Для чого Буданову Тігіпко? Позаштатні радники ОП з новими статусами

Після попередньої публікації про те, як змінилася система радників в Офісі президента після звільнення Андрія Єрмака, Рух ЧЕСНО надіслав повторний запит, аби з'ясувати, хто працює позаштатними радниками всього Офісу президента та самого очільника ОП, адже в першій відповіді цих людей не було —  перелік містив лише штатних працівників.

Після зміни керівництва ОП в 2025 році частина радників формально “випала” з команди, але швидко повернулася, хоча вже в іншому статусі. 

Як-от Михайло Подоляк і Сергій Лещенко. Адже за часів Андрія Єрмака обидва працювали позаштатними радниками безпосередньо глави ОП. Після його звільнення їх також формально звільнили з цих посад, проте невдовзі перепризначили знову, цього разу вже як позаштатних радників всього Офісу президента. Фактично — ті самі люди, той самий статус, інша формальна прив'язка.

На своїй посаді позаштатного радника Офісу президента залишилися Вікторія Страхова та Ігор Веремій. 

Ігор Веремій — економіст та держслужбовець зі стажем. У 1990-х і 2000-х він обіймав ключові посади в міністерстві економіки, зокрема відповідав за експортний контроль і торговельні обмеження, з вересня 2014 до лютого 2015 року був заступником Міністра економічного розвитку і торгівлі України, раніше  працював у дипломатичній сфері — очолював торговельно-економічну місію посольства України в Росії. Також входив до керівництва економічного блоку в Секретаріаті та Адміністрації Президента. Має звання заслуженого економіста України.

Про Вікторію Страхову відомо, що вона фахівчиня у сфері фінансів та юриспруденції. У липні 2019 року призначена на посаду члена наглядової ради за квотою президента в АТ “Укрексімбанк”. 

Це типовий приклад того, як обіцяні кадрові зміни не завжди означають реальне оновлення штату.

Склад своїх позаштатних радників новий керівник ОП все ж повністю перезавантажив.

Не стало сюрпризом побачити у цьому списку Андрія Юсова, адже він колишній представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, відомий як речник ГУР. Це логічно: Буданов сам очолював ГУР до призначення керівником ОП, а Юсов був обличчям цього відомства в публічному просторі.

А от поява Сергій Тігіпка — вже інша історія. Колишній лідер партії “Сильна Україна” та віцепрем'єр-міністр часів Януковича. 16 січня 2014 року Тігіпко проголосував за так звані “диктаторські закони”, які стали одним із символів спроби Януковича придушити протести українців. Крім того, Тігіпко є власником фінансово-промислової групи “ТАС” — однієї з найбільших груп України. Одним з банків, що входить до неї є “Універсал Банк”, котрий надає ліцензію для Monobank.

Як і на яких підставах людина з таким політичним бекграундом опинилася серед радників керівника Офісу президента Буданова — відповіді в публічному просторі немає.

Третім позаштатним радником очільника ОП є один із лідерів одеської “Пори” Роман Девятов, який невдало балотувався до Верховної Ради V скликання від Громадянського блоку "Пора-ПРП” під №96, а до парламенту VI скликання — від “Партії вільних демократів”, яку очолював нардеп Михайло Бродський. 

Згодом Девятов працював заступником керівника на той час Управління молодіжної та сімейної політики міськради Одеси Андрія Юсова. У 2012 році, коли обласну організацію "УДАРу" очолив Юсов, Девятова обрали його заступником.

Крім того, Девятов був помічником на громадських засадах нардепа ВРУ V скликання від БЮТ Володимира Куренного, а також нардепа від “УДАРу” в Раді VІІ скликання та ексмера Одеси Едуарда Гурвіца. Примітно, що Девятов досі офіційно є керівником Одеської обласної організації партії “Пора”.

Спільним для всіх семи прізвищ є не лише позаштатний статус, а й повна інформаційна непрозорість. На офіційному сайті президента України цих людей не знайти. Немає опису їхніх функцій, напрямів роботи, підстав призначення, що й кому саме вони радять. Дізнатися про їхнє існування можна лише надіславши офіційний інформаційний запит. І навіть тоді, як показав досвід ЧЕСНО, потрібно точно зазначати примітку “поза штатом”, адже попросивши перелік усіх радників — відповідь може бути неповною. 

Це все наслідки системної закритості інституції, яка де-факто має доступ до найвищого рівня державного управління, і при цьому не несе жодної публічної відповідальності.