований, коли вони відсутні. Депутатів, які мали б бути найбільш зацікавленими у встановленні істини, оскільки були порушені їхні права, ці питання взагалі не турбують. Чи не дивно? 

Як же депутати самі пояснюють зарахування їхніх голосів у їхню відсутність?

Колишній депутат з фракції Блоку Петра Порошенка Олександр Дубінін, який вийшов звідти після відставки Ігоря Коломойського, заявив, що він не голосував за внесення змін до податкового кодексу України та за держбюджет України, про що і написав відповідну заяву. "Меня вообще не было в Киеве, я написал заявление, приложил видеофиксацию – я отсутствовал".

Депутат розповів, що не пригадує точно, чи була у нього в день голосування його картка. За його словами, він її віддає в секретаріат парламенту дівчатам. Він повідомив, що "не збирається розбиратися" в цій темі. А також припустив різні можливі варіанти, наприклад, як збій системи для голосування, підроблення його карточки або варіант, що хтось взяв його картку. "Я не знаю", – відповів депутат.

Аналіз голосувань показує, що за Дубініна, ймовірно, голосував "укропівець" Валентин Дідич, що сидить в одному ряді з ним. Про це, наприклад, може свідчити той факт, що саме того дня, коли депутат Дубінін був відсутній, на всіх голосуваннях, коли картка Дубініна голосувала "за", "за" голосувала і картка Дідича.

Юрій Савчук з "Народного фронту" проголосував "За" державний бюджет України у грудні попереднього року. Але на сайті Верховної Ради це голосування значиться під зірочкою із інформацією, що депутат Савчук написав заяву, що насправді особисто він не голосував за це.

"У мене була гіпертонічна криза. Я не міг бути (в парламенті)", – запевняє він. На запитання чи була його карточка у Верховній Раді – заперечив. За його словами, свою заяву він написав спікеру, а про факт голосування, якого не було, дізнався з Інтернету. Пан Савчук не довідувався про причини: "Не мав можливості досліджувати, бо був на лікарняному".

Депутат Руслан Лук'янчук з "Народного фронту" раніше написав заяву про те, що не голосував за закон про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті. "Я не пам'ятаю, чесно", – це його відповідь щодо написання своєї заяви 7 місяців тому (голосування відбулося 2 липня 2015 року).

На запитання, як взагалі це могло трапитися відповів: "Я ж не оперативний розвідник, якщо розбиратися між своїми колегами", – даючи розуміти, що хтось із них таки міг скористатися його карткою для голосування. "Це трішки не доречно, не коректно", – додав він згодом.

Дивне перетворення сталося з позицією депутата Віктора Остапчука, члена партії "Відродження". Після голосування "За" за закон про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України (про заборону російського кіно (05.02.2015)) він написав заяву, що не голосував особисто, бо був відсутній. Інформацію про написання такої заяви і досі можна прочитати на офіційній веб-сторінці Верховної Ради.

Але позиція цього депутата кардинально змінилася. Тепер він стверджує, що голосував "За".

- Ви одного разу голосували за заборону російського кіно, пригадуєте? (журналіст)

- Не пам'ятаю (депутат).

- Потім сказали, що не голосували – писали заяву.

- Не писав. У мене пам'ять нормальна.

- Ви голосували за заборону російського кіно?

- Не писав заяву 100 відсотково. Багато сигнального голосування було і я підтримав.

Вадим Денисенко з Блоку Петра Порошенка та Валерій Бабенко з "Народного фронту" відмовилися детально поспілкуватися на цю тему.

"Зазвичай картки народних депутатів зберігають у секретаріатах парламентських фракцій. І, як правило, із числа фракцій визначаються відповідальні за зберігання такими картками з числа народних депутатів", – повідомив Олексій Сидоренко, той самий очільник управління комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України. Він інформував, що кожен народний депутат має лише одну картку для голосування, але регламентом не передбачено, де він має її зберігати.

Схоже, головна причина, чому народні депутати не дають ходу справі, не реєструють постанову чи не звертаються до лічильної комісії парламенту, зрештою, чому не залучаються правоохоронні органи – це їхня незацікавленість. А значить, вони заплющують очі на той факт, що їхніми картками голосують інші депутати. І більше того, вони знають або здогадуються, які саме депутати могли скористатися їхньою карткою.

А написання депутатами заяв про те, що вони не голосували, оскільки не були у залі, схоже, більше розраховане на пояснення для виборців та для того, щоб зняти з себе відповідальність за голосування.

Автор: Сергій Андрушко та Громадський рух ЧЕСНО