Тігіпко Сергій Леонідович

Народний депутат Верховної Ради 3, 4 та 7 скликань. Колишній віцепрем’єр-міністр (з 1997 до 1999 року), міністр економіки (з 1999 до 2000 року) та віцепрем’єр-міністр – міністр соціальної політики (з 2010 до 2012 року). Колишній голова НБУ (з 2002 до 2004 року. Власник фінансово-промислової групи “ТАС”, котра входить до числа найбільших груп України. Одним з банків, що входить до групи є “Універсал Банк”, котрий надає ліцензію для “Monobank”.

У 2023 році Антимонопольний комітет України дозволив компанії Тігіпка придбати хмельницьку компанію "Нейл", одного з найбільших виробників цвяхів в Україні.

У 2022 році після початку російського повномасштабного вторгнення в Україну Тігіпко назвав Володимира Путіна військовим злочинцем, а РФ - країною-агресоркою.

У 2021 році АМКУ дозволив Тігіпку купівлю трьох агрокомпаній у Чернігівській області: ПСП "Червоний маяк", СТОВ "Дружба" (обидва - село Сядрине) і ТОВ "Полісся СЛ" (село Хотіївка).

У 2020 році після обрання президента Володимира Зеленського Тігіпка розглядали на посаду прем’єр-міністра України, однак згодом після обурення суспільства його кандидатуру відхилили.

У тому ж році Тігіпко намагався придбати 99% акцій Промінвестбанку, однак угода була заблокована Національним банком України.

Станом на 2019 рік Тігіпко входив у топ-15 найбільш багатих українців за рейтингом видання Фокус.

У 2019 році Антимонопольний комітет України дозволив Тігіпку придбати понад 50% у статутних капіталах компаній "Арена-Сіті" і "КАН”. Окрім цього до списку придбань бізнесмена потрапив і вагонобудівний завод у Полтаві за 36 млн гривень.

У 2018 році група "ТАС" придбала ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському", який до цього належав п’ятому президенту Петру Порошенку.

У січні 2019 року НБУ прийняв рішення про накладання штрафу на АТ "Універсал Банк". Підставою стало виявлення факту виведення банком готівки у сумі близько 2,9 мільярда гривень. Пізніше Окружний адмінсуд Києва скасував рішення НБУ.

У 2018 році банк Тігіпка АТ "Таскомбанк" завершив злиття з "дочкою" російського Сбербанку в Україні.

Впродовж 2017 року ексдепутат придбав 100% акцій компанії-забудовника "Білдінг Інвест Груп" та неплатоспроможний банк “Новий”.

У квітні 2014 року Тігіпко заявив про відродження партії “Сильна Україна”. Він очолив виборчий список цієї політсили на позачергових парламентських виборах у жовтні того ж року. За підсумками голосування “Сильна Україна” отримала близько 500 тисяч голосів (3,1%) та не пройшла до Верховної Ради.

У тому ж році Тігіпко відвідував захоплену проросійськими силами будівлю обласного управління СБУ в Луганську, де проводив переговори. Згодом політик стверджував, що там немає ні заручників, ні росіян.

У 2014 році Тігіпко невдало балотувався на позачергових виборах президента України, посів п'яте місце з більш ніж 940 тисячами голосів (5,2%). Тоді ж він виявляв бажання очолити Партію регіонів та висловив сподівання, що ПР підтримає його на президентських виборах. Але партія надала перевагу Михайлу Добкіну, а Тігіпка виключила зі своїх лав. Згодом Тігіпко вийшов з фракції Партії регіонів у Верховній Раді.

16 січня 2014 року Тігіпко голосував за так звані “диктаторські закони”, які були ухвалені з грубим порушенням регламенту і законодавчої процедури, обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту та були направлені проти Євромайдану.

У 2012 році був обраний народним депутатом Верховної Ради 7 скликання від Партії регіонів (№3 у списку). Член комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій. Увійшов до складу фракції Партії регіонів.

У ході виборів Тігіпко був заступником керівника центрального виборчого штабу Партії регіонів Андрія Клюєва. Також напередодні виборів Янукович звільнив Тігіпка з посади віцепрем'єра - міністра соцполітики.

У 2012 році “Сильна Україна” саморозпустилася й об'єдналася з Партією регіонів, а Тігіпко став заступником голови ПР.

У грудні 2010 року президент Янукович, який внаслідок повернення до Конституції України в редакції 1996 року отримав одноосібне право формувати Кабмін, призначив Тігіпка віцепрем'єром - міністром соціальної політики в оновленому уряді Миколи Азарова. Тігіпко був автором пенсійної реформи 2011 року, внаслідок якої, зокрема, пенсійний вік для жінок підвищили до 60 років.

У 2010 році невдало балотувався на посаду президента України як самовисуванець.  У першому турі виборів посів третє місце з 3,2 млн голосів (13,1%).

У 2009 році Трудова партія України обрала Тігіпка своїм головою та змінила назву на “Сильну Україну”. 

У 2008 році прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко призначила Тігіпка своїм радником на громадських засадах. Обидва стали співголовами Ради інвесторів при Кабінеті міністрів. У 2009 році Тігіпко заявив про готовність увійти до складу уряду Тимошенко. Проте в липні того ж року він пішов з посади радника прем'єрки.

У 2005-2007 роках Тігіпко очолював правління фінансово-промислової групи ТАС. У 2007 році він продав свої банки “ТАС-Інвестбанк” і “ТАС-Комерцбанк” шведському Swedbank та став головою правління його української “доньки” - ВАТ “Сведбанк”.

У 2003 році Тігіпко заявив про намір балотуватись у президенти, однак згодом підтримав Віктора Януковича та очолив його виборчий штаб. 

З 2002 до 2004 року був головою Національного банку України. Під час Помаранчевої революції, напередодні так званого третього туру президентських виборів Тігіпко подав у відставку з посади голови НБУ та був звільнений Верховною Радою. Тоді ж пішов у відставку з посади голови виборчого штабу Януковича.

У 2003 році підтримував кандидата у президенти Віктора Януковича та очолював його виборчий штаб.

У 2002 році був обораний народним депутатом Верховної Ради 4 скликання від блоку “За Єдину Україну” (№7 у списку), як член партії. Був членом комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.

У 2000 році був обраний народним депутатом Верховної Ради 3 скликання, як самовисуванець мажоритарник. Відповідно припинив роботу в уряді. Був членом Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Того ж року став головою партії “Трудова Україна”.

У 1999 році Тігіпко став 10 міністром економіки в уряді Віктора Ющенка, однак пробув на цій посаді лише пів року до липня 2000 року.

У 1997-1999 роках був віцепрем’єр міністром з питань економіки, дану посаду займав в урядах Павла Лазаренка та Валерія Пустовойтенка.  

З 1994 до 1999 року під час першого терміну президентства Леоніда Кучми був його радником з питань грошової політики. 

У 1994 році був заступником голови правління банку “Дніпро”, а в 1992 році став першим головою правління “Приватбанку”. 

На початку 1990-х років познайомився з майбутнім президентом України Леонідом Кучмою, який тоді був директором заводу “Південмаш” (Дніпропетровськ).

З 1986 року працював завідувачем відділу пропаганди й агітації Дніпропетровського обкому комсомолу, у 1989 році став першим секретарем Дніпропетровського обкому.

З 1982 до 1984 року служив у радянській армії, в танкових військах.

У 1982 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом “Інженер-металург”. Згодом перекваліфікувався на економіста та став доктором економічних наук.

Народився 13 лютого 1960 року в Молдавській РСР у селі Драгонешти.