Гуманітарка у 2022-му: хто скільки отримав і яка ситуація на Херсонщині, Харківщині і Сумщині?

Точні обсяги назвати складно, оскільки допомогу надають уряди держав, найбільші міжнародні організації, благодійні фонди та приватні особи з усього світу. Допомогу закуповують і всередині країни, але єдиної системи, яка зводила б разом усі дані, немає.

Після 27 вересня портал гуманітарної допомоги не оновлюється. Ні в Кабміні, ні в Офісі президента, що вказані на сайті як засновники ініціативи, не відповіли на запит про причини припинення оновлення. У безумовних лідерах за кількістю надання допомоги США. Це дані проєкту "Ukraine Support Tracker".

За інформацією МЗС, у розрізі міжнародних організацій гуманітарну допомогу надавала в основному ООН, яка розгорнула в Україні одну з найбільших своїх гуманітарних операцій, а також суттєво збільшила присутність агенцій, програм і фондів. Система ООН спрямувала в Україну понад 4,5 млрд доларів.

Рух ЧЕСНО дослідив, як гуманітарна допомога потрапляє з заходу країни на Херсонщину, Сумщину та Харківщину.

Центр волонтерства та захисту

Один з найбільших хабів гуманітарної допомоги — Львівщина. Звідси допомога потрапляє в інші області країни, зокрема, на звільнені й тимчасово окуповані території.

До прикладу, львівська організація "Центр волонтерства та захисту" з’явилася після 24 лютого для допомоги цивільним і військовим і протягом року стала одним з найбільших гуманітарних хабів в Україні. 

З 24 лютого по 21 грудня 2022 року тут відвантажили 6,4 млн кг їжі, 137 904 ящики медикаментів, 61 518 мішків одягу. Основні логістичні центри розташовані в польському місті Томашів та у Львові. Регіональні — у Києві, Одесі, Полтаві, Дніпрі та Костянтинівці.

"Наш центр займається допомогою цивільному населенню, медзакладам, і в нас є окремо напрямок допомоги військовим — це організація "Народна самооборона Львівщина". Хоча де-факто ми всі працюємо на одному складі", — розповідає співзасновниця центру Наталія Шелестак.

Допомогу цивільним і військовим формально розділили, оскільки більшість міжнародних донорів, з якими працює центр, не хочуть допомагати армії, але мають бажання розв’язувати гуманітарні проблеми. Відповідно, Центр волонтерства та захисту сконцентрований на допомозі цивільним: медичне забезпечення, одяг і засоби гігієни, а також інші предмети вжитку (генератори, посуд, постіль тощо).

За кілька днів після звільнення Херсона волонтери привезли допомогу в місто та навколишні ОТГ: Чорнобаївську, Великоолександрівську, Кочубеївську, Білозерську та Борозенську.

Фото: facebook CF 'Volunteering and Help Center'

Наталія Шелестак каже, що організація дізнається про потреби через селищні ради, зокрема, має тісний контакт із Херсонською ВЦА. 

"На херсонському напрямку ми мали постійно контакт з окупованими територіями, хоч це і було складно. Були деякі сільські старости, які ризикували своїм здоров’ям, і одного навіть побили", – говорить Наталія.

Після звільнення в селах була складна ситуація із засобами гігієни та ліками. Зараз організація підтримує контакти з деякими окупованими містами Запорізької області. Також постійно возить допомогу у прифронтові населені пункти Донецької області.

Найбільша проблема центру нині — це закриття витрат на свою операційну діяльність. Нині там працює близько 50 людей, щодня долучаються понад 30 волонтерів. Центр має платити за оренду складу, який спершу був безкоштовним.

Фото: facebook CF 'Volunteering and Help Center'

"Спочатку витрати на операційну діяльність покривав Український католицький університет, але зараз вони не можуть це робити. Тому з кожним днем усе складніше оплачувати логістику, комунальні платежі. Машини, якими возимо допомогу, спочатку були безкоштовні, потім за дизель, а тепер це комерційна ціна", — розповідає Шелестак.

Херсону потрібні генератори, дрова, плівка

Якщо в червні Рух ЧЕСНО писав про те, що одна з нагальних потреб у країні — це пальне, то нині люди потребують можливості обігріву та автономного електропостачання. Особливо гостре це питання на звільнених або обстрілюваних територіях. У Херсоні в перші дні деокупації була дуже складна гуманітарна ситуація — люди жили без опалення, світла, води. 

Гуманітарна допомога почала надходити буквально відразу. У перші дні її звозили на центральну площу Херсона і там роздавали. Це відбувалося досить хаотично, згодом ситуація почала поступово стабілізуватися. 

Частина місцевих волонтерів скаржиться на місцеву владу та її неефективність. У соцмережах на сторінці Херсонської міської ради є багато коментарів про непрозорий розподіл гуманітарки. Частина користувачів вказує, що після заповнення google-форми від міськради з ними ніхто не зв’язався.

Керівниця Центру "Софія" Ольга Цілинко всю окупацію була в Херсоні. Її громадська організація опікується родинами, в яких є діти з ураженнями центральної нервової системи. Жінка розповідає, що в перші дні після деокупації найнеобхіднішими були найпростіші хліб, вода, молоко. З часом потреби змінилися. 

Центр "Софія" не припиняв роботу від 24 лютого — щодня годували підшефні родини. Працювали обережно і з острахом, продукти купували переважно в місті, часом отримували продуктові набори, ліки чи засоби гігієни з підконтрольної Україні території від волонтерів. За словами Ольги Цілинко, під час окупації організація не отримувала жодної підтримки від місцевої влади.

Фото: facebook/Ольга Цілинко

Керівниця розповідає, що потреби в Херсоні часом досить специфічні.

"Тут дуже висока вологість. Ми в центрі будемо ставити пральні і сушильні машини, щоб люди могли прати і сушити одночасно, бо одяг не висихає, пріють речі. Потрібні осушувачі повітря, дуйки. Звичайно, генератори, свічки", — розповідає жінка.

Є проблеми з будівельними матеріалами, плівкою, а також твердим паливом. 

"Наш ліс залишився на лівому березі, а останні дрова можна було купити в травні. Оскільки немає опалення, то проблема з твердим паливом і дровами велика", — каже Цілинко.

Нині організація отримує допомогу від волонтерів і приватних осіб. Пані Ольга не співпрацює з місцевою владою і розповідає, що волонтерам з інших міст у міськраді не раз говорили, що Херсон забезпечений усім необхідним, хоча це не так. Тому жінка радить співпрацювати з місцевими волонтерськими організаціями.

"Краще звертатися до ВЦА", — Янушевич

Голова Херсонської обласної військової адміністрації Ярослав Янушевич із критикою не згоден і каже, що волонтерам з усієї України все ж найкраще звертатися саме до ВЦА, оскільки та має найточніший перелік необхідних речей.

"Якщо волонтерська ініціатива хоче допомогти, то їй краще звертатися до нас, ми точно знаємо, що треба", — каже голова військової адміністрації.

Для координації створено гуманітарний штаб Херсонської області: він збирає інформацію про потреби та комунікує з тими, хто може допомогти

Фото: тг-канад Ярослава Янушевича/Херсонська ОДА. Ярослав Янушевич

Янушевич ділить надавачів на кілька категорій. Перша — це волонтерські ініціативи, які привозять допомогу на власний розсуд. 

"Більш потужні звертаються до нас і питають, куди треба. Ми можемо сказати, де яка потреба є. Потім це обласні військові адміністрації. Ми закріпили низку областей за конкретними громадами", — розповідає Янушевич.

Є таблиця з потребами області, де позначені всі необхідні речі, можливі надавачі, окремо позначена допомога, що вже придбана і перебуває в дорозі до Херсонщини. 

До прикладу, нині область потребує 275 генераторів від 10 до 750 кВ. Частину з них уже купили.

У Херсоні та в громадах є складські приміщення. За словами Янушевича, на місцях є окремі комісії, що розглядають заявки та ухвалюють рішення про надання допомоги.

Центр для переселенців у Херсоні

Коли телефонуємо Анастасії та Сергію Рибальченкам у Херсон, вони саме адресно розвозять гуманітарну допомогу. 

Рибальченки також провели всю окупацію в Херсоні. Сергій працював у готелі. 26 лютого йому подзвонили з районної ради і запитали, чи можуть там поселити людей. Керівництво готелю погодилося, першочергово допомогло з продуктами. Так утворився Центр для переселенців. Далі познайомилися з головним режисером Херсонського театру Сергієм Павлюком і почали працювати разом.

Фото: facebook/Сергій Павлюк

За дев’ять місяців у центрі побувало понад 5000 людей. Окрім прихистку, тут надають адресну гуманітарну допомогу. Для цього збирають гроші на картку Сергія Павлюка, а також співпрацюють з волонтерами з усієї України та з-за кордону. 

Сергій та Анастасія розвозять на своїй легковій машині від 20 до 50 пакетів на день. Вони приїжджають у різні райони та йдуть по хатах, щоб дізнатися, кому допомога справді потрібна. 

Зазвичай у набір входять крупа, макарони, олія, консерви. Іноді також найнеобхідніша побутова хімія.

"Найбільш незахищені зараз пенсіонери, люди з інвалідністю, які не виходять із дому. Завжди потрібні одноразові пелюшки, ліки від тиску, плівка, дерево, щоб "зашивати" вікна, шифер", — розповідає Анастасія Рибальченко.

Фото: facebook/Сергій Павлюк

Нині в готелі, де розміщено центр, немає центрального опалення, але є власна котельня. Та вона не працює без електропостачання, з яким у місті постійні перебої. 

"Зараз у нас генератор позичений, а треба свій, на 9 кВ, трифазний. Це проблематично, бо він дорогий, а самі не можемо собі дозволити. Потрібні брикети вугілля, дрова. Ось ми купили 20 тонн, це нам вистачить на тижні два. А повністю вся зима — це 150 тонн. Зараз хочуть евакуювати район Острова, і ми домовилися, що ми приймемо певну кількість сімей з дітьми. Та щоб це зробити, треба забезпечити готель теплом, інакше в цьому немає сенсу", — каже Анастасія. 

Як живуть Харківщина і Сумщина

Левова частка гуманітарної допомоги припадає на внутрішніх переселенців і на мешканців деокупованих територій. Характерно, що деокуповані території або ті, що зазнали значних обстрілів, потребують також будматеріалів або грошей на ремонт будинків.

Розглянемо приклади Харківщини та Сумщини, що постійно перебувають під ворожими обстрілами. У Сумській обласній військовій адміністрації розповіли, що протягом року отримували продукти (крупи, борошно, консерви, олію, цукор), засоби гігієни, матраци, ковдри, подушки, сонячні лампи, кухонний посуд, генератори.

Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) надала Сумській області засоби для "Пунктів незламності": кип’ятильники, електричні чайники, термоси, індивідуальні фільтри-глечики для води та додаткові картриджі до них, електричні конвектори, електровентилятори-обігрівачі, масляні обігрівачі, дров’яні обігрівачі (буржуйки), електроплитки, посуд, ліхтарі, свічки, спальні мішки — утеплені, електричні зігрівальні простирадла, дорослі розкладачки, батарейки, павербанки, генератори, засоби першої допомоги.

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Червоний хрест, Агентство з питань технічного співробітництва та розвитку (ACTED) надали натуральну та матеріальну допомогу у відновленні зруйнованого внаслідок війни житла (на легкий ремонт).

У Харківській ВЦА повідомили, що отримали 359 вагонів гуманітарної допомоги з Польщі та 13 зі Словаччини. Центр кризових ситуацій та підтримки МЗС Франції надіслав понад 300 тис. кілограмів харчових наборів, а також понад 6 тис. кілограмів медикаментів і медичних матеріалів широкого асортименту.

Фото: Фонду 'Харків з тобою. Жителі села Дворічна отримали гуманітарну допомогу, деокупована Харківщина.

Гуманітарну допомогу для переселенців отримала чи не кожна громада у відносно безпечних областях країни. Найчастіше: розкладачки, матраци, ковдри, рушники, гігієнічні набори. 

Окремий вид гуманітарної допомоги — це грошові виплати. Зокрема, таку допомогу переселенці отримують від Місії Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні спільно з Товариством Червоного Хреста України, ООН, Норвезької ради у справах біженців (NRC). Програма грошової допомоги від ЮНІСЕФ "Спільно" допомагає грошима багатодітним сім'ям. 

Міжнародні організації та уряди країн уже оголосили, що у 2023 році продовжать підтримувати Україну гуманітарною допомогою, оскільки її потреби не зменшуються, а лише зростають через щоденні обстріли цивільної інфраструктури. 

Україна нині очолює рейтинг країн, які потребуватимуть допомоги ООН у 2023 році. Наступного року міжнародна організація розраховує залучити 5,7 млрд доларів на підтримку українського народу, який потерпає від війни.

Наталія Патрікєєва для "Лівого Берега"