8 і 9 травня. День пам’яті та примирення проти "побєдобєсія"

8 травня у День пам’яті та примирення вшановують людей, які віддали своє життя у боротьбі з нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років. 

Гасло “Ніколи знову” змушує осмислювати ті втрати, яких зазнало людство через нацизм і рашизм. У росії ніколи не було Дня пам’яті та примирення, зате тут 9 травня було “побєдобєсіє”. І це “побєдобєсіє” активно поширювали через місцеву владу на сході та півдні України, що фіксував Рух ЧЕСНО. І саме там, де насаджувалася така низькоякісна культура, зараз іде боротьба з ворогом.

До “побєдобєсія” росіяни долучені змалечку. 

Так формується нове покоління у держави-терориста. Дітей садять у танчики і під “можем павтаріть” возять вулицями. 

У журналі “Перець” так висміювали  “побєдобєсіє”, але це була гіперболізована карикатура.

Зараз же це — сувора реальність росії. 

У цій державі громадяни мільйони загиблих відзначають салютами. 

В Україні плакати і графіті про дати 8 і 9 травня давно стали частиною інформаційного спротиву, зразки якого Рух ЧЕСНО зібрав у однойменній виставці. Саме цьому присвячена низка робіт Нікіти Тітова. На одній з них голуб миру вшановує загиблих Другої світової війни і це протиставляється святкуванню росіян 9 травня на крові.

Ще одна робота Тітова демонструє, що нацистська Німеччина та комуністичний СРСР по своїй суті є одним і тим самим, а не протиборними силами добра та зла, як це подають підручники історії в росії. 

Окрім гасла “Ніколи знову” після початку російсько-української війни з’явилося ще одне: “Пам’ятаємо — перемагаємо”. Український інститут національної пам’яті наголошує, що українці “перемогли нацизм — переможуть і рашизм”. І викидають символи рашизму і нацизму на смітник історії. 

І як би не хотіла політична еліта росії застрягнути в часі, зміни все одно відбуваються. Цьогоріч в рф не буде традиційної акції “безсмертний полк”. Там це пояснюють “безпековими питаннями”, але британська розвідка наголошує на тому, що влада держави-терориста насправді боїться протестів. Саме тому ці акції “побєдобєсія” пройшли в Лівані, Тунісі та Китаї.

На додаток, росія не може розраховувати на урочисту щорічну акцію. За останній рік і кілька місяців війни армія, яка вважала себе другою армією світу, втратила майже дві сотні тисяч бійців. Це вже далеко не полк. А розбита техніка окупантів стоїть у низці міст нашої країни та країнах-партнерах Європи. Та ж техніка, якій пощастило вирватися назад в росію везе в “багату” росію пральки і унітази. 

Саме це відобразив ЄЛКО у своїй роботі.

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну велика кількість світових та українських художників почали порівнювати Володимира Путіна з Адольфом Гітлером. 

У польському місті Гданськ місцевий художник Петро Яворський намалював мурал на підтримку України, зобразивши президента РФ у компанії кривавих диктаторів 20-го століття.

У Дніпрі зображений Путін, з характерними ознаками Гітлера, у логотипі фільмів “Мисливці на привидів”, адже українці “Мисливці на Путлера”. 

Чергове графіті де Путіну прималювали вусики та чубчик Гітлера та побажали швидше повторити його долю у своєму бункері.

Ось такий дорожній знак стоїть у Моталі, Швейцарія. Диктатори гуляють за ручки, напевно, йдуть творити новий геноцид.

За ручки ходять не лише диктатори, але й диктаторські режими, наприклад, на картині художниці Анни Данчишин.

Нагадаємо, раніше Рух ЧЕСНО дослідив, як митці використовують образ Тараса Шевченка, щоб вести у бій наших військових та піднімати бойовий дух.

Окрім марок та листівок, інформаційний спротив, як уже писав Рух ЧЕСНО, проявив себе на бордах, муралах і графіті. Вуличну виставку можна переглянути з 14 квітня у Хмельницькому.

В онлайн-музеї агітації також працює виставка “Проросійська партіє, йди нах*й!”. Тут зібрано експонати агітації та пропаганди проросійських партій, які вже заборонені в судовому порядку.