Фото: Ющенко Віктор

Ющенко Віктор Андрійович

Верховна Рада 4, №1 у списку

Опис політика

Президент України у 2005-2010 роках, один із лідерів Помаранчевої революції, Прем'єр-міністр України (1999–2001), голова Національного банку України (1993–2000).

Восени 2012 року Ющенко веде партію "Наша Україна" на парламентські вибори, але подолати прохідний бар'єр у 5% не вдалося - лише 1,11% виборців підтримали політсилу колишнього президента.

Після програшу на виборах Президента 2010 року  Ющенко заснував і очолив Всеукраїнську громадську організацію Інститут Президента Віктора Ющенка "Стратегічні ініціативи". Організація займається розвитком  громадянського суспільства, оцінкою тенденцій в українській політиці, збереження культурних цінностей тощо.

За результатами першого туру президентських виборів в Україні 17 січня 2010 року Ющенко отримав 5,45% (1 341 539 голосів) і посів лише п'яте місце.

16 квітня 2008 року Ющенко підписав закон про ратифікацію протоколу про вступ України до СОТ. Процес вступу України до СОТ розпочався ще у 1993 році.

Результатом переговорів стало визнання коаліцією розпуску ВР і згода на перевибори. 5 червня 2007 року було підписано третій указ про про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України 5-го скликання. Підставою для нього за взаємною згодою всіх сторін стало добровільне складення повноважень депутатами опозиційних фракцій.

Депутати коаліції заявили, що не будуть виконувати указу, і зібрали позачергове засідання Ради. Коаліції вдалося заблокувати впровадження цього рішення поданням до Конституційного суду. Як наслідок 26 квітня 2007 року Ющенко видає другий указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України 5-го скликання. Підставою стало формальна відсутність коаліції (як незаконно створеної) у ВР протягом одного місяця.

2 квітня 2007 року президент України Ющенко підписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України 5-го скликання. Підставою для цього президент назвав неконституційний спосіб формування конституційної більшості у ВР, а саме входження до коаліції окремих депутатів а не цілих фракцій.

Під час президентства Ющенка Голодомор 1932–1933 років було визнано геноцидом українського народу.

Після рішення Верховного Суду України від 20 січня 2005 року, Ющенко офіційно оголошений третім Президентом України.

В результаті повторного туру голосування 26 грудня 2004 року кандидат набрав 51,99% (15 115 712 голосів виборців).

На початку вересня 2004 року Ющенко з симптомами важкого отруєння потрапляє в австрійську клініку "Рудольфінерхаус". Його команда заявляє про спробу отруєння опозиційного кандидата з використанням діоксину. Слідство досі не встановило - де, ким і за яких обставин воно було вчинене.

У 2004 році Ющенко бере участь в чергових виборах Президента України, як самовисуванець. Основний його конкурент - провладний кандидат, глава Кабінету міністрів Віктор Янукович.

З 2003 по січень 2005 року був головою правління всеукраїнської громадської організації "Наша Україна" і головою наглядової ради міжнародного благодійного фонду "Україна 3000".

У Верховній Раді Ющенко очолив фракцію "Наша Україна" та був членом Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

На парламентських виборах у березні 2002 року в багатомандатному окрузі блок “Наша Україна” отримав 23,57% голосів виборців (1-е місце серед партій і блоків) і сформував найбільшу фракцію у Верховній Раді. Керівником виборчого штабу був Петро Порошенко.

У січні 2002 року було сформовано опозиційний до влади виборчий блок "Наша Україна", до складу якого увійшло 10 партій під керівництвом Ющенка.

Після відставки з посади керівника Уряду і до парламентських виборів 2002 року Ющенко очолював українсько-російський Інститут менеджменту і бізнесу імені Бориса Єльцина.

У квітні 2001 року був звільнений з посади Прем'єр-міністра у зв'язку з резолюцією Верховної Ради України про недовіру Кабінетові міністрів України. Продовжував виконувати обов'язки прем'єр-міністра до затвердження на цю посаду Анатолія Кінаха.

У лютому 2001 року Прем'єр-міністр Ющенко разом із Президентом Леонідом Кучмою та головою Верховної Ради Іваном Плющем підписав "Заяву трьох" з приводу руху "Україна без Кучми", в якому учасники цього руху були названі "фашистами".

Від 22 грудня 1999 до травня 2001 року Ющенко був Прем'єр-міністром України.

З 1993 по 1999 роки Ющенко працював головою правління, а згодом і головою НБУ. Був одним з основних виконавців грошової реформи з введенням в обіг національної валюти - гривні.

Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут за спеціальністю економіст, аспірантуру Українського НДІ економіки і організації сільського господарства, має вчений ступінь кандидата економічних наук.

Балотування

  • 2012
    список №1
    Верховна Рада 7-го скликання: Наша Україна
    Не обрано
  • 2004
    Президент України, 2005
    Обрано
  • 2002
    список
    Верховна Рада 4-го скликання: Блок "Наша Україна"
    Обрано

Посади

  • 23 січня 2005 — 25 лютого 2010
    Президент України
  • 22 грудня 1999 — 29 травня 2001
    Прем'єр-міністр
  • 26 січня 1993 — 22 грудня 1999
    Голова Національного Банку (за посадою є міністром)

Шукати інформацію в інших джерелах

Декларації
Посіпаки
Посіпаки-2
Реєстр національних публічних діячів
Гарна Хата
Вони голосують для тебе
Серпом по рейтингу