Бойко Юрій Анатолійович

Разом із Льовочкіним є лідером однієї з двох груп впливу всередині ОПЗЖ у парламенті.

У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування.

Через рішення КСУ всі справи щодо недостовірного декларування мають бути закриті. 

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії “Опозиційна платформа - За життя” номером 1 у списку як член партії. Співголова однойменної фракції. Співголова та член Стратегічної Ради партії “Опозиційна платформа - За життя”.

Член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин.

У 2019 році балотувався на посаду Президента України як самовисуванець і член партії "Опозиційний блок".

У листопаді 2018 року був виключений з фракції "Опозиційного Блоку".

Посів 5 місце у рейтингу заможності кандидатів у президенти згідно з декларацією за 2017 рік. Не прокоментував походження коштів на заставу у ЦВК.

Із 2014-го року - народний депутат ВР України 8-го скликання від партії "Опозиційний Блок", номер 1 у списку. Увійшов до складу фракції цієї партії у парламенті. Член Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю.

Протягом 2012-2014 років - віце-прем'єр-міністр України.

У 2010-2012 роках - міністр палива та енергетики України (в уряді Миколи Азарова).

З 2007 по 2012 - народний депутат України 6-го скликання. Обраний від Партії Регіонів під №49 у списку.

У 2006 році балотувався до ВР України 5-го скликання від Блоку політичних партій "Опозиційний блок "Не так!".

У 2006 року призначений міністром палива і енергетики (в уряді Віктора Януковича).

Протягом 2002-2005 - голова НАК "Нафтогаз України".

До цього працював на різних керівних посадах державних та приватних підприємств у сфері промисловості, переважно - на вищих.

Закінчив Московський хіміко-технологічний інститут за спеціальністю “хімік-технолог”, згодом отримав ступінь бакалавра “інженер-економіст” у Рубіжанській філії СНУ ім. В.Даля.

Фігурант антикорупційних розслідувань.