Сюмар Вікторія Петрівна

Народна депутатка Верховної Ради 8 та 9 скликань, одна із засновниць Руху ЧЕСНО, фігурантка антикорупційних розслідувань.

У 2022 році підписала звернення до Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука із вимогою внести у порядок денний найближчої сесії законодавчі ініціативи, які стосуються позбавлення повноважень народних депутатів та депутатів місцевих рад, які були обрані від заборонених проросійських партій.

На місцевих виборах 2020 року обрана до Київської облради як перша кандидатка у списку партії "Європейська Солідарність". Одразу ж після цього відмовилась від мандату, що свідчить про використання медійних особистостей для розкручування рейтингу партії та фактично є обманом виборців.

У 2019 році була обрана народною депутаткою 9 скликання від партії “Європейська Солідарність” (№16 у списку) як безпартійна. Членкиня однойменної фракції. Членкиня Комітету з питань антикорупційної політики.

У 2018 році Сюмар вийшла заміж за тодішнього першого заступника міського голови Ірпеня та фігуранта антикорупційних розслідувань - Дмитра Христюка. 

У 2018 році Сюмар стала фігуранткою антикорупційних розслідувань. Аналітики Руху ЧЕСНО встановили невідповідність між побутом депутатки та її декларацією. Політикиня проживала в будинку, котрий не було відображено в декларації. Власницею будинку та земельної ділянки зазначалась мати Сюмар, однак рівень доходів останньої був недостатній для того, щоб купити ділянку і побудувати будинок поблизу столиці. Згодом депутатка чинила тиск на редакцію Руху ЧЕСНО після публікації про статки її родини.

У 2016 році прізвище Сюмар фігурувало у розслідуванні Руху ЧЕСНО про приховану джинсу партії “Народний фронт”, зокрема партія заплатила за сотні опублікованих пресрелізів, які подавались у вигляді новин, в яких Сюмар нерідко виступала спікеркою.

У 2015 році була заступницею керівника штабу “Блоку Петра Порошенка “Солідарність” на місцевих виборах.

На виборах 2014 року до Верховної Ради обралась народною депутаткою від партії “Народний фронт” (№7 у списку) як безпартійна. Після обрання очолила Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики.

Була членкинею МФО “Єврооптимісти”, також входила до Політичної ради “Народного Фронту” та була заступниця голови однойменної фракції.

У 2014 році була членкинею Ради Майдану, згодом - заступницею секретаря РНБО. 

Після Революції Гідності оголосила, що піде в політику та приєдналась до створення нової партії “Воля”.

У 2013 році працювала ведучою на “5 каналі” та була однією із засновниць Руху “ЧЕСНО”.

З 2009 року працювала хронікеркою програми “Шустер Live” на телеканалі “Україна”.

У 2008-2010 роках була викладачкою Інституту журналістики КНУ ім.Т.Г.Шевченка.

Була членом громадської ради при комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова, Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при президентові України Вікторові Ющенку.

З 2005 до 2014 року працювала виконавчою директоркою ГО “Інститут масової інформації”.

У 2002-2005 роках була керівницею відділу політики та ведучою політичних програм “Громадського радіо”.

У 1999-2003 роках була позаштатною кореспонденткою радіостанції “Голос Америки” та журналісткою радіостанції “Континент”. До того працювала вчителькою історії у школі.

У 1999 році закінчила КНУ ім.Т.Г.Шевченка за спеціальністю “історія”, згодом навчалась на аспірантурі Інституту історії НАН України.

Народилася 23 жовтня 1977 року у Нікополі Дніпропетровської області.