Мільйонні медіапідряди: скільки грошей витрачають міськради облцентрів на висвітлення своєї діяльності

Власні медіа — не привід економити

Витрати на висвітлення діяльності міської ради самі по собі не є чимось однозначно негативним. Не всі міські ради обласних центрів мають власні комунальні медіа, тому для частини місцевої влади співпраця зі сторонніми редакціями — цілком логічний спосіб доносити інформацію про свою роботу. Це дозволено, наприклад, статтею 63 закону “Про медіа”, згідно з якою органи місцевого самоврядування мають право замовляти роботи та послуги в зареєстрованих медіа. Звісно, це не безоплатно, тож місцеві ради закладають ці видатки в бюджети цільових програм. Їх ухвалюють відповідно до закону “Про місцеве самоврядування”.

Згідно з нашим попереднім дослідженням, частина міських рад обласних центрів взагалі не має комунальних медіа. Йдеться, зокрема, про Житомир, Кропивницький, Луцьк, Львів, Одесу, Полтаву, Рівне, Суми, Тернопіль, Ужгород, Харків, Херсон, Черкаси та Чернівці. Здавалося б саме ці міста мали б стати лідерами за використанням коштів на висвітлення діяльності в медіа, але відповіді на запити ЧЕСНО продемонстрували зовсім іншу картину.

Читайте також: Сотні мільйонів без реформ: як місцева влада нарощує фінансування комунальних медіа

Як бачимо, Одеська міська рада торік витратила 161 тисячу гривень і 200 тисяч передбачила на 2026 рік. Черкаська — 418 тисяч гривень та 191 тисячу відповідно. Чернівецька міськрада виділила лише 37 тисяч гривень торік та 43 тисячі запланувала цьогоріч.  

Переважно ради без комунальних медіа закладають кошти в діапазоні до двох мільйонів гривень. Серед таких міст найдорожче висвітлення діяльності було в Кропивницькому — 2,1 млн грн у 2025-му й 2,6 млн — у 2026-му, в Луцьку — по 1,9 млн щороку та в Сумах — 1,7 млн торік й на триста тисяч менше цьогоріч. Але не вони стали лідерами за витратами.

Виявилося, що наявність власних комунальних медіа зовсім не гарантує відмову міської ради від додаткових витрат на висвітлення діяльності у сторонніх ЗМІ. Єдиним винятком стала Київська міська рада:

“Згадані підприємства на підставі відповідних статутних повноважень здійснюють свою діяльність з метою забезпечення постійного та регулярного інформування громадськості про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єктивне та всебічне висвітлення процесів громадсько-політичного, суспільного, економічного та культурного життя столиці, що не потребує укладання договорів та коштів на висвітлення діяльності з різними суб’єктами в інформаційні сфері”, — відповів департамент суспільних комунікації КМДА.

Звісно, до контенту й фінансування комунальних мовників столиці є питання, але позиція зрозуміла. 

Читайте також: Контроль над ефіром: на який контент місцева влада витрачає сотні мільйонів гривень

Натомість більшість інших міських рад, маючи власні телеканали й радіостанції чи редакції, все одно продовжує додатково оплачувати висвітлення своєї роботи в приватних медіа. Іноді йдеться про відносно невеликі суми. Наприклад, Хмельницька міська рада у 2025 році витратила на це 338 тисяч гривень, Запорізька — 464 тисячі, Чернігівська — менше за 50 тисяч. 

В частині міст такі витрати обчислюються вже мільйонами, а подекуди — десятками мільйонів гривень. Так, Івано-Франківська міська рада торік спрямувала на висвітлення діяльності у сторонніх медіа 12,6 мільйона гривень, а цього року планує ще 7,7 млн. Дніпровська міська рада — 5,9 млн у 2025 році та ще близько чотирьох мільйонів у 2026-му. Миколаївська міська рада уклала договорів на 5,4 млн у 2025 році та ще на чотири мільйони — в 2026-му. Вінницька міська рада — 3,7 млн торік і вже має 2,6 млн законтрактованих коштів цього року.

Куди не клацни — всюди мер

Івано-Франківська міська рада коштів на висвітлення своєї діяльності не шкодує. Раніше ми писали про найдорожчі комунальні медіа країни, серед яких фігурувала франківська “Вежа”. Утримання цього медіа обходиться містянам у 13,5 млн грн на рік. Схоже, що одного “ручного” медіа для цієї міськради замало. Згідно із відповіддю на запит ЧЕСНО, торік вона виділила на появу посадовців у приватних медіа понад 8,5 млн. Проте, якщо підсумувати розписані на кожне видання суми, то видатки становили понад 12,5 млн. Це — найбільша сума з-поміж обласних центрів.

Івано-Франківська міськрада має й один із найдовших списків підрядників. У 2025 році послуги з висвітлення діяльності ради надавали аж 17 медіа, а суми контрактів стартували з 200 тисяч. Найбільше коштів отримало ТОВ “Західний кур’єр” — майже 3,9 млн грн. Це — друковане видання, яке до 2016 року було комунальним підприємством Івано-Франківської міської ради. Тоді в Україні відбувалося реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації — процес, у межах якого органи влади втратили можливість бути засновниками газет та фінансувати їх напряму. Відтоді керівником і кінцевим бенефіціаром видання є Руслан Угринчук, який очолював газету ще до реорганізації.

Тож в Івано-Франківську продовжують грошову підтримку цього видання в інший спосіб — через договори на висвітлення діяльності міської ради. Так, у протоколі засідання тендерного комітету ще за 2017 рік знаходимо обґрунтування того, чому “Західний кур'єр” має пріоритетне право на висвітлення діяльності Івано-Франківської міської ради. Там посилаються на статтю 12 Закону України “Про державну підтримку реформованих друкованих засобів масової інформації”, відповідно до якої редакції реформованих ЗМІ отримують пріоритетне право на укладання договорів щодо висвітлення діяльності органів влади та місцевого самоврядування.

Подібна ситуація в Дніпрі. Міськрада володіє телеканалом “ДніпроTV”, а додаткові інформаційні послуги замовляє в ТОВ “Газета “Наше місто” — правонаступниці колишньої комунальної газети цієї ж ради. Тобто мова йде про друковану продукцію. І це ще можна зрозуміти, бо на відміну від Івано-Франківська, інших контрагентів тут немає. З іншого боку, сума теж — чимала. Торік за два договори заплатили майже шість мільйонів, дещо менше — майже чотири — запланували на 2026. Не кожен чинний комунальний канал може похвалитися таким фінансуванням. Втім, порівняно з попередніми роками Дніпро демонструє неабиякий поступ щодо скорочення витрат. За даними журналістів, 2024-го сума витрат на рекламу тут становила понад 50 мільйонів. Таке скорочення не випадковість — десятки мільйонів на висвітлення діяльності були нормою для Дніпра до позаминулого року, коли підозру в незаконному збагаченні й недостовірному декларуванні майна на 47 мільйонів отримав заступник мера Олександр Сидоренко. Він курував напрямок піару міськради. Журналісти пов’язували його з депутатом Олексієм Безуглим, який частково володів “Нашим містом”. А останнього — з чинним керівником газети Сергієм Василенком.

Схоже, ці видання навіть після десятиріччя від реформування де-факто залишаються комунальними. Але так не всюди — такої багатомільйонної підтримки з бюджету громади не мають, наприклад, такі видання, як львівська “Ратуша” (23 тисячі з бюджету міста в 2025-му) чи хмельницький “Проскурів” (140 тисяч у 2025-му). А вони теж були комунальними. 

Зважаючи на те, що Івано-Франківська міська рада поки що не надала інформації про вже підписані договори на 2026 рік, звернемо увагу на контент “Західного кур’єра” останнього тижня 2025 року. Одразу помітно, що міський голова Руслан Марцінків регулярно з’являвся в новинній стрічці видання. Так, 23 грудня вийшов матеріал, у тексті якого зазначалося, що інформацію взяли зі сторінки міського голови. Видання писало: “На своїй сторінці в мережі міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків повідомив, що мав за честь відзначити тих, хто прославляє наше місто на весь світ”. Далі — цитати та переказ самого допису. 

26 грудня Марцінків фігурував у матеріалі про показ вистави “Незламне Різдво” театру на ходулях “Глорія”. Журналісти знову посилалися на повідомлення міського голови й цитували його заклик: “Приходьте прожити цю історію разом, на вас чекатимуть яскраві коляди з різних етнічних регіонів нашої землі та неповторне дійство”. Примітно, що на афіші заходу, яку опублікував департамент культури міської ради, окремо був розміщений підпис Руслана Марцінківа, що нагадувало елемент персонального піару.

29 грудня в медіа з’явилися одразу два матеріали за участі міського голови. Перший стосувався акції підтримки родин полонених та зниклих безвісти військових. Серед чотирьох фотографій до матеріалу — окремий кадр із виступом міського голови. Другий матеріал того ж дня був присвячений загибелі військового: саме Марцінків повідомив про скорботну звістку.

30 грудня міський голова знову був у двох публікаціях. Перша стосувалася святкового маршруту до 42-річчя відкриття тролейбусного руху в Івано-Франківську. Видання цитувало слова Марцінківа щодо шляху та часу проведення заходу. Інший матеріал був присвячений міжнародному фестивалю “Коляда на Майзлях”. Тут вже посилалися на пресслужбу міського голови та публікували його цитату. 

31 грудня Руслан Марцінків фігурував у матеріалі про тестування дуобуса на вулиці Вовчинецькій. Ще одна публікація того ж дня стосувалася передання автомобіля військовим на Покровський напрямок — і знову з посиланням на повідомлення міського голови.

Як бачимо, “Західний кур’єр” активно використовував фігуру міського голови у своїх новинах. Тематика повідомлень при цьому залишалася винятково позитивною: розвиток громадського транспорту, підтримка військових, культурні події, нагородження спортсменів. У стрічці фактично не було матеріалів із критикою міської влади чи проблемними питаннями. Натомість міський голова систематично з’являвся у контексті “хороших новин”, що відповідає типовим підходам політичного піару та формування позитивного іміджу посадовця через локальні медіа.

На другому місці за фінансуванням із франківського бюджету — телерадіокомпанія “РАІ”. За даними сервісу Youcontrol, її засновники — родина Русиняків, а керівник і власник найбільшої частки у структурі власності — Русиняк Андрій Іванович. За однією із версій, яку озвучив він сам, у назві медіа заховані його ініціали. Тож за прямі ефіри в програмі “Новий погляд” і телепрограми “На часі” на іменному каналі прикарпатця міська рада заплатила майже 1,2 млн грн, а за радіопрограми “Наше місто” та радіосюжети — 585,6 тис. грн. 

Відтак посадовці міської ради були гостями переважної більшості грудневих випусків. Керівник комунального закладу “Дім воїна” Микола Крошний був у студії програми “На часі” 1 грудня. Наступного дня — заступник міського голови Івано-Франківська Михайло Смушак, а 19 грудня  — ще один заступник мера Юрій Гапончук. 

Але абсолютним лідером за кількістю появ став, звісно, Руслан Марцінків. Його передноворічний телерадіомарафон стартував 1 грудня у програмі “Наше місто”, 5 грудня мер знову був у цій самій студії, так само як і 12 числа, і 19-го. Крім того, за місяць вийшло ще три випуски “Нового погляду” за участі Марцінківа: 9, 15 й 19 грудня. Тривалість цих програм від 15 хвилин до години, а ще тільки на цьому телеканалі вийшло чимало сюжетів за участі франківського мера. Масштаби присутності міського голови в інформпросторі міста просто вражають. Теоретично локальні медіа, зрештою, як медіа загалом, мали б виконувати функцію “сторожового пса” демократії. Однак отримують кошти від влади, за діяльністю якої мали б наглядати.

Дублювання по-вінницьки

Вінницька міська рада, на відміну від Івано-Франківської, має коротший список медіапідрядників і меншу суму витрат на висвітлення діяльності. Але певні спільні тенденції все ж прослідковуються.

Громада входить до трійки лідерів в Україні за фінансуванням комунальних медіа в 2025-2026 роках. Втім, окрім 60,6 млн грн торік і 78,8 млн цьогоріч на радіокомпанію “Місто над Бугом” і телеканал “Віта”, міськрада додатково витрачає кошти на висвітлення діяльності в інших ЗМІ. В 2025 році на це спрямували ще 3,7 млн, а станом на момент виходу матеріалу у 2026 році уклали контрактів на 2,6 млн. Левову частку (майже по два мільйони щороку) дістається ОА ВГТРК “Вінниччина”, керує якою Сергій Драчук. До слова, чоловік двічі невдало балотувався до парламенту: 2014-го — від нині забороненої “Комуністичної партії України”, а 2020 — від “Слуги народу”. Втім колишні партійні вподобання не заважають за гроші показувати в ефірі представників “Стратегії Гройсмана”. Це стає зрозуміло під час аналізу всіх випусків новин за грудень 2025 року на YouTube-каналі цього медіа. 

Із 21 випуску лише у восьми не було представників міської влади. Тобто майже у 62% новин фігурував щонайменше один чиновник Вінницької міськради. Найчастіше (шість разів) — міський голова Сергій Моргунов. 

Як видно з колажу, переважно це були матеріали про передання допомоги військовим: автомобілів, FPV-дронів та БПЛА. Лише в двох випадках тематика була злегка іншою — сесія міськради з програмами підтримки захисників і членів їхніх родин та вручення Моргунову відзнаки за допомогу армії.

Регулярно у новинах з’являлися й інші представники міської влади. Директорка департаменту соціальної політики Валентина Войткова коментувала заходи для дітей загиблих захисників та ветеранів. Начальниця відділу молодіжної політики Юлія Мончак — майстерклас із виготовлення окопних свічок, заходи для ветеранів та молоді з інвалідністю. Окремо в сюжетах були присутні й представники КП “Офіс туризму Вінниці”, які розповідали про марку зі світлинами міста, ярмарок хендмейду та аромадифузори із запахом вишні.

Водночас у новинах не було жодного критичного сюжету про діяльність міської влади чи проблеми громади. Фактично, коштом бюджету громади було профінансовано ще один телеканал, який виконує функції комунального медіа, але з іншою ліцензією. Це дозволяє поширювати контент за межі Вінниці та формувати позитивний імідж владної верхівки не лише серед мешканців громади. Причому йдеться про піар широкого пулу політиків, адже військова допомога від Вінницької громади йде через “надбудову” — Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб, який координує Володимир Гройсман. З точки зору формування прихильності електорату на майбутніх виборах таке дублювання контенту має сенс. Але чому за це платить громада?

Комунальний канал без фінансування, але з договорами на мільйони

У Миколаївській міській раді діє програма розвитку інформаційно-комунікативної сфери міста на 2020–2026 роки. Саме в ній закладені витрати на медіа. Захід “Взаємодія з електронними та друкованими ЗМІ, каналами мовлення різних форм власності щодо висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування” передбачав у 2025 році 7,64 млн грн, а на 2026 рік — понад вісім мільйонів.

Втім, суми, які вдалося встановити за відповіддю на запит Руху ЧЕСНО, суттєво відрізняються від зазначених у програмі: 5,47 млн грн у 2025 році та 4,1 млн на 2026 рік. Ці числа з’явилися в результаті опрацювання теки з документами, які надіслала міська рада, пославшись на те, що орган місцевого самоврядування не зобов’язаний створювати чи узагальнювати нову аналітичну інформацію, якщо вона раніше не була систематизована.

Так чи інакше, а переважна кількість грошей дістається КП “ТРК “МАРТ”, засновником якої є Миколаївська міська рада. Водночас у попередніх відповідях на запити Руху ЧЕСНО рада зазначала, що фінансування комунальних медіа на 2025–2026 роки не передбачене.

“Миколаївська міська рада є засновником єдиного медіа - Комунального підприємства Телерадіокомпанія “МАРТ” (засновано 04.02.2003 року). Проте Миколаївська міська рада як засновник комунального телеканалу не здійснює його фінансування. Разом із тим зазначимо, що у 2025 році Миколаївською міською радою було ухвалено рішення про поповнення статутного капіталу КП ТРК “МАРТ” на суму 2 млн грн (два мільйони гривень) для провадження статутної діяльності. Наразі будь-яке фінансування КП ТРК “МАРТ” у 2026 році не заплановано”, — писала міськрада у відповіді на наш попередній запит.

Насправді ж у 2025 році підтверджений обсяг фінансування “МАРТ” (згідно з документами теки) становив щонайменше 2 мільйони 579 тисяч 196 гривень, а у 2026 році — 3 мільйони 378 тисяч 860 гривень. Це створює доволі суперечливу ситуацію. З одного боку, міська рада декларує відсутність фінансування комунального медіа, а з іншого — значна частина коштів із програми висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування надходить саме йому, але обхідними шляхами: через договори, які укладають окремі департаменти, управління та комунальні підприємства міськради. Окремої уваги заслуговують суми цих контрактів, які максимально наближені до порогових значень у 49 990 або 99 990 гривень.

А загалом “МАРТ” — типовий комунальний канал зі стандартними проблемами, зокрема засиллям чиновників у кадрі. Про це свідчать результати аналізу контенту його YouTube-каналу за грудень 2025-го. У цей місяць міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич з’являвся в 11 сюжетах телеканалу.

Частина цих появ є цілком виправданою. Наприклад, у сюжеті про ухвалення бюджету на 2026 рік, який вийшов 31 грудня, були присутні не лише Олександр Сєнкевич, а й секретар міської ради Дмитро Фалько, директорка департаменту фінансів Віта Святелик, а також депутат міськради Сергій Кантор. У цьому випадку присутність усіх цих посадовців є логічною, оскільки йдеться про процес ухвалення бюджету, і ці особи безпосередньо залучені до нього.

Водночас не всі випадки появи або згадок виглядають однаково обґрунтованими. Так, 25 грудня Олександр Сєнкевич з’являвся у двох окремих матеріалах. У першому випадку журналісти використали відео зі сторінки міського голови, де він розповідає про передачу на баланс громади трамвайної підстанції та подальші плани щодо неї. У другому — він уже фігурує у короткому матеріалі про отримання містом шкільного автобуса від держави та висловлює подяку за це. Крім того, мер з’являвся у сюжеті про відкриття ялинки, в сюжеті про подяку місту-побратиму за подарунки для дітей, а також у сюжеті про антикорупційний документальний фільм для молоді.

Частими героями сюжетів телеканалу ставали й інші чиновники міської ради та керівники комунальних підприємств. Ці матеріали часом взагалі не відповідали класичному новинному формату, оскільки просто описували діяльність окремих комунальних закладів або підприємств без чіткого інформаційного приводу. Наприклад, 17 грудня вийшов сюжет, побудований на синхронах одного спікера — Андрія Гончара, заступника директора КП “ДЄЗ Пілот”, який розповідав про роботу підприємства. 23 грудня Світлана Саранчина, директорка палацу творчості учнів так само фактично лише розповідала про роботу свого закладу, гуртки та напрямки діяльності.

Окремо варто зазначити, що 11 грудня відбулася пресконференція за участі Олександра Сєнкевича та Ганни Личко, директорки департаменту освіти, присвячена проблемам шкільного кейтерингу. Позиція міської ради в цьому матеріалі подавалася в контексті пояснення причин ситуації та заперечення відповідальності влади.

Загалом у проаналізованих випусках відсутні критичні матеріали щодо проблем міста або діяльності органів влади. Новинний контент переважно складається з матеріалів із участю або згадками посадовців, тоді як альтернативні голоси мешканців міста з’являються рідко і переважно епізодично (наприклад, як відвідувачі подій або виставок). А зважаючи на значні грошові вливання бюджетних грошей у телеканал, зрозуміло, що він фактично виконує функції, подібні до розширеної пресслужби міської ради — піару за кошт громади.

Інформування ≠ піар

Витрати місцевої влади на висвітлення своєї діяльності самі по собі не є чимось незаконним чи однозначно негативним. Для частини громад, які не мають власних комунальних медіа, співпраця зі сторонніми редакціями може бути цілком логічним інструментом комунікації з мешканцями. Проблема починається тоді, коли інформування фактично перетворюється на системний політичний піар посадовців або ж старою і звичною “джинсою” за кошти громади.

Аналіз контенту медіа-підрядників показує спільну тенденцію: у новинах переважають позитивні згадки про міських голів і чиновників, регулярні ефіри за їхньою участю, сюжети про передання допомоги, відкриття об’єктів, нагородження чи культурні події. Натомість критичні матеріали про проблеми міст, конфлікти, неефективні рішення чи незручні для влади теми практично відсутні. У результаті частина таких медіа фактично виконує роль розширених пресслужб міських рад.

Особливо показовою є ситуація в містах, які вже мають власні комунальні телеканали, радіостанції чи редакції, але паралельно продовжують витрачати мільйони гривень на додаткове висвітлення діяльності у приватних медіа. У деяких випадках це виглядає як дублювання функцій або спосіб збільшити присутність посадовців в інформаційному просторі громади.

Водночас варто враховувати, що доступ до інформації сьогодні значно простіший, ніж 15–20 років тому. Практично кожна міська рада має власний сайт, сторінки у соціальних мережах, YouTube-канали чи Telegram-ресурси. Міські голови та посадовці також активно ведуть власні сторінки. Тож мешканці громад можуть без особливих труднощів отримати базову інформацію про рішення, програми чи діяльність влади навіть без посередництва традиційних медіа.

Втім, це не означає, що потреба у журналістському висвітленні роботи місцевої влади зникла. Навпаки — медіа можуть пояснювати складні рішення, аналізувати документи, звертати увагу на проблеми або показувати ширший контекст подій. Саме тому проблема полягає не в самому факті фінансування висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування, а у тому, як саме ці кошти використовують і чи не перетворюється таке інформування на політичний піар за гроші громади.