Сергій Гусовський: "Правила мають бути одні для всіх, і за їх порушення треба карати"

Що має робити партія, чому досі не запрацювали гендерні квоти і для чого Києву районні ради, розповідає голова фракції “Об’єднання “Самопоміч” у Київраді Сергій Гусовський.

Що таке рівний доступ до політики? Це наявність соціальних ліфтів. Тобто коли люди, які раніше не брали участі в політиці, але воліють працювати не тільки на себе, а й для суспільства і з суспільством, отримують таку можливість. Саме так можна боротися з політичною корупцією – ізолюючи ганебну “інституційну пам’ять” старої державної політики.

Щодо державного фінансування партій важливо розуміти, що воно не має забезпечити все. Ті, хто кажуть, що державного фінансування буде достатньо – на ці гроші якраз не заслуговують. Це означає, що їх влаштовує номінальна політична діяльність. Бо ефективна робота потребує інвестицій і часу, і сил, і грошей. Адже гроші потрібні не тільки для офісу, а й для залучення фахівців, і чим більше у вас таких можливостей, тим краще стратегуєте, тим кращий аналіз публічної політики ви робите, тим кращі ваші нормотворчі і законотворчі ініціативи.

 

 

Правила мають бути одні для всіх, і за їх порушення треба карати. Ідучи на вибори, ми дотрималися всіх вимог щодо гендерних квот, інші – ні. І що? Жодного покарання. Якби їх позбавили права брати участь у виборах, – це однозначно б вплинуло. І навчило би на майбутнє. Те саме стосується і порушень під час передвиборчої агітації, під час підрахунку голосів тощо.

Крім гендерних квот важливо також забезпечити права громадян з особливими потребами, яких у нас в країні більше 5%. Зараз людині на візку навіть фізично важко потрапити до сесійної зали Верховної Ради чи Київради.

Явка пропорційно зменшується залежно від рівня виборів. За останні два роки найбільша явка була на президентських, а найнижча – на місцевих виборах. Хоча коли ми виходимо зі своєї квартири чи з будинку, то потрапляємо не на подвір’я Адміністрації Президента, а на подвір’я свого будинку. А хто за це відповідає? Місцева влада. Тому для сталих демократій відносна пасивність на місцевих виборах зрозуміла, – бо там вже давно затишно і розумно. Для нас же, гадаю, саме з місцевого самоврядування має починатися перебудова ставлення громадян до своєї гідності. Треба знати і пам’ятати – наше майбутнє залежить від нас. Саме громадянське суспільство має стати рушійною силою змін у країні.

 

У Києві близько 25 тисяч виборців представлені одним депутатом. Якщо брати місцевий рівень, будь-яку європейську столицю – Лондон, Париж, Варшаву, – то там від 2 до 5 тисяч виборців мають людину, за яку вони голосували, яка представляє їхні інтереси. Мова про депутатів районного чи навіть мікрорайонного (як у Берліні) рівня. У Києві все починається і закінчується міськрадою. Тому 120 депутатів чим тільки не займаються, – від списання старих туалетів до затвердження бюджету столиці. Проте, на міркування і обговорення стратегічних питань – нема ані часу, ані волі.

Громадянське суспільство – єдиний якісний фундамент для політики. Воно розвивається й еволюціонує значно швидше, ніж наявні норми і ті, хто вже отримав доступ до політики. Це важливо, і в цьому якраз є гарантія того, що в Україні все буде добре.

Спецпроект з НВ "Доступ до політики" — рубрика, в якій зібрано уривки з глибинних експертних інтерв’ю, проведених громадськими організаціями "Центр UA" та "Колегіум Анни Ярославни" в рамках повного циклу публічної політики за напрямком "Рівний доступ до політики". 

Джерело: Новое время