Тимошенко Юлія Володимирівна

У 2019 році була обрана народною депутаткою 9 скликання від ВО “Батьківщина” номером 1 у списку як членкиня партії. Голова однойменної фракції. Членкиня Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Голова партії ВО “Батьківщина”.

Раніше, у тому ж році, балотувалася на посаду Президента України від ВО "Батьківщина" як її членкиня.

Народна депутатка 8 скликання. Членкиня комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин з листопада 2014. Обрана від партії “Всеукраїнське об'єднання “Батьківщина” другим номером списку, була головою однойменної фракції.

У 2014 році балотувалась на посаду президента України від ВО “Батьківщина”. 11.10.2011 року була засуджена на 7 років позбавлення волі за перевищення службових повноважень на посаді прем’єр-міністра України. Після перемоги Революції Гідності була визнана політв’язнем, вирок було скасовано.

У 2010 році балотувалась у президенти України від ВО “Батьківщина”, вийшла у другий тур. Грудень 2007 - березень 2010 - прем’єр-міністр України.

У 2007 році обрана народною депутаткою України 6 скликання, 1 номером списку Блоку Юлії Тимошенко. Незабаром склала мандат у зв’язку із призначенням прем’єр-міністром.

У 2006 році обрана народною депутаткою України 5 скликання, 1 номером списку Блоку Юлії Тимошенко. Лютий 2005-вересень 2005 - прем’єр-міністр України. Брала активну участь у “Помаранчевій Революції”, підтримувала Віктора Ющенка у рамках коаліції “Сила народу”.

У березні 2002 року була обрана народним депутатом 4 скликання, 1 номером у списку Блоку Юлії Тимошенко. Брала активну участь в акціях “Україна без Кучми” та “Повстань, Україно!”

13.02.2001 була заарештована ГПУ за розкрадання державних коштів та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Проти політикині була відкрита кримінальна справа у РФ за підозрою у підкупі посадовців Міноборони РФ. Пізніше ці справи були закриті, а Тимошенко випустили на волю.

Із грудня 1999-го по січень 2001-го - віце-прем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу. До цього була народною депутаткою 3-го скликання як самовисуванка по виборчому округу №99 (частина м.Кропивницький, Бобринецький, Кіровоградський, Кампаніївський, Маловисківський, Новоукраїнський та Устимівський райони). Тоді Тимошенко була першою заступницею голови ВО "Громада", заснованого Павлом Лазаренком, балотувалась у списку за номером 6, але обрала мажоритарний мандат.

Із січня 1997 до 1998 року - народна депутатка 2 скликання від Бобринецького виборчого округу №229 (Кіровоградська область).

До початку політичної кар’єри разом із чоловіком займалася бізнесом, зокрема, очолювала корпорацію ЄЕСУ, що мала монополію на торгівлю російським газом в Україні. У 1995 році була затримана через кримінальну справу за статтею “контрабанда валюти”. Пізніше суд закрив цю справу. Займалась торгівлею нафтопродуктами та відеопрокатом. Працювала на Дніпровському машинобудівному заводі на посаді інженера-економіста. Має відповідну кваліфікацію, закінчила економічний факультет ДНУ. Є кандидаткою економічних наук.

Фігурантка антикорупційних розслідувань.

По закінченню Революції Гідності у маєтку Віктора Януковича активісти знайшли документи, що свідчать про ймовірні наміри Тимошенко розділити владу з Януковичем на 20 років до 2029-го року.

У вересні 2009 року Рахункова палата звинуватила Тимошенко та Олександра Турчинова у створенні передумов корупції. У період прем’єрства Тимошенко в рамках урядової програми із забезпечення сільських регіонів автомобілями швидкої допомоги були закуплені автомобілі Opel Combo, що не відповідали стандартам ДСТУ і були незаконно ввезені як медичні спецзасоби без сплати податку.

Тимошенко не прокоментувала походження коштів на її заставу до ЦВК як кандидатки у президенти, посилаючись на зайнятість. Її речниця Марина Сорока раніше заявляла, що кошти планують зібрати серед членів та прихильників партії ВО "Батьківщина".

Офіційна передвиборча програма кандидата.