Деркач Андрій Леонідович

Проросійський політик. Регулярний гість на телеканалах, які пов’язують із кумом Путіна Віктором Медведчуком. За інформацією США, понад десяток років був активним російським агентом. Фігурант антикорупційних розслідувань щодо податкових зловживань.

У 2023 році Зеленський заявив, що припинив громадянство України Андрія Деркача. Після цього ВР проголосувала за позбавлення його депутатського мандату.

У 2022 році федеральний суд у США звинуватив Деркача у низці фінансових злочинів. Зокрема, у змові з метою банківського шахрайства та відмивання грошей, а також у відмиванні грошей у зв'язку з купівлею та утриманням нерухомості всупереч санкціям США.

Того ж року НАБУ та САП повідомили Андрію Деркачу про підозру у державній зраді та незаконному збагачення. Також його оголосили у розшук. Згодом ВАКС заочно заарештував Деркача.

Слідчі встановили, що Деркач за 2019-2022 роки отримав щонайменше 567 тисяч доларів від правоохоронних та розвідувальних органів росії за підривну діяльність проти України. Зокрема він мав дискредитувати Україну на міжнародній арені, погіршувати дипломатичні відносини зі Сполученими Штатами та заважати інтеграції України до Євросоюзу та НАТО.

Також СБУ викрила агентурну мережу ГРУ рф, до якої входив Андрій Деркач. Він курував створення низки приватних охоронних підприємств у різних областях, щоб використати ці структури для швидкого захоплення України

Згідно аналітики Руху ЧЕСНО, пропустив всі засідання Ради під час війни, щодо яких є дані. 

У 2021 році РНБО запровадила персональні економічні обмежувальні санкції проти Деркача.

За інформацією розвідки США, Путін тримав під наглядом діяльність Деркача.

У 2020 році Офіс генпрокурора відмовився відкривати кримінальну справу щодо ймовірної державної зради нардепів Деркача і Олександра Дубінського. Проте згодом суд зобов’язав Венедіктову відкрити провадження, завдяки адвокації ЦПК.

Міністерство фінансів США запровадило санкції щодо Деркача як "російського агента", а Facebook заблокував його акаунт. До цього Деркач оприлюднив аудіозаписи (т.зв. "плівки Деркача") переговорів Джо Байдена та президента Порошенка. У США вважали, що Деркач це робив з метою дискредитації чиновників США.

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання по 159 округу (Сумська область) як безпартійний самовисуванець. Позафракційний. Не входив до складу жодного комітету.

У 2014 році обраний народним депутатом 8 скликання. Обраний як безпартійний самовисуванець від округу №159 (Сумська область). Член комітету ВР з питань бюджету. Входив до групи "Воля народу", з 2016 року - позафракційний. 

Був прогульником засідань комітету у Верховній Раді 8 скликання. Голосував за диктаторські закони.

Протягом 2012-2014 років народний депутат України 7-го скликання від Партії регіонів, обраний за 159 округом, член бюджетного комітету Верховної Ради. Вийшов з однойменної фракції 21 лютого 2014 року.

З 2009 до 2014 року входив до складу Міжсоборної присутності Російської православної церкви.

З 2011 до 2013 року очолював на громадських засадах групу радників тодішнього Прем'єр-міністра України Миколи Азарова.

У 2007-2012 роках - народний депутат 6 скликання від Партії регіонів під №96 у списку. 2006-2007 роки - народний депутат 5 скликання, обраний від Соціалістичної партії України під №9 у списку.

Протягом 2002-2006 років - народний депутат 4 скликання від блоку "За Єдину Україну!", обраний під №11 у списку.

З 2006 року – президент НАЕК “Енергоатом”, генеральний директор ДК "Укратомпром".

У 1998-2002 роках - народний депутат 3 скликання від округу №159 (Сумська область), паралельно балотувався від виборчого блоку "Трудова Україна".

З 1997 до 1998 року був першим помічником прем’єр-міністра України.

У 1996-1997 роках - консультант Президента України із зовнішньоекономічних питань, у 1994-1996 роках - заступник керівника Контрольної служби Президента України.

До того працював оперуповноваженим в Управлінні СБУ в Дніпропетровській області, заступником директора асоціації "Придніпров’я".

У 1993 році закінчив російську Вищу школу КГБ, тепер це Академія ФСБ.

З 1989 року служив начальником розрахунку на технічній ракетній базі Первомайської дивізії ракетних військ стратегічного призначення.

Закінчив Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ за спеціальністю "інженер-механік" та Академію Міністерства безпеки Росії за фахом "правознавство". Кандидат юридичних наук.