Імітація балотування: навіщо депутати Верховної Ради йдуть до місцевих рад?

Мати одночасно мандати нардепа та депутата місцевої ради неможливо. Проте майже шість десятків народних обранців балотуються на місцевих виборах 2020 року. Частина з них висувається в мери, однак більшість іде першими номерами в партійних списках до міської, районної чи обласної рад.

Якщо народні депутати, котрі стали №1 у списках партій на місцевих виборах, у разі перемоги їхньої політсили не відмовляться від свого статусу задля роботи в місцевому самоврядуванні, то по суті вони в такий спосіб ошукують виборців. 

Для чого нардепам розмінювати парламентський мандат на мандат нижчого рівня? Навіщо народним обранцям відмовлятися від депутатської зарплати та інших привілеїв і в разі перемоги працювати на громаду безкоштовно, на волонтерських засадах? 

Які фракції та групи у Верховній Раді використовують технологію паралельного балотування для заведення своїх людей до місцевих рад? Про все це й не тільки читайте в матеріалі Руху ЧЕСНО.

Похід нардепів у мери

Майже шість десятків депутатів Верховної Ради балотуються на місцевих виборах, що відбудуться 25 жовтня. П’ятнадцятеро з них змагаються за крісла очільників міст, більшість – нардепи-мажоритарники, жінки-кандидатки у значній меншості. Найбільший відсоток кандидатів у міські голови з-поміж парламентських фракцій – від провладної партії “Слуга народу”. Щодо географічного розподілу, то за посаду мера столиці змагаються аж троє народних депутатів, за крісло очільника Львова – двоє.

Народну депутатку й колишню очільницю міста Рава-Руська Ірину Верещук “Слуга народу” кандидує на мера Києва. Верещук уже витратила на свою виборчу кампанію втричі більше, ніж її партія. Це відомо з опублікованої частини проміжних фінансових звітів кандидатів.

Верещук обрали кандидаткою на внутрішньопартійних праймеріз, також її висування підтримав Президент України Володимир Зеленський. 2010 року Верещук стала Рава-Руською міською головою (Львівська область) від партії Сергія ТігіпкаСильна Україна” як безпартійна.

Депутат ВРУ багатьох скликань (3-го, 5-го, 6-го та 9-го), ексміністр з питань ЖКГ (2007-2010) Олексій Кучеренко йде в мери столиці від “Батьківщини”. У цьому скликанні він працює першим заступником голови Комітету ВРУ з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. На минулорічних виборах Президента України був довіреною особою кандидатки Юлії Тимошенко.

Рух ЧЕСНО поцікавився в Олексія Кучеренка, чому найбільші спонсори партії – забудовники. Він порадив відрізняти забудовників, які будують за правилами, від тих, хто порушує правила завдяки близькості до влади. 

“Чому ми з бізнесменів робимо якихось ворогів? Вони дають робочі місця, платять податки. Навколо будь-якої забудови працюватимуть інжиніринг, інженери, майстри, слюсарі, труби, метал, асфальт, крани, арматура, цемент… Це ж є рух. І людям треба нормально пояснювати, а то зробили із забудовників ворогів”, – каже Кучеренко.

Читайте також: “Списки “Батьківщини”: депутати Київради, експосадовці та дружина Насірова”

Співголова партії “Наш край”, кнопкодав, на чиєму рахунку 20 зафіксованих Рухом ЧЕСНО фактів неперсонального голосування, Сергій Шахов також змагається за посаду очільника Києва. 

Шахов є фігурантом антикорупційного розслідування щодо забудови заповідної зони в центрі Києва. 2015 року, як зазначається в телепрограмі “Наші гроші”, компанія, пов’язана із Сергієм Шаховим і колишнім кандидатом в мери Сергієм Думчевим, розпочала незаконну забудову валів Київської фортеці в охоронних зонах заповідника “Києво-Печерська лавра” та об'єкта культурної спадщини, занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У 2012, 2015 та 2016 роках, імовірно, здійснював підкуп виборців, 2016 року збирав персональні дані виборців та вчиняв масове висування технічних кандидатів. Також журналісти звинувачували Шахова в інших численних порушеннях виборчого законодавства.

Партія “За майбутнє” висунула на посаду мера Чернігова місцевого мажоритарника Антона Полякова, якого після низки скандалів виключили з фракції “Слуга народу” начебто “через прогули”. Сам нардеп назвав рішення керівництва фракції “політичною розправою”. Журналісти зараховують Полякова до “групи Коломойського” у Верховній Раді. 

Сумська депутатка Тетяна Рябуха йде від “Слуги народу” в мери міста Суми. На президентських виборах 2019 року вона була довіреною особою кандидата Володимира Зеленського в ТВО №157 у Сумах. Раніше працювала вчителькою початкових класів у сумській спеціалізованій школі №10 і директоркою оздоровчого табору “Зоряний” КП “Шляхрембуд” СМР.

Фракція ОПЗЖ у Верховній Раді висунула кандидатуру мажоритарника Олександра Фельдмана на посаду міського голови Харкова. До парламенту Фельдман потрапив як самовисуванець і член партії “Наш край”, перемігши у 174-му окрузі (м. Харків). У цьому самому окрузі він балотувався на попередніх місцевих виборах 2015 року до Харківської обласної ради як №1 у списку партії “Наш край”

2014 року Фельдмана обрали до ВРУ 8-го скликання у 174-му окрузі як безпартійного самовисуванця. У парламенті він був членом депутатської групи “Воля народу”, голосував за “диктаторські” закони 16 січня 2014 року. 

2012-го був обраний народним депутатом від Партії регіонів у 174-му окрузі (м. Харків) як член партії. 2010 року Фельдман перейшов з БЮТ у коаліцію на чолі з Партією регіонів, до якої вступив 2011-го. У 2007 та 2006 роках став нардепом від БЮТ як член політсили за її списком (№43). 2002 року його обрали до Верховної Ради 4-го скликання як самовисуванця у 175-му окрузі (Харківська область), 2005-го став членом фракції БЮТ.

Ще один кандидат від партії “За майбутнє”, позафракційний донецький мажоритарник Руслан Требушкін балотується на посаду міського голови Покровська, яку обіймав від 2015-го до серпня 2019 року. До парламенту він ішов від партії “Опозиційний блок”. У 2010-2015 роках очолював Мирноградську міську раду.

У 2008-2010 роках Требушкін був депутатом Донецької обласної ради 5-го скликання. Від 2001-го до 2005 року – голова Мирноградської організації “Союзу молоді регіонів України”.

Заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури Володимир Крейденко висувається в мери Мелітополя. Раніше він працював у Національній комісії з питань захисту суспільної моралі, Міністерстві інформаційної політики України. 2015 року балотувався до Мелітопольської міської ради (Запорізька область) від партії ВО “Батьківщина” в окрузі №21 як безпартійний.

За крісло міського голови Херсона змагається народний депутат Ігор Колихаєв, котрого висунула партія “За майбутнє”. Перед тим, як потрапити до парламенту, він був депутатом Херсонської облради (2015-2019). Нардеп має іменну політсилу “Партія Ігоря Колихаєва “Нам тут жити”, яку придбав 2020 року.

Нардеп ВРУ кількох скликань, кнопкодав і фігурант антикорупційного розслідування щодо порушення вимог фінансового контролю Микола Скорик балотується в мери Одеси від ОПЗЖ.

У 2013-2014 роках він працював головою Одеської ОДА, перед тим був депутатом Одеської обласної ради 5-го та 6-го скликань, міністром фінансів в уряді Автономної Республіки Крим (2010-2013), головою Одеської облради (2006-2010).

Мажоритарник з депутатської групи “Довіра” Микола Бабенко претендує на крісло міського голови Білої Церкви від партії “Біла Церква разом”. 

2015 року він балотувався до Київської облради 7-го скликання від БПП в окрузі №63 (м. Біла Церква). У 2014-2015 роках був головою Київської обласної ради.

2014-го висувався до Верховної Ради 8-го скликання від БПП “Солідарність” в окрузі №90 (м. Біла Церква). Був помічником на громадських засадах у народного депутата 8-го скликання Артура Палатного. 2012 року балотувався до парламенту 7-го скликання від партії УДАР у 211-му окрузі (Голосіївський район міста Києва). Від 2010 року був депутатом Київської обласної ради 6-го скликання від УДАРу.

Від партії “Голос” за крісло мера Вінниці змагається народна депутатка Олександра Устінова. У Верховній Раді 9-го скликання вона працює в Комітеті з питань правоохоронної діяльності. У коментарі Руху ЧЕСНО Устінова запевнила, що в разі перемоги на виборах готова скласти мандат нардепки: 

“Звичайно, складу, це навіть не обговорюється. Робити, як “папєрєдніки”, і триматися за крісла й посади не збираюся”

Читайте також: Кому дістанеться крісло мера Вінниці – найкомфортнішого міста України?

Мажоритарник Зіновій Андрійович, який володів найбільшою кількістю нерухомості з-поміж народних депутатів від Прикарпаття, балотується в мери міста Надвірна. Від 2006 року його тричі обрали міським головою Надвірної (Івано-Франківська область). 

Ще один нардеп-мажоритарник від “Голосу” з Львівщини Ярослав Рущишин висувається в мери Львова. На президентських виборах 2019 року він був довіреною особою Петра Порошенка, а 2004-го – Віктора Ющенка. Протягом 2006-2010 років був депутатом Львівської обласної ради від блоку “Наша Україна”.

За посаду міського голови Львова від “Європейської солідарності” змагається ексочільник Львівської ОДА (2014-2019) Олег Синютка.

У жовтні 2015 року він став депутатом Львівської облради 7-го скликання від БПП “Солідарність” (№1 у списку). У грудні того самого року склав депутатські повноваження, залишившись головою Львівської обласної державної адміністрації. 2007 року балотувався до Верховної Ради від блоку “Наша Україна – Народна самооборона” (№375 у списку) як член “Народного союзу “Наша Україна”. Від 2007-го до грудня 2014 року був першим заступником Львівського міського голови.

Переглянути інформацію про всіх кандидатів у мери, які балотуються в містах обласного значення, можна в ЧЕСНОбюлетенях.

Похід нардепів у місцеві депутати

Проте більшість кандидатів з-поміж народних депутатів усе ж іде першим номером у списках до районної, міської чи обласної ради. Однак є й такі, хто в єдиному списку розміщений під №40 та №41. 

Зазвичай нардепи балотуються у своїх округах, де мають упізнаваність і які “засівали” під час попередньої або теперішньої каденції. Очевидно, що більшість із них у разі перемоги не планує складати мандат і переходити працювати на волонтерських засадах до ради нижчого рівня. Такий крок вони роблять як технологію “локомотива” для впізнаваності та підвищення партійного рейтингу.

Так, із провладної фракції “Слуга народу” семеро нардепів балотуються на місцевих виборах. Наприклад, скандальний мажоритарник з Київщини (округ №94, Васильків, Обухів та інші населені пункти), який називає себе “політичним куратором” Київської області від партії “Слуга народу”, фігурант антикорупційних розслідувань і гречкосій Олександр Дубінський іде під №1 до Київської обласної ради. Як писав Рух ЧЕСНО, до його команди входять колишні регіонали, радикали та працівники “1+1”.

На запитання Руху ЧЕСНО, чи готовий Дубінський скласти мандат народного депутата й залишитись у місцевому самоврядуванні в разі обрання, нардеп лаконічно відповів, що таке “рішення буде ухвалено за результатами місцевих виборів”.

Читайте також: #КомандаДубінського: до облради йдуть колишні радикали, регіонали та працівники “1+1”.

Під №1 у списку “Європейської солідарності” до Київської обласної ради балотується народна депутатка, фігурантка журналістських антикорупційних розслідувань Вікторія Сюмар. У коментарі Руху ЧЕСНО кандидатка повідомила, що в партії одразу оголосили, що лідером списку в Київській області буде політв'язень Кремля Володимир Балух, якого вночі проти 8 вересня побили в Гідропарку в Києві, коли він з друзями святкував річницю визволення з полону. 

Водночас у разі перемоги Сюмар готова скласти мандат нардепки, але за однієї умови:

“У разі перемоги й формування більшості я складу мандат. Моя мотивація – робити конкретні справи. У минулому скликанні я провела 52 закони, у цьому – один. Бо є монобільшість. Тому за можливості мати більшість і робити конкретні справи я готова працювати в облраді”.

Десятеро нардепів балотуються одночасно до обласної та міської рад. Переважно це представники партії “За майбутнє” й однойменної депутатської групи у Верховній Раді. 

У зв’язку з внесенням змін до Виборчого кодексу в кандидатів з'явилася можливість балотуватися до місцевих рад одразу двох рівнів, а претендент на крісло мера великого міста, де понад 75 тисяч виборців, зможе одночасно висуватися тільки до міської ради свого населеного пункту. Це називається паралельним балотуванням. Воно дає змогу одній людині кандидуватися до рад кількох рівнів (міської, районної, обласної, а також на посаду міського чи сільського голови). Попередня редакція кодексу не мала таких обмежень. Тому партії часто висували в різних округах одних і тих самих кандидатів.

Читайте більше: “Місцеві вибори 2020: парламент обмежив паралельне балотування”.

Партія “За майбутнє” використовує паралельне балотування нардепів у ролі партійних флагманів як технологію цієї виборчої кампанії для заведення своїх людей на місця.

Це підтверджує один із представників групи “За майбутнє”, кандидат до Волинської обласної (№40) і Нововолинської міської рад (№1) Ігор Гузь. З-поміж парламентських груп і фракцій група “За майбутнє”, яку пов'язують з олігархом Ігорем Коломойським, має найбільший відсоток нардепів (58,33%), які балотуються на місцевих виборах. Голова партії Ігор Палиця під №1 також паралельно висувається до Волинської облради та Луцької міської ради.

Нардепи від Волині Ігор Гузь, Ірина Констанкевич, Ігор Палиця, Степан Івахів та Вячеслав Рубльов. Фото: Рух ЧЕСНО

На запитання Руху ЧЕСНО, чи складе мандат народного депутата й залишиться в місцевому самоврядуванні в разі обрання, Палиця прямо не відповів, а прокоментував лише, що “життя покаже”. Нагадаємо, що, будучи головою Волиньради, як повідомляє ЦЖР “Сила правди”, Ігор Палиця частіше перебував за кордоном, у Швейцарії, де навчаються його діти, ніж в Україні.

Читайте також: “За майбутнє” в Луцькраду: Палиця, забудовники та люди з команди

У коментарі Руху ЧЕСНО щодо складання мандата нардепа в разі перемоги Ігор Гузь заявив, що вирішить це в процесі, а також має амбіції очолити обласну раду: 

“Якщо буде ймовірність обрання (мене, – прим. ЧЕСНО) головою обласної ради, я прийму рішення під час процесу узгодження з іншими політичними силами”.

Нагадаємо, Рух ЧЕСНО підготував огляд політичних партій, які є головними конкурентами на цих перегонах, а також створив спеціальний інструмент ЧЕСНОбюлетень, де виборці з міст обласного значення можуть дізнатися більше про кандидатів у мери та політичні партії, що їх висувають.