Тимошенко Юлія Володимирівна

У 2023 році розслідування журналіста УП Михайла Ткача встановило, що Тимошенко початок нового року зустріла у Дубаї.

У 2022 році Юлія Тимошенко заявила про намір народних депутатів звернутися до Конституційного Суду з поданням щодо відповідності Основному закону закону про ратифікацію Стамбульської конвенції, повідомила представник Верховної Ради у Конституційному Суді Ольга Совгиря (фракція "Слуга народу").

Того ж року підписала звернення до Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука із вимогою внести у порядок денний найближчої сесії законодавчі ініціативи, які стосуються позбавлення повноважень народних депутатів та депутатів місцевих рад, які були обрані від заборонених проросійських партій. 

Зайняла дванадцяте місце у рейтингу фізосіб за кількістю розслідувань на сайті Української Правди за 12 років. 

Станом на листопад 2021 року, за даними Руху ЧЕСНО наразі Юлія Тимошенко за понад два роки роботи Верховної Ради ІХ скликання має 273 виступи — 151 виступ з місця та 122 з трибуни. Загалом її виступи в парламенті тривали понад сім годин, Тимошенко посіла 12 місце серед депутатів за часом виступів. Також вона надіслала вісім депутатських запитів. Протягом двох років роботи парламенту Тимошенко подала до розгляду у другому читанні 31 законопроєкту 1 180 поправок, більшість з них — 1 012 — відхилили, 58 поправок Тимошенко врахували, ще 99 врахували частково та 11 врахували редакційно. 

27 січня 2021 року Тимошенко ініціювала проведення референдуму із 5 питань: постачання населенню українського газу та атомної електроенергії з 30 % рентабельністю; про продаж сільськогосподарських земель; про продаж стратегічної власності; питання про легалізацію канабісу; про гральний бізнес

У листопаді 2019 року після ухвалення Верховною Радою України законопроекту про зняття мораторію з продажу землі лідерка фракції "Батьківщина" Юлія Тимошенко заявила про перехід в опозицію до правлячої партії "Слуга народу"

У 2019 році була обрана народною депутаткою 9 скликання від ВО “Батьківщина” номером 1 у списку як членкиня партії. Голова однойменної фракції. Членкиня Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Голова партії ВО “Батьківщина”.

Раніше, у тому ж році, балотувалася на посаду Президента України від ВО "Батьківщина" як її членкиня. Не прокоментувала походження коштів на її заставу до ЦВК як кандидатки у президенти, посилаючись на зайнятість. Її речниця Марина Сорока раніше заявляла, що кошти планують зібрати серед членів та прихильників партії ВО "Батьківщина".

Народна депутатка 8 скликання. Членкиня комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин з листопада 2014. Обрана від партії “Всеукраїнське об'єднання “Батьківщина” другим номером списку, була головою однойменної фракції.

У 2014 році балотувалась на посаду президента України від ВО “Батьківщина”.

По закінченню Революції Гідності у маєтку Віктора Януковича активісти знайшли документи, що свідчать про ймовірні наміри Тимошенко розділити владу з Януковичем на 20 років до 2029-го року.

У 2011 року була засуджена на 7 років позбавлення волі за перевищення службових повноважень на посаді прем’єр-міністра України. Після перемоги Революції Гідності була визнана політв’язнем, вирок було скасовано.

Того ж року була висунута на Нобелівську премію миру партією ВО “Батьківщина”.

У 2010 році балотувалась у президенти України від ВО “Батьківщина”, вийшла у другий тур.

З грудня 2007 по березень 2010 - прем’єр-міністр України.

У вересні 2009 року Рахункова палата звинуватила Тимошенко та Олександра Турчинова у створенні передумов корупції. У період прем’єрства Тимошенко в рамках урядової програми із забезпечення сільських регіонів автомобілями швидкої допомоги були закуплені автомобілі Opel Combo, що не відповідали стандартам ДСТУ і були незаконно ввезені як медичні спецзасоби без сплати податку.

У 2007 році обрана народною депутаткою України 6 скликання, 1 номером списку Блоку Юлії Тимошенко. Незабаром склала мандат у зв’язку із призначенням прем’єр-міністром.

У 2006 році обрана народною депутаткою України 5 скликання, 1 номером списку Блоку Юлії Тимошенко.

У 2005 році Юлію Тимошенко назвали третьою “найвпливовішою жінкою у світі”

Протягом лютого-вересня 2005 - прем’єр-міністр України. Брала активну участь у “Помаранчевій Революції”, підтримувала Віктора Ющенка у рамках коаліції “Сила народу”.

У березні 2002 року була обрана народним депутатом 4 скликання, 1 номером у списку Блоку Юлії Тимошенко. Брала активну участь в акціях “Україна без Кучми” та “Повстань, Україно!”

У 2001 була заарештована ГПУ за розкрадання державних коштів та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Проти політикині була відкрита кримінальна справа у РФ за підозрою у підкупі посадовців Міноборони РФ. Пізніше ці справи були закриті, а Тимошенко випустили на волю.

У 1999-2001 роках - віце-прем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу.

До цього була народною депутаткою 3-го скликання як самовисуванка по виборчому округу №99. Тоді Тимошенко була першою заступницею голови ВО "Громада", заснованого Павлом Лазаренком, балотувалась у списку за номером 6, але обрала мажоритарний мандат.

У 1997-1998 роках - народна депутатка 2 скликання від Бобринецького виборчого округу №229 (Кіровоградська область).

До початку політичної кар’єри разом із чоловіком займалася бізнесом, зокрема, очолювала корпорацію ЄЕСУ, що мала монополію на торгівлю російським газом в Україні.

У 1995 році була затримана через кримінальну справу за статтею “контрабанда валюти”. Пізніше суд закрив цю справу. Займалась торгівлею нафтопродуктами та відеопрокатом. Працювала на Дніпровському машинобудівному заводі на посаді інженера-економіста.

Закінчила економічний факультет ДНУ. Є кандидаткою економічних наук.

Фігурантка антикорупційних розслідувань.