Шуфрич Нестор Іванович

Народний депутат ВР 9-го від забороненої партії "ОПЗЖ". Колишній нардеп ВР 8-го, 7-го, 6-го, 4-го та 3-го скликань. Фігурант антикорупційних розслідувань.

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Публічне обговорення проєкту не проводилося. ГО, ЗМІ та Асоціація міст України закликали нардепів доопрацювати проєкт. За кілька годин після скандального голосування петиція з вимогою до президента накласти вето набрала більше 25 000 голосів. НАЗК повідомила, що подані антикорупційні зауваження враховані не в повній мірі.

У 2022 році "Схеми" виявили у власності родини Нестора Шуфрича земельні ділянки та маєток у селищі Сімеїз на південному березі Криму, придбані у 2013 році. Після анексії цю нерухомість у Шуфрича зареєстрували за російським законодавством. Крім того, родина нардепа купувала нерухомість тут і після анексії. А саме, додаткові сотки кримської землі – посвідчивши угоду лише за російськими законами.

Після початку повномасштабного вторгнення бійці 206-го батальйону територіальної оборони Києва затримали Шуфрича за те, що він фотографував блокпост.

На деякий час покидав Україну у сімейних справах, зазначивши, що повідомив про свій від‘їзд керівництво Верховної Ради.

Увійшов до складу НОК України, проте згодом покинув склад комітету через суспільний тиск.

Шуфрича хотіли зняти з посади голови комітету з питань свободи слова, але сам Шуфрич заявив, що добровільно йти у відставку з посади і складати мандат народного депутата не збирається. Тому наприкінці року Рух ЧЕСНО разом із низкою інших громадських організацій та ЗМІ звернувся з вимогою до Верховної Ради невідкладно розглянути постанову щодо зняття Шуфрича з посади голови комітету.

Станом на вересень 2021 за аналітикою Руху ЧЕСНО зайняв перше місце за часом виступів у Верховній Раді 9 скликання. його виступи загалом зайняли майже 16 годин, це навіть більше, ніж було у віце-спікера парламенту. 

Того ж року в ефірі політичного ток шоу відмовився називати росію країною агресором, аргемунтуючи це тим, що рф є великим торговим партнером України.

У 2020 році став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування. Через рішення КСУ всі справи щодо недостовірного декларування мали закрити. 

Разом з нардепами ОПЗЖ займався поправковим спамом до законопроекту про ринок землі. Шуфрич подав 522 правки.

Того ж року Шуфрича почали відносити до групи впливу кума Путіна Віктора Медведчука всередині фракції "ОПЗЖ". 

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії "Опозиційна платформа - За життя" номером 7 у списку як член партії. Член однойменної фракції. Голова Комітету з питань свободи слова. Член Політичної Ради партії "Опозиційна платформа - За життя".

Профінансував партію "ОПЗЖ" на 1,6 млн грн.

Того ж року потрапив у скандал у зв'язку з публікацію у ЗМІ фото з полювання Шуфрича в Африці поряд із вбитими тваринами, серед яких були види, що вимирають.

У 2018 році заявив, що в Україні йде громадянська війна та жодної військової агресії проти України з боку РФ немає.  

У 2017 році долучився до партії "За життя!" Вадима Рабіновича.

У 2014 році обраний народним депутатом 8 скликання від "Опозиційного Блоку" (№7 у списку) як безпартійний. Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Був прогульником засідань комітету у Верховній Раді.

16 січня 2014 року голосував за диктаторські закони.

У 2013 році був серед нардепів-підписантів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму, які вимагали "визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів". 

У 2012 році був обраний народним депутатом 7 скликання від "Партії регіонівЙ номером 27 у списку.

З 2010 до 2012 року був заступником голови РНБО України.

У 2010 році працював міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Також обіймав цю посаду у 2006-2007 роках.

У 2007 році був обраний народним депутатом 6 скликання 5 номером у списку "Партії регіонів". У 2007-2014 роках був членом "Партії регіонів".

У 2006 році балотувався до парламенту від "Опозиційного блоку "НЕ ТАК!" номером 4 у списку як член СДПУ(о).

На місцевих виборах того ж року одночасно балотувався від того ж блоку до Верховної Ради АР Крим, Донецької обласної ради та Одеської міської ради, був обраний депутатом Верховної Ради АР Крим як перший номер списку блоку "НЕ ТАК!".

У 2004 році був уповноваженим представником Віктора Януковича у Верховній Раді.

У 2002 році був обраний народним депутатом 4 скликання як самовисуванець на довиборах до Верховної Ради за 201 округом (Черкаська область).

У тому ж році балотувався до парламенту від СДПУ(о) за 70 округом (Закарпатська область) та до Закарпатської обласної ради як самовисуванець за 6 округом, куди був обраний.

У 1998 році був обраний народним депутатом 3 скликання від СДПУ(о) за 70 округом (Закарпатська область), також балотувався до парламенту за партійним списком під номером 22. Був уповноваженим представником фракції СДПУ(о).

З 1999 року був членом Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України.

З 1996 до 2007 року був членом СДПУ(о), з 1997 року - заступник голови Закарпатської обласної організації, з 1998 року - член Політради, у 2003-2005 роках - заступник голови партії, у 2005-2007 роках - перший заступник голови партії.

З 1991 до 1998 року працював президентом українсько-американського СП "Вест-Контрейд".

У 1989-1991 роках був комерційним директором СП "Текоп-Карпат".

До того працював радником у будівельному кооперативі, інженером наукового центру "Хунгарологія" при УжНУ, перекладачем з угорської мови у торгово-промисловому підприємстві Міністерства Оборони СРСР.

Закінчив Ужгородський національний університет за спеціальністю “історія”. Кандидат економічних наук.

Народився 29 грудня 1966 року у м. Ужгород, Закарпатська область.