“Язик” нардепів: чому українські політики далі рекламуються російською?

Закон не указ проросійським нардепам

В українському законодавстві чітко визначено, що реклама на території країни має розповсюджуватися державною мовою. Це регулюється одразу двома нормами— статтею 32 закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної” та статтею 6 закону  “Про рекламу”. Проте встановлені правила схоже не є достатнім аргументом для досвідчених українських законодавців.

Яскравий приклад — Юрій Бойко, колишній очільник забороненої партії ОПЗЖ, а нині голова депутатської групи “Платформа за життя та мир”. Сторінка його громадської організації “Мир. Розвиток. Стабільність” неодноразово запускала таргетовану рекламу з його відеозверненнями на платформах Meta. 

Бойко в деклараціях вказує, що є членом цієї громадської організації. Раніше Рух ЧЕСНО писав, що найбільшими видатками ГО “Мир. Розвиток. Стабільність” є “грошова допомога малозабезпеченим верствам населення від депутата Р. С. Ахметова”.

Саму рекламу завжди публікують російською мовою, а у відео Бойко розповідає про зубожіння українців, ціну на хліб та “беспредел ТЦК”. Він також постійно згадує про необхідність миру. 

Це зовсім не дивно, якщо згадати політичну карʼєру Бойка. Вперше він став депутатом Верховної Ради VI скликання за списками Партії регіонів, пізніше Бойко був міністром в уряді регіонала Миколи Азарова. 

Читайте також: Герой росіян: як Бойко роками лобіює інтереси ворога у Верховній Раді

Бойко неодноразово невдало балотувався в президенти, а в 2014 році його виборча програма будувалася на обіцянках надання російській мові статусу державної, а також посиленні зв’язків із Росією. До того ж у 2019 році Бойко разом із Віктором Медведчуком їздив до Москви для зустрічі з прем’єр-міністром Росії Дмітрієм Мєдвєдєвим і головою правління “Газпрому” Алєксєєм Міллєром.

Бойко — не єдиний серед нардепів, хто послуговується російською мовою у власних рекламних кампаніях. Так, його колишній колега по фракції ОПЗЖ, а нині член депутатської групи “Відновлення України” Олександр Фельдман також запускає рекламу у Facebook з дописами мовою країни-агресора.

Щоправда, робить це Фельдман з особистої сторінки, а бюджети має значно вищі, ніж Бойко. Так, лише за перші пів року 2026-го нардеп витратив на рекламу майже чверть мільйона гривень — і це лише на платформах Meta.

Фельдман в оплачених дописах російською мовою вітає жінок із 8 березня, перефразовуючи російського письменника Достоєвського, а також регулярно згадує в дописах про гуманітарну допомогу жителям Харкова під час війни з неназваним й абстрактним “врагом”.

Це теж не дивно, адже карʼєру Фельдмана навряд чи можна назвати не проросійською. Він був нардепом пʼяти скликань Верховної Ради та балотувався від наразі заборонених судом проросійських Партії регіонів й ОПЗЖ. 

Російськомовні блогери під куполом ради

Насправді ж нардепів, які ведуть сторінки в соціальних мережах російською мовою, більше. Просто не всі вони запускають саме таргетовану рекламу. 

Так, минулорічне дослідження ЧЕСНО показало, що загальна аудиторія лише пʼяти активних російськомовних YouTube-каналів нардепів становила понад три мільйони користувачів. Ситуація дещо покращилася цього року.

Читайте також: Нардепи-блогери, російська мова та “ефект Януковича”: кого дивляться українці, поки Рада мовчить?

Справа в тому, що власник одного з найбільших YouTube-каналів нардеп від Європейської солідарності Олексій Гончаренко нарешті перейшов на українську мову у своїх відео. Сталося це майже одразу після публікації дослідження ЧЕСНО влітку 2025 року.

Навіть зараз канал не є повністю україномовним: хоча деякі назви та обкладинки відео вже українською, ще не так давно нардеп для блогу повністю послуговувався російською. Через давно необхідний перехід на державну мову аудиторію Гончаренко не втратив, адже кількість переглядів його відео за рік не надто змінилася, а кількість підписників навіть зросла.

Деякі нардепи продовжують вести блоги російською мовою. Серед них найяскравіші — втікачі Артем Дмитрук й Олександр Куницький, а також Олександр Дубінський, який активно веде свої сторінки навіть із СІЗО.

Читайте також: Дубінський із колонії вперше підключився на засідання парламентського комітету

Чи звільниться українська політика від російської мови?

У будь-якій дискусії про використання російської мови можна почути аргумент, що Україна — вільна країна. Це нібито мало б означати, що російська мова має толеруватися, тим паче в контексті особистих блогів, а не оплаченої реклами (адже лише вона законодавчо регулюється).

Проте всі російськомовні політичні кампанії — як таргетовані, так і органічні, — які зафіксував ЧЕСНО, майже ніколи не були нейтральними. В російськомовних дописах регулярно використовують тези про “беспредел ТЦК”, “полювання на людей” чи заклики якомога швидше закінчити війну з неназваним агресором.

Фактично мова стала маркером як тих, хто поширює проросійські наративи, так і аудиторії, яка готова це сприймати. Відбувається це на п'ятий рік повномасштабного вторгнення та на дванадцятий — від початку російської агресії.

Слід також враховувати політичні тенденції. Так, за даними Соціологічної групи “Рейтинг”, у гіпотетичному першому турі виборів Президента України 1,7% українців зазначили, що голосували б за Юрія Бойка. Частка може здаватися незначною, проте варто усвідомлювати, що Бойко увійшов до десятки лідерів.

Є й значно приземленіший пласт проблеми — недотримання конкретними людьми мовного законодавства. Вкотре нагадаю: реклама в Україні має поширюватися винятково державною мовою. За порушення — наприклад, за російськомовне меню чи сторінку інтернет-магазину — бізнес має отримувати приписи від Уповноваженого із захисту державної мови.

Саме тому Рух ЧЕСНО звернувся до мовного омбудсмена, повідомивши про зафіксовані випадки оплаченої таргетованої реклами нардепів Юрія Бойка та Олександра Фельдмана. Щоправда, прецедентів реакції Уповноваженого на російськомовні політичні кампанії поки що не було, адже у сфері політичної реклами законодавчо врегульована лише мова агітації — реклами після офіційного старту виборчої кампанії.

Інструментів впливу на російськомовні блоги нардепів майже немає, адже органічні дописи не класифікуються як реклама. Один із можливих шляхів українізації політиків — запит з боку їхньої аудиторії, а отже, потенційних виборців.