Опозиційна платформа — за життя (ОПЗЖ) - проросійська політична партія соціального спрямування, заснована переважно колишніми членами “Партії Регіонів”.
Вперше партія потрапила до Верховної Ради за результатами виборів 2019 року.
У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення РФ діяльність ОПЗЖ була заборонена в Україні. Вихідці з партії у Верховній Раді 9-го скликання утворили депутатські групи “Платформа за життя та мир” (ПЗЖМ) та “Відновлення України”.
Партія була створена у 1999 році під назвою “Всеукраїнське об'єднання Центр”. Відтоді політсила двічі змінювала назву. Першим головою партії став Віктор Головко. У 2004-2007 роках партію очолив Степан Гавриш, у 2007-му головою знову став Головко.
ВО “Центр” тричі невдало брала участь у парламентських виборах: у 2002 році у складі блоку “Народний рух України за єдність”, який отримав 1,09% голосів; у 2006-му у складі Опозиційного блоку “Не так!”, що набрав 1,01 % голосів; у 2007-му у складі блоку "КУЧМА", який набрав усього 0,10 % голосів.
Після перемоги Революції Гідності й втечі експрезидента й лідера “Партії регіонів” Віктора Януковича, колишні регіонали об’єднались під новим брендом аби повернутися до парламенту на виборах 2014 року. Вони утворили партію “Опозиційний блок”, яка за результатами виборів отримала 29 місць у Верховній Раді 8-го скликання.
У 2016 році ВО “Центр” було перейменовано на "За життя". Лідерами політсили стали нардепи від “Опоблоку” Вадим Рабінович та Юрій Бойко.
У 2018 році всередині “Опоблоку” стався розкол: так зване крило “промисловців” залишилися у партії, а “газовики” разом з групою Рабіновича перейшли до “Опозиційної платформи – За життя”.
До лав ОПЗЖ вступив також кум Путіна, лідер руху "Український вибір” Віктор Медведчук, який згодом очолив політраду партії. Водночас через прихід Медведчука із “За життя” вийшов Євгеній Мураєв та створив партію “НАШІ”.
Протягом 2019 року Медведчук і Бойко двічі приїжджали до Москви на зустріч з прем'єр-міністром країни-агресора Дмитром Медведєвим.
На президентських виборах 2019 року ОПЗЖ підтримала Юрія Бойка, котрий балотувався як самовисуванець.
На парламентських виборах того ж року ОПЗЖ отримала 13,1% голосів та сформувала другу за чисельністю фракцію у Верховній Раді чисельністю 44 нардепи. Рух ЧЕСНО нарахував серед них 29 фігурантів журналістських антикорупційних розслідувань, 13 кнопкодавів та 12 гречкосіїв.
Фракція ОПЗЖ мала представників у всіх 23 комітетах Ради 9-го скликання, а 20 членів фракції обійняли керівні посади в комітетах.
ОПЗЖ фактично являла собою конгломерат двох груп впливу: Бойка-Льовочкіна та Медведчука-Рабіновича. Обидві групи контролювали низку телеканалів (“NewsOne”, “112 Україна”, “Rabinovich TV” та “ZIK”), що забезпечували ОПЗЖ потужну медіапідтримку. ЗМІ також виокремлювали у партії групу столичного забудовника Вадима Столара.
Станом на 2020 рік ОПЗЖ налічувала, за даними Мін'юсту, 30 партійних осередків по Україні.
У березні 2020 року нардепи ОПЗЖ відвідали засідання Держдуми РФ у Москві. Це був перший офіційний візит народних депутатів України до Думи Росії від початку військової агресії РФ у 2014 році
У лютому 2021 року РНБО ввела санкції проти нардепа від “ОПЗЖ” Тараса Козака та телеканалів Віктора Медведчука - "112 Україна", NewsOne, ZIK. У травні того ж року Медведчуку і Козаку було оголошено підозру в держзраді.
Після 24 лютого 2022 року
Після початку вторгнення Росії в Україну у березні 2022 року РНБО призупинила на час воєнного стану діяльність ОПЗЖ та ще ряду політичних сил, пов’язаних із Росією.
Деякі представники ОПЗЖ, зокрема серед місцевих депутатів, пішли на співпрацю з російськими окупантами, за що потрапили в Реєстр Zрадників від Руху ЧЕСНО.
Наприкінці березня партія ОПЗЖ оголосила про призупинення своєї діяльності, а у квітні було призупинено діяльність фракції ОПЗЖ у Верховній Раді.
Утім, депутати фракції зберегли свої мандати. Частина з них створили нову депутатську групу “Платформа за життя та мир”, до якої увійшли 25 колишніх “опзжшників”. Групу очолив Юрій Бойко. Інша частина залишків ОПЗЖ разом з вихідцями з групи “Довіра” створили депутатську групу “Відновлення України”.
У травні фракцію ОПЗЖ було остаточно ліквідовано у Раді.
У червні 2022 року Восьмий апеляційний суд міста Львова заборонив діяльність партії ОПЗЖ. У вересні 2022 року Верховний суд України відхилив апеляційну скаргу ОПЗЖ і таким чином остаточно заборонив її діяльність в Україні.
Водночас після заборони партії чимало депутатів з колишньої ОПЗЖ склали депутатські повноваження - станом на грудень 2023 року мандати втратили 11 представників фракції.
Переважно від депутатства відмовлялись нардепи-втікачі за кордон, зокрема і в Росію. А Віктор Медведчук, Тарас Козак, а також Ренат Кузьмін та Андрій Деркач втратили мандати після того, як президент України Володимир Зеленський своїм указом у січні 2023-го позбавив їх громадянства.
Через заборону партії, на місця представників ОПЗЖ, які втратили крісла в парламенті, не зайшов ніхто. Відтак у Верховній Раді 9-го скликання залишилась рекордно мала кількість депутатів.
У політикумі та суспільстві звучали заклики позбавити мандатів усіх представників ОПЗЖ. Відповідна петиція до президента у січні-лютому 2023 року набрала понад 37 тисяч підписів, а до того ряд нардепів збирали підписи за винесення цього питання на голосування.
Восени 2023 року Київоблрада зокрема призупинила повноваження всіх місцевих депутатів від ОПЗЖ, а Київрада позбавила представників ОПЗЖ керівних посад.
Щодо нардепів з колишньої ОПЗЖ, то спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук пояснював, що їх поки не позбавляють мандатів, оскільки шукають підстави, що будуть відповідати Конституції.
Водночас після заборони нардепи колишньої ОПЗЖ почали ситуативно співпрацювати у Верховній Раді з партією влади "Слугою народу". Вони системно підтримували пропоновані владою рішення в парламенті, особливо коли “слугам” не вистачало своїх голосів. За даними Руху “ЧЕСНО” за таку роль “рятівників” ексОПЗЖ не усували із керівних посад у комітетах.
Рейтинги
На парламентських виборах 2019 року за “Опозиційну платформу - За життя” проголосували 13,1% виборців. Найбільшу підтримку партія мала на Півдні та Сході. На виборах 2019 року у цих регіонах ОПЗЖ поступилася лише “Слузі народу”, а на Донеччині й Луганщині посіла 1-е місце.
За даними соцопитувань, у лютому-квітні 2020 року рівень електоральної підтримки ОПЗЖ коливався в діапазоні 14-16% (дані “Рейтингу”, КМІС, Центру Разумкова). У травні-червні, згідно з результатами опитувань КМІС і Центру Разумкова, рейтинг партії зріс до 18% й 22% відповідно.
Напередодні нападу РФ рейтинг партії опустився до 10%, а у березні 2022 року впав до 1,3%.
Згідно з опитуванням руху “ЧЕСНО” станом на початок 2024 року лише 1% українців згодні дозволити депутатам від заборонених партій допрацювати до наступних виборів.
ОПЗЖ активно експлуатує тему припинення війни й примирення з Росією, питання мови та релігії, соціальний порядок денний (тарифи, пенсії тощо).
Представники партії демонструють проросійську позицію, зокрема називаючи Євромайдан “держпереворотом”, російсько-українську війну “громадянською”, ставлячи під сумнів територіальну цілісність України, а також розповідаючи про “утиски російськомовних” та вірян УПЦ Московського патріархату.
Війна на Донбасі
У своїй передвиборчій програмі за 2019 рік ОПЗЖ заявляла, що йде на вибори, “щоб повернути мир та стабільність”.
Партія у програмі декларувала наміри забезпечити політичне врегулювання “конфлікту” на Донбасі “шляхом діалогу та компромісів”. ОПЗЖ обіцяла влаштувати прямі переговори у форматі Київ-Донецьк-Луганськ-Москва, припинити “економічну блокаду” Донбасу, надати Донбасу автономний статус через відповідні зміни у Конституцію, а також ухвалити закони про амністію, вибори та вільну економічну зону на Донбасі.
Зовнішня політика
ОПЗЖ мала наміри повернутися до політики багатовекторності та забезпечити активний нейтралітет України і її неучасть у будь-яких військово-політичних союзах, внісши відповідні зміни у Конституцію.
У програмі ОПЗЖ також прописані плани припинити санкційну політику проти РФ і відновити торгово-економічні зв’язки з РФ та країнами СНД, а також переглянути умови участі України у СОТ, СНД та ЄС. Партія також виступала за збереження транзиту газу через Україну.
Гуманітарна політика
ОПЗЖ виступає проти законодавства про державну мову (називаючи це “мовними заборонами”) і автокефальної української церкви (заявляючи про “втручання в релігійне життя і розкол суспільства”).
У своїй програмі партія обіцяла першим кроком впровадити мораторій на ухвалення рішень, що “розколюють країну”. ОПЗЖ обіцяла “повернути громадянам право говорити, спілкуватися і навчатися російською мовою і мовами нацменшин” та не допустити втручання держави у справи церкви.
Партія декларувала наміри скасувати мовне законодавство, “перейменування” церкви, та декомунізацію.
Соціальна політика
ОПЗЖ у своїй програмі обіцяє підвищення рівня життя і доходів громадян. Серед своїх пріоритетів партія проголошує боротьбу з бідністю і соцзахист населення.
Зокрема партія обіцяла зниження тарифів на газ для населення за рахунок зокрема прямих постачань з Росії та використання газу українського видобутку; списання заборгованості за житлово-комунальні послуги; підвищення прожиткового мінімуму, мінімальної платні та мінімальної пенсії до 7000 грн; підвищення виплат при народженні дитини; запровадження прогресивної системи оподаткування фізичних осіб; відновлення пільг і державну допомогу соціально вразливим категоріям населення.
Партія також обіцяла перехід до страхової медицини шляхом скорочення податкового навантаження на роботодавців, забезпечення широкого доступу до меддопомоги і достойні зарплати для медиків.
Державне управління
ОПЗЖ у своїй програмі прописала наміри скасувати закон про люстрацію, зняти недоторканість з президента, нардепів і суддів та ухвалити закон про всеукраїнські й місцеві референдуми.
Партія виступала за розширення повноважень місцевого самоврядування, перехід від змішаної до пропорційної системи виборів, реформу правоохоронної системи й створення муніципальної поліції, посилення кримінальної відповідальності за корупцію.
Економічна політика
ОПЗЖ у своїй програмі прописала обіцянки запровадити податок на виведений капітал і скасувати податок на прибуток; знизити податкові ставки і гарантувати податкові канікули для малого і середнього бізнесу; відкрити ринок сільгоспземлі виключно за результати всенаціонального референдуму; зупинити деіндустріалізацію країни.
На початку роботи Верховної Ради 9-го скликання ОПЗЖ позиціювала себе як опозиційну силу і активно критикувала політику чинної влади, завалюючи її законопроєкти “поправковим спамом”.
У 2020 році депутати від ОПЗЖ та “За майбутнє” надіслали подання до Конституційного Суду щодо неконституційності створення НАБУ та низки інших положень антикорупційного законодавства. Звернення підписали усі 44 депутати ОПЗЖ у Раді. На основі цього подання у жовтні КСУ ухвалив скандальне рішення про скасування відповідальності за недостовірне декларування та самого електронного декларування.
За даними Руху ЧЕСНО у 2019 році офіційні витрати ОПЗЖ на виборчу кампанію склали 58,5 млн грн. З цих коштів 80% пішли на телевізійну рекламу, майже половина — на телеканалі Інтер. Водночас партія не внесла у фінзвіти свої витрати на рекламу в соцмережах під час передвиборчої кампанії.
Згідно з фінзвітами, ОПЗЖ перша серед партій за кількістю внесків від олігархів. Серед спонсорів партії - Віктор Медведчук, Сергій та Юлія Льовочкіни, Марина та Григорій Суркіси, брати Козаки і Нестор Шуфрич.
У 2018 році було відкрито кримінальне впровадження через те, що партію профінансували фіктивні фірми.