Зірки телебачення: хто з мерів заполонив ефір комунальних каналів

Новини імені Вілкула

Олександр Вілкул — найяскравіша зірка криворізького телеканалу "Рудана". А ще він посів перше місце за кількістю згадок у новинах серед усіх проаналізованих комунальних медіа. Політик 20 разів був спікером в 11 випусках новин у період з 1 по 15 квітня. А він навіть не мер, бо обов’язки міського голови тут виконує його батько Юрій Вілкул. Він, на відміну від сина, лише двічі з’являвся в новинах і в топ-3 не потрапив. Теми сюжетів із ним, до слова, були далекі від управління містом: про святкування 35-річчя Саксаганського терцентру та  про форум будівництва й енергозбереження. 

Вілкул-молодший — голова Ради оборони міста, яка, схоже, перебрала на себе функції органу місцевого самоврядування. Він фігурував у матеріалах найрізноманітнішої тематики: від передання техніки силам оборони, вручення нагород і відкриття меморіальних дощок до матеріалів про цивільний захист, День протимінної безпеки, гуманітарну допомогу й інші міські події. 

Ба більше, часом новини фактично вибудовуються навколо подяк та публічного вшанування Олександра Вілкула. Зокрема, в сюжеті про змагання з адаптивного більярду для ветеранів йому дякував за підтримку Олександр Пискун — заступник командира 21-ї бригади імені Петра Калнишевського НГУ, який водночас є депутатом Криворізької міської ради, а в іншому сюжеті був протитрований уже радником голови Ради оборони Кривого Рогу. Аналогічно в інших матеріалах військові дякували Раді оборони міста за передану техніку або вручали нагороди самому Вілкулу-молодшому.

У випусках також регулярно вигулькували й інші особи з його найближчого управлінського оточення. Так, по чотири рази в сюжетах з’являлася заступниця голови Ради оборони Кривого Рогу Вікторія Самойленко та вже згаданий Олександр Пискун. Тричі в ефірі була начальниця міського управління культури Ірина Задунайчук-Гай. 

Важливий акцент криворізька влада, а відтак і журналісти, робили на матеріальній допомозі містянам та ВПО. Лише за аналізований період в ефірі вийшло п’ять сюжетів про видачу продуктових наборів, причому гуманітарна допомога системно брендована символікою Ради оборони Кривого Рогу. 

Загалом редакційна політика “Рудани” демонструє не просто пріоритетне висвітлення діяльності влади, а фактичне функціонування новинного контенту як майданчика для системного піару керівництва міста, передусім Олександра Вілкула та пов’язаного з ним кола управлінців. На цьому тлі повністю відсутній баланс із проблемними чи критичними для місцевої громади темами: у моніторинговий період телеканал не висвітлював жодних конфліктних, проблемних або критичних сюжетів про труднощі громади чи недоліки в роботі міської влади.

Мером сюжет не зіпсуєш

На другому місці за кількістю згадок про очільника міста в новинному блоці опинилася Кременчуцька міська телерадіокомпанія. Окрім того, що коментарі мера були в 11 сюжетах, у низці матеріалів про Віталія Малецького згадували у закадровому тексті, в формулюваннях на кшталт “за дорученням міського голови” — зокрема щодо заміни запірної засувки водоканалом чи організації транспортного сполучення до кладовищ на Провідний тиждень. Окремо варто відзначити використання журналістами дописів Віталія Малецького у Facebook як самостійних інформаційних приводів. Наприклад, на основі його допису зробили сюжет про отримання містом автомобіля від німецького Тюбінгена, а також окремий матеріал про вибори в Угорщині — фактично лише для того, щоб процитувати допис мера про місто-побратим із сусідньої країни.

Сам міський голова шість разів, тобто більш ніж у половині переглянутих випусків, з’являвся в матеріалах про передання військовим обладнання: зарядних станцій, терміналів супутникового зв’язку, планшетів тощо. 

Важливо, що комунальний мовник не обходить стороною демонстрацію засідань сесій та депутатських комісій міської ради. У випусках з’являлися депутати міської ради, які коментували питання, винесені на розгляд, а також був окремий сюжет, присвячений безпосередньо пленарному засіданню міськради. Коментарі мера у таких матеріалах логічні й гармонійні. Так само й у сюжеті про зустріч із громадою щодо облаштування Алеї Надії — простору для вшанування зниклих безвісти військових. У цьому контексті участь очільника громади є виправданою. Чого не скажеш, наприклад, про сюжет у випуску від 2 квітня, де міський голова дякує приватній компанії Danone за оновлення дитячого майданчика, який та раніше встановила. В кадрі разом із очільником міста присутній генеральний директор ПрАТ “Кременчуцький міськмолокозавод” Олександр Баєв. 

Ще одним стабільним гостем випусків став колишній “регіонал”, місцевий мажоритарник від групи “За майбутнє” Юрій Шаповалов, який згадується щонайменше сім разів. Переважно матеріали з його участю або цитуванням виходять на початку випуску, що свідчить про їхню пріоритетність. Але доцільність викликає сумніви. У сюжеті нібито про роботу Верховної Ради від 7 квітня акцент зроблено не на законодавчих рішеннях парламенту, а на коментарі Шаповалова про успіхи української збірної на Паралімпіаді. Подібна ситуація повторилася 9 квітня: у сюжеті про звернення Верховної Ради до роковин аварії на ЧАЕС журналісти спершу процитували допис Шаповалова, а далі лише побіжно згадали, що парламент ухвалив “низку важливих законопроєктів”, не уточнивши яких саме. Схоже, що реальний зміст парламентської роботи підмінили персональним піаром депутата.

А напередодні Великодня випуском за 10 квітня пронісся парад роздавання святкових кошиків. Канал зробив чотири окремі сюжети приблизно на одну й ту ж тематику із різними героями: Дмитро Кравченко, заступник міського голови, роздавав великодні кошики родинам загиблих військових; Руслан Шаповалов, керуючий справами виконкому, вручав аналогічні кошики в окремому сюжеті; Наталія Довбиш, директорка департаменту у справах сімей та дітей, робила те саме в третьому матеріалі, а Світлана Пищита, керівниця Кременчуцького міського комітету молодіжних організацій, роздавала паски соціально незахищеним верствам населення в четвертому сюжеті. 

У всіх цих матеріалах численні отримувачі допомоги дякували міському голові та міській раді, а серед коментаторів були, зокрема, директорка Кременчуцької спеціальної школи Полтавської обласної ради Ірина Гавриленко та директорка КНП “Центр надання соціальних послуг Турбота” Марина Ємець. Разом це виглядало не інформуванням про соціальну підтримку, а серією майже тотожних піар-матеріалів про представників місцевої влади.

Багатолика влада

Грішать перенасиченням чиновників на хвилину ефіру “Новини за день” вінницького телеканалу “ВІТА”. Тут простежується чітка тенденція до системного залучення представників міської ради обласного центру та пов’язаних із нею комунальних структур як основних спікерів у сюжетах різної тематики. Часом їхня участь в матеріал не тільки не допомагає розкрити тему, але й викликає єдине запитання: навіщо взагалі залучили цього спікера? Наприклад, 6 квітня про чемпіонат з плавання розповідала Ірина Матусяк — директорка Вінницького міського палацу дітей та юнацтва імені Л. Ратушної. Єдиний зв’язок — місце проведення змагань. А 10 квітня заступниця Вінницького міського голови Галина Якубович була спікеркою в сюжеті про чемпіонат з ораторського мистецтва. 

П’ять разів у сюжетах фігурував очільник міста Сергій Моргунов. Його участь переважно спричинена переданням допомоги для ЗСУ (зокрема автомобілів і пікапів), а також із міськими подіями на кшталт розвитку культурної інфраструктури (зокрема проєкт, пов’язаний із майбутнім музеєм в старому кінотеатрі). Його заступник Андрій Очеретний хоч і менше разів з’являвся в ефірі, проте провів там значно більше часу. Двічі за два тижні його запрошували безпосередньо в студію й інтерв’ювали про інвестиції в енергетику та про продовження туристичного маршруту Camino Podolico. Таку ж кількість появ в ефірі мала Ольга Ремешевська, директорка департаменту відновлення та розвитку Вінницької міської ради. На цих іменах список чиновників і директорів комунальних підприємств, звісно, не завершився. Бо переважно в більшій половині матеріалів кожного випуску був бодай один представник влади. Виняток — випуск за 9 квітня, коли з шести сюжетів лише в одному про оновлення системи водопостачання були посадовці: заступник Вінницького міського голови Роман Фурман і начальник КП “Вінницяоблводоканал” Дмитро Кістіон.  

Під знаменами “Свободи”

Івано-Франківська область — єдина, де є одразу два комунальні медіа, підпорядковані міській владі обласного центру й обласній раді. 

На комунальному телеканалі міськради “Вежа”, звісно, найчастіше з’являвся мер міста Руслан Марцінків. Він — головний медійний “якір” новин каналу: був спікером у дев’яти сюжетах. Щодня, крім 9 та 13 квітня. Теми різні: презентація дев’яти тролейбусів із автономним ходом, відкриття меморіальної дошки загиблому воїну, облаштування алеї пам’яті у мікрорайоні Пасічна, передання допомоги для ЗСУ, ремонт поліклініки. І майже всюди мера супроводжує ще хтось із чиновників, які системно формують адміністративний ухил контенту. Наприклад, у сюжетах фігурують Надія Загурська, директорка департаменту культури; Станіслав Козлов, керівник секретаріату міської ради; Михайло Смушак, директор департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики міськради, який з’являється щонайменше у кількох матеріалах; Христина Стефанів, заступниця директора департаменту культури та інші. Тому й не дивно, що за кількістю появ в ефірі третю позицію займає Віталій Голутяк, керівник КП “Електроавтотранс”, який з’являвся в матеріалах, присвячених розвитку міського транспорту: про оновлення парку машин та запуск їх на нові маршрути. 

А другу позицію за кількістю згадок, здавалося б неочікувано, зайняла очільниця ОВА — Світлана Онищук. Її присутність у сюжетах, як правило, пов’язана з питаннями безпеки, координаційними нарадами та взаємодією між обласним і міським рівнями влади. Це підкреслює узгоджену модель комунікації між міською та обласною адміністраціями, де конфліктні або критичні ракурси фактично відсутні. 

Ще один доказ — контент комунального телеканалу Івано-Франківської обласної ради “Галичина”. У сюжетах, які викладають на його YouTube-каналі, посадовці міської ради теж часті гості. Наприклад, Руслан Марцінків з’являвся в трьох сюжетах, Михайло Смушак і Надія Загурська — в двох.

Проте на першому місці “Галичини” (8 появ у сюжетах) опинилася Світлана Онищук. При чому 15 квітня чиновниця фігурувала аж у трьох матеріалах: про вручення нагород родинам загиблих Героїв у Косові, про відкриття в Коломиї практичного центру для підготовки електромонтерів і про завершення територіального етапу конкурсу для обдарованої молоді "Серцем єдиним, ми — Україна!".

Олександр Сич — голова Івано-Франківської обласної ради з присутністю в п’яти сюжетах розмістився на другій позиції. Водночас його поява часом здається не зовсім доцільною. Наприклад, у сюжетах про відкриття виставки писанок чи про документування російських воєнних злочинів. 

А на третій позиції найчастіших гостей ефіру — франківський мер Руслан Марцінків із появою у трьох сюжетах. Крім того, двічі за два тижні в ефірі цього каналу з’являлася народна депутатка Оксана Савчук: у матеріалі про передання волонтерської допомоги (пасок) для військових та про новий маршрут автономних тролейбусів. В останньому потреба в синхроні депутатки явно перебільшена. 

Примітно, що крім Онищук усі троє посадовців представники однієї політсили — Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Здається, що доступ до комунальних медіа на Прикарпатті легше отримати, маючи приналежність до конкретної партії. 

Культ особистості

Частина комунальних телеканалів фактично працює як інструмент системного піару  очільників громад, як формальних, так і неформальних. Посадовці не просто коментують теми, безпосередньо пов’язані з їхньою компетенцією, а стають центральними героями новин — навіть у сюжетах, де їхня присутність штучна або надмірна. Показово, що значна частина цих сюжетів пов’язана з переданням гуманітарної допомоги, військової техніки, відкриттям укриттів, ремонтами чи іншими успішними змінами в громаді. У такий спосіб комунальні медіа формують не просто впізнаваність посадовця, а й його цілісний позитивний політичний образ. Водночас у системна критика або негативний контекст щодо цих посадовців у новинних матеріалах комунальних телеканалів відсутній. 

У результаті увага аудиторії-електорату сконцентрована не на роботі системи місцевого самоврядування загалом, а на персональному внеску мера. Фактично створюється враження, що функціонування міста залежить насамперед від однієї людини.

Водночас сам факт існування комунальних медіа не є проблемою. Для багатьох громад саме місцеві телеканали часто залишаються єдиним джерелом регулярного отримання інформації про життя міста чи регіону. Центральні медіа рідко фокусуються на локальних проблемах, тому комунальні телеканали мали б брати цю функцію на себе. Варто зважати на те, щоб у центрі уваги залишалися не окремі політичні фігури, а процеси, рішення та проблеми громади. Адже комунальні медіа фінансуються коштом платників податків, а отже мають працювати насамперед в інтересах жителів, а не над формуванням позитивного іміджу окремих представників влади.